Ухвала суду № 54616955, 22.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6525/15 Справа № 205/2408/14 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про виселення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач у березні 2014 року звернувся до суду та просив з урахуванням уточнень ухвалити рішення, яким виселити відповідачів, які зареєстровані та проживають у квартирі, яка є предметом іпотеки, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позивач посилався на те, що 28 березня 2006 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DNZ0GK00000011.

Відповідно до кредитного договору відповідач отримав кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 111350,88 грн. строком до 29 березня 2021 року та зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, 28 березня 2006 року уклали договір іпотеки № DNZ0GK00000011, згідно якого ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 31,70 кв.м., житловою площею 17,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частках на користь позивача судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2015 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 березня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № DNZ0GK00000011, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 111350,88 грн., строком до 29 березня 2021 року на придбання житлової нерухомості та зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором (а.с.5-6).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5, 28 березня 2006 року було укладено договір іпотеки № DNZ0GK00000011, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 31,70 кв.м., житловою площею 17,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу (а.с.7-8).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2013 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №DNZ0GK00000011від 28 березня 2006 року у загальному розмірі 146332,75 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру №7, що знаходиться в житловому будинку №59 по вул. Будьонного в м. Дніпропетровську та яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченому 28 березня 2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №578, для задоволення грошових вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки квартири №7, що знаходиться в житловому будинку №59 по вул. Будьонного в м. Дніпропетровську під літ. А-5 та складається з 1- коридору, 2 санвузлу, 3-кухні, 4-житлової, І балкону, загальна площа 31,7 кв.м., житлова площа 17,0 кв.м. шляхом надання права іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» на продаж предмет іпотеки від імені ОСОБА_2, будь-яким способом з отриманням усіх необхідних правовстановлюючих документів на таку квартиру. Початкову ціну майна встановлено на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки субєкту оціночної діяльності виконаної на стадії укладення договору купівлі-продажу.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири №7, що знаходиться в житловому будинку №59 по вул. Будьонного в м. Дніпропетровську (а.с.9-12).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2013 року, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2013 року в частині виселенняОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири №7, що знаходиться в житловому будинку №59 по вул. Будьонного в м. Дніпропетровську скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині через їх передчасність (а.с.13-14).

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» направив відповідачам повідомлення від 05 лютого 2014 року № 30.1.0.0/2-665, у якому, посилаючись на ст. 40 Закону України «Про іпотеку» вимагав у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги, всіх зареєстрованих в квартирі осіб добровільно звільнити приміщення (а.с.15).

У підтвердження направлення цієї вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» надано реєстр поштових відправлень рекомендованих листів з повідомленням (а.с. 16-17).

У добровільному порядку відповідачі зі спірної квартири не виселилися.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-39цс15 від 18 березня 2015 року, як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

Встановивши, що предмет іпотеки було придбано за рахунок кредитних коштів, відповідачі повідомлялися Банком про необхідність звільнити квартиру, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на нормах закону та відповідає встановленим судом обставинам.

Посилання заявника в апеляційній скарзі як на підставу для скасування рішення на ті обставини, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідачі не отримували у встановленому законом порядку вимогу Банку про добровільне виселення, колегія суддів відхиляє, оскільки вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у правовій позиції, викладеній у постанові від 09 вересня 2015 року по справі № 6-455цс 15.

Відхиляються як безпідставні доводи апеляційної скарги про порушення рішенням суду першої інстанції прав та інтересів малолітньої дитини відповідачів з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 177 СК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без дозволу органу опіки та піклування є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням.

Згідно довідки КП «Житлово-експлуатаційне підприємство №22» Дніпропетровської міської ради від 15 травня 2014 року за адресою АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. У той же час, зазначена довідка не містить інформації з якого часу відповідачі та їхня малолітня дитина зареєстровані у спірній квартирі (а.с.36).

Як убачається з відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Дніпропетровській області від 07 травня 2014 року, у квартирі, що є предметом іпотеки, ОСОБА_2 зареєстрований 15 червня 2006 року, ОСОБА_3 12 травня 2008 року (а.с.37,38).

Тобто, станом на 28 березня 2006 року - на день укладання Кредитного та Іпотечного договорів, відповідачі та їх малолітня дитина у спірній квартирі зареєстровані не були.

Як убачається з копії Іпотечного договору (п.11.9), при його укладенні, іпотекодавець зазначив, що ним враховані інтереси дітей та інших членів сімї, які мають право користування предметом іпотеки.

Таким чином, на день укладання Іпотечного договору малолітня дитина відповідачів права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, та права користування ним не мала, у звязку з чим згоди органу опіки та піклування на укладення зазначеного договору не вимагалось.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, та обставини справи, дав належну оцінку доводам позивача і запереченням відповідачів та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді