Ухвала суду № 54618640, 14.12.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6430/13-к

Провадження № 1-кп/442/5/2015

У Х В А Л А

14 грудня 2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Грицай М.М.,

з участю секретаря - Антоненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_1 про призначення судово-психологічної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013150200000304 від 31.05.2013 року, відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 171 КК України, -

з участю прокурора Левицького М.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_3,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4,

в с т а н о в и в :

З обвинувального акту, затвердженого заступником Дрогобицького міжрайонного прокурора Тидаш О.І., вбачається, що 29.05.2013 року у м. Дрогобичі Львівської області ОСОБА_3 в усному порядку був запрошений працівниками Стебницької міської лікарні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на збори трудового колективу зазначеного медичного закладу, які повинні були відбутись наступного дня у м. Стебнику для фіксації проведення даного заходу на відео. 30.05.2013 року близько 11 години ОСОБА_3, прибувши у приміщення Стебницької міської лікарні по вул. С.Стрільців, 2 в м. Стебнику, ще до початку проведення зборів трудового колективу, із використанням відеокамери розпочав проведення відеозйомок. При цьому, рухаючись з відеокамерою в руках, ОСОБА_3 неодноразово виходив із актового залу на коридор та повертався у зворотньому напрямку. Повертаючись із коридору в актовий зал та проходячи крізь натовп людей, ОСОБА_3 продовжував проводити відеозйомку і, порівнявшись з ОСОБА_2, по необережності наступив останньому на ногу. Будучи невдоволеним такими діями ОСОБА_3, ОСОБА_2 словесно звернув ОСОБА_3 увагу на те, що останній наступив йому на ногу та при цьому, рухаючись вслід за ним і перебуваючи вже у актовому залі, умисно наніс один удар правою ногою по лівій стопі ноги ОСОБА_3, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді синців на лівій стопі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім цього, 29.05.2013 року у м. Дрогобичі ОСОБА_3 в усному порядку був запрошений працівниками Стебницької міської лікарні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на збори трудового колективу зазначеного медичного закладу, які повинні були відбутись наступного дня в м. Стебнику для проведення даного заходу на відео по питанню висловлення недовіри головному лікарю Стебницької міської лікарні. 30.05.2013 року близько 11.00 години ОСОБА_3, як журналіст Київського центру журналістських досліджень держав ГУАМ Шовковий шлях, на підставі наявних у нього посвідчення № 041, дійсного до 31.12.2013 року, та доручення Київського центру журналістських досліджень держав ГУАМ № 23/07 від 15.01.2013 року на право організовувати та проводити громадський моніторинг та журналістські дослідження роботи державних та комунальних установ на території Львівської області, та як журналіст друкованого засобу масової інформації «Трускавецька газета» на підставі наявного у нього відповідного посвідчення №001 від 17.10.2009 року, дійсного до 17.10.2019 року, прибувши у приміщення Стебницької міської лікарні на вул.Січових Стрільців, 2 в м.Стебнику Львівської області ще до початку проведення зборів трудового колективу, із використанням відеокамери розпочав проведення відеозйомки. При цьому, рухаючись з відеокамерою в руках, ОСОБА_3 неодноразово, беручи інтерв?ю у присутніх там осіб, виходив із актового залу на коридор та повертався у зворотному напрямку. У ході цього руху ОСОБА_2, який є працівником Стебницької міської лікарні та депутатом Стебницької міської ради, порівнявшись із ОСОБА_7 умисно наніс удар правою ногою по лівій стопі ноги ОСОБА_3, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді синців на лівій стопі, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 105 від 22.08.2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та закриваючи відеокамеру рукою, умисно перешкоджав його законній професійній діяльності як журналіста, що в подальшому призвело до вимушеного залишення ОСОБА_7 даного заходу.

Дії ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфіковано за ч.1 ст.125, ч. 1 ст. 171 КК України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_1 подав письмове клопотання про призначення обвинуваченому ОСОБА_2 судово-психологічної експертизи, провадження якої доручити експертам-психологам Львівського науково-дослідницького інституту судових експертиз. На вирішення експертам просить поставити наступні запитання: 1. Якою мірою встановлені дії потерпілого ОСОБА_3 могли вплинути на психічний стан ОСОБА_2 і якою мірою вони стали причиною його наступної поведінки? 2. Чи перебував, як наслідок, підозрюваний ОСОБА_2, 30.05.2013 року під час вчинення інкримінованих йому протиправних дій в стані вираженого емоційного збудження або емоційного напруження, що може розглядатись як емоційна підстава стану сильного душевного хвилювання? 3. Чи перебував підозрюваний ОСОБА_2 в момент вчинення інкримінованих йому протиправних дій у стані фізіологічного афекту, як психологічної підстави сильного душевного хвилювання. 4. Якщо так, які психологічні причини обумовили настання цього стану та у якій формі проходив афект?

Клопотання мотивує тим, що органом досудового слідства під час проведення розслідування було залишено поза увагою та проігноровано ряд фактичних доказів по справі, які на даний час надають захисту заявити клопотання про проведення судової психологічної експертизи відносно ОСОБА_2, виходячи з доказів, підтверджених в ході судового розгляду та інших правових підстав. Зокрема, пояснюючи свій емоційний стан, внаслідок дій потерпілого ОСОБА_3, обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду стверджував, що ОСОБА_3 завдав удар з надзвичайною силою по його правій нозі, внаслідок чого він ледь не втратив свідомість та від несподіванки і нестерпного болю вскрикнув: «Ви мені на ногу...»; перебуваючи в сильному емоційному збудженні від несамовитої болі та несподіванки, намагався наздогнати кривдника, від виділеного адреналіну внаслідок болю у нього різко піднявся тиск та виникло короткочасне запаморочення, після чого покинув зал та не повертався туди, так як почувався дуже погано. Вказане також підтверджується показаннями свідків, допитаних у судового засіданні. Заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень обєктивно підтвержується висновком №332 від 05.06.2013 року судово-медичного експерта ОСОБА_8 про те, що в час та при вказаних підзахисним обставинах, у останнього були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді трьох синців та садна на спинковій поверхні правої стопи.

Таким чином, враховуючи здобуті по справі докази, вважає, що слід зясувати, чи знаходився підсудний ОСОБА_2 в момент вчинення інкримінованих дій в стані сильного душевного хвилювання - фізіологічного аномального афекту чи іншому непатологічному емоціональному стані, який суттєво впливав на його свідомість та подальшу реакцію внаслідок першочергових дій самого потерпілого по справі. Вказані обставини не були предметом дослідження під час проведення досудового розслідування і тому, на його думку, щодо ОСОБА_9 слід призначити амбулаторну судово-психологічну експертизу.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав вищевказане клопотання.

Прокурор Левицький М.М. заперечив щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили з приводу клопотання обвинуваченого, вважаючи таке заявленим з метою затягування розгляду справи. Представник потерпілого доповнив, що дане клопотання свідчить про бажання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності. Крім цього, останній не скористався своїм правом на досудовому розслідуванні щодо подання клопотання про призначення згаданої експертизи, а тому вважає, що таке є безпідставним.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, статтями 220, 221 КПК України передбачено право сторони захисту ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування та заявляти клопотання про виконання будь-яких процесуальних дій.

З огляду на вищевказані норми закону, суд дійшов висновку, що клопотання захисника обвинуваченого про призначення судово-психологічної експертизи обвинуваченому не може підлягати задоволенню, оскільки наведені у клопотанні обставини були відомі стороні захисту на час проведення досудового розслідування, однак, останні не скористались своїм правом на самостійне обстоювання їхньої правової позиції засобами, передбаченими процесуальним законодавством.

Відтак, зважаючи на вищенаведене, а також з метою уникнення затягування розгляду справи, суд вважає, що у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого слід відмовити.

Керуючись ст. 350 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_1 про призначення судово-психологічної експертизи.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті.

Суддя Грицай М.М.