Ухвала суду № 54618031, 24.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2516/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3795/15Головуючий у 1-й інстанції Гриб М. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Карнауха П.М.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

при секретарі Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки із заборгованості по аліментах відмовлено.

Вказане рішення оскаржила позивач ОСОБА_2, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги вказує, що заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини відповідача, який був присутній при оголошенні рішення про стягнення аліментів та, відповідно, обізнаний про обовязок сплачувати аліменти з усіх видів доходів.

Зазначає, що в зоні АТО відповідач знаходився лише з 29.11.2014 р.

Висновки суду про необізнаність відповідача про свої права та обовязки не відповідають дійсності, оскільки під час перебування у відпустці в якості мобілізованого відповідач неодноразово перебував у м. Миргороді та не повідомив її та державного виконавця про свій заробіток в зоні АТО, у тому числі і після демобілізації .

Вважає, що відповідач навмисно приховав свій заробіток за час перебування в зоні АТО, що свідчить про умисне ухилення від сплати аліментів, яких потребують їхні спільні діти та позивач, яка хворіє на онкозахворювання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представника відповідача приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вірно встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у шлюбі, від якого мають спільних дітей, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6,7).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5., працюючого слюсарем в Миргородському управлінні по експлуатації газопостачання «Полтавагаз», ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на утримання неповнолітніх дітей, дочок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.03.2014 року до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 243,60 грн. судового збору (а.с.8-9).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду полтавської області шлюб, зареєстрований 12 листопада 2005 року в відділі РАЦС по м. Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 374, між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище Шило) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10, які мають двох малолітніх дітей, припинити внаслідок його розірвання.

Прізвище позивачки після розірвання шлюбу залишено «Тимошенко» (а.с. 10).

Постановою начальника відділу ДВС Миргородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_7 від 04.06.2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/541/408/2014, виданого 21.05.2014 р. Миргородським міськрайонним судом Полтавської області про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.03.2014 року до досягнення дітьми повноліття (а.с.11, 49,).

За інформацією Миргородського ОМВК, рядовий ОСОБА_3 дійсно призваний на військову службу до Збройних Сил України з 28 квітня 2014 року під час мобілізації на підставі наказу військового комісара Миргородського ОМВК від 28.04.2014 року № 40 та з 29.11.2014 року перебуває на військовій службі у військовій частині польова пошта В2287, яка входить до складу сил, що залучаються та беруть участь в антитерористичній операцій на території Донецької та Луганської областей (а.с. 12,15).

За наявною у справі медичною документацією ОСОБА_2 хворіє на онкозахворювання та їй встановлена третя група інвалідності (а.с.13-14).

Згідно довідки про доходи, виданої ПАТ «Полтавагаз» на ім»я ОСОБА_2 13.05.2015 р. за № 486, у період з квітня 2014 року по квітень 2015 року нею отримані аліменти на загальну суму 11799,12 грн. (а.с. 16).

Згідно довідки ВДВС Миргородського МРУЮ від 12.05.2015 р. за № 4347 ОСОБА_2 не отримувала аліменти від ОСОБА_3 за період з 28.03.2014 р. по 31.07.2014 р. згідно з виконавчим листом № 2/541/408/2014 від 21.05.2014 року (а.с. 15).

За розрахунком ВДВС Миргородського МРУЮ від 10.09.2015 р. № 9450, загальна сума заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання їхніх спільних дітей за період з 28.04.2014 року по 03.04.2015 року складає 17473,82 грн. (а. с. 17).

Як убачається з наданих відповідачем квитанцій, 09.02.2015 р. ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» рахунок перераховано 1000,00 грн., 26.02.2015 р. 2000 грн., 28.02.2015 р. 1000.00 грн., 21.11.2014 р. 1500 грн.. (а.с.43-46).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із відсутності доказів на підтвердження того, що відповідач умисно ухилявся від сплати аліментів, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Статтею 180 СК України встановлено обовязок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом першої інстанції при розгляді справи досліджувалися матеріали виконавчого провадження та було встановлено відсутність доказів щодо ознайомлення відповідача з копією постанови про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа про стягнення з нього аліментів на користь позивачки на утримання їхніх спільних дітей; про наявність нарахованої заборгованості по аліментах; права та обовязки у виконавчому провадженні та наслідки виникнення з його вини заборгованості.

Окрім того, зазначене виконавче провадження було відкрито на підставі поданої позивачкою у червні 2014 року заявою, саме в той час, коли відповідач знаходився на службі в Збройних силах України, чого не заперечувала сама позивач при розгляді справи, які і не заперечувався нею той факт, що їй з травня 2014 року було відомо про перебування відповідача на військовій службі, про що вона державного виконавця не повідомила.

Зазначені обставини жодним чином не спростовані.

Також судом першої інстанції вірно взято до уваги ту обставину, що за місцем постійної роботи відповідача в Миргородському УЕГГ, яка зберігалася за ним на період військової служби, з його заробітної плати утримувалися аліменти на користь позивачки на утримання їхніх двох неповнолітніх дітей у період з липня 2014 року по квітень 2015 року на загальну суму 11799 грн. 12 коп., що не заперечувалося самою позивачкою при розгляді справи, як і факт передачі відповідачем своєї електронної зарплатної карточки з пін-кодом доступу до його заробітної плати в Миргородському УЕГГ.

Окрім того, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги те, що відповідач, перебуваючи на службі в зоні проведення антитерористичної операції, добровільно неодноразово перераховував із свого рахунку на рахунок позивачки грошові кошти в загальній сумі 5500 грн., що підтверджується довідками ПриватБанку (а.с. 43-46), що також визнала сама позивач.

Пояснення відповідача про те, що в умовах проведення антитерористичної операції поза місцем розташування фінансової частини він не отримував розрахункових листів свого грошового забезпечення, був позбавлений можливості знати про розмір нарахованих йому доходів, про характер нарахованих йому виплат і компенсацій, позивачем та матеріалами справи не спростовані.

З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача умислу на ухилення від сплати аліментів на утримання своїх неповнолітніх дітей, та що його необізнаність про наявність виконавчого провадження про стягнення з нього в примусовому порядку аліментів на користь позивачки також свідчить про відсутність його вини у виникненні заборгованості по аліментах.

З огляду на вищенаведене доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду та зводяться лише до незгоди з рішенням суду.

Таким чином, суд першої інстанції повно та обєктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2,- відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ /підпис/ ОСОБА_8

/підпис/ ОСОБА_9

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1