Ухвала суду № 54622072, 21.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/10184/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Варикаші О.Д.

суддів - Станкевича В.А.

- ОСОБА_2

при секретарі - Желєзнову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 представника ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_6» про зобовязання вчинити певні дії та визнати договір таким, що виконаний у повному обсязі,-

встановила:

Позивачка звернулася з вказаним позовом до суду (а. с. 3-6), який уточнила (а. с. 52-55) та просила: змінити частину 1 пункту 1.1. Розділу 1 Кредитного договору № 014/83008/74/80580 від 27.08.2007 року на наступне: «Кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає Позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 466443 грн., а Позичальник зобовязується належним чином використати та повернути Кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов Договору та ОСОБА_7, та виконати всі інші зобовязання в порядку та строки, визначені Договором»; змінити частину 2 підпункту пункту 1.3. Розділу 1 Кредитного договору № 014/83008/74/80580 від 27.08.2007 року на наступне: «ОСОБА_6 шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів протягом всього строку дії цього Договору згідно Графіку погашення кредиту (додаток 2 до Договору). За рахунок кожного ануїтетного платежу здійснюється погашення щомісячних процентів за користування кредитом та погашення частини кредиту. Ануїтетний платіж розраховується таким чином, щоб всі щомісячні ануїтетні платежі при фіксованій процентній ставці були рівними на весь період дії Договору»; визнати Кредитний договір № 014/83008/74/80580 від 27.08.2007 року таким, що виконаний у повному обсязі.

Свої позовні вимоги позивачка, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовувала тим, що в момент укладання договору між сторонами курс долара становив 5,05 грн. та був стабільним, а станом на теперішній час вартість долара становить 25 грн., тому вона вважає умови договору кредиту несправедливими та такими, що порушують діюче законодавство України.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, представник позивача адвокат ОСОБА_3 позов підтримав та просив його задовольнити. При цьому пояснив, що на підставі положень постанови Пленуму ВСС України № 15 просить змінити умови договору та, перерахувавши суму кредиту по курсу долара 5,05 грн., вважати договір виконаним у повному обсязі. Крім того, зазначив, що згідно положень постанови Пленуму ВСС України № 15, надання споживчих кредитів банком в іноземній валюті заборонено. Представник відповідача ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_6» ОСОБА_8 підтримав надані письмові заперечення, та просив відмовити у задоволенні позову. При цьому зазначив, що посилання позивача на подорожчання курсу долара є необґрунтованим, оскільки кредитний договір містить п. 8.3., яким передбачено, що всі валютні ризики несе позичальник. Позивач була ознайомлена із вказаним положенням та добровільно прийняла умови договору, підписавши договір. Також представник вказав, що посилання представника позивача на постанову Пленуму ВСС України № 15 від 2012 року є безпідставним, так як договір між сторонами укладено ще у 2007 році.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 через свого представника подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2015 року, в якій просить задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем рішення суду не оскаржується.

В судове засідання учасники процесу не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 27.08.2007 року між ВАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_6» та ОСОБА_9 укладено кредитний договір № 014/83008/74/80580 (а. с. 7-13). Відповідно до умов якого, ОСОБА_5 надав позивачу кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 92 365 дол. США, а позичальник зобовязався належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, та виконати усі інші зобовязання в порядку та строки, визначені договором (п. 1.1 Договору). Кредит надано на строк до 27.08.2027 року. Процентна ставка за користування кредитом становить, відповідно до п. 1.4. Договору 12,65 %. Кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі: придбання житла на вторинному ринку /та на сплату комісій ОСОБА_7 за Договором (п. 2.1 Договору).

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 27.08.2007 року між ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_6» та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 014/83008/74/80580/1, за яким поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед банком відповідати по борговим зобовязанням ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору № 014/83008/74/80580 від 27.08.2007 року (а. с. 14-16).

Згідно договору купівлі-продажу від 27.08.2007 року (а. с. 19) позивач ОСОБА_4 придбала квартиру № 43 будинку № 54-Б по Люстдорфській дорозі в м. Одесі. Вказана обставина підтверджується витягом КП «ОМБТІ та РОН» про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 18).

Судом досліджено листування позивача з відповідачем стосовно змін умов договору, корегування процентної ставки та реструктуризації заборгованості (а. с. 21-28).

Судом детально проаналізовано умови Кредитного договору № 014/83008/74/80580 від 27.08.2007 року, зокрема і положення ч. 1 п. 1.1. та ч. 2 п. 1.3. Розділу 1 Кредитного договору № 014/83008/74/80580 від 27.08.2007 року, які позивач просить змінити. Досліджено і положення п. 8.3. Кредитного договору, на які, як на підставу своїх заперечень, посилається представник відповідача.

Пунктом 8.3. Кредитного договору встановлено, що у разі зміни курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник. З підписанням Договору, позичальник свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану позичальника.

Таким чином, суд першої інстанції погодився із запереченнями представника відповідача ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_6», що позивачу було зрозуміло та вона свідомо прийняла умови кредитного договору, підписавши його. Вказаний кредитний договір на теперішній час є дійсним.

При цьому, суд першої інстанції врахував, що позивач частково виконала договір, погашає заборгованість та веде активний діалог з ОСОБА_7 щодо зменшення процентної ставки та реструктуризації договору.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач підписуючи у 2007 році кредитний договір взяла на себе ризик зміни курсу іноземної валюти, про що була обізнана та попереджена, у звязку із чим суд вважав, що позовна заява ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, так як необґрунтована та недоведена.

Суд першої інстанції також врахував пояснення представника відповідача, та погодився з ними, що до правовідносин сторін по даній справі не застосовуються положення п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, а саме щодо заборони надання споживчих кредитів у іноземній валюті на території України. Оскільки, у даному випадку споживчий кредит між сторонами було укладено в іноземній валюті ще у 2007 році, крім того чинний ЦК України не містить заборони укладання такого виду договору.

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 192, 203, 524, 526, 533, 625, 627, 652, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Судова колегія, вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_4

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам матеріального і процесуального права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами 27.08.2007 року було укладено кредитний договір № 014/83008/74/80580 (а. с. 7-13), відповідно до умов якого позичальникові ОСОБА_4 було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 92 365 дол. США на споживчі цілі на строк по 27.08.2027 року з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 12,65 % річних.

Тобто, кредит позивачці видано в іноземній валюті, а саме в доларах США.

Пунктом 8.3. кредитного договору, укладеного між сторонами, встановлено, що у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник. З підписанням договору, позичальник свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану позичальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України, на яку позивачка посилається, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Проте, як встановлено вище, із суті договору випливає, що ризик зміни обставин, якими позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги, несе саме позивачка (п. 8.3. кредитного договору а. с. 9).

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог позивачки.

Доводи апеляційної скарги стосовно зміни курсу долара США по відношенню до гривні, як істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні вище вказаного кредитного договору, судова колегія не приймає до уваги.

Оскільки, відповідно до п. 8.3. кредитного договору, укладеного між сторонами, у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник (позивачка). Тобто, ризик зміни обставин, якими позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги, несе саме позивачка.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з приводу того, що відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року, надання споживчих кредитів у іноземній валюті на території України забороняється, враховуючи те, що кредитний договір, який позивачка просить змінити, укладено між сторонами в 2007 році та позивачкою не ставиться питання про визнання його недійсним.

Таким чином, враховуючи вище наведене, надані докази, обставини, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду.

За таких обставин, апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 необхідно відхилити, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2015 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_6» про зобовязання вчинити певні дії та визнати договір таким, що виконаний у повному обсязі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

ОСОБА_10

ОСОБА_2