Ухвала суду № 54628504, 23.12.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/455/15-ц 23.12.2015 23.12.2015 23.12.2015

Провадження №22-ц/784/3112/15

Справа 487/455/15-ц Головуючий по 1 інстанції Сухаревич З.М.

Провадження 22-ц/784/3112/15 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 27

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гордійчук С.С., представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника останнього ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2015 року

за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 Аваль» (далі - ПАТ «ОСОБА_6 Аваль») до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

В грудні 2014 року ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» який є правонаступником ВАТ «ОСОБА_6 Аваль» предявило позов до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач вказував, що 20 листопада 2006 року уклав з ОСОБА_7 кредитний договір № 014/08-112/58102, за умовами якого надав останній кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 25000 дол. США. під 15 % річних за користування кредитом строком до 20 листопада 2026 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобовязань 20 листопада 2006 року були укладені два договори поруки: між Банком, позичальником та ОСОБА_3 за №010/08-112/58102/П1 і між Банком, позичальником та ОСОБА_4 за № 010/08-112/58102/2.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що ОСОБА_7 виконує свої зобовязання за кредитним договором неналежним чином, ОСОБА_6 остаточно уточнивши свої позовні вимоги, просив суд стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором станом на 22 вересня 2015 року солідарно: з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у сумі 22634,95 дол. США (13935,57 дол. США заборгованість за кредитом, 2957,29 дол. США заборгованість за відсотками, 5742,09 дол. США пеня); з ОСОБА_7 і ОСОБА_4 у сумі 10018,96 дол. США (1359,66 дол. США заборгованість за кредитом, 2917 дол. США заборгованість за відсотками, 5742,09 дол. США нарахована пеня).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2015 року позов ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» задоволено частково.

Стягнуто на користь ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції з ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором №014/08-112/58102 від 20.11.2006 року в сумі 22521,86 доларів США, що еквівалентно 492218,54 грн., яка складається: заборгованість за кредитом 13935,57 дол. США (еквівалент 304563,92 грн.); заборгованість за процентами 2957,29 дол. США (еквівалент 64632,00 грн.); пеня 5629 дол. США (еквівалент 123022,62 грн.), з якої:

- солідарно з ОСОБА_3 20475,61 дол. США, що еквівалентно 447497,45 грн., яка складається: заборгованість за кредитом 13929,31 дол. США (еквівалент 304427,10 грн.); заборгованість за процентами 2303,89 дол. США (еквівалент 50351,85 грн.); пеня 4242,41 дол. США (еквівалент 92718,49 грн.);

- солідарно з ОСОБА_4 7899,7 дол. США, що еквівалентно 172649,10 грн., яка складається: прострочена заборгованість за кредитом 1353,4 дол. США (еквівалент 29578,77 грн.); заборгованість за процентами 2303,89 дол. США (еквівалент 50351,85 грн.); пеня 4242,41 дол. США (еквівалент 92718,49 грн.).

В задоволені іншої частини позову відмовлено. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду в частині задоволення вимог ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» до нього скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст.ст.526, 612, 625 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ч.2 ст.1050 ЦК у випадку, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Судом встановлено, що 20 листопада 2006 року між Банком та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 014/08-112/58102, за умовами якого ОСОБА_6 надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 25000 дол. США. під 15 % річних за користування кредитом строком до 20 листопада 2026 року.

Повернення кредиту (п.1.3. договору та графіку погашення кредиту) визначено сторонами шляхом внесення позичальником щомісячних платежів.

20 листопада 2006 року між Банком, позичальником та ОСОБА_3 укладено договір поруки за №010/08-112/58102/П1, за умовами якого останній взяв на себе обовязок відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплачу основного боргу за кредитним

ОСОБА_7 виконувала свої зобовязання за Договором неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 22 вересня 2015 року складає 22634,95 дол. США (13935,57 дол. США заборгованість за кредитом, 2957,29 дол. США заборгованість за відсотками, 5742,09 дол. США пеня).

Останній платіж у сумі 300 дол. США позичальник сплатив банку 06 лютого 2015р.

Вимога Банку до поручителя ОСОБА_3 про погашення кредитної заборгованості в досудовому порядку задоволена не була.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» про стягнення заборгованості з ОСОБА_7А та ОСОБА_3 та в частині відхилених вимог не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку згідно з правилами ч.1 ст.303 ЦПК.

Судом також встановлено, що між Банком, позичальником та ОСОБА_4 теж був укладений договір поруки за № 010/08-112/58102/2, відповідно до якого поручитель взяв на себе обовязок відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплачу основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Сторони цього правочину в п. 4.1. визначили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобовязання. Також порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Вимога Банку до поручителя ОСОБА_4 про погашення кредитної заборгованості помилково надсилалась не за місцем реєстрації останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додатково (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За правилами ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Як випливає з правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 10 вересня 2014р. по справі №6-32цс14, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобовязань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. У разі зміни кредитором на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК строку виконання основного зобовязання передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

За таких обставин, а саме доведеності факту заборгованості позичальника за названим кредитним договором, належне виконання якого забезпечено зобовязаннями ОСОБА_4, суд обґрунтовано ухвалив рішення про стягнення кредитної заборгованості з цього поручителя.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на припинення поруки є необґрунтованим, так як вимога до позичальника про дострокове (протягом 60 календарних днів) повернення кредиту була заявлена 10 вересня 2014р., а позов до поручителя предявлено 17 грудня 2014р., що не перевищує встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК шестимісячний строк і такий висновок узгоджується з правою позицією Верховного Суду України висловленою в постанові від 21 травня 2012р. по справі №6-61цс11.

Не направлення поручителю вимоги про дострокове виконання зобовязань за кредитним договором не є підставою для відмови в задоволенні позову, тому що актами цивільного законодавства не передбачено обмежень для позичальника на звернення за захистом свого порушеного права безпосередньо до суду. Реалізація цього права позичальника не порушує права поручителя, якому процесуальним законом гарантована можливість доведення безпідставності предявлених до нього вимог.

Обмеження судом заборгованості поручителя по виконанню частини основного зобовязання шестимісячним строком, який передує дню предявлення позову не свідчить про припинення поруки в іншій частині щомісячних зобовязань за кредитним договором і такий висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014р. по справі №6-53цс14.

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст.308 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів.

Головуючий: Судді: