Вирок № 54625898, 24.12.2015, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/10080/15-к

Провадження № 1кп/712/403/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді Чечот А.А.

при секретарі Акатова Ю.А.

за участю прокурора Кочерга О.В.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 42015250000000220 відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого слідчим СВ ОСОБА_5 м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_5 к. 6, раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України,-

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого слідчим СВ ОСОБА_5 м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_8, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 364 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, згідно з наказом начальника УМВС України в Черкаській області № 7 о/с від 17 січня 2014 року призначений на посаду слідчого СВ ОСОБА_5 в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області.

Таким чином, ОСОБА_3, займаючи посаду слідчого СВ ОСОБА_5 в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, постійно здійснював функції представника влади і, у відповідності до п. 1 Примітки до ст. 364 КК України, з моменту призначення на вказану посаду являвся працівником правоохоронного органу.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1,ч.1 ст. 3, ч. 1 ст. 5, Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, діяльність якої будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

У відповідності до ч. 1 ст. 5, ст. 20 вказаного Закону міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь - яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування. Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком повноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції. Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов'язків, не передбачених чинним законодавством.

Згідно з ст. ст. 2, 10, 11, 13 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції являється «...забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів...». Крім того, працівники міліції зобовязані: «...забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; ...виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; ...брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;...» і мають право: «...висувати вимоги і приймати рішення, обов'язкові до виконання юридичними та фізичними особами незалежно від їх підвідомчості чи підлеглості, застосовувати примусові заходи впливу для забезпечення виконання цих вимог і притягнення до відповідальності осіб, які ухиляються від їх виконання; ...застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків;...».

У відповідності до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-1V працівники міліції зобов'язані: «...дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; ... захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; ... поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;...».

Діючи всупереч зазначених вище норм законодавства, ОСОБА_3, являючись працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання капітана міліції, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин:

Так, ОСОБА_3, працюючи на посаді слідчого СВ ОСОБА_5 в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, являючись працівником правоохоронного органу, розслідуючи кримінальне провадження № 12015250040002328, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.06.2015 за фактом нанесення ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, 19.06.2015 виніс постанову про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у звязку із відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та того ж дня об 11 годині 36 хвилин особисто вніс відомості про прийняте рішення у кримінальному провадженні до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При цьому, використовуючи надану йому владу та службове становище, діючи в особистих інтересах, всупереч інтересам служби, грубо порушуючи вимоги ч. 5 ст. 284 КПК України, про прийняте рішення не повідомив шляхом надіслання постанови про закриття прокурора у кримінальному провадженні, заявника, потерпілого.

В подальшому, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою отримання неправомірної вигоди та особистого збагачення, ОСОБА_3, достовірно знаючи про винесену ним самим 19.06.2015 постанову про закриття кримінального провадження № 12015250040002328 від 17.06.2015, порушуючи вимоги Закону України „Про міліцію, Кримінального процесуального кодексу України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006, за пособництвом слідчого СВ ОСОБА_5 в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області ОСОБА_4, під час особистої зустрічі, на яку його доставив ОСОБА_4 на автомобілі ВАЗ 21 1540, державний номерний знак НОМЕР_1, належний на праві приватної власності ОСОБА_8, право па користування яким має ОСОБА_4, із ОСОБА_6, відносно якого розслідував дане кримінальне провадження, 19.06.2015 приблизно о 12 годині на розі вулиць Громова-Чайковського в м. Черкаси повідомив ОСОБА_6 про можливість прийняття рішення про винесення постанови про закриття вказаного кримінального провадження за умови передачі йому неправомірної вигоди в сумі 2000 гривень.

Вищенаведені злочинні послідовні дії слідчого СВ ОСОБА_5 в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області ОСОБА_3 як представника влади - працівника правоохоронного органу, вчинені ним всупереч інтересам служби, що виразились у нехтуванні вимогами Закону України „Про міліцію, Кримінального процесуального кодексу України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006, призводить до втрати довіри громадян до діяльності правоохоронних органів, а також завдали істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету правоохоронного органу - Міністерства внутрішніх справ України, міліції, як державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Окрім того, ОСОБА_3, працюючи на посаді слідчого СВ ОСОБА_5 в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, являючись працівником правоохоронного органу, з корисливих мотивів, діючи в особистих інтересах, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи про винесену ним самим 19.06.2015 постанову про закриття кримінального провадження № 12015250040002328 від 17.06.2015 та внесення 19.06.2015 об 11 годині 36 хвилин відомостей про прийняте рішення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за пособництвом слідчого СВ ОСОБА_5 в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області ОСОБА_4, який був обізнаний про його злочинний умисел, під час особистої зустрічі, на яку його доставив ОСОБА_4 на автомобілі ВАЗ 211540, державний номерний знак НОМЕР_1, належний на праві приватної власності ОСОБА_8, право на користування яким має ОСОБА_4, із ОСОБА_6, відносно якого розслідував дане кримінальне провадження, 19.06.2015 приблизно о 12 годині на розі вулиць Громова-Чайковського в м. Черкаси повідомив ОСОБА_6 про можливість прийняття рішення про винесення постанови про закриття вказаного кримінального провадження за умови передачі йому неправомірної вигоди в сумі 2000 гривень.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований па заволодіння чужим майном шляхом обману, який виразився у замовчуванні правдивих відомостей щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015250040002328 від 17.06.2015, ОСОБА_9 27.06.2015 близько 13 години, вступивши у попередню змову із слідчим СВ ОСОБА_5 в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області ОСОБА_4, який був заздалегідь обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_10, та за його пособництвом, перебуваючи у салоні автомобіля ВАЗ 211540, державний номерний знак НОМЕР_1, належний на праві приватної власності ОСОБА_8, право на користування яким мас ОСОБА_4, на проїжджій частині навпроти магазину «АТБ», розташованого по вулиці Пастерівська, 30 у м. Черкаси, одержав від ОСОБА_6 раніше обмовлені грошові кошти в сумі 2000 гривень, таким чином заволодівши ними.

ОСОБА_4, згідно з наказом начальника УМВС України в Черкаській області № 151 о/с від 10 липня 2013 року призначений на посаду слідчого СВ ОСОБА_5 в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області.

Таким чином, ОСОБА_11, займаючи посаду слідчого СВ ОСОБА_5 в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, постійно здійснював функції представника влади і, у відповідності до п. 1 Примітки до ст. 364 КК України, з моменту призначення на вказану посаду являвся працівником правоохоронного органу.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1,ч.1 ст. 3, ч. 1 ст. 5, Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, діяльність якої будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

У відповідності до ч. 1 ст. 5. ст. 20 вказаного Закону міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь- яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування. Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком повноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції. Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов'язків, не передбачених чинним законодавством.

Згідно з ст. ст. 2, 10, 11, 13 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції являється «...забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів...». Крім того, працівники міліції зобовязані: «...забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; ...виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; ...брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;...» і мають право: «...висувати вимоги і приймати рішення, обов'язкові до виконання юридичними та фізичними особами незалежно від їх підвідомчості чи підлеглості, застосовувати примусові заходи впливу для забезпечення виконання цих вимог і притягнення до відповідальності осіб, які ухиляються від їх виконання; ...застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених па міліцію обов'язків;...».

У відповідності до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-1V працівники міліції зобовязані: «...дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; ... захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; ... поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;...».

Діючи всупереч зазначених вище норм законодавства, ОСОБА_4, являючись працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин:

Так, ОСОБА_4, працюючи на посаді слідчого СВ ОСОБА_5 в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, являючись працівником правоохоронного органу, будучи обізнаним в силу безпосереднього виконання свої службових обов'язків в одному кабінеті із слідчим СВ Соснівького РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області ОСОБА_9, про здійснення досудового розслідування останнім у кримінальному провадженні № 12015250040002328, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.06.2015 за фактом нанесення ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, діючи умисно, всупереч інтересам служби, усвідомлюючи злочинний умисел ОСОБА_3, спрямований на отримання неправомірної вигоди та особистого збагачення, з метою сприяння ОСОБА_3 у вчиненні умисного злочину, виступивши в якості пособника у вчиненні злочину, порушуючи вимоги Закону України «Про міліцію», Кримінального процесуального кодексу України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006, 19.06.2015 приблизно о 12 годині доставив на автомобілі ВАЗ 211540, державний номерний знак НОМЕР_1, належний на праві приватної власності ОСОБА_8, право на користування яким має ОСОБА_4, ОСОБА_3 для зустрічі із ОСОБА_6 на перехрестя вулиць Громова- Чайковського в м. Черкаси.

Вищенаведені злочинні та умисні дії слідчого СВ ОСОБА_5 в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області ОСОБА_4 як представника влади - працівника правоохоронного органу, вчинені ним всупереч інтересам служби, що виразились у нехтуванні вимогами Закону України «Про міліцію», Кримінального процесуального кодексу України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.06.2006, призводить до втрати довіри громадян до діяльності правоохоронних органів, а також завдали істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету правоохоронного органу - Міністерства внутрішніх справ України, міліції, як державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоровя, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Окрім того, ОСОБА_4, працюючи на посаді слідчого СВ ОСОБА_5 в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, являючись працівником правоохоронного органу, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_3, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману, який виразився у замовчуванні правдивих відомостей щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015250040002328 від 17.06.2015, будучи заздалегідь обізнаним про його незаконні дії, попередньо домовившись із ним про пособництво у вчиненні злочину, 27.06.2015 близько 13 години, доставив ОСОБА_3 на автомобілі ВАЗ 211540, державний номерний знак НОМЕР_1, належний на праві приватної власності ОСОБА_8, право на користування яким має ОСОБА_4, до території навпроти магазину «АТБ», розташованого по вулиці Пастерівська, 30 у м. Черкаси, в салоні якого ОСОБА_3, за безпосередньої присутності ОСОБА_4, одержав від ОСОБА_6 раніше обмовлені грошові кошти в сумі 2000 гривень, таким чином заволодівши ними.

У подальшому, усвідомлюючи свою протиправну поведінку, ОСОБА_4 на вищевказаному автомобілі, в якому продовжував перебувати ОСОБА_3, зник з місця події, тим самим виконав усі дії, залежні від нього, спрямовані на надання допомоги ОСОБА_3 щодо приховування його злочинних дій.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в кримінальному правопорушенні визнав, щиро розкаявся та пояснив, що у нього в провадженні знаходилися матеріали кримінального провадження № 12015250040002328 по факту нанесення ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. ОСОБА_6 він викликав до себе для дачі пояснень та надання документів по даній справі, проте ОСОБА_6 до нього не прийшов. Після чого, ОСОБА_6 йому зателефонував та натякав на винагороду. 27.06.2015 року йому зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що зібрав документи, вони домовилися про зустріч оскільки ОСОБА_6 сказав що все готово. Зустрічався він з ОСОБА_6 не на роботі, оскільки в звязку з люстрацією збирав свої речі. В цей день він зателефонував ОСОБА_4 та вони разом з ОСОБА_4 на його автомобілі поїхали до магазину «АТБ», що знаходиться по вул. Пастерівській в м. Черкаси. До них в автомобіль сів ОСОБА_6, він повідомив ОСОБА_6 щоб той поклав усе, але він думав що у ОСОБА_6 були документи, а не гроші. Потім він побачив що то були гроші, він їх узяв та поклав до себе в кишеню, не показуючи їх ОСОБА_4 Після чого ОСОБА_6 запитав чи все буде добре, на що він відповів що все добре. Далі вони поїхали в «Шашличний ряд» що знаходиться по вул. Ільїна, ОСОБА_4 залишився там, а він пішов до магазину купити горілки. В цей час йому зателефонував ОСОБА_12 та сказав що проходить реалізація. В звязку з тим, що вони вже пили пиво та він пішов по горілку, вирішив горілку «скидати», щоб їх за це не звільнили з роботи. Далі вони сіли в автомобіль, вибрали наугад будинок, він зайшов до підїзду будинку, де залишив передані ОСОБА_6 гроші і вони поїхали додому. Пояснення у ОСОБА_6 він не відібрав, бо не було документів і можливості. Він оглядав дане провадження і на його думку воно підлягало до закриття. Чому він не забрав у ОСОБА_6 документи не памятає. Постанова про закриття провадження була відсутня у справі, оскільки він хотів ще приєднати документи. Відомості до реєстру він вносив особисто. Спочатку він виніс постанову про закриття кримінального провадження, а потім вніс відомості до реєстру. Про закриття провадження він нікого не повідомляв. Грошові кошти він брав, проте конкретну суму з ОСОБА_6 він не обговорював. ОСОБА_4 не знав про що він говорив з ОСОБА_6, та не бачив, що ОСОБА_6 передавав йому гроші.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що 19.06.2015 року ОСОБА_3 попросив його підвезти на автомобілі по справах. ОСОБА_3 розмовляв з чоловіком на вулиці, а він в цей час сидів в автомобілі. Він запитав у ОСОБА_3 хто це був, а той відповів що чоловік по справі яку він має намір закрити. 27.06.2015 року він перебував вдома, в цей день до нього зателефонував ОСОБА_3 та попросив забрати його з роботи з метою зустрічі з тим самим чоловіком. По суті він нічого не пояснював. В цей же день, він забрав з роботи ОСОБА_3, далі вони поїхали до магазину «АТБ» по вул. Пастерівська, де до автомобіля підсів чоловік. ОСОБА_3 запропонував чоловіку щось покласти та йти. Він подумав, що то були якісь документи. Виходячи з автомобіля чоловік запитав чи все буде добре, на що він повідомив «Да». Далі вони з ОСОБА_3 поїхали поїсти шашлик та випити горілки, по дорозі випили пива. По приїзду він пішов замовляти шашлик, а ОСОБА_3 пішов до магазину купувати горілку. Потім йому зателефонував ОСОБА_3 та сказав що йде реалізація і щоб він йшов звідти. Він набрав ОСОБА_3 та сказав щоб той «скидав» горілку. ОСОБА_13 сіли до автомобіля і ОСОБА_3 попросив його відвезти за однією адресою, на що він погодився та підвіз його. Після чого ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, зайшов до підїзду та через кілька хвилин повернувся. Потім вони поїхали додому. Про дане кримінальне провадження він дізнався 19.06.2015 року, коли підвозив ОСОБА_3 на зустріч із чоловіком. Про те, що чоловік залишав гроші він дізнався коли їх уже затримали та привезли до прокуратури.

Вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується зібраними по справі доказами, яким в ході судового розгляду було надано належну оцінку і які були дослідженні судом в повному обсязі, а саме:

-показами свідка ОСОБА_6, який у судовому засіданні пояснив, що між ним та дружиною виник конфлікт, внаслідок якого він наніс дружині тілесні ушкодження. Після чого дружина написала заяву до правоохоронних органів по даному факту. Слідчим по даній справі був ОСОБА_3 ОСОБА_13 пізніше слідчий викликав його до себе в кабінет для дачі пояснень по факту нанесення тілесних ушкоджень. В назначений день він прийшов до слідчого, проте його на місці не було. Він зателефонував слідчому, слідчий сказав залишити копію паспорта в канцелярії та після чого вони домовилися про зустріч. Більше ніяких документів від нього не вимагали. Зустрілися вони на перехресті вул. Громова-Чайковського 19.06.2015 року. Під час даної зустрічі він спілкувався з ОСОБА_3, а ОСОБА_4 сказав йому щоб він шукав гроші. Дані гроші він повинен був віддати щоб не ходити і не відмічатися три роки. При цій зустрічі ОСОБА_3 йому нічого не говорив про рух справи. По даній справі ОСОБА_3 його не допитував. Після цієї зустрічі він вирішив написати заву до правоохоронних органів. Після чого йому були вручені грошові кошти, які були помічені. Він в цей ж е день зателефонував ОСОБА_3 та сказав що знайшов гроші. Гроші йому дали працівники міліції в цей же день, коли він їх передавав. Гроші передавали при понятих. Про зустріч вони домовилися з ОСОБА_3 біля магазину «АТБ» по вул. Пастерівській. Біля магазину до нього підїхав автомобіль, він сів на заднє сидіння. ОСОБА_3 сидів спереду на пасажирському сидінні, а ОСОБА_4 був за кермом. ОСОБА_3 сказав йому щоб він поклав гроші і йшов. Він поклав гроші на підлокітник та вийшов з автомобіля. При виході він запитав чи все буде добре, на що вони сказали «Так»;

-показами свідка ОСОБА_13, який у судовому засіданні пояснив, що був запрошений працівниками міліції бути понятим. В його присутності грошові кошти в сумі 2000 грн. зкопіювали, помітили та дали потерпілому. Потім він бачив як просвічували руки ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_3 казав що гроші він не брав. При цих діях ним та одним понятим підписувалися протоколи та пакети. ОСОБА_4 під час затримання говорив щоб до автомобіля ніхто не підходив і що у працівників міліції був пакет з порошком. Грошові кошти він бачив один раз, коли їх копіювали та вручали потерпілому. При затриманні грошових коштів він не бачив. Спецтехніка при ньому не вручалася;

-показами свідка ОСОБА_14, який у судовому засіданні пояснив, що був запрошений працівниками міліції бути понятим. В його присутності грошові кошти копіювали, помітили та дали потерпілому. Також він бачив як проходило затримання. Грошові кошти були в сумі 2000 грн. При затриманні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кричали щоб працівники служби безпеки не лізли до автомобіля і що в них в руках порошок. При цьому спецтехніка не вручалася. При затриманні він грошей не бачив;

-показами свідка ОСОБА_15, яка у судовому засіданні пояснила, що отримала повідомлення про початок досудового розслідування у справі по факту нанесення ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 Про хід справи їй нічого не відомо. Нею була витребувана дана справа для вивчення законності її закриття. Постанова про закриття справи була скасована а сама справа повернута для проведення розслідування. Про закриття справи вона дізналася коли витребувала справу. Після цього був призначений новий слідчий, вона була одним процесуальним керівником. Про своє рішення слідчий повинен одразу повідомляти прокурора. Доступ до реєстру у неї є;

-показами свідка ОСОБА_16, який у судовому засіданні пояснив, що був свідком коли працівники служби безпеки заходили до підїзду будинку і мід 8 та 9 поверхом було виявлено грошові кошти в сумі 2000 грн. Крім нього при цьому був ще один свідок. Гроші були заховані за дверима. Це все знімалося на камеру. Знайдені гроші були просвічені. Адреси точної він не памятає. Крім нього там були працівники служби безпеки та інший свідок. У підїзд вони заходили усі разом;

-показами свідка ОСОБА_17, який у судовому засіданні пояснив, що його повідомили про затримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і що вони перебували в прокуратурі. На той час він працював начальником слідчого відділу ОСОБА_5 Слідчим по даній справі був ОСОБА_3, матеріали справи він особисто не переглядав, оскільки вона була у сейфі слідчого. Про закриття справи він дізнався з реєстру. Що саме ОСОБА_3 робив по цій справі йому не відомо. Дані по справі знає слідчий та процесуальний керівник. Слідчі кожен місяць звітують про прийняті рішення по справам, терміни для звітування не встановлені;

-показами свідка ОСОБА_12, який у судовому засіданні пояснив, що на той час він був заступником начальника слідчого відділу ОСОБА_5 Обвинувачених він знає. Йому зателефонував керівник та повідомив, що є інформація що хтось хоче вчинити протиправні дії і з цього приводу виїхала служба безпеки це за фільмувати. Після чого він зателефонував майже усім підлеглим та повідомив дані інформацію, щоб з їх сторони не було ніяких неправомірних дій. Через годину зателефонували працівники внутрішньої безпеки та повідомили що затримали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Законність прийняття рішення перевіряє прокуратура. ОСОБА_13 також перевіряють справи, але вибірково, коли вчинено тяжкий або особливо тяжкий злочин;

-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.06.2015 року, згідно якого ОСОБА_6 повідомив, що слідчий Березенко Є.А. 19.06.2015 року запропонував закрити кримінальне провадження відносно нього за ст. 125 ч.1 КК України за грошову винагороду в сумі 2000 грн.;

(ОСОБА_17 1 а.с. 25-27)

-даними протоколу огляду, помітки та вручення грошових коштів від 27.06.2015 року, згідно якого в приміщенні УМВС в Черкаській області в присутності понятих було помічено та вручено ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 2000 грн.;

(ОСОБА_17 1 а.с. 38-45)

-даними протоколу огляду місця події від 27.06.2015 року, згідно якого у ОСОБА_3 на долонях обох рук виявлено чітке світіння ілюмінісцентного жовтого кольору;

(ОСОБА_17 1 а.с. 46-52)

-даними протоколу огляду місця події від 27.06.2015 року, згідно якого на майданчику між 8 та 9 поверхом підїзду № 4 будинку № 423 по вул. Ільїна в м. Черкаси було виявлено грошові кошти в сумі 2000 грн.;

(ОСОБА_17 1 а.с. 54-56)

-даними висновку експертизи спеціальних хімічних речовин від 24.07.2015 року № 2/0997, згідно якого на грошових купюрах, на тампонах якими проводили змиви з рук ОСОБА_3, на тампонах якими проводили змиви з ручки передніх дверей автомобіля виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини жовтого кольору;

(ОСОБА_17 1 а.с. 176-189)

-даними протоколу про результати аудіо та відео контролю особи від 04.08.2015 року;

(ОСОБА_17 2 а.с. 140-142)

-даними протоколу про результати проведення НСРД у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж із застосуванням відповідних технічних засобів від 30.07.2015 року;

(ОСОБА_17 2 а. с. 143-148)

-вимога;

(ОСОБА_17 2 а.с. 236-237, 239-240)

-характеристика;

(ОСОБА_17 1 а.с. 266-267)

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім уже тих, що заявлялися, не надійшло.

Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинувачених за власною ініціативою та, залишаючись обєктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обовязків та здійснення наданих їм прав розглянути кримінальне провадження і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержавних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.

Не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 суд оцінює критично, як уникнення від відповідальності за скоєний злочин.

Вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, показами свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.06.2015 року, даними протоколу огляду, помітки та вручення грошових коштів від 27.06.2015 року, даними протоколу огляду місця події від 27.06.2015 року, даними протоколу огляду місця події від 27.06.2015 року, даними висновку експертизи спеціальних хімічних речовин від 24.07.2015 року № 2/0997, даними протоколу про результати аудіо та відео контролю особи від 04.08.2015 року, даними протоколу про результати проведення НСРД від 30.07.2015 року.

Твердження ОСОБА_4 про те, що він нічого не знав про передачу ОСОБА_3 грошових коштів спростовується показами свідка ОСОБА_6, який у судовому засіданні пояснив, що грошові кошти 27.06.2015 року він передавав в присутності ОСОБА_4, розмова в автомобілі велася також в присутності ОСОБА_4 Крім того, 19.06.2015 року при розмові ОСОБА_6 з ОСОБА_3 ОСОБА_4 сказав йому шукати гроші, даними висновку експертизи спеціальних хімічних речовин від 24.07.2015 року № 2/0997, згідно якого на грошових купюрах, на тампонах якими проводили змиви з рук ОСОБА_3, на тампонах якими проводили змиви з ручки передніх дверей автомобіля виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини жовтого кольору, що в свою чергу вказує на те, що ОСОБА_3 перебуваючи в автомобілі в присутності ОСОБА_4 перераховував грошові кошти.

Статтею 89 КПК України визначено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Згідно з положеннямст. 94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

На думку суду, обставин, які б свідчили про очевидну недопустимість зазначених джерел доказів, як це передбачено ч. 2, 3ст. 89 КПК України, захисником ОСОБА_2 не наведено.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, обєктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України доведена в повному обсязі.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, обєктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 364 КК України доведена в повному обсязі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); за ч. 1 ст. 364 КК України як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 190 КК України як пособництво у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство); за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 364 КК України як пособництво у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

Обставинами, що помякшують відповідальність ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що помякшують відповідальність ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд дотримується вимог ст. 65 КК України, оскільки має на меті не тільки покарати, а й сприяти виправленню обвинувачених, а також запобігти вчиненню нових злочинів. Оскільки в разі призначення невідповідного, невиправдано мякого чи надто суворого покарання, мети покарання буде важко досягти.

На підставі викладеного, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3, який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, по місцю служби характеризується посередньо, у вчиненні злочину вину визнав, щиро розкаявся, має на утриманні неповнолітню дитину, також враховуючи тяжкість вчиненого злочину, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе при призначенні покарання у вигляді арешту зі штрафом.

На підставі викладеного, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4, який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, по місцю служби характеризується посередньо, має на утриманні неповнолітню дитину, також враховуючи тяжкість вчиненого злочину, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе при призначенні покарання у вигляді арешту зі штрафом.

Судом враховано той факт, що обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було вчинено злочин, повязаний з обійманням посад у правоохоронних органах в період заняття вказаною діяльністю, тому суд вважає за можливе позбавити обвинувачених права обіймати посади в правоохоронних органах.

На підставі ст. 96-2 п.4 КК України спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої злочином.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, грошові кошти в сумі 2 000 гривень не являються власністю обвинувачених ОСОБА_18 та ОСОБА_11, тому суд вважає за можливе не застосовувати до них спеціальну конфіскацію.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що на момент вчинення правопорушення обвинувачений ОСОБА_3 мав спеціальне звання капітан міліції, а обвинувачений ОСОБА_4 спеціальне звання старший лейтенант міліції, тому на підставі ст. 54 КК України суд вважає за можливе позбавити обвинувачених спеціального звання.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати за проведення по справі судово-хімічної експертизи в сумі 2031,26 грн., судово-криміналістичної експертизи в сумі 245,52 грн. а всього на загальну суму 2276,78 грн. підлягають до стягнення з обвинувачених на користь Держави в солідарному порядку.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності із вимогами ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання:

-за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень;

-за ч. 1 ст. 364 КК України у вигляді арешту строком на 4 (чотири) місяці з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень без спеціальної конфіскації;

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, кінцево визначити покарання у вигляді арешту строком на 4 (чотири) місяці з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень без спеціальної конфіскації.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання капітан міліції.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у вигляді застави змінити на тримання під вартою по вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання, зарахувавши термін попереднього увязнення з 27.06.2015 року по 15.07.2015 року.

Грошові кошти у розмірі 85 260 грн.(вісімдесят пять тисяч двісті шістдесят гривень), які були внесені ОСОБА_19 на розрахунковий рахунок для внесення коштів у вигляді застави № 37316012002339, МФО 854018 ГУДКС України у Черкаській області, код 26261092,згідно зквитанцією№ 0.0.408802879.1 від 14.07.2015 року повернути за належністю ОСОБА_19 по вступу вироку в законну силу.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 364 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання:

-за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень;

-за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 364 КК України у вигляді арешту строком на 3 (три) місяці з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень без спеціальної конфіскації;

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, кінцево визначити покарання у вигляді арешту строком на 3 (три) місяці з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень без спеціальної конфіскації.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_4 спеціального звання старший лейтенант міліції.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою обрати по вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання.

Цивільний позов не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Держави процесуальні витрати за проведення по справі судово-хімічної експертизи в сумі 2031,26 грн., судово-криміналістичної експертизи в сумі 245,52 грн. а всього на загальну суму 2276,78 гривень.

Речові докази:

-автомобіль НОМЕР_2 передано на зберігання ОСОБА_8 залишити за належністю ОСОБА_8 (ОСОБА_17 1 а.с. 73, ОСОБА_17 2 а.с. 69-71);

-мобільний телефон «Nokia» передано під розписку ОСОБА_3 залишити за належністю ОСОБА_3 (ОСОБА_17 1 а.с. 105, 193);

-мобільний телефон «Fly» передано під розписку ОСОБА_4 залишити за належністю ОСОБА_4 (ОСОБА_17 1 а.с. 105, 192);

-контрольний тампон, змиви, зразок СРХ знаходяться при матеріалах кримінального провадженні залишити при матеріалах кримінального провадження (ОСОБА_17 1 а.с. 196-198);

-грошові кошти в сумі 2000 гривень передані на зберігання до філії АТ «Укрексімбанк» у м. Черкаси повернути за належністю (ОСОБА_17 2 а.с. 18-19, 223-225);

-диск та карти памяті із записами негласних слідчих дій знаходяться при матеріалах кримінального провадженні залишити при матеріалах кримінального провадження (ОСОБА_17 2 а.с. 157-158);

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Соснівський районний суд м. Черкаси, а обвинуваченому, який перебуває під вартою, з моменту вручення копії вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі п. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право на підставі п. 6 ст. 376 КПК України отримати в суді копію вироку.

Головуючий: А.А.Чечот