Вирок № 54610546, 25.12.2015, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/2674/14-к

Провадження № 1-кп/626/19/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2015 року

Красноградський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участю: секретаря Скачко Т.А.

прокурора Бобрицького В.А.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноград Харківської області кримінальне провадження № 12014220350000608 за обвинуваченням ОСОБА_2, який народився 08.10.1978 року та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громдянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2014 року, близько 07-ї години 30 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ реєстраційний № 08096ХА, став перетинати дорогу у не відведеному місці поруч АЗС "Маршал", на 95 км.+750м автодороги "Харків-Красноград-Перещепино", для того щоб продовжити рух в напрямку м.Харків. Під час руху ОСОБА_2 виявив необережність і злочинну самовпевненість до дорожньої обстановки і допустив зіткнення з автомобілем "Форд Ескорт" реєстраційний № ВВ 5824АА, що рухався в напрямку м.Перещепино Дніпропетровської області, яким керував ОСОБА_4

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 338-КР/14 від 06.10.2014 року отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому 2,3,4,5 лівих ребер, що є середнього ступеню тяжкості тілесним ушкодженням, а також рубець на лівому плечі і садни, що належать до легких тілесних ушкоджень.

При цьому обвинувачений не виконав вимоги Правил дорожнього руху України, а саме п.10.2 де зазначено, що виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_2, перебуває у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками що настали. Потерпілим заявлено цивільні позови про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_2 свою вину у скоєному визнавав частково. Позовні вимоги також визнав частково.Обвинувачений пояснив, що близько 07-ї години 22 серпня 2014 року він керував автомобілем ГАЗ. Йому було необхідно виїхати з території АЗС "Маршал" на швидкісній автодорозі, він подивився наліво, ввімкнув поворот та аварійку. На автодорозі перетнув суцільну смугу та виїхав на полосу зустрічного руху, рухався зі швидкістю 15-20 км/год. Видимість була приблизно 800 м. Він зупинився, коли почув хлопок від зіткнення з автомобілем потерпілого. Він не заперечує, що порушив Правила дорожнього руху, але на його думку дії водія ОСОБА_4 також суперечили ПДР України.

Суд, дослідивши наданні докази, прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України, що виходить із наступного і підтверджується зібраними доказами в їх сукупності.

Висновком судової автотехнічної експертизи №9970 від 23 вересня 2014 року де зазначено, що дії водія "Газель" ОСОБА_2 невідповідні п.10.2 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв"язку з настанням події ДТП. Дії водія автомобіля "Форд ескорт " ОСОБА_4 невідповідні п.12.3 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв"язку з настанням події ДТП. (ар.к.п. 134-139).

Як встановлено з висноку судової автотехнічної експертизи від 30 липня 2015 року №7037, призначеної за клопотанням представника потерпілого і прокурора, дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1,10.2 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв"язку з виникненням ДТП. Водій автомобіля "Форд ескорт " ОСОБА_4 мав можливість запобігти зіткненню , шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. Його дії не відповідали вимогам п.12.3.ПДР, які знаходились в причинному зв"язку з ДТП (ар.к.п. 220-225).

Протоколом огляду місця події від 22.08.2014 року і схемою до нього, складених в присутності водія ОСОБА_2 і понятих, підтверджується, що на автодорозі Харків-Красноград-Перещепино зіткнулися автомобіль "Газель" , реєстраційний номер, 08096 ХА з автомобілем "Форд ескорт ", реєстраційним номер НОМЕР_1. (ар.к.п.146-156).

Як встановлено висновком експерта № 338-КР/14, 22.08.2014 року ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у виді: закритих переломів2,3,4,5 лівих ребер, які належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоровя. Ссадна і забійно-рвана рана, є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров"я. (ар.к.п. 158-159).

Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 22 серпня 2014 року рухався по трасі до м. Павлоград Дніпропетровської області. З території АЗС виїхав автомобіль "Газель" та став перетинати автодорогу зі швидкістю 15-20 км/год, була ввімкнена аварійна сигналізація. Його транспортний засіб рухався зі швидкістю приблизно 100 км/год. Автомобіль зупинився, тому він за 50 м. почав екстренно гальмувати, намагаючись уникнути зіткнення. Він зміг зупинитися поруч з бар"єром праворуч за 200-250 м від "Газелі". Потерпілий вказав, що він не порушував ПДР, рухався до зіткнення по лівій полосі і не перевищував швидкість. Ознак того, що автомобіль ОСОБА_2 зупинятиметься не було. Після зіткнення його автомобіль ще проїхав декілька метрів. З висновком експертизи, проведеної на досудовому слідстві він не погоджується. Обвинувачений після ДТП викликав швидку допомогу, давав йому 300 грн на лікування, але свій позов до ОСОБА_2 підтримує.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 22 серпня 2014 року разом з ОСОБА_2 вона їхала в автомобілі в напрямку м.Харків. Оскільки закінчувався газ, заїхали на АЗС, звідки виїхали, переконавшись, що дорога вільна. Їх швидкість була незначною, всі фари ввімкнені. На дорозі була добра видимість, водій ОСОБА_2 тверезий. Потім відчули удар по "Газелі". Автомобіль потерпілого був на значній відстані, його спочатку не побачили, але він швидко рухався і врізався в їх машину. Після ДТП викликали швидку допомогу та міліцію, надавали допомогу ОСОБА_4

Експерт ОСОБА_6 в суді пояснив, що він підтверджує свій висновок судової автотехнічної експертизи на підставі тих відомостей, які були надані, про те, що обидва водії порушили вимоги ПДР України. Йому було надано лише постанову слідчого, повністю з матеріалами кримінального провадження він не знайомився.

Представник ПрАТ "СК "Юнівес" направила до суду письмове заперечення та просила в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Аналізуючи у сукупності вказані докази по справі, суд вважає вину обвинуваченого повністю доведеною.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суд приймає до уваги особу винного, який характеризується позитивно, займається суспільно-корисною працею, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, має родину, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався. Суд не ставить під сумнів щирість його розкаяння у скоєному порушенні правил дорожнього руху.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, ступеню їх тяжкості та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які пом'якшують та обтяжують його.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2, судом відповідно до ст.67 КК України не встановлені. Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відповідно до ст.66 КК України визнає те, що він розкаявся у кримінальному правопорушенні, добровільно частково відшкодовував потерпілому завдані збитки.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті", у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Виходячи з положень ст.65 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі без позбавленням права керувати транспортними засобами, що буде необхідним, достатнім для його виправлення та буде справедливим, оскільки злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України є невеликої тяжкості та вчинений обвинуваченим у тверезому стані.

Також, призначаючи покарання обвинуваченому, суд звертає увагу на тяжкість вчиненого ним злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу винного. Зокрема те , що ОСОБА_2 раніше засуджений не був, є єдиним годувальником своєї родини, в суді давав правдиві пояснення та не заперечував факт порушення ним Правил дорожнього руху України. Вказані обставини помякшують покарання і суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого, тому суд вважає за можливе відповідно до ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк , поклавши обовязок передбачений п. 2 ст.76 КК України.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ПрАТ СК "Юнівес", ОСОБА_2, ОСОБА_8 про стягнення 35156,37 грн. матеріальної шкоди слід відмовити та розяснити право на звернення з цим позовом в порядку цивільного судочинства в разі ухилення ПрАТ СК "Юнівес" від добровільного виконання своїх обовязків.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна" та п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004 року "Про практику застосування судами законодавства , яким передбачені права потерпілих від злочинів" вбачається, що не підлягають розгляду в кримінальній справі позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення.

Обов'язок про відшкодування заподіяної шкоди страховиком випливає не з обвинувачення, яке пред'явлено, а із договірних зобов'язань про відшкодування шкоди, які визначаються спеціальним Законом України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року, згідно якого передбачено порядок звертання з вимогами про відшкодування шкоди та порядок цього відшкодування. Зокрема, однією із умов вирішення питання про відшкодування страховиком шкоди є надання потерпілою стороною обвинувального вироку суду, що набув чинності відносно особи, цивільна відповідальність якої застрахована за договором страхування. Однак, такий документ, на час розгляду справи у суді, страховику не може бути наданий.

З приводу позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_8 суд прийшов до наступного висновку: відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 3,9 своєї постанови №4 від 31 березня 1995 року, із відповідними змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, в порушенні стосунків з оточуючими людьми.

Враховуюч , що висновком судової автотехнічної експертизи №9970 від 23 вересня 2014 року встановлено, що дії водія автомобіля "Форд Ескорт " ОСОБА_4 не відповідали п.12.3 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв"язку з настанням події ДТП, цивільний позов потерпілого підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року №3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна" та від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при розгляді кримінальної справи і постановленні обвинувального вироку суд повинен вирішити заявлені до засудженого позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, з'ясувати характер і розмір матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненими діями і шкодою, що настала. При цьому слід мати на увазі, що солідарна матеріальна відповідальність наступає лише у випадку, коли шкоду заподіяно спільними сумісними діями кількох засуджених осіб.

З вищевказаного випливає, що при розгляді кримінальної справи суд повинен вирішити заявлені до обвинуваченого цивільні позови і лише тих осіб, які визнані потерпілими від вчиненого злочину.

Відповідно до роз'яснень п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" № 4 від 01.03.2013 року, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4О, як встановлено судово- медичною експертизою № 338-Р/14 від 06.10.2014 року, отримав тілесні ушкодження середнього і легкого ступеня тяжкості. Згідно довідки Красноградської центральної районної лікарні від 22.08.2014 року ОСОБА_4 рекомендоване амбулаторне лікування за місцем проживання (ар.к.п.161).

Відомостей про рекомендоване лікування, необхідність придбання ліків та інших медичних препаратів, на які були витрачені кошти потерпілого згідно з позовними вимогами, матеріали справи не містять і в судовому засіданні представником потерпілого та ОСОБА_4 надано не було. Внаслідок, чого в позові потерпілого про стягнення 5323,63 грн. необхідно відмовити.

Вартість витрат на залучення експертів суд рахує вірним стягнути із обвинуваченого відповідно до ст.124 КПК України. Питання про речові докази суд вирішить згідно ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371,373-374 КПК України , суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі строком на два роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік та з покладенням відповідно до п.2 ст.76 КК України обовязку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 500 грн. в відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог про стягнення матеріальної і моральної шкоди ОСОБА_4 відмовити.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ПрАТ СК "Юнівес", ОСОБА_2, ОСОБА_8 про стягнення 35156,37 грн. матеріальної шкоди. Розяснити йому право на звернення з цим позовом в порядку цивільного судочинства.

Вартість витрат на залучення експерта для проведення експертизи №9970 від 23.09.2014 року в сумі 885,60 грн. стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Речові докази по справі: автомобіль "ГАЗ"реєстраційний № 08096ХА, переданий ОСОБА_2 - вважати повернутим законному власнику. Автомобіль "Форд Ескорт" реєстраційний № ВВ 5824АА, що пребував на штрафному майданчику Красноградського РВ ГУМВС - повернути законному власнику.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Красноградський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку надати учасникам провадження: присутнім - вручити в суді, відсутнім - надіслати поштою.

Суддя І.Г. Рибальченко