Ухвала суду № 54610717, 09.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 639/9467/15-к Головуючий суддя І інстанції Чижиченко

Провадження № 11-сс/790/1591/15 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

Категорія: В порядку КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 листопада 2015 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Чопенка Я.В.,

суддів - Цілюрика В.П., Олефір Н.О.,

при секретарі - Холодому О.С.,

за участю прокурора - Танаджи С.В.,

захисника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією захисника ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні заяви захисника - адвоката ОСОБА_1, в порядку ст. 206 КПК України в інтересах ОСОБА_2.

Задоволено клопотання начальника ВРЗЛКР СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосувано до підозрюваної ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань УДГІС України в Харківській області №27, доручивши етапування ОСОБА_2 Жовтневому РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

Строк затримання обчислювати з 28.10.2015 року.

Строк дії ухвали до 25 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. З ст. 183 КПК України одночасно визначено ОСОБА_2 розмір застави, достатній для забезпечення виконання нею обовязків, передбачених КПК України.

Розмір застави визначено у сумі 110 240 (сто десять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп. (80 розмірів мінімальної заробітної плати - 80*1378 = 110240, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок суду (Отримувач коштів ТУ ДСА України в Харківській області, банк отримувача-ГУДКСУ у Харківській області, код отримувача - 26281249, код банку отримувача 851011, рахунок отримувача - 37318008000164).

Покладено на підозрювану ОСОБА_2 у разі внесення застави наступні обов'язки: - прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

не відлучатися із м. Харкова, без дозволу слідчого та/або суду; повідомляти слідчого та/або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання уповноваженому процесуальному прокурору у даному кримінальному проваджені свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснено підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Жовтневого районного суду м. Харкова мас бути наданий уповноваженій службовій особі ХУВП : УДПтС України в Харківській області №27.

Як зазначено в ухвалі, начальник ВРЗЛКР СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2

Мотивоване клопотання тим, що ОСОБА_4, в групі з ОСОБА_2. вчинили кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Так, ОСОБА_4, в невстановлений в ході досудового розслідування, період часу, домовившись з ОСОБА_5 про спільний збут наркотичного засобу - методон, розробивши спільний план, згідно якого ОСОБА_4 повинен був зустрічатися з покупцями наркотичного засобу, отримувати від них грошові кошти, після чого зараховувати їх на номер рахунку який йому надавала ОСОБА_5, яка в свою чергу повідомляла, в якому м:сці необхідно буде забрати наркотичний засіб методон.

Так, ОСОБА_4, діючи за попередньо обумовленому плану в групі з ОСОБА_5, переслідуючи умисел незаконного збагачення, маючи реальну можливість збуту наркотичних засобів, 08.09.2015 року в першій половині дня у телефонній бесіді пообіцяв малознайомому йому ОСОБА_6 продати за 1500 гривень наркотичний засіб - методон. Того ж дня, тобто 08.09.2015 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_4 в районі «Баварії», де передав останньому грошові кошти у сумі 1500 гривень, для покупки наркотичного засобу - методон. Отримавши грошові кошти від ОСОБА_6, ОСОБА_4 повідомив, що він повернеться рез 2 години, після чого ОСОБА_4 перерахував грошові кошти на картку «ПриватБанк», номер якої йому надала ОСОБА_2 в телефонній бесіді та повідомила, де знаходиться «закладка» наркотичного засобу - методон. За вказаною ОСОБА_2. адресою ОСОБА_4 приїхав, забрав наркотичний засіб, та направився на зустріч з ОСОБА_6 Того ж дня, тобто 08.09.2015, приблизно о 21 годині ОСОБА_4 знаходячись поблизу будинку № 11 по вул. Врожайній, маючи прямий умисел, спрямований на незаконний збут наявного у нього наркотичного засобу, збув ОСОБА_6 поліетиленовий пакетик, у якому находилась кристалічна речовина білого кольору, за що він отримав грошову винагороду від останнього в загальній сумі 1500 гривень. При цьому ОСОБА_6, діяв у рамках проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у вигляді оперативної закупки. Того ж дня о 21 годині 10 хвиліш ОСОБА_6, знаходячись поблизу будинку № 13 по вул. Врожайній, добровільно видав працівникам міліції поліетиленовий пакетик, у якому знаходилась кристалічна речовина білого кольору, та яка є наркотичним засобом - «методон», маса якого в наданій на дослідження речовині становить - 0,0829 грама, що підтверджується висновком експерта № 1509 від 26.09.2015 року.

Крім того, ОСОБА_4, за попередньою домовленістю в групі з ОСОБА_2,продовжуючи свою злочинну діяльність, знову вчинили кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Так, ОСОБА_4 13.10.2015 року, в першій половині дня, у телефонній бесіді пообіцяв малознайомому йому ОСОБА_6 продати за 1000 гривень наркотичний засіб - методон. Того ж дня, тобто 13.10.2015 року, приблизно о 13 годині 10 хвилин, ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_6 біля будинку № 9 по вул. Врожайна, м. Харкова, після чого вони разом прослідували на вул. Підлісна в м. Харкові, де ОСОБА_6 через термінал «ПриватБанк» зарахував грошові кошти у сумі 1000 гривень на банківську картку, номер якої йому надав ОСОБА_4, та якому в свою чергу вказаний номер в ході телефонної бесіди надала ОСОБА_2 Отримавши смс - повідомлення про зарахування грошових коштів на рахунок, ОСОБА_2 назвала ОСОБА_4 адресу знаходження наркотичного засобу - методон. За вказаною ОСОБА_2 адресою прослідував ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Того ж дня о 14 годині 40 хвилин ОСОБА_6, перебуваючи поблизу будинку № 9 по вул. Врожайній, добровільно видав працівникам міліції поліетиленовий пакетик, у якому знаходилась кристалічна речовина білого кольору, та яка є наркотичним засобом - «методон», маса якого в наданій на дослідження речовині становить - 0,2098 грама, що підтверджується висновком експерта № 1649 від 17.10.2015 року. 27.10.2015 року ОСОБА_2 збула наркотичні засоби ОСОБА_7

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_2 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно, вчинений групою осіб за попередньою змовою.

У клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та обставини, які свідчать, що менш суворий запобіжний захід не може запобігти відповідним ризикам.

Також, адвокат ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова із заявою, в порядку ст.206 КПК України, в якій посилається на безпідставне позбавлення свободи її підзахисної ОСОБА_2

В обґрунтування заяви адвокат ОСОБА_1 зазначає, що 28 жовтня 2015 року о 20 годині 30 хвилин за адресою: Харківська область, Лозівський район, м. Лозова, вул. Пушкіна, буд. 113 оперативними працівниками міліції затримано громадянку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 29 жовтня 2015 року о 01 годині 50 хвилин в приміщенні кабінету № 9 Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області складено відповідний протокол. Так, 28 жовтня 2015 року о 19 годині 20 хвилин ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. В протоколі затримання вказується, що досудовим розслідуванням встановлено, що 15.10.15. та 27.10.15. ОСОБА_2 збула наркотичну речовину особі з вигаданим імям ОСОБА_7 Оскільки, для встановлення виду, назви, властивостей наркотичного засобу, речовини, або прекурсора необхідні спеціальні знання, у справах даної категорії висновок експерта з цих питань має бути обовязково.

При цьому, в протоколі затримання вказується на збут ОСОБА_2 - 15.10.15 року та 27.10.15 року «наркотичної речовини», а в повідомленні про підозру - 08.09.15 року, 13.10.15 року та 27.10.15 року ОСОБА_8 «наркотичного засобу». Підозра за події 15.10.15 року взагалі не повідомлялася. Надалі, є дата 27.10.15 року так званого «збуту», висновок експерта відсутній.

Так адвокат зазначає, що з вищенаведених процесуальних документів вбачається, що якщо затримана особа та особа якій повідомлено про підозру - це одна особа, то між інкримінованими ОСОБА_2 подіями та часом її затримання пройшов тривалий період, а саме: остання за часом подія визначена 27.10.15 близько 15 години, а фактичний час затримання - 28.10.15. о 20 годині ЗО хвилин, що дорівнює - 29 годин 30 хвилин, тобто 1 доба та 5 годин 30 хвилин. Злочин, передбачений ст. 307 КК України визнається закінченим з моменту вчинення винною особою однієї із зазначеної у диспозиції статті дії, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує. Тобто, час в 1 добу 5 годин ЗО хвилин в свою чергу взагалі виключає момент «застання» ОСОБА_2 під час вчинення злочину чи (або) замаху на злочин. Жодних даних, які б свідчили про наявність на ОСОБА_2 «очевидних ознак» вчинення злочину не наведено, відомостей про «потерпілого» чи очевидців також не вказано.

Таким чином, на думку адвоката, дії працівників Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України вХарківській області щодо обмеження пересування останньої та утримання її в умовах ІТУ є такими, що суперечать вимогам кримінально процесуального законодавства та позбавляють ромадянку ОСОБА_2 свободи, без відповідного судового рішення, яке набрало законної шли, в звязку з цим, адвокат звернулася до слідчого судді, в порядку ст. 206 КПК України в нтересах ОСОБА_2

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали подане клопотання та просили його задовольнити, зазначивши, що заява адвоката, щодо незаконного позбавлення свободи іі підозрюваної є безпідставною.

Підозрювана ОСОБА_2 та її захисник проти задоволення клопотання слідчого заперечували, та в свою чергу просили задовольнити заяву захисника щодо незаконного позбавлення волі.

Заслухавши думку сторін, що беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 18.06.2015 року у Єдиному реєстрі досудових юзслідувань було зареєстровано кримінальне провадження №12015220010000135, з відображенням правової кваліфікації злочину за ч. 2 ст. 307 КК України, за фактом незаконного обігу наркотичних засобів.

29.10.2015 року по кримінальному провадженню №12015220010000135 ОСОБА_2 у відповідності до ст. 278 КПК України було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

З матеріалів досудового розслідування, копії яких було надано слідчому судді, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, протоколами добровільної видачі полімерних пакетів з наркотично речовиною - метадон, висновком експерта №1509 від 26.09.2015 року, висновком експерта №1649 від 17.10.2015 року та копіями роздрукованих чеків терміналу «ПриватБанк» вбачається наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 тяжкого злочину, за який, з урахуванням положень ст. 68 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від шести до десяти років.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно і.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або потворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вивченням особи ОСОБА_2 встановлено, що вона раніше не судима. Водночас, підозрювана ОСОБА_2 офіційно не працює, незаміжня, дітей на утриманні не має, за місцем реєстрації не проживає, що свідчить про відсутність міцних соціальних звязків підозрюваної.

Отже, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вищезазначені обставини та встановлені ризики у їх сукупності свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_2 більш мякого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою для запобігання встановленим під час судового розгляду ризикам.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Доводи захисника стосовно недостатності обґрунтування підозри ОСОБА_2 слідчий суддя відхиляє, оскільки загальною складовою підстави застосування будь - якого запобіжного заходу у розумінні вимог ч 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення слід розуміти як наявність «розумної підозри», тобто добросовісного, основаного на сукупності наявних на даний момент доказів припущення про вчинення цією особою кримінального правопорушення. Ступінь доведеності підозри, звинувачення на цьому етапі провадження не є обставиною, що впливає на обрання запобіжного заходу, оскільки встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Такі ж висновки містяться у п. 48 рішення «Чоботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07, де Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(с), поліція не зобовязана мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обовязково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, предявленні обвинувачення або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

За обставин, що слідчий суддя прийшов до висновку про недостатність застосування до ОСОБА_2 більш мякого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою для запобігання встановленим під час судового розгляду ризикам, тому в задоволенні заяви адвоката ОСОБА_1 про звільнення з під варти підозрюваної ОСОБА_2 слід відмовити.

Захисник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та у разі необхідності застосування запобіжного заходу, застосувати до її підзахисної запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ухвала слідчого судді винесена із порушенням норм кримінально-процесуального законодавства України, не відповідає КПК України, практиці Европейського суду з прав людини та нормам Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод., а предявлена підозра ОСОБА_2 є необгрунтованою

Заслухавши доповідь судді, прокурора що просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. кожна особа, заарештована або затримана на підставі обгрунтованої підозри у вчиненні злочину, має право постати перед суддею і бути вислуханою з питань, повязаних з її утриманням під вартою.

ОСОБА_2 була доставлений до слідчого судді де і було розглянуто питання стосовно обрання йому запобіжного заходу.

За таких обставин, слідчим суддею при винесенні оскаржуваної ухвали було дотримано п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод людини 1950 р., оскільки розгляд питання про обрання запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 відбувся за присутності підозрюваної.

Таким чином, слідчим суддею виконано вимоги КПК України та міжнародного права.

Відповідно до положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею при вирішенні питання про задоволення клопотання слідчого щодо взяття під варту ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України враховано наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також, оцінено сукупність обставин, а саме: обгрунтованість підозри щодо вчинення кримінально караних правопорушеннь, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання винним у вчиненні вказаних кримінальних правопорушеннь те, і що суд вважає, що застосування відносно ОСОБА_2 більш мяких запобіжних заходів недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Таким чином задовольняючи клопотання слідчого, суд, з дотриманням вимог ст.ст.177, 178 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив всі обставини, передбачені ст.177,178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення, вказавши в ухвалі про наявність ризиків вказаних в клопотанні.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею були зясовані обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України та вірно встановлена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 та доведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 2 ст. 177 КПК України.

Виклавши мотиви свого рішення в ухвалі, слідчий суддя врахував положення ст.ст. 176,178,183 КПК України та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відношенні підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З таким висновком слідчого судді погоджується і апеляційний суд.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 г- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобовязана мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обовязково, щоб затриманій були, по кінцевому рахунку, предявлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Щодо доводів апеляції про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення, то вони є несуттєвими, оскільки ст.198 КПК України чітко регламентує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

За викладених обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Разом з тим колегія суддів приходить до висновку щодо неправильності визначення слідчим суддею розміру застави при обранні відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Більш того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при визначенні ОСОБА_2 розміру застави, слідчим суддею застосовано не та норма права, яка підлягає застосуванню.

Так, при визначенні розміру застави, слідчий суддя мав виходити з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», яким встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 грн.

Однак слідчим суддею взагалі не конкретизовано скільки ж розмірів мінімальної заробітної плати він визначає.

Згідно до п.16 ч.1 ст.3 КПК України чітко регламентовано що розмір мінімальної заробітної плати - грошова сума, що дорвнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процессуальне рішення або здійснюється процессуальна дія.

За викладених обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді такою, що підлягає скасуванню в частині визначення розміру застави до підозрюваної ОСОБА_2

Враховуючи, вимоги ч.5 ст. 182 КПК України судова колегія визначає ОСОБА_2 альтернативну міру запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі розмірі 80 мінімальних заробітних плат (80 х 1218), становить 97440 (девяносто сім тисяч чотириста сорок) гривень.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2015 року в частині визначення розміру застави скасувати.

Визначити заставу в розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що становить 97440 (девяносто сім тисяч чотириста сорок) гривень.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: