Рішення № 54617844, 28.10.2015, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/4297/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Іващенка Ю. А.

при секретарі Мирна Т.Ф.,

з участю : позивача ОСОБА_1.

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району Полтавської області ОСОБА_4,

відповідача тимчасово виконуючої обов»язки голови ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району ОСОБА_5,

представника відповідача виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району ОСОБА_6,

представника відповідача СКП «Сяйво» ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району Полтавської області, тимчасово виконуючої обов»язки голови ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району ОСОБА_5, виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району, СКП «Сяйво» про визнання незаконними та скасування рішень, скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, покладення на службову особу матеріальної відповідальності за незаконне звільнення, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району Полтавської області, тимчасово виконуючої обов»язки голови ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району ОСОБА_5, виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району, СКП «Сяйво» про визнання незаконними та скасування рішень, скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, покладення на службову особу матеріальної відповідальності за незаконне звільнення, стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.01.2013 року розпорядженням № 2 тимчасово виконуючої повноваження сільського голови ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району ОСОБА_5 його було призначено директором СКП «Сяйво». 08.01.2013 року дане розпорядження затверджено рішенням чергової 38 сесії шостого скликання ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району Полтавської області. 13.11.2014 р. рішенням ОСОБА_3 сільської ради на позачерговій 53 сесії шостого скликання його було звільнено із займаної посади.

Також виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району прийнято рішення № 125 від 14.11.2014 р. про звільнення його із займаної посади.

14.11.2014 р. тимчасово виконуючою повноваження сільського голови ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району ОСОБА_5 винесено розпорядження № 132-к про звільнення його із займаної посади.

Наказом по підприємству СКП «Сяйво» № 19 від 14.11.2014 р. «Про звільнення директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1М.» без зазначення про його звільнення його розраховано з роботи на підставі рішення позачергової 53 сесії шостого скликання від 13.11.2014 р. «Про звільнення директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади», рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради № 125 від

14.11.2014 р. «Про звільнення директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з

займаної посади», розпорядження т.в.п. сільського голови від 14.11.2014 р. № 132-к «Про

звільнення директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади»

Вважав своє звільнення незаконним, проведеним за відсутності належних підстав.

Згідно п.1.12 Регламенту ОСОБА_3 сільської ради - робота ради «...базується на принципах законності, відкритості, гласності, колегіальності, широкого залучення громадськості до управління справами». При цьому згідно п.2.1.1. та 2.1.4. Регламенту сесія «...правомочна вирішувати будь-які питання віднесені до її відання». «На пленарних засіданнях ОСОБА_3 с/р вирішуються питання, віднесені до її компетенції, виходячи із державних та місцевих інтересів».

П.2.3.2. та п.2.3.3 Регламенту обумовлено, що питання вносяться на розгляд ради за наявності проекту рішення та необхідних інформаційно-довідкових матеріалів щодо нього. Проекти рішень ради, доповіді, довідковий матеріал з питань, що вносяться на розгляд ради, готуються депутатами, постійними комісіями, виконкомом ради.

Як вбачається із запрошення, направленого йому, як депутату ради, на розгляд сесії виносилося лише такі питання: 1) Про розгляд постанови ДВС Лубенського МРУЮ; 2)Про внесення змін до бюджету ОСОБА_3 сільської ради; 3) Різне.

Отже, такого питання, як «Про звільнення директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади» в порядку денного сесії не було, відповідно по ньому не було і проекту рішення. Також, це питання не було підготовлене депутатами, постійними комісіями, виконкомом ради, не було предметом обговорення на постійних комісіях ради.

Також п.2.9.3. Регламенту обумовлено, що « рішення з питань, що не має процедурного характеру вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини депутатів від загального складу ради».

Йому стало відомо, що 14.11.2014 р. на сесії ради були присутні 17 депутатів ради, двоє з яких не голосували «за» під час винесення на голосування питання «Про звільнення директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади». Таким чином, рішення по даному питанню не набрало ухвальної більшості голосів та не може вважатися таким, що є правомочним.

Згідно з п. 10 ч.4 ст.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування» повноваження по призначенню та звільненню керівників комунальних підприємств надано лише голові сільської ради.

Таким чином, рішення ради суперечить способу, закріпленому чинним законодавством України.

Саме рішення сесії ради від 13.11.2014 р. «Про звільнення директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади» було підставою прийняття відповідних рішень: рішення № 125 від 14.11.2014 р. виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району , розпорядження № 132-к від 14.11.2014 р. т.в.п. сільського голови ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району, Наказу по підприємству СКП «Сяйво» № 19 від 14.11.2014 р.

Виходячи з того, що рішення сесії ради від 13.11.2014 р. «Про звільнення директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади» не є правомочним, таким що протирічить КЗпП України щодо порядку та підстав звільнення, відповідно і всі зазначені рішення не є чинними.

На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 прохав суд :

визнати незаконним та скасувати рішення позачергової 53 сесії шостого

скликання ОСОБА_3 сільської ради від 13.11.2014 року «Про звільнення

директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади»;

визнати незаконним та скасувати рішення № 125 від 14.11.2014 р виконавчого

комітету ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району «Про звільнення

директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади»;

розпорядження т.в.п. Засульського сільського голови ОСОБА_5 № 132-к від

14.11.2014 року «Про звільнення директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з

займаної посади» скасувати;

покласти на службову особу - т.в.п. сільського голови ОСОБА_3 сільської

ради ОСОБА_5 - матеріальну відповідальність за незаконне звільнення

ОСОБА_1

поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора СКП

«Сяйво» з 14.11.2014р.;

стягнути з СКП «Сяйво» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час

вимушеного прогулу. (т. 1 а.с. 1-4).

В подальшому позивач ОСОБА_1 в доповненнях до позовної заяви 27.01.2015 року, доповнив обгрунтування позовних вимог, мотивуючи тим, що він не вчиняв прогулу в період з 07 по 13.11.2014 року, оскільки в цей період перебував на роботі і виконував свої службові обов»язки директора СКП «Сяйво», що підтверджується показаннями свідків та актами виконаних робіт від 07,10,11.11.2014 року. Дані акти не оформлені в повному обсязі і не підписані всіма учасниками виконаних ремонтних робіт, оскільки 14.11.2014 року він був звільнений з роботи, а виконуюча обов»язки директора СКП «Сяйво» видала наказ про заборону працівникам СКП «Сяйво» підписувати будь-які документи, оформлені за його участю. Також він не винний у наявності заборгованості по заробітній платі перед працівниками, оскільки встановлення даної обставини, яка тягне адміністративну чи кримінальну відповідальність, належить до прерогативи правоохоронних органів та може бути остаточно визначена рішенням суду. Заборгованість по заробітній платі на підприємстві виникла з вини відповідачів і могла бути погашена своєчасно за відсутності намагання відповідачів звільнити його з роботи з особистих мотивів. Також відповідачі мали можливість отримати від нього пояснення про його місцеперебування в період з 07 по 13.11.2014 року і переконатись у перебуванні його на роботі, його запереченнях про винність у наявній заборгованості по зарплаті на підприємстві. (т.1 а.с. 87-88).

Також в подальшому позивач ОСОБА_1 в доповненнях до позовної зави від 10.02.2015 року прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 сільської ради на його користь 20 000 грн. моральної шкоди за незаконне звільнення, мотивуючи тим, що внаслідок незаконного звільнення йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях та переживаннях через незаконне звільнення, позбавлення права на заробіток , втрати нормальних життєвих зв»язків з працівниками , керівниками інших підприємств, зміну соціального статусу. (т. 1 а.с. 101-102).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали , обґрунтовували його обставинами викладеними в позовній заяві. Також пояснювали, що в період з 07 по 13 листопада 2014 року ОСОБА_1 прогулу не вчиняв, оскільки в якості директора перебував на роботах пов»язаних із проведенням ремонтів. Кожного дня приходив у контору на робоче місце. Виданий наказ директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 від 06.11.2014 року про відпустку з 07.11.2014 року по 06.01.2015 року є насправді проектом наказу і по даному наказу ОСОБА_1 фактично у відпустку не ходив. В подальшому письмові пояснення ОСОБА_1 на рішенні сільської ради, виконкому сільської ради, розпорядженні та наказі про те, що він не згоден із ними оскільки на час їх винесення він перебував у щорічній відпустці, надані ним після консультації з адвокатом для введення відповідачів в оману з метою унеможливлення фальшування ними доказів у даній справі. Крім цьомо, у зв»язку з тим що звільнення із роботи проведено за двома підставами, вважали, що суд не може на свій розсуд обирати підставу для звільнення.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району Полтавської області ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував. Заперечення проти позову обґрунтовував тим, що виділяючи бюджетні кошти СКП, депутати Засульсьської сільської ради мають право знати як правильно вони використовуються і на які цілі. Тому після отримання від СКП реєстру використання коштів в сумі 300 тис. грн., що були виділені сільською радою як внесок до статутного фонду для розвитку підприємства, виконавчий комітет, прийняв рішення про створення депутатської комісії з метою перевірки фінансово-господарської діяльності СКП «Сяйво». Директор ОСОБА_1 ухилявся від проведення такої перевірки, посилаючись на неправомірність її проведення. Коли в жовтні 2014 року на 52 сесії сільської ради було озвучено про початок роботи даної комісії, ОСОБА_1, усвідомлюючи невідворотність перевірки, знаючи процедуру відбуття директора у відпустку, порушуючи норми закону, видав наказ і відправив себе у відпустку з листопада 2014 року. без погодження з т.в.п. сільського голови ОСОБА_5 Головний бухгалтер підприємства ОСОБА_8, на яку ОСОБА_1 в своєму наказі поклав обов'язки директора, на день видачі наказу перебувала на лікарняному. Вийшовши на роботу, головний бухгалтер СКП «Сяйво» ОСОБА_8 подала Кибі доповідну записку про відбуття директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 у відпустку згідно з наказом. Факт відсутності ОСОБА_1 на роботі з 07.11 і по день подання нею доповідної записки підтвердила свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні, яка на підприємстві веде табель виходу на роботу. Як пояснили ОСОБА_5 та ОСОБА_8, з часу виявлення відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 07.11.2014р., отримати від нього письмове пояснення не було можливості, на телефонні дзвінки він не відповідав, тому ОСОБА_5, в рамках службової перевірки винесла доповідну головного бухгалтера на розгляд 53 сесії сільської ради, де керівник СКП «Сяйво», він же депутат сільської ради, мав дати пояснення з приводу ситуації, викладеній у доповідній. ОСОБА_1 без поважних причин не прибув на засідання сесії сільської ради, хоча був повідомлений належним чином. Виданий ОСОБА_1 наказ про його відпустку від 06.11.2014р. не погоджений з власником і відповідної заяви від ОСОБА_1 щодо відпустки на ім.»я т.в.п. сільського голови ОСОБА_5 не надходило. З 07.11.2014р. і по день звільнення позивач ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці і не виконував посадових обов'язків директора підприємства. Факт використання відпустки підтвердив і сам ОСОБА_1, власноруч зробивши написи на рішенні ради, рішенні виконавчого комітету, розпорядженні т.в.п. сільського голови та в наказі по підприємству, де пояснив, що він перебуває у відпустці з 07.11. 2014р. згідно його наказу від 06.11.2014р. Інші допитані працівники підприємства та жителі засульської громади повідомили, що вони не були ознайомлені з наказом про відпустку директора і тому могли вважати директора таким, що виконував свої повноваження. Нічим не підтверджено доведення завдань працівникам підприємства директором ОСОБА_1 на виконанні певних ремонтних робіт в першій половині листопада 2014 року. Показання свідків про те, що ОСОБА_1 був присутній при виконанні працівниками підприємства ремонтних робіт або сам виконував роботи представник відповідача вважав, що слід оцінювати критично, так як роботи, не передбачені посадовою інструкцією, не можуть слугувати підтвердженням виконання ним посадових обов'язків директора. Керівнику, який перебуває у відпустці, законом не заборонено бути присутнім при виконанні працівниками підприємства ремонтних робіт, як про це вказували свідки. Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_5 повідомили, що підписували акти на прохання самого ОСОБА_1, не читаючи їх, а також в обмін на отримання певних преференцій від самого ОСОБА_1, в тому числі і по виплаті зарплати. Прийняте сільською радою рішення не суперечить вимогам ст. 40 КЗпПУ, і відповідає п.п.33 п.1 розділу «Виключна компетенція сільських рад» Регламенту ОСОБА_3 сільської ради і є рекомендаційним для сільського голови в даному випадку. Процедура прийняття сільською радою рішення про звільнення керівника комунального підприємства не була порушена. За його прийняття проголосували 16 депутатів, що достатньо для набрання ним чинності. Тому підстав для скасування рішення сесії «Про звільнення керівника СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади» немає.

Відповідач тимчасово виконуюча обов»язки голови ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала, пояснила, що за її розпорядженням ОСОБА_1 було прийнято на роботу директора СКП «Сяйво», хоча контракту з ним за весь цей час укладено не було. На початку 2014 року була інформація про те, що у СКП «Сяйво» є велика заборгованість із заробітної плати. 07.11.2014 р. до неї телефонували люди з питань відсутності води, запитували щодо директора СКП «Сяйво», однак того на роботі не було. 07.11.2014 року вона довідалася, що ОСОБА_1 не має на роботі, про що було складено акт. Вона телефонувала йому, однак ОСОБА_1 не відповідав. В подальшому також було складено акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 Перед сесією сільської ради зв»язувалася із ОСОБА_1 по телефону та він повідомив, що він у тарифній відпустці, по телефону повідомила йому про час проведення сесії. Після цього сільська рада та виконком прийняли рішення про звільнення з роботи ОСОБА_10 та також вона винесла розпорядження від 14.11.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п.4 ст. 40, п.1-1 ст. 41 КЗпП України. В подальшому ОСОБА_1 було ознайомлено з рішеннями сільради, виконкому та розпорядженням про його звільнення, на яких ОСОБА_1 написав, що вважає звільнення незаконним, оскільки він перебував на той час у відпустці.

Представник відповідача виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району ОСОБА_6 в задоволені позову прохав відмовити. В судовому засіданні пояснив, що тимчасово виконуюча повноваження сільського голови ОСОБА_5 є неналежним відповідачем. Адже всі розпорядження сільський голова підписує від імені юридичної особи, державного органу - ОСОБА_3 сільської ради або виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради, а згідно ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Т.в.п. сільського голови по трудовому спору не може особисто нести матеріальну відповідальність, адже вона є керівником органу. Відповідно до Статуту СКП «Сяйво» управління підприємством здійснюється директором, який призначається на посаду розпорядженням голови сільської ради на підставі укладеного контракту. Тобто, як підставою для винесення розпорядження головою сільської ради про призначення директора підприємства Сяйво» має бути виключно укладений контракт. Контракт з позивачем ОСОБА_1 взагалі укладений не був. Позивач ОСОБА_1 починаючи з 07 листопада по 13 листопада 2014 року був відсутній на робочому місці без поважних причин. ОСОБА_1 виготовив наказ про власну відпустку, який не відповідає установленій формі наказу, відповідно не зареєстрований в книзі наказів підприємства, не має печатки, і не доведений до особового складу та до органу управління підприємства. З заявою про надання щорічної відпустки ОСОБА_1 до органу управління підприємства з письмовою заявою про щорічну відпустку також не звертався. Даний Наказ про відпустку ОСОБА_1 виготовляв знаходячись не на робочому місці, що підтверджується тим, що на час його відпустки виконання обов'язків директора СКП «Сяйво» він поклав на працівницю, яка перебувала на лікарняному. ОСОБА_1 правоохоронними органами України звинувачується в тому, що він перебуваючи на посаді директора в період часу з березня по липень 2014 року умисно, безпідставно не виплачував заробітну плату працівникам підприємства, чим створив заборгованість терміном 5 місяців на суму 39487, 92 грн. перед 11 працівниками. На даний час з цього приводу порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України. Відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних Громад. Відповідно розділу «Виключна компетенція сільських рад» регламенту ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району (шостого скликання) - виключно на пленарних засіданнях ОСОБА_3 сільської ради вирішуються питання призначення та звільнення керівника комунального підприємства. Скориставшись вказаними нормами ОСОБА_3 сільська рада прийняла рішення від 13.11.2014 року про звільнення директора СКП «Сяйво». Аналогічне рішення прийнято і виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради. Розпорядженням №132-к від 14.11.2014 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади, про що видано Наказ №19 від 14 листопада 2014 року СКП «Сяйво».

Представник відповідача СКП «Сяйво» ОСОБА_7 пояснила, що 06.11.2014 р. до неї підійшов ОСОБА_1 та сказав, що буде іти в відпустку, на що вона пояснювала його заява про відпустку має бути належно оформлена та погоджена із ОСОБА_5 як т.в.п. голови ОСОБА_3 сільради, про що він знав, оскільки не перший раз ішов у відпустку. З 07.11.2014 р. ОСОБА_1 на роботу не ходив і вона не знає де він перебував з цього часу. Про невихід на роботу ОСОБА_1 ставилися відповідні відмітки в табелі.

Зясувавши обставини справи на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 04.01.2013 року розпорядженням № 2 тимчасово виконуючої повноваження сільського голови ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району ОСОБА_5 ОСОБА_1 призначено директором СКП «Сяйво». (т. 1 а.с. 6).

08.01.2013 року розпорядження т.в.п. сільського голови ОСОБА_5 затверджено рішенням чергової 38 сесії шостого скликання ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району Полтавської області. (т.1 а.с. 7).

Згідно п. 6.4. статуту СКП «Сяйво» управління підприємством здійснюється директором, який призначається на посаду розпорядження голови сільської ради на підставі укладеного контракту.

Як встановлено під час розгляду справи, при прийнятті на роботу директора СКП «Сяйво» , контракт із ОСОБА_11 укладено не було.

13.11.2014 року ОСОБА_3 сільською радою було прийнято рішення звільнити з займаної посади директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 згідно п.4 ст. 40, п.1-1 ст. 41 КЗпП України. (т. 1 а.с. 19).

14.11.2014 року виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради прийнято рішення №125 звільнити з займаної посади директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 згідно п.4 ст. 40, п.1-1 ст. 41 КЗпП України. (т. 1 а.с. 20).

Розпорядженням т.в.п. сільського голови ОСОБА_5 від 14.11.2014 року №132-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади СКП «Сяйво» ОСОБА_1 Звільнення проведено на підставі п.4 ст. 40, п.1-1 ст. 41 КЗпП України, про що зазначено у даному розпорядженні. (т. 1 а.с. 53).

Т.в.о. директора СКП «Сяйво» 14.11.2014 р. видано наказ №19 про проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку за дні невикористаної відпустки, акту приймання передачі комунального майна та документації (т.1 а.с. 22).

Відповідно до п. 10 ч.4 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Суд вважає, що фактичне звільнення ОСОБА_1 з посади директора СКП «Сяйво» було проведено на підставі розпорядженням т.в.п. сільського голови ОСОБА_5 від 14.11.2014 року №132-к, що підтверджується, зокрема також і відповідним записом у трудовій книжці позивача (т.1 а.с. 97).

Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно п. 1-1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06.11.1992 року при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2014 року директором СКП «Сяйво» ОСОБА_1 було підписано наказ про те, що він відбуває у щорічну відпустку з 07.11.2014 року по 06.01.2015 року включно, на час відпустки виконання обов»язків директора покладає на головного бухгалтера ОСОБА_8 (т.1 а.с. 65).

На час видачі наказу ОСОБА_8 перебувала на лікарняному (т.1 а.с. 65 зворот)

Згідно актів про відсутність на роботі працівника від 07.11.2014 р., 10.11.2014 р., 11.11.2014 р., 12.11.2014 р., 13.11.2014 р. за підписами т.в.п. голови ОСОБА_3 сільради ОСОБА_5, економіста ОСОБА_7, головного бухгалтера ОСОБА_8, директор ОСОБА_1 зі слів працівників 07.11.2014 р., 10.11.2014 р., 11.11.2014 р., 12.11.2014 р., 13.11.2014 р. був відсутній на робочому місці з 08 год. до 17 год. без поважних причин (т.1 а.с. 67-71).

Також у табелі обліку використаного робочого часу по підприємству СКП «Сяйво» зазначено відсутність директора ОСОБА_1 на роботі 07.11.2014 р., 10.11.2014 р., 11.11.2014 р., 12.11.2014 р., 13.11.2014 р. (т.1 а.с. 72).

За робочі дні 07.11.2014 р., 10.11.2014 р., 11.11.2014 р., 12.11.2014 р., 13.11.2014 р. директор ОСОБА_1 на СКП «Сяйво» заробітну плату не отримував, як не отримував за ці дні і відпускних коштів.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що на листопад 2014 р. працювала в СКП «Сяйво» головним бухгалтером. З 2.11. по 7.11.2014 р. перебувала на лікарняному. Директор ОСОБА_1 видав наказ про власну відпустку, яким поклав обов»язки директора на час його відпустки, на неї. При цьому, заяви на відпустку він не писав та відпустку не погоджував. Вона з цим не погодилася та згодом написала доповідну т.в.п. голови сільради ОСОБА_5 На підприємстві, в тому числі і за її підписом, складали акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 та при цьому проводили відповідну перевірку. ОСОБА_1 телефонували та при цьому він казав, що перебуває у відпустці. Відпускні ОСОБА_1 з 07.11.2014 р. не нараховувалися. Робочий час на підприємстві становить з 08 год. по 17 год. , що визначено колективним договором. Правила внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві відсутні.

Згідно п. 5.3. колективного договору на СКП «Сяйво» встановлено час початку та час закінчення роботи, а також перерви для відпочинку і харчування : щоденно з 08.00 год. до 17.00 год., обідня перерва з 12.00 год. до 13.00 год., вихідні дні субота, неділя.

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Згідно ст. 10 ЗУ «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до статуту СКП «Сяйво» засновником підприємства є ОСОБА_3 сільська рада.

Як вбачається із матеріалів справи, графіки відпусток на СКП «Сяйво» на 2014 рік встановлені не були. Також директор ОСОБА_1 із заявою про надання відпустки ні до до т.в.п. сільського голови, ні до сільської ради не звертався, відпустку не погоджував.

Як пояснював після звільнення ОСОБА_1 станом на 18.11.2014 року із рішеннями сільради, виконкому, розпорядженням та наказом про своє звільнення він не згоден , оскільки на той час перебував у щорічній тарифній відпустці згідно наказу по підприємству від 06.11.2014 року. , про що зазначив ОСОБА_1 поставивши про це власноручні записи на рішенні сільради, виконкому, розпорядженні та наказі (т.1 а.с. 19, 20, 22, 53).

Аналізуючи наявні у матеріалах справи акти здачі приймання виконаних робіт між ПП ОСОБА_12 та СКП «Сяйво» від 07.11.2014 р., 10.11.2014 р., 11.11.2014 р. (т.2 а.с. 69-72), показання свідків працівників СКП «Сяйво» ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 , ОСОБА_15 про те, що вони працювали на різних роботах у СКП «Сяйво» у листопаді 2014 року, в тому числі по ремонту арт свердловини, коли на місці ремонтних робіт був і ОСОБА_1, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що на 2014 рік договору між ПП ОСОБА_12 та СКП «Сяйво» про надання послуг укладено не було. До суду не надано доказів скільки саме часу були зайняті при проведенні ремонтних робіт вищезазначені працівники СКП «Сяйво», а сам факт перебування там ОСОБА_1 не спростовує його пояснень про те, що він станом на 18.11.2014 року вважав себе таким, що перебуває у відпустці. Оскільки в розумінні положень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Акти від 4.08.2015 р., 11.08.2015 р. за підписами депутатів ОСОБА_3 сільської ради та громадян підтверджують факт перебування позивача у певному місці та в певний час, однак не можуть підтверджувати виконання ним трудових обов»язків, оскільки суб»єкти складання даних актів не є роботодавцями чи представниками роботодавця ОСОБА_1 (т.2 а.с. 1, 28 30, 31)

Факт же перебування ОСОБА_1 на місці ремонтних робіт 12.11.2014 р. вищезазначеними актами не підтверджується, як не підтверджується і ніякими іншими доказами по справі.

Сам по собі факт не відібрання у ОСОБА_1 пояснень у зв»язку з допущеним прогулом, не є підставою для його поновлення на роботі, оскільки на час звільнення ОСОБА_1 не працював та на роботі на перебував, а на запрошення на сесію сільської ради не з»явився та в її засіданні участі не брав.

Аналізуючи докази в сукупності, з урахуванням того, що позивач до 18.11.2014 року притримувався позиції, що він на роботі не був, трудових обов»язків не виконував та перебував у відпустці з 07.11.2014 р., суд вважає, що позивачем належними та допустими доказами не доведено власних позовних вимог, у зв»язку з чим допущено прогул, як самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом чергової відпустки, а тому позовні вимоги про скасування розпорядження в частині звільнення з роботи відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, покладення на службову особу матеріальної відповідальності за незаконне звільнення, стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнати незаконним та скасування рішення ОСОБА_3 сільської ради від 13.11.2014 року «Про звільнення

директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади», визнання незаконним та скасування рішення № 125 від 14.11.2014 р. виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району «Про звільнення директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади», враховуючи наступне.

Так, у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 року по справі №6-94ц13 зазначено, що відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що позивача з роботи було фактично звільнено розпорядженням т.в.п. сільського голови ОСОБА_5 від 14.11.2014 року №132-к, що підтверджується також відповідним записом про це у трудовій книжці.

Таким чином, на підставі оскаржуваних рішень виконкому та сільської ради ніяких перешкод у реалізації трудових прав позивача створено не було.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що , оскільки звільнення із роботи проведено із двох підстав, а тому суд не може обирати самостійно з якої саме підстави було звільнено позивача фактично, оскільки при вирішенні даного спору суд перевіряє відповідність закону звільнення із роботи позивача із кожної підстави.

Разом із тим, суд вважає за необхідне розпорядження тимчасово виконуючої обов»язки голови ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району ОСОБА_5 №132-к від 14.11.2014 року «Про звільнення директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади» в частині звільнення з займаної посади директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 згідно п. 1-1 ст. 41 КЗпП України скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1-1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Станом на час прийняття рішення про звільнення 14.11.2014 року матеріали справи містили дані про те, що по СКП «Сяйво» мається заборгованість із виплати заробітної плати у зв»язку з чим 29.09.2014 р. до ЄРДР за ч. 1 ст. 175 КК України було внесено відомості про вчинення посадовими особами СКП «Сяйво» в період часу з березня по липень 2014 року умисної, всупереч вимог ст.. 43 Конституції України , ст.. 115 КЗпП України , ст.. 15 ЗУ «Про оплату праці» безпідставної не виплати заробітної плати працівникам даного підприємства , чим створено заборгованість терміном 5 місяців на суму 39487,92 грн. перед 11 працівниками. (т.1 а.с. 56).

Разом із тим, не надано до суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем станом на час його звільнення винних дій внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно. Так, у зв»язку невиплатою заробітної плати, позивач не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної ні до будь-якої іншої відповідальності.

Сам по собі факт розслідування кримінальної справи не свідчить, що у невиплаті заробітної плати є вина позивача та не свідчить про вчинення ним злочину, оскільки згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

За задоволеними позовними вимогами про скасування розпорядження тимчасово виконуючої обов»язки голови ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району ОСОБА_5 №132-к від 14.11.2014 року «Про звільнення директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади» в частині звільнення з займаної посади директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 згідно п. 1-1 ст. 41 КЗпП України суд вважає належним відповідачем ОСОБА_3 сільську раду Лубенського району Полтавської області враховуючи наступне.

Так, відповідно до ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно ст. ст. 1, 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міст. Посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Таким чином, у виниклих правовідносинах т.в.п. сільського голови ОСОБА_5 діяла не як фізична особа, а як посадова особа органу місцевого самоврядування - ОСОБА_3 сільської ради, яка і є належним відповідачем за тими позовними вимогами, які задоволено судом.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, враховуючи частковість задоволення позовних вимог, вимоги Закону України «Про судовий збір» із змінами згідно Закону України № 629-VIII від 16.07.2015 року, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району Полтавської області на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Керуючись ст.10, 11, 60, 61, 88, 213-215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району Полтавської області, тимчасово виконуючої обов»язки голови ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району ОСОБА_5, виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району, СКП «Сяйво» про визнання незаконними та скасування рішень, скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, покладення на службову особу матеріальної відповідальності за незаконне звільнення, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Розпорядження тимчасово виконуючої обов»язки голови ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району ОСОБА_5 №132-к від 14.11.2014 року «Про звільнення директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 з займаної посади» в частині звільнення з займаної посади директора СКП «Сяйво» ОСОБА_1 згідно п. 1-1 ст. 41 КЗпП України скасувати.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 сільської ради Лубенського району Полтавської області на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_16 Ю. А.