Ухвала суду № 54618400, 18.12.2015, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/462/15-ц

Провадження № 4-с/327/2/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2015 року смт.Розівка

Розівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Перишкіній Г.В.,

з участю:

представника заявника (боржника) ОСОБА_1,

представника державної виконавчої служби ОСОБА_2,

заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_3,

представника заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Розівського районного суду Запорізької області скаргу ОСОБА_5 на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Розівського районного управління юстиції Запорізької області (далі ВДВС Розівського РУЮ) ОСОБА_2, скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

16 листопада 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії та рішення старшого державного виконавця ВДВС Розівського РУЮ ОСОБА_2, прийняті ним під час виконання ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2015 року про встановлення заборони відповідачу ОСОБА_5 на відчуження рухомого та нерухомого майна, яке належить відповідачу ОСОБА_5, в межах суми позову.

ОСОБА_5 вказав, що 04 листопада 2015 року поштою ним отримано постанову старшого державного виконавця ВДВС Розівського РУЮ ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №ВП 49138898 від 27 жовтня 2015 року, якою накладено арешт на все майно боржника в межах суми позову та заборонено здійснювати його відчуження.

Заявник, посилаючись на недотримання посадовою особою ВДВС Розівського РУЮ вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХIV зі змінами та доповненнями (далі Закон) та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року зі змінами (далі Інструкція), вважає вищевказану постанову незаконною, оскільки ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2015 року арешт рухомого та нерухомого майна ОСОБА_5 не передбачено. З вказаних причин заявник також вважає незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 жовтня 2015 року.

За таких обставин ОСОБА_5 прохав суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця ВДВС Розівського РУЮ ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 27 жовтня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанови від 30 жовтня 2015 року про закінчення виконавчого провадження, скасувати вказані постанови та зобов'язати ВДВС Розівського РУЮ провести виконавчі дії щодо виконання ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2015 року про забезпечення позову з дотриманням вимог ст. 75 Закону та п.8.1 Інструкції.

Заявник (боржник) ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином. Скарга ОСОБА_5 розглянута судом за участю його повноважного представника ОСОБА_1, що не суперечить порядку, встановленому статтею 386 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

В судовому засіданні представник заявника (боржника) ОСОБА_1 доводи скарги підтримав, надавши судові відповідні пояснення, зазначивши при цьому, що скарга на дії та рішення державного виконавця подана в строк, передбачений ч.1 ст.385 ЦПК України.

Старший державний виконавець ВДВС Розівського РУЮ ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог ОСОБА_5, посилаючись на те, що оскаржувані ним рішення є законними та скасуванню не підлягають, оскільки були прийняті відповідно до Закону та в межах повноважень державного виконавця. При цьому, ОСОБА_2 пояснив, що постанова від 27 жовтня 2015 року про накладення арешту на все майно боржника та заборону здійснювати його відчуження винесена ним у звязку з відсутністю в робочій програмі ВДВС Розівського РУЮ іншого шаблону, а фактично накладення арешту на майно боржника ОСОБА_5 ним здійснено не було.

В судовому засіданні заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення вимог заявника (боржника) ОСОБА_5, посилаючись на правомірність дій державного виконавця та законність винесених ним постанов.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про те, що скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом та Інструкцією.

Згідно зіст.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно абз.1 ч.1 ст.385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Із матеріалів справи встановлено, що 22 жовтня 2015 року Розівським районним судом Запорізької області було винесено ухвалу, якою забезпечено позов ОСОБА_3 у справі за його позовом до ОСОБА_5.

27 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Розівського РУЮ ОСОБА_2 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на підставі вищевказаної ухвали суду та, як наслідок, 30 жовтня 2015 року ним винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у звязку із виконанням вищевказаної ухвали суду.

В судовому засіданні з пояснень учасників процесу встановлено, що постанова від 27 жовтня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ОСОБА_5 отримана поштою 05 листопада 2015 року, тобто скаргу до суду заявником подано в межах строків, передбачених ч.1 ст.385 ЦПК України.

Разом з цим, суд вважає, що державний виконавець при вчиненні дій та винесенні рішень під час виконання вищевказаної ухвали суду вийшов за межі ухваленого судом виду забезпечення позову та неправомірно наклав арешт на майно боржника ОСОБА_5 з одночасним встановленням заборони на відчуження майна боржника.

Так, ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2015 року було задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення його позову шляхом встановлення заборони відповідачу ОСОБА_5 на відчуження рухомого та нерухомого майна, яке належить відповідачу ОСОБА_5, в межах суми позову, а саме в межах 500000 гривень. При цьому, захід забезпечення позову судом визначено відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України. Тобто в мотивувальній та резолютивній частинах ухвали суду чітко визначено захід забезпечення позову та порядок його виконання.

Проте, державний виконавець, вийшовши за межі ухвали суду, 27 жовтня 2015 року виніс постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_5, в межах суми позову, та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_5, в межах суми боргу.

Таким чином, доводи скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та не спростовані іншими учасниками процесу.

Посилання ж державного виконавця на неможливість виконання ухвали суду в точності до її резолютивної частини через відсутність шаблону відповідної постанови у компютерній програмі ВДВС Розівського РУЮ не заслуговують на увагу та не ґрунтуються на законі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що дії державного виконавця є неправомірними, а винесені ним рішення підлягають скасуванню, оскільки не відповідають, зокрема, резолютивній частині ухвали суду, та були прийняті не у відповідності до Закону і з перевищенням меж повноважень державного виконавця.

На підставі викладеного, керуючись стст.383-387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_5 на дії та рішення старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Розівського районного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_2, - задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Розівського районного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_2 щодо винесення постанови у виконавчому провадженні № ВП 49138898 від 27 жовтня 2015 року про накладення арешту на все майно боржника та заборону здійснювати його відчуження та постанови від 30 жовтня 2015 року про закінчення виконавчого провадження.

Скасувати постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Розівського районного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № ВП 49138898 від 27 жовтня 2015 року про накладення арешту на все майно боржника та заборону здійснювати його відчуження та від 30 жовтня 2015 року про закінчення виконавчого провадження.

Зобовязати відділ державної виконавчої служби Розівського районного управління юстиції Запорізької області провести виконавчі дії щодо виконання ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2015 року про забезпечення позову відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХIV зі змінами та доповненнями та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року зі змінами.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Т.М.Кущ