Рішення № 54626193, 10.11.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7492/15-ц

Провадження №2/761/4199/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 листопада 2015 рокуШевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарях Козак Н.Р., Голопич Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої Київської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся з даним позовом та просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 03 серпня 2010 року Третьою Київською державною нотаріальною конторою спадкоємцю ОСОБА_2 та зобов»язати Третю Київську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на частку від усієї спадщини за законом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача ОСОБА_3 за якої відкрилась спадщина на частку яку позивач відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України мала право як інвалід та непрацездатна особа. Нещодавно з»ясувалось, що серед іншого майна померлій на день смерті належав будинок та земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1. На дане майно нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори 03.08.2010 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідачу без врахування моїх прав на частку цього майна. Про існування заповіту померлої від 28.04.2004 року позивачу нічого не було відомо, ОСОБА_2 цей факт приховав. Нотаріус же не перевірила існування інших спадкоємців. Приховуючи заповіт матері та свої дії по заволодінню спадщиною ОСОБА_4 у 2008 році запропонував позивачу інший будинок у с. Перемога, який належав сестрі матері з метою, щоб ОСОБА_1 не цікавилась спадщиною померлої. За таких обставин представник позивача і звернувся до суду з позовом.

В подальшому представник ОСОБА_1 доповнив позов, зазначивши, що як свідчить заява відповідача подана до нотаріальної контори свідчить про те, що ОСОБА_4 обманув нотаріуса вказавши, що не існує інших спадкоємців крім нього в тому числі і передбачених ст.. 1241 ЦК України.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення вимог, оскільки спадщина отримана ОСОБА_4 відповідно до вимог чинного законодавства. Підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 відсутні, позов безпідставний.

Представник Третьої Київської державної нотаріальної контори надав письмові заперечення на позов та просив розглянути справу за його відсутності. Зазначив, що спадкову справу за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 було відкрито 03.09.2009 р. на підставі заяви ОСОБА_4, який є чоловіком померлої про прийняття спадщини. Заяву про прийняття спадщини подано спадкоємцем вже після спливу 6-місячного строку встановленого законом та зазначено, що спадщина прийнята «фактично», , оскільки він проживав однією сім»єю зі спадкодавцем з 1995 року. До відкриття спадкової справи нотаріусом було перевірено Спадковий реєстр, що є обов»язковою дією та наявність заповіту та спадкового договору. Громадянці ОСОБА_1 було відомо про смерть матері, проте вона всупереч вимогам ст.. 1269 ЦК України не подала заяву про прийняття спадщини. Враховуючи наведене, а саме та, що ОСОБА_1 на момент смерті спадкодавця не подала заяву про прийняття спадщини та нотаріусу не було відомо про її існування, останній не порушував права позивача на момент видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено і не заперечується сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації смерті відділом реєстрації смерті у м. Києві зроблено актовий запис № 13945.

Як свідчать матеріали справи 03 серпня 2010 року державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 видано свідоцтва про право на спадщину за померлою на земельну ділянку площею 0,393 га за адресою: АДРЕСА_1 та грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією у відділеннях Ощадбанку у м. Києві.

Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_3.

Представник позивача стверджує, що ОСОБА_4 шляхом обману отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зважаючи на те, що при подачі заяви про прийняття спадщини повідомив нотаріуса про те, що інших спадкодавців немає.

Зміст правочину, відповідно до ст.. 203 ЦК України, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За приписами ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов»язкова частка).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 станом на день смерті матері є інвалідом ІІ групи, який перебуває на обліку у Пенсійному фонді України.

За положеннями ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з наданої Треьою Київською державною нотаріальною конторою належним чином засвідченої копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3, державний нотаріус в силу вимог Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, перевірено Спадковий реєстр з метою перевірки чи заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3, наявність заповіту чи спадкового договору.

Даних які свідчили б про інших спадкоємців, крім ОСОБА_4, який є чоловіком померлої нотаріусом отримано не було.

Для прийняття спадщини, відповідно до ст. 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За положеннями ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Зважаючи на вимоги чинного законодавства, позивач маючи право на отримання обов»язкової долі у спадщині, тим не менше не звільнений від необхідності звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, або вчинити дії, що свідчать про фактичне прийняття майна спадкодавця у спадок.

Під час розгляду справи не було отримано доказів, які б свідчили про необізнаність ОСОБА_1 про смерть матері, наявність перешкод для подачі відповідної заяви.

Посилання ж представника позивача на повідомлення ОСОБА_4 нотаріуса про відсутність інших спадкоємців не може бути покладено в основу рішення за відсутності перешкод у реалізації свого права.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 60 ЦПК України встановлено обов»язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення його права відповідачами та наявність підстав якими чинне законодавство України передбачає можливість визнання недійсним заповіту.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 203,124,11270,1272 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя