Рішення № 54625675, 22.12.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7154/14-ц

Провадження № 2/645/173/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 грудня 2015 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.

секретарів судового засідання - Ляхової І.Ю., Петленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:

ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ОСОБА_1 «МЕРКУРІЙ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку «Меркурій»

до ОСОБА_2

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ОСОБА_1 «МЕРКУРІЙ» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку «Меркурій» (далі ОСОБА_1) звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд:

- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, яким є нежитлові приміщення № 1-7, в літ. «А-9», загальною площею 88,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Олімпійська, 9-А та належить на праві власності ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для задоволення вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ОСОБА_1 «МЕРКУРІЙ» по погашенню заборгованості за Договором № 18-06П-16 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті в сумі 51 811,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.07.2014 року (11,823346 грн. за 1 долар США), становить еквівалент 612581,63 грн., у тому числі: 50543,83 доларів США простроченої заборгованості за кредитом (еквівалент 597597,19 грн.) та 1267,36 доларів США (еквівалент 14984,44 грн.) простроченої заборгованості за процентами, шляхом визнання права власності на неї за ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ»;

- визнати за ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ» право власності на нерухоме майно, яким є нежитлові приміщення № 1-7, в літ. «А-9», загальною площею 88,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Олімпійська.

В обґрунтування позову посилався на те, що 01.02.2008 року між Акціонерним комерційним банком "Меркурій", правонаступником якого є ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ», та ОСОБА_2 укладений Договір № 18-06П-16 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті з Додатковими угодами, за умовами якого Позивач надав Відповідачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового використання, грошові кошти у сумі 57500,00 доларів США, зі сплатою 15% річних та кінцевим терміном погашення основної заборгованості 31 січня 2013 року. У забезпечення виконання зобовязань по Кредитному Договору між Позивачем та Відповідачем - Іпотекодавцем, був укладений Іпотечний договір № 16-03-26 від 01.02.2008 року, посвідчений нотаріально, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку належні їй нежитлові приміщення № 1-7, в літ. «А-9», загальною площею 88,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Олімпійська, 9-А.

Відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, внаслідок чого станом на 01.07.2014 року утворилась заборгованість у сумі 51811,19 доларів США, що за курсом НБУ (станом на 01.07.2014 року) складає 612581,63 грн., з яких: 50543,83 доларів США - заборгованість за кредитом та 1267,36 доларів США - прострочена заборгованість за процентами.

24.07.2014 року ПАТ ОСОБА_1 "Меркурій" надіслав ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення (вих. № 3753/02/3), яка була отримана 29.07.2014 року, проте вказана вимога залишена останньою без задоволення (а.с 16, 17).

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки нежитлові приміщення № 1-7, в літ. «А-9», загальною площею 88,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Олімпійська, 9-А, та визнати за ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ» право власності на вказане нерухоме майно

Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача у повному обсязі, просив задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що відповідач оспорює факт отримання від банку грошових коштів в іноземній валюті за договором № 18-06П-16 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті, та вказав, що всі сплати грошових коштів з боку відповідача на рахунок ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ» проводились виключно за кредитним договором про іпотечний кредит від 12.12.2005 року за № 22-12-28. Крім того, представник наголосив, що позивачем не надано доказів видачі відповідачеві кредитних коштів в іноземній валюті. Також вказав про не співмірність суми заборгованості, визначеної позивачем у позовній заяві, та вартості обєкту нерухомості, на який позивач просить звернути стягнення, станом на цей час. Крім того, представник відповідача просив застосувати до спірних правовідносин положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Судом встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що 01.02.2008 року між Акціонерним комерційним банком "Меркурій", правонаступником якого є ПАТ БАНК «МЕРКУРІЙ», та ОСОБА_2 укладений Договір № 18-06П-16 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті, а також в подальшому між сторонами укладені Додаткові угоди до цього договору. ОСОБА_5 з умовами вказаного договору Позивач надав Відповідачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового використання, грошові кошти у сумі 57500,00 доларів США, зі сплатою 15% річних та сплатою інших обумовлених сум, з кінцевим терміном погашення основної заборгованості 31 січня 2013 року (а.с. 4-5, 9-12).

У забезпечення виконання зобовязань по вказаному Кредитному Договору між Позивачем та Відповідачем був укладений Іпотечний договір № 16-03-26 від 01.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 реєстровий № 812 (а.с. 15).

ОСОБА_5 з умовами п. 1.2 цього договору ОСОБА_7 (Іпотекодавець) у забезпечення зобовязань Іпотекодавця за кредитним договором передає в іпотеку Банку (ОСОБА_8) нежитлові приміщення № 1-7, в літ. «А-9», загальною площею 88,5 кв.м (далі ОСОБА_8), що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Олімпійська, буд. 9-А. Право власності на ОСОБА_8 належить Іпотекодавцю згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Фрунзенською районною радою м. Харкова 19.05.2006 року на підставі Рішення виконавчого комітету Фрунзенського району м. Харкова від 04.05.2006 року № 8312, право власності зареєстровано 29.05.2006 року у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим № 6271 в книзі 1, реєстраційний номер 14804727.

Відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору, ринкова вартість ОСОБА_8 за згодою сторін становить 547400 грн..

За умовами Договору № 18-06П-16 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті від 01.02.2008 року та Додаткових угод до нього, ОСОБА_2 зобов'язалась повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним до 31.01.2013 року щомісячними платежами згідно графіка.

Відповідно до п.2.1.3. Іпотечного договору ОСОБА_8 має право у разі невиконання Іпотекодавцем умов Кредитного договору звернути стягнення на ОСОБА_8, в тому числі достроково та задовольнити за рахунок майна свою вимогу за Кредитним договором в обсязі, що визначаються на час виконання цієї вимоги, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобовязання, неустойку, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію ОСОБА_8.

Цим договором забезпечуються вимоги ОСОБА_8 щодо повернення кредиту згідно з графіком повернення, наведеним у Кредитному договорі, сплати процентів за користування кредитом у розмірі 15% річних, а також неустойки у розмірі та випадках, передбачених умовами Кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що підтверджується відповідним розрахунком Банку, що ОСОБА_2 умови Договору № 18-06П-16 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті від 01.02.2008 року належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.07.2014 року складає 51811,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.07.2014 року (11,823346 грн. за 1 долар США) становить еквівалент 612581,63 грн., з яких: 50543,83 доларів США - залишок простроченої заборгованості за кредитом та 1267,36 доларів США - залишок простроченої заборгованості за процентами.

У зв'язку з порушенням основного зобов'язання 24.07.2014 року за вихідним № 3753/02/3 ПАТ ОСОБА_1 "Меркурій" надіслало ОСОБА_2 письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначено зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а.с. 16).

Вказана вимога одержана 29.07.2014 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

Вимогу Банку про усунення порушень та дострокове повернення кредиту та процентів за його користування ОСОБА_2 не виконала.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що вона не отримувала грошові кошти в сумі 57500 доларів США, а сплачені нею кошти були перераховані нею в рахунок погашення гривневого кредиту за договором про іпотечний кредит № 22-12-28 від 12.12.2005 року, з наступних підстав.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.05.2015 року у справі № 645/9802/14, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.09.2015 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним Договору № 18-06П-16 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті від 01.02.2008 року.

Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що між сторонами 12.12.2005 року був укладений Договір № 22-12-28 про іпотечний кредит, та з наданих банком розрахунків 16.08.2006 року встановлено, що кредит був достроково погашений, як і нараховані відсотки за кредитом.

Після цього, 01.02.2008 року між сторонами укладений Договір 18-06П-16 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті. Крім того, вказаним судовим рішенням встановлено, що згідно наданих платіжних документів по рахункам з 01.02.2008 року по 01.12.2014 року ОСОБА_2 було самостійно сплачено заборгованість за кредитом в сумі 6956,17 доларів США.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вказані обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, встановлені рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.05.2015 року у справі № 645/9802/14, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.09.2015 року, та не підлягають доказуванню при розгляді даного спору.

Також, суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на відсутність у матеріалах справи документального підтвердження отримання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 57500 доларів США, оскільки вони містять лише засвідчену копію Заяви на видачу готівки № NCA2_472777 від 01.02.2008 року (а.с. 13).

ОСОБА_5 з п. 303 Переліку документів, що утворюються в діяльності НБУ та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого Постановою Правління НБУ № 601 від 08.12.2004 року, касові документи за емісійно-касовими операціями підлягають зберіганню у банках України 5 років. ОСОБА_5 № 17 від 15.06.2014 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду були знищені заяви на видачу готівки, у тому числі по ОСОБА_2 (а.с. 56-57).

Крім того, за твердженням позивача, станом на дату надання кредиту ОСОБА_2 - 01.02.2008 року в Банку діяло Положення про порядок надання, використання та повернення кредитів в національній та іноземній валютах фізичним особам в АТ БАНКУ «МЕРКУРІЙ», затверджене Правлінням Банку 07.12.2005 року протокол № 66, яке не містило вимог щодо зберігання в кредитній справі позичальника документів, що свідчать про надання кредиту.

Разом з тим, матеріали справи містять реєстри платіжних документів по рахункам, відкритим Банком на підставі Договору 18-06П-16 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті від 01.02.2008 року, а саме: № 2203750022386 - за яким відбувається облік строкового кредиту (надання та погашення), № 2207150022386 - за яким відбувається облік простроченого кредиту (перенесення на прострочку та погашення), № 2208250022386 - за яким відбувається облік нарахованих процентів (нарахування та сплата), № 2208159022386 - за яким відбувається облік відстрочених процентів: нарахованих, та строк сплати яких не настав (перенесення нарахованих та сплата), № 2209350022386 - за яким відбувається облік прострочених процентів (перенесення нарахованих/відстрочених та сплата) (а.с. 214-265).

Відповідно до ст. 611 Цивільного Кодексу України при порушенні зобовязання наступають правові наслідки, що встановлені договором чи законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та іпотечного договору ОСОБА_8 може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суд виходить із того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Пунктом 3.1 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на ОСОБА_8 здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з цим договором шляхом передачі права власності на ОСОБА_8, в рахунок виконання обовязків Іпотекодавця за Кредитним договором, ОСОБА_8 чи продажу ОСОБА_8 від свого імені за вибором останнього.

З урахуванням наведеного, та зважаючи на те, що відповідач не виконала належним чином основне зобовязання за договором про надання споживчого кредиту в іноземній валюті від 01.02.2008 року, суд дійшов висновку, що позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на це майно.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» то цей Закон не підлягає застосування до вказаних правовідносин, виходячи з наступного.

ОСОБА_5 з пунктом 1 Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Враховуючи, що за умовами п. 1.2 цього договору ОСОБА_7 у забезпечення зобовязань Іпотекодавця за кредитним договором передала в іпотеку Банку нежитлові приміщення № 1-7, в літ. «А-9», загальною площею 88,5 кв.м, розташовані за адресою м. Харків, вул. Олімпійська, буд. 9-А, суд вважає, що дія вказаного Закону № 1304-VII не розповсюджується на правовідносини, що склались між сторонами.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України. У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд покладає судові витрати на відповідача, які підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, яким є нежитлові приміщення № 1-7, в літ. «А-9», загальною площею 88,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Олімпійська, 9-А та належить на праві власності ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для задоволення вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ОСОБА_1 «МЕРКУРІЙ» по погашенню заборгованості за Договором № 18-06П-16 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті в сумі 51 811,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.07.2014 року (11,823346 грн. за 1 долар США), становить еквівалент 612581,63 грн., у тому числі: 50543,83 доларів США простроченої заборгованості за кредитом (еквівалент 597597,19 грн.) та 1267,36 доларів США (еквівалент 14984,44 грн.) простроченої заборгованості за процентами, шляхом визнання права власності на неї за ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ОСОБА_1 «МЕРКУРІЙ».

Визнати за ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ОСОБА_1 «МЕРКУРІЙ» право власності на нерухоме майно, яким є нежитлові приміщення № 1-7, в літ. «А-9», загальною площею 88,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Олімпійська.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 3654,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Федорова О.В.