Постанова № 54621106, 25.12.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

справа № 522/20002/15-а

провадження № 2а/521/392/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1

в складі головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Стариш О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

Встановив:

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Одеського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, посилаючись на те, що в листопаді 2015 року звернулася до відповідача як внутрішньо переміщена особа з м. Луганська за отриманням соціальних послуг та матеріального забезпечення на випадок безробіття. За результатами звернення їй було призначено допомогу у мінімальному розмірі в сумі 544,00 гривень. При цьому не було враховано її загальний трудовий стаж, та розмір заробітної плати. Вказує, що має в наявності понад 10 років страхового стажу, що дає їй право на отримання соціальної виплати в розмірі 70% від середньомісячної заробітної плати. Нею отримано розяснення відповідача про те, що на неї не поширюються норми абзацу 6 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо поважності причин перерви страхового стажу. Просить суд визнати дії відповідача щодо обчислення їй страхового стажу та визначення розміру допомоги по безробіттю у сумі 544 гривні неправомірними і зобовязати Одеський МЦЗ провести їй з 30 листопада 2015 року перерахунок допомоги по безробіттю у розмірі 70 % від її середньої заробітної плати з урахуванням страхового стажу згідно абзацу 6 ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з урахуванням фактично виплачених сум і повернути судові витрати.

В судовому засіданні позивач змінила позовні вимоги, просила суд зробити перерахунок допомоги по безробіттю у розмірі 60 % від її середньої заробітної плати, в іншій частині підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч.1ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Згідност. 71 ч. 2 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розпорядженням Уряду України від 07.11.2014 року № 1085-р, постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VІІІ місто Луганськ віднесене до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють в неповному обсязі свої повноваження.

Позивачка виїхала з зони проведення антитерористичної операції та довідкою від 03.11.2015 року № 516005077 Управлянням праці та соціального захисту населення в Київському районі міста ОСОБА_1 їй надано статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», місце перебування зареєстровано: ІНФОРМАЦІЯ_1.

За заявою позивачки Одеського міського центру зайнятості їй надано статус безробітного, а з 30.11.2015 року призначено допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі 544,00 гривень.

Не погодившись з призначеним розміром допомоги позивачка звернулася з заявою до відповідача.

10.12.2015 року позивачці надано письмову відповідь № 3993/19/06/5-29 про підстави призначення допомоги по безробіттю для безробітного в мінімальному розмірі, в якій зазначено, що оскільки перерва страхового стажу після припинення трудових відносин складає більше 12 місяців (за даними Державного реєстру) то на позивачку не поширюються норми ст. 22 ч. 1 «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

З такими висновками відповідача погодитися не можна, з наступних підстав.

Статтею 22 ч. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування. Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Абзац 6 частини 1 цієї статті передбачає, що поважними причинами є, зокрема, періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, що за даними Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску.

Відповідно до ч. 1ст. 38 Кодексу законів про працю Українипрацівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до чинного законодавства.

Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з підприємствами, що знаходяться в м. Луганську Луганської області у періоди з 01.09.2011 року по 30.06.2015 року та з 12.09.2015 року по 20.11.2015 року.

Факт припинення позивачкою трудових відносин з ТОВ «Лугоптсервіс» (м. Луганськ) на підставі ст. 38 ч. 1 КЗпП України, з поважних причин, з 20 листопада 2015 року, з яким вона перебувала у трудових відносинах з 12.09.2015 року, підтверджений нотаріально завіреною копією заяви від 6.11.2015 року оформленої до вимог ч. 4 ст.7 Закону України «Про забезпеченняправ і свобод внутрішньо переміщених осіб» з підтвердженням того, що ця заява нею надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

Позивач звернулася у Одеський міський центр зайнятості як внутрішньо переміщена особа за отриманням матеріального забезпечення на випадок безробіття. Оскільки трудова книжка позивачки залишилася на підприємстві за останнім місцем роботи, нею подано нотаріально посвідчену заяву про припинення трудових правовідносин на підприємстві в зоні АТО за останнім місцем роботи, на підставі ст. 38 ч. 1 КЗпП України з поважних причин, яка рекомендованим листом надіслана роботодавцю, що підтверджується описом вкладення цінного листа Укрпошти Одеса-80 від 06.11.2015 року.

Страховий стаж позивача складає від 6 до 10 років, а періоди зайнятості позивача в районі проведення антитерористичної операції з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року та з 12.09.2015 року по 20.11.2015 року, не підтверджуються сплатою єдиного внеску за даними Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування, тому суд, на підставі статті 22 частини 1 абзацу 6 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», вважає це поважною причиною настання перерви страхового стажу у позивача, що не враховано відповідачем при призначенні допомоги по безробіттю.

Згідно ч. 2ст. 11 КАС Українисуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 -задовольнити.

Визнати дії Одеського міського центру зайнятості щодо обчислення ОСОБА_2 страхового стажу та визначення розміру допомоги по безробіттю у сумі 544,00 гривень неправомірними.

Зобовязати Одеській міський центр зайнятості провести ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) з 30 листопада 2015 року перерахунок допомоги по безробіттю у розмірі 60% від її середньої заробітної плати з настанням перерви страхового стажу, у періоди її зайнятості в зоні проведення антитерористичної операції з 1.07.2014 року по 30.06.2015 року та з 12.09.2015 року по 20.11.2015 року, з поважних причин, відповідно до вимог ст. 22 ч. 1 абзацу 6 та ст. 23 ч. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 гривень.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_1