Рішення № 54628004, 16.12.2015, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/629/15 Справа №447/1263/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

16.12.2015 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Карбовнік І. М.

при секретарі Данилів О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобовязання не чинити перешкоди щодо вселення у квартиру та виселення ,-

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобовязати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні квартирою за адресою с. Липівка, вул.. Сихівська 3/13, Миколаївського району, Львівської області, вселити її та сина у вказану квартиру із передачею ключів від вхідних дверей до неї, виселити ОСОБА_4 із спірної квартири та стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 2004 році вона уклала шлюб з ОСОБА_3 Рішенням Миколаївської міської ради від 03.11.2005 року їм було надано в користування однокімнатну квартиру за адресою с. Липівка, вул.. Сихівська 3/13, Миколаївського району, Львівської області. На дану квартиру був виданий ордер № 3902 та зареєстрований в журналі реєстрації видачі ордерів на отримання житла Миколаївської міської ради.

26.11.2009 року у них народився син ОСОБА_2, який після народження був зареєстрований у спірній квартирі. В 2011 році між нею та ОСОБА_3 почали непорозуміння та сварки, в тому числі і щодо користування вказаною квартирою. Після розірвання шлюбу, відповідач почав чинити перешкоди щодо її проживання у даній квартирі, погрожував, що виселить її на вулицю, в подальшому зачиняв двері зсередини та не допускав її в квартиру. Вона неодноразово зверталася у відповідні органи міліції із заявою про факт перешкоджання ОСОБА_3 у користуванні квартирою, однак отримувала відповідь, згідно яких в діях відповідача відсутній склад злочину, а також до керівника ОСББ «Лінденфельд», згідно відповіді якого вбачається, що дане питання не входить до їх компетенції, у звязку з чим вона була змушена звернутися до суду.

У судовому засіданні позивачка та її адвокат ОСОБА_5 позов підтримали, дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги щодо зобовязання не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартирою в с. Липівка вул.. Сихівська 3/13, Миколаївського району, Львівської області та вселення позивачки разом із сином у вказану квартиру із передачею ключів від вхідних дверей до неї визнав, а в решті позовних вимог просив відмовити, що стверджується поданим до суду запереченням на позов.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, хоч належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

Третя особа служба у справах дітей Миколаївської державної адміністрації Львівської області в судове засідання також не зявилася, хоч належним чином була повідомлена про розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Між сторонами виникли правовідносини щодо користування квартирою №13 в будинку 3, по вул.. Сихівська, в с. Липівка, Миколаївського району, Львівської області.

Рішенням Миколаївської міської ради від 03.11.2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було надано в користування однокімнатну квартиру за адресою с. Липівка, вул.. Сихівська 3/13, Миколаївського району, Львівської області. На дану квартиру був виданий ордер № 3902 та зареєстрований в журналі реєстрації видачі ордерів на отримання житла Миколаївської міської ради.

Відповідно до довідки ОСББ «Лінденфельд» №129 від 20.01.2015 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась17.07.1997р. відповідно до ЗУ "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції"закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти будь-які угоди щодо свого майна, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 3ч.1 ПК України передбачено,що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання,а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам.

Згідно ч.І ст. 156 Житлового кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ч. З цієї ж статті, якщо особи перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Як встановлено в судовому засіданні у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявне право користування житлом - квартирою за адресою: АДРЕСА_2, однак у здійсненні їх права перешкоджає відповідач у справі - ОСОБА_3.

Окрім того ОСОБА_1 бере участь в утриманні квартири, що підтверджується копіями квитанцій про сплату за комунальні послуги.

Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 має труднощі в користуванні квартирою у якій зареєстрована через чинення їй у цьому перешкод з боку відповідача, у звязку з чим суд приходить до висновку, що така підлягає вселенню у спірну квартиру в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст.10 ч.3 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_4 з квартири за адресою с. Липівка, вул.. Сихівська 3/13, Миколаївського району, Львівської області не підлягають до задоволення, оскільки такі не підтвердженні належними доказами по справі та не доведенні позивачем в судовому засіданні.

У звязку з частковим задоволенням позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_3 також частково підлягають стягненню судові витрати, а саме суддовий збір у розмірі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215,218 ЦПК України, ст. 64, 156 ЖК України , суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартирою за адресою: АДРЕСА_2.

Вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 із передачею ключів від вхідних дверей до неї.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судові витрати , а саме судовий збір у розмірі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В решті позовних вимогах відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя : Карбовнік І. М.