Вирок № 54620425, 25.12.2015, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 500/2409/15-к

Провадження № 1-кп/500/255/15

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________

ВИРОК

Іменем України

25 грудня 2015 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Яковенка І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Наконечної В.А.,

учасники судового провадження:

прокурор Лепетюк М.В.,

захисник ОСОБА_1,

обвинувачений ОСОБА_2,

потерпіла ОСОБА_3,

розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12015160150000700, за обвинуваченням

ОСОБА_2, що народився 18 лютого 1980 року, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого у СФГ ОСОБА_4, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, в його сімї утримують троє неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, такого, що не має судимості в силу ст. 55 КК України 1960 р. та ст. 89 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

16 березня 2015 року, приблизно о 01:00 годині, ОСОБА_2, знаходячись у себе вдома в будинку № 71 по вул. Гагаріна в с. Муравлівка Ізмаїльського району Одеської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, на підставі раптово виниклих неприязних стосунків в ході сварки наніс в область спини удар ножем ОСОБА_3, з якою він проживає однією сімєю без реєстрації шлюбу, спричинивши їй колото-різане поранення поперекової області зліва, проникаюче в черевну порожнину з пораненням черевини, сигмовидної кишки перпендикулярно поверхні спини ззаду наперед, яке згідно висновку експерта №142 від 10.04.2015 р. відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково та пояснив, що потерпіла ОСОБА_3 являється його співмешканкою. Точну дату він не пам'ятає, приблизно в березні 2015 року, приблизно о 00:00 01:00 годині ночі відбувся конфлікт, під час якого ОСОБА_3 отримала тілесне ушкодження. В той день він перебував в сусідньому селі, після чого, коли починалися сутінки, приблизно о 19:00 20:00 годині він повернувся додому. Він був тверезим, випив тільки дві пляшки пива, а потерпіла ОСОБА_3 була у нетверезому стані, вони сварилися, оскільки він висував претензії ОСОБА_3, що та не слідкувала за господарством, а ОСОБА_3 висувала йому претензії, що його не було вдома. Після приходу він довго перебував на вулиці і порався по господарству, періодично заходив до будинку і вони сварилися. Приблизно з 23:00 години ОСОБА_3 вдарила його рукою по шиї, на що він штовхнув її, між ними відбулася нетривала штовханина, після чого він знову вийшов на двір. Коли він зайшов на кухню, там перебувала тільки ОСОБА_3 і вони знову почали сваритися, після чого він розвернувся до ОСОБА_3 спиною і направився до виходу, а ОСОБА_3 вдарила його ззаду маленьким стільцем по потилиці. Коли він обернувся, то побачив у ОСОБА_3 в руці ніж. Як ОСОБА_3 взяла його він не бачив, це був кухонний ніж з лезом довжиною приблизно 7 8 см., ручка якого була замотана ізоляційною стрічною. Ніж був направлений на нього, лезо перебувало зі сторони передньої частини руки ОСОБА_3 Він подумав що ОСОБА_3 хоче завдати йому удар, у зв'язку з чим відкинув костилі і схопив ОСОБА_3 за обидві руки, хотів відібрати ніж та заламати руки назад, а ОСОБА_3 продовжувала тримати ніж, який він не міг відібрати. Він завів руки за спину ОСОБА_3, в руці якої залишався ніж, після чого вони вдвох впали, тобто ОСОБА_3 впала на підлогу, а він впав на неї зверху. Коли вони падали, він продовжував утримувати її руки. Руки ОСОБА_3 були напружені. Коли вони впали, його руки були за ОСОБА_3, де точно він не пам'ятає. Після цього він встав, і за руку підняв ОСОБА_3 Ніж залишився на підлозі в стороні, приблизно на відстані 10 см. від місця, куди впала ОСОБА_3 Чи була кров на ножі він не звернув уваги. Коли ОСОБА_3 сіла він побачив, що у неї з-під светра йшла кров і він зрозумів, що ніж зачепив її, і почав плакати. Як ніж увійшов у спину ОСОБА_3 він не бачив, оскільки вони впали обличчям до обличчя. В момент сутички він не брав в руки ніж. Рана у ОСОБА_3 була з лівого боку, де нирка. Коли він підняв светр ОСОБА_3, то побачив кров і подряпину. При цьому крім них із ОСОБА_3 у кухні ніхто більше не був присутнім, у цій сутичці більше ніхто не брав участь, тільки вони вдвох. Після цього прибіг син, якого він відправив до бабусі. Прийшла бабуся, після чого вони викликали швидку допомогу і ОСОБА_3 відвезли в лікарню. Вранці він дізнався, що ОСОБА_3 зробили операцію.

Вину визнає частково, оскільки ножем не завдавав удару потерпілій, він забирав у неї ніж, і вони впали вдвох та удар ножем був завданий випадково.

Цивільний позов прокурора про стягнення 462,48 грн. в якості відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілої визнає повністю.

Однак, крім часткового визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2, його вина в умисному тяжкому тілесному ушкодженні в повному обсязі підтверджується такими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_2 являється її співмешканцем. Однією сім'єю вони проживають з 1997 року. ОСОБА_2 часто ображає її нецензурними лайками. В той день ОСОБА_2 був відсутній вдома, оскільки відганяв корову, що належить їхньому куму. В той день вона вживала алкогольні напої і була у середньому стані сп'яніння. Коли ОСОБА_2 прийшов додому, між ними почався конфлікт із взаємними звинуваченнями, вони сварилися. При цьому ОСОБА_2 то виходив з будинку, то входив. Вона декілька разів наносила удари ОСОБА_2, у тому числі табуреткою. Коли ОСОБА_2 в черговий раз зайшов в будинок на кухню, вона вийшла з кімнати до нього, та вони знову почали сваритися, вона вдарила ОСОБА_2 рукою по обличчю, той також вдарив її. Коли ОСОБА_2 направився до виходу, вона вдруге вдарила його тією ж табуреткою ззаду по спині. ОСОБА_2 повернувся до неї і вибив табуретку з її руки. Вона думала, що ОСОБА_2 вдарить її, у зв'язку з чим схопила ніж, який був на столі, для того, щоб налякати ОСОБА_2, але ОСОБА_2 схопив її за руки і почав забирати ніж. Ніж вона тримала в правій руці лезом направленим вперед в бік ОСОБА_2, який перебував на відстані витягнутої руки. Вона не погрожувала ОСОБА_2 ножем ні усно, ні жестами, не замахувалася ним, нічого не казала йому. ОСОБА_2 відразу кинув костилі, схопив її за обидві руки за кисті та почав виламувати їй руки, заводячи їх за спину. Обидві її руки опинилися у неї за спиною. Вона опиралася і намагалася визволити руки. Падаючи, вона потягнула за собою ОСОБА_2, оскільки той тримався за неї, після цього вона впала спиною на підлогу між столом і табуретками, а ОСОБА_2 впав на неї. Вже після того як вони впали ОСОБА_2 відпустив її руки. Коли ОСОБА_2 піднімав її, ніж вона вже не тримала в руці, той знаходився позаду неї. Як відбувся поріз вона не знає, оскільки вона не відчула цього, у неї не було болі. Вже коли вони піднялися і вона сіла і закурила, ОСОБА_2 побачив кров на її светрі, хотів підняти його та подивитися рану, а вона не дала йому обробити рану. Через деякий час їй стало погано, ослабли ноги. При сварці були тільки вони вдвох: вона і обвинувачений ОСОБА_2

ОСОБА_3 також пояснила, що під час сварки ОСОБА_2 забрав у неї мобільний телефон, щоб вона нікому не дзвонила, а свій телефон ОСОБА_2 кинув на підлогу, від чого той розкрився та випала батарея. Коли їй стало погано, вона сказала сину ОСОБА_5 зібрати телефон і викликати швидку, проте їй невідомо, чи подзвонив той. Швидку викликала її свекруха. На той момент вона зрозуміла, що це її син по телефону повідомив про подію в міліцію, чому він повідомив, що це чоловік завдав їй ножове поранення, їй не відомо.

Конфлікт з ОСОБА_2 відбувся ввечері 15 березня, а потрапила вона в лікарню вночі 16 березня, відразу вночі їй зробили операцію. Приблизно через годину після того, як її перевели з реанімації в палату 17 березня до неї прийшла слідчий. Надана на огляд заява про злочин від 17.03.2015 р. являється її заявою, почерк її. Мабуть вона писала заяву в міліцію, оскільки на той момент вона думала, що ОСОБА_2 вдарив її ножем, коли вона виходила з кухні.

Тоді ж слідчий допитала її, ставила їй запитання, а вона відповідала, слідчий писала протокол з її слів. Фраза в протоколі допиту «з моїх слів записано вірно, мною прочитано» написана нею. Вона давала покази про те, що під час сутички на кухні з ОСОБА_2 вона кинула табуретку та хотіла піти з кухні в кімнату, і в цей момент вона відчула удар позаду в спину, після чого її ноги підкосилися та вона присіла, схопившись руками за стіл. Вона відчула тепло на спині: це пішла кров з рани. Вважає, що на кухню вийшов син ОСОБА_6, який все бачив. Вона спитала його, чи вдарив її батько ножем, а він відповів, що так. Тоді вона думала, що показання, які вона дає, відповідають дійсності, але тепер вона думає, що все відбулося по іншому. Вона давала показання, що ОСОБА_2 підрізав її, оскільки їй стало погано, коли вона виходила з кухні, у зв'язку з чим тоді думала, що ОСОБА_2 в цей момент завдав їй удар ножем. Вона сказала слідчому, що вони не падали, оскільки не памятала цього на момент допиту. Втратою пам'яті вона ніколи не страждала. Чому вона під час допиту не скористалася правом відмовитися від дачі показань вона не може пояснити. На її думку, вона не віддавала звіт своїм діям під час допиту через вплив наркозу та безболісних. На даний час показання, які вона давала слідчому, не підтримує, а наполягає на показаннях, які вона дає в суді.

Після її допиту слідчим до неї прийшов ОСОБА_2, і сказав, що написано в протоколі її допиту, і вона зрозуміла, що події відбувалися по іншому, вона пішла до слідчого, оскільки хотіла змінити показання в частині, що ОСОБА_2 не завдавав їй удар ножем, хотіла, щоб ОСОБА_2 не притягували до кримінальної відповідальності, але слідчий не захотіла слухати її, сказавши писати заяви на власний розсуд, але вона (слідчий) буде все робити по закону. Вона відмовилася від проведення слідчого експерименту, оскільки хотіла забрати свою заяву.

Її син ОСОБА_5 під час досудового слідства давав показання про те, що ОСОБА_2 підрізав її, оскільки тоді вона так сказала йому, що батько її підрізав.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що являється слідчим Ізмаїльського МВ (з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області. 16 березня 2015 року їй було доручено проведення досудового розслідування за фактом завдання тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 17.03.2015 р. після обіду вона приїхала в лікарню до ОСОБА_3, яку вона допитала, внаслідок чого склала відповідний протокол. При цьому ОСОБА_3 лежала без крапельниці. Перед допитом вона попереджала ОСОБА_3 про відповідальність за дачу завідомо неправдиві показання, і сказала, що ОСОБА_2 дає показання про те, що вони впали, на що ОСОБА_3 сказала, що це не правда і вона буде казати як все відбулося насправді. ОСОБА_3 добровільно давала показання. На її думку ОСОБА_3 казала правду, та була в нормальному стані, тиск на ОСОБА_3 вона не здійснювала. ОСОБА_3 прочитала протокол допиту, підписала його, власноручно написала заяву про вчинення злочину відносно неї, яку вона прийняла. ОСОБА_3 казала, що може читати і писати. Коли вона допитувала ОСОБА_3, в палату заходив лікар, якому вона повідомила, що вона слідчий і допитує ОСОБА_3, на що той не заперечував. Коли був допитаний син ОСОБА_3 в якості неповнолітнього свідка, той підтвердив показання ОСОБА_3 Під час відтворення ОСОБА_3 пропонувалося показати обставини події, проте та відмовилася від своїх показань, почала ображати її та відмовилася від участі в експерименті.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що являється лікарем хірургом Ізмаїльської міської центральної лікарні, ординатором хірургічного відділення. Всіх своїх пацієнтів він не пам'ятає, але перед допитом він ознайомився з медичною документацією на ОСОБА_3 Він не проводив операцію, а був лише лікарем ОСОБА_3 16.03.2015 р. ОСОБА_3 надійшла з ножовим пораненням, була проведена операція, після чого 17 березня вона була переведена з реанімації, приблизно о 09:00 10:00 годині. Він робив перевязки, призначення. Він не пам'ятає хто приходив до ОСОБА_3, оскільки в палаті зазвичай багато людей. Це хірургічне відділення. ОСОБА_3 була в свідомості, в нормальному стані. ОСОБА_3 нормально розмовляла, в повному адекватному стані. ОСОБА_3 відійшла від наркозу ще в реанімації, до переводу в хірургічне відділення. Для цього вона перебувала в реанімації, після чого в нормальному стані її перевели в хірургічне відділення. ОСОБА_3 приймала антибіотики шляхом крапельниці. Антибіотики не впливають на свідомість. На свідомість можуть впливати препарати, що містять наркотичні засоби, проте ОСОБА_3 згідно медичних документів такі препарати не призначалися та не давалися. Коли він проводив огляд ОСОБА_3 під час обходу, який проводиться о 10:00 годині, у тієї був нормальний стан. Крім обходу, зазвичай він заходить у палату до пацієнтів 5 10 разів на день. В історії хвороби фіксується вся інформація про пацієнта, кожного дня. Він не пам'ятає, щоб ОСОБА_3 скаржилася, що приходить слідчий і вимагає писати заяви, примушує давати показання. Він не пам'ятає, чи приходив до ОСОБА_3 слідчий, оскільки до пацієнтів кожного дня приходять слідчі, і пройшло вже сім місяців. Про випадок скарги пацієнтки на дії слідчого він би запамятав, але такого не було. Зазвичай слідчі запитують про можливість допиту пацієнта. В медичній документації не робиться будь-яких поміток про допуск слідчих, слідчі зазвичай усно запитують дозволу та йдуть до палати розмовляти з пацієнтом.

Свідок захисту ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що являється матір'ю обвинуваченого ОСОБА_2, а потерпіла ОСОБА_3 являється її невісткою. Пізно ввечері, після того як вона вже лягла спати, приблизно о 23:00 годині, її внук ОСОБА_5 прийшов до неї додому і сказав, що батьки її кличуть. ОСОБА_3, яка була в стані спяніння, сказала, що вони з ОСОБА_2 посварилися та впали на кухні. Її просили викликати швидку, проте в неї не було телефону з собою, та вона повернулася додому і подзвонила в швидку, але їй повідомили, що швидка допомога вже виїхала. Напевне, хтось вже викликав швидку раніше. Коли вона повернулася до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, останню вже забрали в лікарню. Вона запитувала у ОСОБА_2 про те, що сталося, на що той відповів, що в них відбулася сварка. Зазвичай ОСОБА_2 і ОСОБА_3 сваряться через господарство. ОСОБА_2 був тверезим. Із розповідей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вона не зрозуміла, як саме ОСОБА_3 отримала поранення. Також свідок ОСОБА_9 пояснила, що у ОСОБА_3 складний характер, коли вип'є, стає буйною.

Експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що являється лікарем судово-медичним експертом Ізмаїльського відділу Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи. Висновок судово-медичної експертизи ґрунтується на даних медичної документації, а саме медичної картки ОСОБА_3, в якій лікарями, які проводили операцію, було відображене ушкодження. Раневий канал розташований перпендикулярно, у зв'язку з чим він дійшов висновку, що механізм утворення рани відповідає показанням потерпілої, які вона давала під час досудового розслідування, та співпадає з показаннями лікарів, які робили операцію, зокрема щодо розміру рани і напрямку раневого каналу. Механізм утворення рани, який показує обвинувачений, практично неможливий, оскільки не співпадає з описом раневого каналу в медичній документації. При механізмі, на який вказує обвинувачений ОСОБА_2, маса тіла прямо пропорційна швидкості, у зв'язку з чим збільшується ушкодження, при падінні на подібний предмет у потерпілої були б більші пошкодження, масивніші, і ніж залишився б в тілі. Для звичайної людини так завести руку з клинком за спину практично неможливо. Оскільки за 23 роки роботи подібних випадків він не зустрічав, то зазначив, що виключає таку можливість. Під час проведення слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_2 казав, що не бачив ніж, а припускав, як він міг бути розташований. Кут падіння має значення. При механізмі, на який вказує ОСОБА_2, повинне бути ідеальне падіння, тобто падіння з положенням тіла паралельно підлозі в момент падіння. При дачі висновку він керувався тим, що бачив як ОСОБА_2 показував механізм під час слідчого експерименту. Навіть якби ОСОБА_3 спочатку давала показання, аналогічні обвинуваченому ОСОБА_2, він би дійшов того самого висновку, оскільки керувався даними медичної документації.

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 142 від 10.04.2015 р. у ОСОБА_3 виявлене тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення поперекової області зліва (в області третього поперекового по паравертибральній лінії зліва), проникаючого в черевну порожнину з пошкодженням черевини, сигмовидної кишки. Вказане ушкодження завдано ударною дією гострого клинка колючо-ріжучого знаряддя за типом ножа, що підтверджується прямолінійною формою рани з рівними краями і стінками, гострокутними кінцями, а також перевагою глибини рани над її довжиною і шириною (рана довжиною 3 см. з рівними краями. Раневий канал іде перпендикулярно поверхні спини рівно, в напрямку до черевної порожнини, дно раневого каналу не доступно при малій ревізії. Рана заповнена згустками). Враховуючи розміри рани і довжину раневого каналу, можна допустити, що ширина клинка складала не більше 3 см. на глибину його зануреної частини в тіло, а довжина клинка не менше 5 см. Інші індивідуальні ознаки в даному ушкодженні не відобразилися.

Напрямок раневого каналу ззаду наперед (раневой канал іде перпендикулярно поверхні спини рівно, в напрямку до черевної порожнини), дозволяє вважати, що потерпіла в момент удару була звернена задньою поверхнею тіла до травмуючого знаряддя.

Проникаюче колото-різане поранення поперекової області зліва, проникаючого в черевну порожнину з пошкодженням черевини, сигмовидної кишки у ОСОБА_3 являються небезпечними для життя і відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Характер і локалізація пошкодження у ОСОБА_3 вказує на той факт, що в момент завдання пошкодження потерпіла була звернена поперековою областю до травмуючого предмета, скоріше за все і до нападника.

Локалізація пошкодження у ОСОБА_3 доступна для виникнення при будь-якому взаємно-розташуванні з ОСОБА_2

Утворення даного ушкодження виключає можливість виникнення в результаті падіння з висоти власного зросту на колючо-ріжуче знаряддя типа ножа.

Згідно медичній документації (медична карта № 1360 стаціонарного хворого Ізмаїльської міської лікарні № 1) опису лікарями ушкодження (в області третього поперекового по паравертебральній лінії зліва рана довжиною 3 см. з рівними краями. Раневий канал іде перпендикулярно поверхні спини рівно, за напрямком до черевної порожнини, дно раневого каналу не доступне при малій ревізії …) підходять до показань ОСОБА_3 в частині завдання пошкодження «… показала, що 16.03.2015 р. приблизно о 00:30 год. в с. Муравлівка Ізмаїльського району Одеської області, на кухні в будинку № 71 по вул. Гагаріна вона зі співмешканцем ОСОБА_2 посварилася. При виході із кухні вона відчула, як ОСОБА_2 завдав їй удар ножем в спину в область попереку…». Даний механізм утворення ушкодження більше вірогідний.

Згідно показанням ОСОБА_2 в частині виникнення пошкодження у ОСОБА_3 «… пояснює, що 16.03.2015 р. в ході сварки на кухні ОСОБА_3 з ножем кинулася на нього. Він схопив її за руки, завів їй за спину і не втримавшись на ногах, він впав зверху на ОСОБА_3, яка сама собі завдала тілесні ушкодження, впавши на ніж, який тримала в руках...». Даний механізм утворення пошкодження виключений (а.п. 74 75).

Відповідно до рапорту інспекторачергового Ізмаїльського МВ (з обслуговування м.Ізмаїла та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області (далі Ізмаїльський МВ) 16.03.2015 р. о 00:30 год. до чергової частини по телефону надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що її співмешканець ОСОБА_11 в стані сп'яніння вчинив сварку, в ході якої завдав їй тілесні ушкодження, ножові поранення в області спини (а.п. 83).

Із заяви на ім'я начальника Ізмаїльського МВ вбачається, що ОСОБА_3, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, 17.03.2015 р. просить вжити заходи до її співмешканця ОСОБА_2, який 16.03.2015р. вдарив її ножем та завдав їй тілесні ушкодження (а.п. 84).

Під час огляду місця події, згідно даним протоколу від 16.03.2015 р., а також фото-таблиці, доданій до нього, було оглянуте домоволодіння № 71 по вул. Гагаріна в с. Муравлівка Ізмаїльського району Одеської області. Приміщення кухні розмірами 2х1,5 м. При вході справа біля входу розташований холодильник, біля нього знаходиться кухонний деревяний стіл, на якому наявний брудний посуд. В одній з тарілок знаходиться металевий предмет, схожий на кухонний ніж сріблястого кольору розмірами 20х25 см., у якого ручка також металева. Вказаний предмет яких-небудь слідів не має, був поміщений в експертний пакет № 2204677. Також прямо від входу розташований кухонний стіл. Справа від входу розташована пічка, біля якої знаходиться невелика табуретка з пластиковим сидінням та пластиковими ніжками. На ніжці вказаного стільця виявлені плями темно-бурого кольору, на вигляд схожі на кров. З вказаних слідів був відібраний мазок на марлевий тампон, який був поміщений в експертний пакет № 3035605 та вилучений (а.п. 86 92).

Згідно довідкам КУ «ІМЦЛ» від 18.03.2015 р. ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КУ «ІМЦЛ» з 16.03.2015 р., 16.03.2015 р. їй була проведена операція, її кров відноситься до групи 0 (І) + (позитивна) (а.п. 101, 102).

Відповідно до даних висновків судово-медичної експертизи № 205 від 31.03.2015 р. на спинці джемпера і гольфа зліва наявні по одному наскрізному колото-різаному пошкодженню, які відповідають один одному і являються частинами одного пошкодження і могли утворитися плоским колючо-ріжучим знаряддям типа ножа, клинок якого має обушок і лезо, з максимальною шириною зануреної частини не більше 2,8 см. Не виключена можливість завдання колото-різаного пошкодження на одязі (джемпері та гольфі), що належить ОСОБА_3, ножем, що наданий на експертизу, за умови повного занурення клинка чи з упором на лезо (а.п. 116 122).

Згідно даним висновків судово-медичної експертизи № 350 від 06.04.2015 р. на марлевому тампоні зі змивом, вилученим при огляді місця події будинку № 71 на вул. Гагаріна в с. Муравлівка Ізмаїльського району Одеської області виявлена кров людини, при визначенні групової належності якої чітко виявлений тільки антиген Н, що не дозволяє категорично висловитися про групову належність крові. Однак, оскільки антиген Н в якості основного, властивий групі крові 0 з ізогемагглютининами анти-А та анти-В системи АВ0, не виключена вірогідність походження виявленої крові від особи з даною груповою належністю, в тому числі від потерпілої ОСОБА_3, оскільки згідно наданій ксерокопії довідки, виданої Ізмаїльською ЦМЛ, у ОСОБА_3 група крові 0 (І) (а.п. 123 125).

Відповідно до даних висновків судової криміналістичної експертизи № 102 від 15.04.2015 р. ніж, вилучений 16.03.2015 р. в ході огляду місця події по вул. Гагаріна, 71 в с. Муравлівка Ізмаїльського району, є ножем господарчо-побутового призначення і до категорії холодної зброї не відноситься. Ніж виготовлений заводським способом (а.п. 127 128).

З даних медичних документів ОСОБА_3 згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 07.12.2015 р. (а.п. 178 207), а саме з огляду чергового хірурга (а.п. 190) вбачається, що ОСОБА_12 була доставлена в лікарню 16.03.2015 р. о 02:50 год. МШД. При цьому виказувала скарги на рану та болі в поперековій області, що посилюються при русі, болі в лівих відділах живота, загальну слабкість, головокружіння, сухість у роті. Зі слі хворої, 15.03.2015 р., близько 22:00 год., чоловік наніс удар ножем в область спини, після чого зявилися вищеперелічені скарги. Лікарем було встановлено, що стан хворої був середнього ступеня тяжкості, свідомість не порушена.

Суд критично оцінює посилання сторони захисту на те, що обвинуваченому ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 290 КПК України були відкриті не всі матеріали кримінального провадження, які в наступному були надані прокурором суду, з таких міркувань.

Так, згідно даним протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 23.04.2015 р., 23 квітня 2015 року обвинуваченому ОСОБА_2 був наданий доступ до матеріалів досудового розслідування № 12015160150000700 в підшитому і пронумерованому стані в 1 томі (а.п. 156). Даний протокол містить підпис ОСОБА_2, що підтвердив у судовому засіданні сам обвинувачений ОСОБА_2

Як вбачається з опису документів, які знаходяться в кримінальному провадженні №12015160150000700 (а.п. 158), наданого прокурором, вказаний опис датований також 23 квітня 2015 року та містить назви документів, а також номери аркушів. Порівняльний аналіз наданих прокурором матеріалів та переліку документів, що міститься в описі вказує на те, що всі документи, які були надані прокурором суду, зазначені в описі під відповідними номерами сторінок.

Відповідно до розписки обвинуваченого ОСОБА_2 від 23.04.2015 р. в цей же день 23 квітня 2015 року ОСОБА_2 отримав копію обвинувального акту у даному кримінальному провадженні на 1 аркуші, а також копію реєстру матеріалів досудового розслідування на 2 арк. в одному примірнику (а.п. 4). Із реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що він був складений слідчим 23.04.2015 р. Порівняльний аналіз наданих прокурором доказів вказує на те, що вони відповідають зазначеним у реєстрі проведеним під час досудового розслідування процесуальним діям (а.п. 2 3).

У зв'язку з викладеним, враховуючи те, що обвинуваченому ОСОБА_2 був наданий доступ до матеріалів досудового розслідування, те, що документи, які були надані прокурором суду зазначені в описі документів, які знаходяться в кримінальному провадженні під відповідними номерами сторінок, те, що в цей же день, а саме 23.04.2015 р. обвинувачений ОСОБА_2 отримав копію реєстру матеріалів досудового розслідування, а також те, що перелік проведених під час досудового розслідування процесуальних дій, зазначений у реєстрі, відповідає переліку наданих прокурором доказів, суд приходить до висновку, що 23 квітня 2015 року стороною обвинувачення був забезпечений доступ стороні захисту до матеріалів кримінального провадження відкриті матеріали кримінального провадження, які в наступному були надані прокурором суду в якості доказів.

Разом з цим, судом при ухваленні вироку не можуть бути прийняті до уваги показання, що містяться в протоколах допиту: потерпілої ОСОБА_3 від 17.03.2015 р. (а.п. 62 63) та неповнолітнього свідка ОСОБА_5 від 19.03.2015 р. (а.п. 103 105), оскільки в силу вимог ч. 2 ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, і суд не вправі обґрунтувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Зазначені ж показання, що містяться у даних протоколах, були надані слідчому і безпосередньо судом не сприймалися.

З цих же мотивів відповідно до ч. 2 ст. 23 КПК суд не приймає до уваги дані, що містяться в протоколі огляду предметів від 24.03.2015 р. (а.п. 94), оскільки перелічені у вказаному протоколі речі безпоседерньо судом не досліджувалися.

В силу ч. 7 ст. 97 КПК суд також визнає недопустимим доказом показання з чужих слів свідка ОСОБА_7 в частині пояснень обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та неповнолітнього свідка ОСОБА_5, оскільки свідок ОСОБА_7 являється слідчим, і вказані пояснення були надані їй під час здійснення нею кримінального провадження.

Однак суд приймає до уваги показання свідка ОСОБА_7 в частині обставин проведення слідчих дій та стану потерпілої ОСОБА_3 під час її допиту.

Крім того, суд при ухваленні вироку не приймає до уваги дані, що містяться в протоколі слідчого експерименту від 21.04.2015 р. (а.п. 109 112) та у висновку судово-медичної експертизи № 214 від 07.04.2015 р. (а.п. 114 115), оскільки вони не містять даних, за допомогою яких можна було б встановити наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню та мають значення для даного кримінального провадження, у зв'язку з чим суд визнає їх неналежними доказами.

Суд критично оцінює та не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_2, а також потерпілої ОСОБА_3, що дані ними в судовому засіданні про те, що обвинувачений ОСОБА_2 не завдавав удар ножем потерпілій, а під час сварки саме потерпіла ОСОБА_3 схопила ніж, після чого обвинувачений ОСОБА_2, намагаючись відібрати ніж, завів руки потерпілої з ножем за спину останньої, після чого вони впали, і саме під час падіння ОСОБА_3 отримала поранення від ножу, який продовжувала тримати в руках, а коли встала, то вказаний ніж залишився лежати на підлозі, а також дані протоколу слідчого експерименту від 21.04.2015 р. за участю обвинуваченого ОСОБА_2, під час проведення якого обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив свої покази та показав на місці свою версію механізму взаємодії з потерпілою в момент завдання їй тілесного ушкодження, оскільки вказані показання є непослідовними, суперечливими та не співвідносяться з сукупністю інших доказів, досліджених в судовому засіданні, та повністю спростовуються, зокрема, рапортом інспектора-чергового Ізмаїльського МВ від 16.03.2015 р. (а.п. 83), заявою потерпілої ОСОБА_3 (а.п. 84), висновком експерта №142 від 10.04.2015 р. (а.п. 74 75), копіями медичних документів ОСОБА_3 (а.п. 190), показаннями експерта ОСОБА_10, показаннями свідка ОСОБА_8, показаннями свідка ОСОБА_7 в частині, визнаних судом допустимими.

Більше того, показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що вони виявили поранення у ОСОБА_3, коли та сіла на стілець після падіння, а також аналогічні показання потерпілої ОСОБА_3, дані нею в судовому засіданні, не відповідають показанням самої потерпілої ОСОБА_3, яка в судовому засіданні пояснила, що написала заяву до міліції та давала показання про те, що ОСОБА_2 завдав їй удар ножем, оскільки на той момент вона думала, що ОСОБА_2 вдарив її ножем, коли вона виходила з кухні.

Суд критично оцінює та не приймає до уваги показання потерпілої ОСОБА_3 про те, що на момент написання заяви про вчинення злочину та давання первинних показань вона була під дією наркозу, у зв'язку з чим не в повній мірі усвідомлювала свої дії, оскільки вказана версія суперечить вищевикладеним показанням свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні пояснила, що проводила допит потерпілої через день після події після обіду, а також вищезазначеним показанням свідка ОСОБА_8, який пояснив, що вранці 17 березня 2015 року ОСОБА_3 була переведена з реанімації в хірургічне відділення і перебувала в адекватному стані, препарати, що могли вплинути на її свідомість їй не надавалися, а згідно протоколу (а.п. 62 63) допит ОСОБА_3 проводився о 15:00 год., а також медичним документам ОСОБА_3 (а.п. 178 207). Тому у суду немає підстав не довіряти поясненням потерпілої, які вона надала в лікарні при госпіталізації незацікавленій особі черговому лікарю та під час написання нею заяви про вчинений відносно неї злочин, про які вона дала пояснення безпосередньо суду в судовому засіданні, та не приймати до уваги її заяву про вчинений відносно неї злочин, які також співвідносяться з іншими дослідженими в суді доказами.

Таким чином,

показання обвинуваченого ОСОБА_2 в частині, що сварка відбувалася тільки між ним та потерпілою ОСОБА_3, і при ній більше ніхто присутнім не був і участі не брав, і саме під час цієї сварки ОСОБА_3 отримала ножове поранення в області спини;

показання потерпілої ОСОБА_3 в частині, що між нею і ОСОБА_2 на кухні відбулася сварка, при якій були присутніми тільки обвинувачений ОСОБА_2 та вона, і саме під час цієї сварки вона отримала ножове поранення в області спини, на той момент, відразу після події, а також під час написання заяви до міліції та під час першого допиту вона думала, що ОСОБА_2 вдарив її ножем, коли вона виходила з кухні, також сказала слідчому, що вони не падали, тоді вона думала, що показання, які вона дає відповідають дійсності;

показання свідка ОСОБА_7 в частині, що ОСОБА_3 читала протокол допиту, написала заяву про вчинення злочину, яку вона прийняла у ОСОБА_3 Тиск на ОСОБА_3 не чинився. ОСОБА_3 казала, що може читати і писати, заяву про злочин ОСОБА_3 писала власноручно;

викладені пояснення експерта ОСОБА_10;

викладені показання свідка ОСОБА_8;

дані висновку судово-медичної експертизи № 142 від 10.04.2015 р., (а.п. 74 75);

дані рапорту інспекторачергового Ізмаїльського МВ від 16.03.2015 р. (а.п. 83);

дані заяви на ім'я начальника Ізмаїльського МВ ОСОБА_3 про вчинений відносно неї ОСОБА_2 злочин (а.п. 84);

дані висновків судово-медичної експертизи № 205 від 31.03.2015 р. (а.п. 116 122);

дані медичних документів ОСОБА_3, у тому числі щодо її пояснень черговому хірургу про те, що 15.03.2015 р., близько 22:00 год., чоловік наніс їй удар ножем область спини, після чого у неї виникли скарги на здоровя (а.п. 178 207),

а також інші досліджені в судовому засіданні докази є послідовними, співвідносяться між собою та повністю спростовують версію сторони захисту та потерпілої ОСОБА_3 про те, що остання отримала ножове поранення випадково під час падіння разом з ОСОБА_2, та свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_2 умисно завдав ножем тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_3

Давання обвинуваченим ОСОБА_2 неправдивих показань суд пов'язує з обраною ним позицією захисту з метою ввести суд в оману та уникнути відповідальності за вчинене або ж пом'якшити її.

Давання же неправдивих показань потерпілою ОСОБА_3 суд пов'язує з її прагненням ввести суд в оману з метою допомогти обвинуваченому ОСОБА_2, з яким вона проживає однією сімєю, уникнути кримінальної відповідальності або ж пом'якшити її.

Про це свідчать також пояснення самої потерпілої, згідно яким на момент, коли вона давала пояснення слідчому, що ОСОБА_2 завдав їй удар ножем, коли вона виходила з кухні, то вважала ці показання достовірними, а коли до неї в палату прийшов ОСОБА_2 і висловив їй претензії з приводу цих показань, вона зрозуміла, що все відбулося по-іншому, після чого хотіла змінити показання, в частині, що ОСОБА_2 не завдавав їй удар ножем, оскільки хотіла, щоб ОСОБА_2 не притягували до кримінальної відповідальності, але слідчий не захотіла вислухати її, сказавши, писати заяви на власний розсуд, але вона (слідчий) буде все робити по закону. Вказані обставини, про які повідомила суду сама потерпіла ОСОБА_3, вказують на те, що відразу після події вона надала правдиві показання про обставини завдання їй тілесного ушкодження обвинуваченим ОСОБА_2, про що вона крім слідчому також пояснювала незацікавленій особі черговому лікарю відразу ж при надходженні до лікарні, та після цього власноручно написала заяву про це слідчому та дала йому ж відповідні показання, а потім різко безпідставно змінила версію про обставини отримання нею тілесного ушкодження саме після її спілкування з обвинуваченим ОСОБА_2 та розуміння того, що останньому загрожує тяжке покарання. У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що саме обвинувачений ОСОБА_2 вплинув на зміну показань потерпілої про подію злочину та він з потерпілою ОСОБА_3 в силу сімейних стосунків з метою уникнути покарання ОСОБА_2 за вчинений злочин узгодили неправдиву версію про нібито випадкове отримання ОСОБА_3 тілесного ушкодження, і саме після цього потерпіла почала активно висловлювати цю неспроможну версію, що і обвинувачений ОСОБА_2

При цьому, суд вважає, що з огляду на те, що потерпіла ОСОБА_3 була попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, не мала обєктивних підстав відразу після вчиненого відносно неї злочину писати неправдиву заяву про вчинений відносно неї злочин ОСОБА_2 та давати відносно нього неправдиві покази та обмовляти його.

Посилання сторони захисту на те, що в даному випадку, оскільки потерпіла ОСОБА_3 не вимагає захисту своїх прав та інтересів, просить не карати обвинуваченого, то покарання обвинуваченого не відповідатиме завданням кримінального провадження та міжнародним стандартам, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки це кримінальне провадження не відноситься до категорії кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, а тому незалежно від волі потерпілої обвинувачений ОСОБА_2 підлягає притягненню до кримінальної відповідальності в міру своєї вини. При цьому позиція потерпілої ОСОБА_3 буде врахована судом при призначенні обвинуваченому покарання.

Суд також не приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що ніж, яким були задані тілесні ушкодження, не перевірений на наявність відбитків пальців, оскільки самі обвинувачений ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_3 зазначили, що потерпілій було завдане тілесне ушкодження саме ножем, при цьому ніхто крім них в приміщенні кухні не був присутнім. А самі обставини завдання тілесного ушкодження ножем суд встановив та докладно описав вище на підставі досліджених та оцінених доказів.

Посилання сторони захисту на те, що висновок судово-медичного експерта не виключає можливість завдання тілесних ушкоджень потерпілій при інших обставинах, які не перевірені слідством, є неспроможними та спростовуються цим же висновком експерта.

Таким чином, аналіз усіх даних, покладених в основу обвинувального акту в сукупності з дослідженими в суді доказами, дозволяє суду дійти висновку про те, що вказані докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємоповязаними для ухвалення обвинувального вироку.

Тому, суд вважає доведеною винність ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин.

ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується негативно.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України помякшують покарання ОСОБА_2, суд не вбачає.

До обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2, суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням вказаних обставин, а саме того, що обвинувачений ОСОБА_2 на даний час є таким, що не має судимості в силу ст. 55 КК України 1960 р. та ст. 89 КК України, негативно характеризується за місцем проживання, позицію потерпілої ОСОБА_3, характер та обставини вчинення злочину, його наслідки, відсутність обставин, що помякшують покарання, наявність однієї обставини, що обтяжує його, а також того, що в сімї обвинуваченого ОСОБА_2 виховуються троє неповнолітніх дітей, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що винному ОСОБА_2 необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання нових злочинів буде призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк в нижніх межах санкції. При цьому суд не вбачає підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України.

При вирішенні цивільного позову, предявленого прокурором в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Ізмаїльської міської ради для перерахування КУ «Ізмаїльська міська центральна лікарня» 462,48 грн. в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3, суд керується положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України, відповідно до яких особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Таким чином, із вказаної норми права випливає, що витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілої від злочину повинен відшкодувати обвинувачений ОСОБА_2, який вчинив злочин, в результаті якого закладом охорони здоров'я були витрачені кошти в розмірі 462,48 грн. на лікування потерпілої, що підтверджується даним довідки КУ «ІМЦЛ» від 21.04.2015 р. (а.п. 130), вина ОСОБА_2 повністю доведена вищенаведеними доказами, які були досліджені судом, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Обвинувачений ОСОБА_2 цю позовну заяву визнав повністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні не затримувався, ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2015 р. відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 15 червня 2015 року. Крім того, ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.08.2015 р. відносно ОСОБА_2 був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 11.10.2015 р., строк дії якого на теперішній час сплинув.

Прокурор заявив клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, пославшись на те, що є ризики того, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховатися від суду чи вчинити інший злочин з огляду на те, що під час розгляду кримінального провадження він не зявлявся до суду без поважних причин, та запобігти вказаним ризикам неможливо застосуванням інших більш мяких запобіжних заходів.

Враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_2 підлягає призначенню реальне покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин проти здоровя, а також те, що існує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду з огляду на те, що він декілька разів не зявлявся до суду, у тому числі і без поважних причин, у звязку з чим судом виносилася ухвала про його привід, суд дійшов висновку, що є підстави застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу.

Разом з вищенаведеним суд приходить до висновку, що прокурор не довів обставини, які свідчать про недостатність застосування більш мякого запобіжного заходу для запобігання зазначеному ризику. При цьому суд оцінює тяжкість покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченому ОСОБА_2 у зв'язку з визнанням його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України; вік та стан його здоров'я, зокрема те, що нещодавно він отримав тілесні ушкодження та перебував на лікуванні; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі те, що він не одружений, але перебуває у шлюбних відносинах з потерпілою, на їх утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей; а також наявність у обвинуваченого постійного місця роботи.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов висновку, що відносно ОСОБА_2 достатнім та необхідним для забезпечення виконанням ним покладених на нього процесуальних обовязків буде застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною йому залишати житло в період часу з 21:00 до 06:00 год. та із зобов'язанням його прибувати за кожною вимогою до суду, і даний запобіжний захід цілком може запобігти доведеному під час розгляду ризику переховуватися від суду.

Разом з цим, з набранням вироком законної сили та зі зверненням його до виконання ОСОБА_2 з метою виконання вироку підлягає затриманню та взяттю під варту.

В силу ч. 4 ст. 174 КПК України з набранням вироком законної сили слід скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.03.2015 р. арешт на ніж, вилучений в ході огляду місця події 16.03.2015 р., та вказаний ніж відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України слід конфіскувати, як знаряддя злочину.

Суд також вважає за необхідне в силу ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової криміналістичної експертизи №102 від 15.04.2015 р. в розмірі 184,14 грн. (а.п. 126, 127 128).

Керуючись ст. ст. 369 371, 373 375 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк пять років.

До набрання вироком законної сили, але не більше ніж на два місяці, застосувати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною йому залишати житло в період часу з 21:00 до 06:00 год. та із зобов'язанням його прибувати за кожною вимогою до суду.

З набранням вироком законної сили з метою його виконання ОСОБА_2 затримати та взяти під варту, строк покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його затримання та взяття під варту.

З набранням вироком законної сили скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.03.2015 р. арешт на ніж, вилучений в ході огляду місця події 16.03.2015 р., та вказаний ніж конфіскувати.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1) на користь держави в особі Ізмаїльської міської ради для перерахування КУ «Ізмаїльська міська центральна лікарня» (р/р 35418002086536, банк УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області, ОКПО 38407277, МФО 828011) 462,48 грн. (чотириста шістдесят дві гривні 48 коп.) в якості відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1) на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової криміналістичної експертизи в розмірі 184,14 грн. (сто вісімдесят чотири гривні 14 коп.).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_13