Рішення № 54615700, 25.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1091/2015(м)

266/2484/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Пантелєєв Д.Г.

Доповідач Лоленко А.В.

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В.

суддів Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.

за участю секретаря Зливка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на квартиру. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 13 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 за №1578 в сумі 48160 грн. На виконання зобовязань за договором позики був укладений договір іпотеки №1537/29 від 13.05.2014 року, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 квартира № 143 буд. №23 по пр.. Будівельників в Приморському районі м. Маріуполя. Відповідач належним чином не виконала умови договору, тому просив в рахунок виконання зобовязань за договором позики звернути стягнення на предмет іпотеки, визнати право власності за позивачем на нерухоме майно - квартиру, припинивши право власності відповідача.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 серпня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 13 кв.м., житловою площею 8,5 кв.м., яка розташована за адресою: м.Маріуполь, пр..БудівельниківАДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1

Визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно: квартиру загальною площею 13 кв.м., житловою площею 8,5 кв.м., яка розташована за адресою: м. Маріуполь, пр..БудівельниківАДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1

Припинено право власності ОСОБА_1 на квартиру загальною площею 13 кв.м., житловою площею 8,5 кв.м., яка розташована за адресою: м.Маріуполь, пр..БудівельниківАДРЕСА_1.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 вересня 2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

З вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1Є, подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки сума позики нею погашена повністю і в строк, передбачений договором позики, тому підстав для звернення стягнення у суду не було. Оскільки справа була розглянута без її участі, вона була позбавлена можливості надавати докази, суд першої інстанції порушив вимоги матеріального та процесуального закону.

Заслухавши доповідача, пояснення представників ОСОБА_1-ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати, відмовити позивачу в позові, оскільки ними представлені докази про погашення суми боргу, заперечення представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_6, яка заперечувала проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.05.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладно договір позики на суму 48160 грн., посвідчений за №1578 приватним нотаріусом ОСОБА_3 Строк виконання зобов»зання було встановлено вказаним договором - 13 .05.2015 року.

На виконання зобовязань за договором позики був укладений договір іпотеки №1537/29 від 13.05.2014 року, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно, що належить ОСОБА_1- квартира № 143 буд. №23 по пр.. Будівельників в Приморському районі м. Маріуполя.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України зобовязання повинно бути виконано належним чином та відповідно з умовами договору та вимог Цивільного кодексу. Боржник повинен виконати свої обов`язки, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з ч.3 ст. 33 Закона України «Про іпотеку» у разі не виконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав повністю свої зобовязання за договором, що призвело до утворення заборгованості в сумі 140 247 грн., та звернув стягнення на предмет іпотеки щляхом визнання права власності за позивачем на предмет іпотеки та припинення права власності на квартиру за відповідачем.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись з даними висновками суду, оскільки судом не були з»ясовані обставини щодо погашення суми боргу за договором позики, оскільки було ухвалено заочне рішення без участі відповідача.

Апеляційний суд дослідив всі докази, які були надані як представниками відповідача, так і представником позивача і дійшов висновку, що сума заборгованості за договором позики в розмірі 48160 грн. була повністю погашена відповідачем в межах строку виконання зобов»язання за вказаним договором за період з 13.05.2014 року по 14.07.2015 року, оскільки п. 5 договору позики передбачав погашення суми боргу на протязі двох місяців після спливу строку договору.

Так, суд перевірив всі квитанції (первинні документи) щодо погашення боргу за договором позики:

А.с. 90 квитанції від: 14.06.14 року на суму 1691,50 грн., 17.09.14 -1680 грн., 19.08.14 1680 грн., 16.07.14 1700 грн., 18.11.14 1680 грн., 16.10.14 600 грн.,09.10.14 1100 грн.

А.с. 92 квитанції від : 17.12.14 1671,60 грн., 20.01.15 1669,61 грн., 17.02.15 1679,56 грн., 25.03.15 1669,61 грн.

А.с. 93 квитанції від: 22.04.15 1699,61 грн., 18.05.15 2002,93 грн., 14.07.15 27998 грн.

А всього згідно квитанціям Банку ОСОБА_1 виплатила борг ОСОБА_2 у розмірі 48513 грн. 42 коп., тобто повністю погасила суму боргу за договором позики.

Посилання представника позивача ОСОБА_6 на те, що остання сума в розмірі 27998 грн. була внесена ОСОБА_2 не найшла свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки подлінник квитанції про погашення даної суми був наданий представниками відповідача в судовому засіданні та останні надали довідку Банку про те, що 14.07.2015 року була допущена помилка і платником внесення платежу на ім»я ОСОБА_2 в розмірі 28000 грн. є ОСОБА_1 Вказана довідка була завірена мокрою печаткою та підписана заступником керівника відділення «Центральне» ПАО КБ «ПриватБанк», ксерокопія залучена до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 пояснила, що вказана в позовній заяві сума заборгованості в розмірі 140247 грн. визначена помилково. Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення теж посилається на таку ж суму заборгованості і зовсім не приводить ніякого розрахунку заборгованості за договором позики.

Разом з тим, представник позивача надала свій розрахунок заборгованості із визначенням штрафних санкцій в зв»язку з несвоєчасною виплатою основної суми заборгованості, з яким апеляційний суд не погоджується, оскільки по-перше, основна сума заборгованості повністю погашена в строк , передбачений договором позики, що випливає з раніше наведених доказів, а, по-друге, за період дії договору ( з 13.05.2014 року по 13.05.1015 року) штрафні санкції не застосовуються, оскільки м. Маріуполь відноситься до зони АТО, згідно населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» ВВР 2014 №44 ст. 112 із змінами мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобовязаннями на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 309 ч.1 п.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 серпня 2015 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 13 кв.м., житловою площею 8,5 кв.м., яка розташована за адресою: м. Маріуполь, пр..БудівельниківАДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1, визнання за ОСОБА_2 права власності та припинення права власності ОСОБА_1 на квартиру загальною площею 13 кв.м., житловою площею 8,5 кв.м., яка розташована за адресою: м. Маріуполь, пр..БудівельниківАДРЕСА_2 відмовити.

Керуючись ст. ст.. 303, 307, 309, 316 ЦПК України,судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 серпня 2015 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 13 кв.м., житловою площею 8,5 кв.м., яка розташована за адресою: м. Маріуполь, пр..БудівельниківАДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1, визнання за ОСОБА_2 права власності та припинення права власності ОСОБА_1 на квартиру загальною площею 13 кв.м., житловою площею 8,5 кв.м., яка розташована за адресою: м. Маріуполь, пр..БудівельниківАДРЕСА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.В.Лоленко

Судді С.А.Зайцева

ОСОБА_7