Ухвала суду № 54609892, 23.12.2015, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/4163/15-ц

Провадження № 2/553/1618/2015

У Х В А Л А

Іменем України

23.12.2015м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві у складі:

головуючого судді - Кононенка С.Д.,

при секретарі Бобильовій А.П.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору №004-16394-241013 від 24.10.2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору №004-16394-241013 від 24.10.2013 року.

У грудні 2015 року від АТ «Дельта Банк» надійшло до суду клопотання про порушення правил територіальної підсудності та заміну підсудності, в якому просять винести ухвалу, якою передати справу на вирішення даного позову за територіальною підсудністю до Печерського районного суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача по справі АТ «Дельта Банк», за адресою: 01001, м. Київ, вул.Хрещатик, 42-А.

Суд, вислухавши думку представника відповідача, який клопотання підтримав та просив задовольнити, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що справу необхідно передати на розгляд до Печерського районного суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача по справі АТ «Дельта Банк» за наступних підстав.

Судом встановлено, що звертаючись до суду за місцем свого проживання з позовними вимогами про визнання недійсним кредитного договору, позивач керується ч. 5 ст. 110 ЦПК України, відповідно до якої позови про захист прав споживачів можуть предявлятися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Проте, вказаний спір про визнання кредитного договору недійсним не відкоситься до спорів у сфері захисту прав споживачів. а отже до нього не можуть застосовуватись правила підсудності справ за вибором позивача.

Відповідно до ст.. 11 цього Закону розроблена для регулювання відносин, що виникають між кредитодавцем та споживачем з приводу надання останньому саме споживчого кредиту, тобто коштів виключно на придбання продукції.

Договір, який був укладений між Сторонами по справі та дійсність якого оспорюється позивачем, регулює відносини з надання іншого виду кредиту, ніж споживчий, а саме отримання грошових коштів на поточний рахунок з використанням платіжної карти. Тобто кредитні кошти банком були видані позивачу не тільки для придбання продукції, а ці кошти можуть використовуватися позивачем для розрахунків за будь-які товари чи послуги, що придбаваються Позичальником у субєктів господарювання, використовуватися позивачем на виконання своїх зобовязань перед іншими Банками або будь-якими фізичними особами, а також позивач має право вчиняти інші операції, які не заборонені діючим законодавством України.

Тобто, надавши позивачу кредит. Банк не обмежував позивача у виборі можливостей чи операцій, на вчинення яких позивач може використати кредитні кошти отримані готівкою в банківській установі.

Отже, правочии, що являється предметом цього судового розгляду, не являється договором про надання споживчого кредиту в розумінні законодавства України, а отже до нього і не можуть та не повинні застосовуватись положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.І ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не надано жодного доказу, та правового обгрунтування належності вищезазначеної справи до територіальної підсудності саме Ленінського районного суду м. Полтави.

У своєму рішенні від 24.06.2010 р. № К-819/08 Вищий адміністративний суд України, прямо зазначає, що порушення правил територіальної підсудності саме як рішення справи не уповноваженим составом суду, є підставою для скасування рішення, оскільки п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України передбачає, як підстава для скасування судового рішення - розгляд і вирішення справи не уповноваженим судом.

Отже, позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору не регулюються нормами ст. 110 ЦПК України, то робить неможливим та неправомірним і застосування до цих позовних вимог норм підсудності за вибором позивача..

Натомість, вказаний спір підлягає розгляду за загальними правилами підсудності, передбаченими ст. 109 ЦПК України, згідно з якими позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцезнаходженням, в даному випадку - це Печерський районний суд м. Києва.

Відповідно до ст. 116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності. Тобто, даною нормою надається не право, чи можливість передати справу на розгляд іншому суду, а обовязок суду передати справу за підсудністю.

Справа по суті не розглядалась.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.109,110, 116 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника відповідача АТ «Дельта банк» - задовольнити.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору №004-16394-241013 від 24.10.2013 року, передати до Печерського районного суду міста Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_3