Рішення № 54619375, 18.12.2015, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

18 грудня 2015 рокуСправа № 322/1241/15

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача адвоката ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: ОСОБА_2

про: відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

03 листопада 2015 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 1902,19 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

20.09.2015, о 03 год. 10 хв., на перехресті вулиць Леніна та Войкова в смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області відповідач, керуючи автомобілем ГАЗ-24, реєстраційний номер НОМЕР_1, не надав переваги в русі автомобілю позивача ВАЗ-2112, реєстраційний номер НОМЕР_2, що рухався по головній дорозі, та допустив зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача пошкоджено.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу довелося звертатися до Новомиколаївської ЦРЛ, де він перебував на стаціонарному лікуванні 10 днів, купував ліки на загальну суму 702,19 грн.

Дорожньо-транспортна пригода спричинила поїздки, повязані з викликом евакуатора, що коштувало позивачу 1200,00 грн.

Також позивач стверджує, що зазначена дорожньо-транспортна пригода завдала йому та його сімї моральної шкоди, що полягало у незручностях, викликаних евакуацією автомобіля, неможливістю відвозити дитину на лікування власним транспортом, а також у душевних стражданнях, повязаних із пошкодженням особистого автомобіля.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 11, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, позивач просив задовольнити його вимоги та підтримав їх у судовому засіданні.

24.11.2015 судом отримано заяву відповідача, в якій він заперечив проти предявленого позову з наступних підстав.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, що підтверджується страховим полісом серії АІ № 5989841, виданим філією ПАТ СК «ОРАНТА-СІЧ» Новомиколаївського району Запорізької області. Реквізити даного полісу були повідомлені відповідачем позивачу одразу після дорожньо-транспортної пригоди, в звязку з чим останній звернувся до вказаної страхової компанії із заявою про страхове відшкодування.

Виходячи з наведеного, відповідач, посилаючись на норми Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вважає, що витрати на лікування та транспортування транспортного засобу підлягають відшкодуванню страховою компанією.

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, на думку відповідача, є необґрунтованими у звязку з чим також не підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 22, 23 ЦК України, ст.ст. 22, 23, 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач у судовому засіданні не визнав позову та просив відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 18.12.2015 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та зясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

20.09.2015, о 03 год. 10 хв., на перехресті вулиць Леніна та Войкова в смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ-24, реєстраційний номер НОМЕР_1, не надав переваги в русі автомобілю ВАЗ-2112, реєстраційний номер НОМЕР_2, що рухався по головній дорозі, яким керував ОСОБА_1, та допустив з ним зіткнення.

Зазначені обставини встановлені постановою судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12.10.2015 по справі № 322/1098/15, якою ОСОБА_2 було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з листом ПАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ» від 08.12.2015 № 12-12/4773 ОСОБА_1 16.11.2015 звертався в страхову компанію із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну йому в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.09.2015, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль ВАЗ-21124, реєстраційний номер НОМЕР_2, а після розгляду всіх документів було прийнято рішення та виплачено страхове відшкодування в сумі 24 723,00 грн.

Як зазначив у судовому засіданні позивач, зазначена сума була перерахована страховою компанією на СТО, де здійснюється ремонт його автомобіля.

Також, згідно з листом філії Новомиколаївського району ПАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ» від 03.12.2015 № 47, позивач звернувся із заявою про страхове відшкодування та надав необхідні документи 02.12.2015.

У судовому засіданні позивач пояснив, що 02.12.2015 він повторно подав до страхової компанії заяву про виплату йому страхового відшкодування, а саме стосовно понесених ним витрат на евакуатор та придбання ліків, які зазначені ним у цьому позові. Через це позивач у судовому засіданні не зміг надати суду оригінали документів (чеків) на підтвердження понесення ним вказаних витрат, оскільки за його словами, надав їх страховій компанії. Також позивач пояснив, що через власну необізнаність у процедурі здійснення страхового відшкодування він не звернувся до страхової компанії раніше.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 23.1 статті 23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV) шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є, зокрема шкода, повязана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Пунктом 24.1 статті 24 Закону № 1961-IV визначено, що у звязку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно зі ст. 29 Закону № 1961-IV у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З огляду на викладене, понесені позивачем витрати на евакуацію транспортного засобу в розмірі 1200,00 грн. та придбання ліків в розмірі 702,19 грн. підлягають відшкодуванню страховою компанією відповідно до вимог Закону № 1961-IV.

Виходячи з наведеного, суд визнає позов в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

За правилами статті 23 ЦК України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1); моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ч. 2); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування (ч. 4).

Частиною третьою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, моральна шкода, повязана з ушкодженням здоровя, підлягає відшкодуванню відповідно до ст. 26-1 Закону № 1961-IV.

Вина відповідача у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді встановлена постановою судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12.10.2015 по справі № 322/1098/15.

Суд визнає обґрунтованим твердження позивача про те, що він зазнав певних душевних страждань у звязку з пошкодженням його автомобіля, що були викликані неможливістю використовувати його певний час, зокрема і для поїздок, необхідних для забезпечення лікування його дитини, яка з 02.09.2015 по 30.10.2015 перебувала в КУ «Обласний дошкільний психоневрологічний центр санаторного типу» ЗОР, що підтверджено довідкою вказаного закладу, а також медичним висновком про дитину-інваліда віком до 16 років № 8 від 14.06.2012.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що розмір грошового відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, повязаної з пошкодженням його автомобіля, з урахуванням вимог розумності та справедливості має становити 1000,00 грн., у звязку з чим позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на зазначену суму.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До позовної заяви позивачем додано квитанції № 71 від 03.11.2015 на суму 487,20 грн., № 72 від 03.11.2015 на суму 1218,00 грн., якими підтверджується сплата судового збору в розмірі 1 705,20 грн.

Разом з цим, оскільки подана позивачем позовна заява містила вимоги як майнового характеру (про відшкодування матеріальної шкоди), так і немайнового характеру (про відшкодування моральної шкоди), розмір судового збору, що підлягав сплаті за її подання, відповідно до підпунктів 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» становив: 487,20 + 487,20 = 974,40 грн.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог немайнового характеру на суму 1000,00 грн., що становить 10% від заявлених позивачем вимог, сума судового збору, що була сплачена позивачем, підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 48,72 грн.

Стосовно надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі: 1 705,20 грн. 974,40 грн. = 730,80 грн., суд розяснює позивачу право звернутися з клопотанням про її повернення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.) відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позову відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 48,72 грн. (сорок вісім гривень 72 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя С.С. Гасанбеков