Рішення № 54617965, 24.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/456/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3861/15Головуючий у 1-й інстанції Яценко В. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Хіль Л.М., Мартєва С.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах відповідно до заяви від 28 жовтня 2015 року (а.с. 68-70), просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №PLL0FB01970117 від 27.12.2006 року у розмірі 26568,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що відповідно до договору №PLL0FB01970117 від 27.12.06 року, укладеного з ОСОБА_2, останній надавався кредит у сумі 1565,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 25.12.2008 року.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 своїх договірних обовязків утворилася заборгованість, яка, з урахуванням стягнутої заборгованості за рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2012 року, станом на 13 січня 2015 року складається з 4626,82 грн. заборгованості за процентами; 187,80 грн. заборгованості по комісії; 20012,79 грн. пені та 1741,37 грн. штрафів (500 грн. фіксована частина та 1241,37 грн. процентна складова) за несвоєчасне виконання зобовязань.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість зі сплати процентів та комісії за кредитним договором №PLL0FB01970117 від 27.12.2006 року у розмірі 4814,62 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено, у звязку із пропуском строків позовної давності.

Вирішено питання про судові витрати.

Вказане рішення місцевого суду в апеляційному порядку оскаржило ПАТ КБ «ПриватБанк», просило скасувати його в частині відмови у стягненні з відповідача пені та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості зі сплати процентів та комісії за кредитним договором №PLL0FB01970117 від 27.12.2006 року сторонами по справі не оскаржувалось, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядається.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене у справі, не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27.12.2006 року між ПАТ КБ ПриватБанкта ОСОБА_2 укладено кредитний договір №PLL0FB01970117, за умовами якого остання отримала кредит на суму 1565,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04% на рік, на строк 24 місяці.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по кредиту в розмірі 1560 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 8239 гривень 14 копійок, заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 939 гривень, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором у сумі 1 гривня, а всього 10739 гривень 14 копійок.

Згідно наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунку, станом на 13 січня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 становить 24827,58 грн. та складається з 4626,82 грн. заборгованості за процентами; 187,80 грн. заборгованості по комісії; 20012,79 грн. пені та 1741,37 грн. штрафів (500 грн. фіксована частина та 1241,37 грн. процентна складова) за несвоєчасне виконання зобовязань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений ст. 258 ЦПК України.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що за умовами заяви позичальника №PLL0FB01970117 ОСОБА_2 брала на себе зобовязання з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії у зазначені у заяві та умовах надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт) (Далі умови надання споживчого кредиту).

При цьому, у відповідності до п. 5.5. зазначених умов надання споживчого кредиту, які є додатком до заяви позичальника №PLL0FB01970117, терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

ОСОБА_2 ознайомилась з умовами надання споживчого кредиту, зокрема, щодо збільшених строків позовної давності, і, підписуючи заявку позичальника, приймала дані умови і погоджувалась на збільшення строків позовної давності до 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 264 ЦПК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, враховуючи переривання строків позовної давності поданням позову у квітні 2012 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду в межах узгоджених сторонами строків позовної давності.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, частина 3 статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини 3 статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

Відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи викладене та, виходячи з того, що розмір пені 20012,79 грн. значно перевищує розмір збитків, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача до 500 грн.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.3 кредитного договору №PLL0FB01970117 від 27.12.2006 року порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених договором, тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості та нарахування пені в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, позивач фактично ставить питання про притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у вигляді подвійного стягнення неустойки за одне й те саме порушення прострочення повернення кредитних коштів.

Таким чином, предявлені вимоги щодо стягнення суми штрафу не підлягають задоволенню, оскільки покладення на особу подвійної відповідальності за невиконання одного і того самого зобовязання є недопустимим.

До аналогічних висновків щодо неможливості подвійної відповідальності ОСОБА_2, передбаченої кредитним договором, прийшов суд у рішенні Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2012 року, яке набрало законної сили, та має преюдиційне значення у даній справі.

Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення в частині відмови у стягненні пені та штрафів і розподілу судових витрат, яке відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 158,75 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015 року в частині відмови у стягненні пені та штрафів у звязку із пропуском строків позовної давності і розподілу судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення пені задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" пеню у розмірі 500 грн.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення штрафів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 158,75 грн.

В іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді Л.М. Хіль

ОСОБА_3

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: