Вирок № 54627913, 23.12.2015, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/4539/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі: Каралюс Т.Р.,

за участю прокурора: Дениса Т.М.,

захисника: ОСОБА_1,

обвинуваченої: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015140060001316 про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючої, одруженої, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, фактично проживає на ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, суд,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 22.05.2015 року близько 00.00 год., перебуваючи в стані алкогольного спяніння, в квартирі №60 на вул. Виговського, 55 у м.Львові в гостях у знайомих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5, під час конфлікту, який виник на побутовому ґрунті, маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5, взяла зі столу кімнати кухонний ніж та нанесла ним останньому один удар в грудну клітку, чим спричинила одне проникаюче поранення лівої половини грудної клітки з проникненням в черевну порожнину та ушкодженням серозної оболонки шлунку і очеревини, яке згідно висновку судово-медичного експерта №240/15 від 28.05.2015 року було небезпечне для життя на момент заподіяння та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому їй злочині, передбаченому ч.1 ст.121 КК України та заявлений цивільний позов визнала повністю, не заперечила фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаюється, просить суд її суворо не карати.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, зясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм розяснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_2 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні доведена повністю і її дії органом досудового слідства правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України.

При призначенні обвинуваченій виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

Обставиною, що помякшує покарання ОСОБА_2 є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 є вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного спяніння.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, вчиненим умисно; особу винної, яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності /матеріали кримінального провадження, арк.156/; одружена /матеріали кримінального провадження, арк.157/, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває /матеріали кримінального провадження, арк.149, 151/, згідно наданої характеристики за місцем проживання скарг щодо неї не поступало /матеріали кримінального провадження, арк.154/, а тому виходячи з наведеного, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_5, який просив суворо обвинувачену не карати, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів, у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.1 ст.121 КК України, що є достатнім для виправлення обвинуваченої, її перевиховання, запобігання вчиненню нею нових злочинів, що відповідає особі та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

Між тим, суд, приймаючи до уваги наведене, наявність обставин, що помякшують покарання, ставлення обвинуваченої до вчиненого, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_2 ст.79 КК України, оскільки має дитину віком до семи років, і звільнити її від відбування покарання з випробуванням, оскільки її виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення нею в подальшому інших злочинів. При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену обовязки, передбачені п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України.

Щодо заявленого прокурором в інтересах Комунальної 8-ї міської клінічної лікарні м. Львова цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2112,24 грн., то такий підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Частиною 3 цієї статті визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоровя, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до розяснень даних у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України за №11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоровя, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонарного лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Відповідно до листаКомунальної 8-ої клінічної лікарні м. Львова від 17.06.2015 року №928 /матеріали кримінального провадження, арк.138/ вартість лікування ОСОБА_5 за період з 22.05.2015 року по 04.06.2015 року складає 2112,24 грн.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Підстав, передбачених ст.ст.176, 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченої запобіжних заходів суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-375 КПК України, суд,

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /пять/ років.

На підставі ст.79 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 /один/ рік.

Зобовязати ОСОБА_2 протягом іспитового строку, відповідно до ч.1 п.п.2, 3 ст.76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Цивільний позов прокурора в інтересах Комунальної 8-ї міської клінічної лікарні м. Львова задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Комунальної 8-ї міської клінічної лікарні м. Львова /р/р 35416001040705 в УДКСУ у Сихівському районі м. Львова, МФО 825014, ЗКПО 01997645/ - 2112,24 /дві тисячі сто дванадцять/ гривень 24 копійки витрат закладу охорони здоровя на лікування потерпілого.

Речові докази: рушник зі слідами речовини бурого кольору, ніж кухонний, вирізка з ковдра зі слідами речовини бурого кольору, ватний тампон із змивом слідів речовини бурого кольору з підлоги ванної кімнати, футболку, в котру був одягнений ОСОБА_5 при поступленні в лікарню із прорізом в районі грудей зліва й просочена речовиною бурого кольору, які передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Залізничного РВ ЛМСУ ГУ МВС України у Львівській області /матеріали кримінального провадження, арк.139, 140/ знищити;

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.