Вирок № 54608919, 24.12.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

1-КП/415/441/15

ВИРОК 428/5259/15-к

Іменем України

"24" грудня 2015 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Зайченко І.А.

прокурора Мохорта О.Л.

захисника ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

законного представника ОСОБА_7

законного представника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014130240000375 від 20 лютого 2015 року у відношенні:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Луганської області, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, який є військовослужбовцем розвідником 2 розвідувально-диверсійного відділення 1 розвідувально-диверсійного взводу розвідувально-диверсійної роти військової частини польова пошта В2950 Збройних сил України, інвалідом не являється, раніше судимого: 16.06.2005 року Первомайським міським судом Луганської області за ст.115 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, інвалідом не являється, маючого на утриманні неповнолітню дитину Дерев`янченко ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2015 року близько 18.15 години ОСОБА_3, перебуваючи на посаді розвідника 2 розвідувально-диверсійного відділення 1 розвідувально-диверсійного взводу розвідувально-диверсійної роти військової частини польова пошта В2950 ЗСУ, маючи при собі предмет, зовні схожий на автомат Калашнікова, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, який на той час перебував на посаді водія 2 розвідувально-диверсійного відділення 1 розвідувально-диверсійного взводу розвідувально-диверсійної роти військової частини польова пошта В2950 ЗСУ та мав при собі предмет, зовні схожий на рушницю, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, знаходячись біля торгівельного прилавку, напроти супермаркету «Брусничка», розташованого за адресою: місто Лисичанськ, квартал Ленінського комсомолу, 5-А, підійшли до неповнолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Надалі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під погрозою застосування до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 зазначених предметів, які потерпілі сприймали як вогнепальну зброю, перевірили документи останніх, які підтверджують їх особу та особисті речі, після чого під приводом супроводження до приміщення міліції, повели їх у напрямку кварталу Молодіжного міста Лисичанська. Слідуючи по тротуару, розташованому між кварталом Ленінського Комсомолу та кварталом Жовтневої революції міста Лисичанська, ОСОБА_3, погрожуючи застосувати предмет, зовні схожий на автомат Калашнікова, тобто насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я, під приводом огляду, заволодів у ОСОБА_5 його мобільним телефоном марки «LENOVO» модель A 820, вартістю 800 гривень, а ОСОБА_4, погрожуючи застосувати предмет, зовні схожий на рушницю, тобто насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я, під приводом огляду, заволодів у ОСОБА_6 його мобільним телефоном марки «LG» модель Dual D 335 Black L Bello, вартістю 2615,43 гривень.

Провівши ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до гаражного масиву, розташованого в районі будинку № 3 на кварталі Молодіжному міста Лисичанська, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наказали їм бігти до арки, що веде у двір зазначеного будинку та зупинившись там, стати на коліна, чекаючи приїзду їхнього автомобіля, що потерпілі і виконали. Скориставшись відсутністю потерпілих, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишили місце скоєння злочину з викраденим майном, а в подальшому розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинили майнову шкоду потерпілому ОСОБА_5 на суму 800 гривень та потерпілому ОСОБА_6 на суму 2615,43 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та пояснив, що події, час та місце скоєння ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно і він їх повністю підтверджує, однак на момент вчинення злочину він не перебував у стані алкогольного спяніння. Від надання суду більш докладніших пояснень відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що він щиро розкаюється у вчиненому злочині, зробив належні висновки та просив вибачення у потерпілих, яким відшкодував майнову шкоду у сумі 2500 гривень. Просив суд не позбавляти його волі та надати шанс на виправлення, оскільки він і надалі має намір захищати територіальну цілісність України від агресора.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та пояснив, що події, час та місце скоєння ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно і він їх повністю підтверджує. Від надання суду більш докладніших пояснень відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився. В судовому засіданні просив вибачення у потерпілих та їх законних представників. Відповідаючи на питання суду зазначив, що він щиро розкаюється у вчиненому злочині, зробив для себе належні висновки та відшкодував потерпілим солідарно з ОСОБА_3 майнову шкоду у сумі 5000 гривень. Просив суд не позбавляти його волі та надати шанс на виправлення, врахувати, що він добровільно за власним бажанням захищав інтереси держави та її територіальну цілісність від ворога, його батько на даний час являється учасником АТО, а його матір не працює та здійснює догляд за хворою бабусею.

Крім повного визнання своє вини обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їх вина у скоєнні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що 19 лютого 2015 року близько о 18 години, двоє військовослужбовців, у камуфльованому одязі з автоматичною зброєю в руках, перебуваючи біля супермаркету «Брусниця», розташованого по кварталу Ленінського комсомолу м. Лисичанська з погрозою застосування насильства, стали перевіряти у нього та у ОСОБА_5 документи, після чого, тримаючи зброю в руках повели їх до кварталу Молодіжного в місті Лисичанську, де поставили їх на коліна та погрожуючи застосувати зброю заволоділи їх мобільними телефонами. Під час досудового розслідування при проведенні впізнання за фотознімками серед наданих йому фотознімків він впізнав ОСОБА_9. На даний час претензій до обвинувачених він немає, майнову шкоду йому обвинувачені відшкодували у сумі 2500 гривень та вибачались за скоєне, на призначенні суворого виду покарання не наполягав. Відповідаючи на питання суду зазначив, що стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного спяніння він не може.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що19 лютого 2015 року біля 18 години він разом зі своїми друзями ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 знаходились біля супермаркету «Брусниця», розташованого по кварталу Ленінського комсомолу м. Лисичанська коли до них підійшли двоє військовослужбовців зі зброєю, та попросили предявити документи та мобільні телефони, після чого з погрозою застосування насильства, тримаючи зброю в руках повели його та ОСОБА_6 в напрямку кварталу Молодіжного в місті Лисичанську, де поставили їх на коліна та погрожуючи застосувати зброю заволоділи їх мобільними телефонами. Те що ОСОБА_3перебував у стані алкогольного спяніння стверджувати не може. Він також під час проведення досудового розслідування в своїх нападниках впізнав по фотознімкам ОСОБА_3 та ОСОБА_9 На даний час претензій до обвинувачених він немає, майнову шкоду йому обвинувачені відшкодували у сумі 2500 гривень та вибачались за скоєне, мобільний телефон повернуто, на призначенні суворого виду покарання не наполягав.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснили, що 19.02.2015 року у вечірній час вони разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_6 знаходились біля супермаркету «Брусниця», розташованого по кварталу Ленінського комсомолу м. Лисичанська коли до них підійшли двоє військовослужбовців зі зброєю, та попросили предявити документи та мобільні телефони. Після чого військовослужбовці повели ОСОБА_6 і ОСОБА_12 в напрямку кв. Молодіжний, а їм сказали за ними не йти. Через деякий час вони знайшов потерпілих біля арки, які стояли на колінах та були перелякані. Потерпілі їм розповіли, що військовослужбовці погрожували їм, коли вели їх по дорозі. Вважають, що у потерпілих були кращі чим у них телефони, а тому вони (військовослужбовці) їм сказали не йти за ними.

Крім того вина обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_4 підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- Змістом протоколу предявлення особи для впізнання за фотознімками від 01.04.2015 року, за участю потерпілого ОСОБА_6, відповідно до якого потерпілий за участю двох понятих серед фото, предявлених йому для впізнання, заявив,що під номером 5 (ОСОБА_4М.) впізнав військовослужбовця, який 19.02.2015 року із погрозою застосування зброї відкрито заволодів його мобільним телефоном ( том 2, а.с. 44-46);

- Протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 01.04.2015 року, за участю потерпілого ОСОБА_12, відповідно до якого потерпілий за участю двох понятих серед фото, предявлених йому для впізнання, заявив,що під номером 3 (ОСОБА_4М.) впізнав військовослужбовця, який 19.02.2015 року із погрозою застосування зброї відкрито заволодів мобільним телефоном ОСОБА_6 ( том 2, а.с. 50-53);

- Протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 01.04.2015 року, за участю потерпілого ОСОБА_12, відповідно до якого потерпілий за участю двох понятих серед фото, предявлених йому для впізнання, заявив,що під номером 2 (ОСОБА_3В.) впізнав військовослужбовця, який 19.02.2015 року із погрозою застосування зброї відкрито заволодів його мобільним телефоном ( том 2, а.с. 54-57);

- Висновком судової товарознавчої експертизи № 184-67/7 відповідно до якого залишкова вартість мобільного телефону марки ««LENOVO» модель A 820 становить 800 гривень, мобільного телефону марки «LG» модель Dual D 335 Black L Bello 2615,43 грн. ( том. 2, а.с. 63-68)

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб доведена повністю, а їх дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 187 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу обвинуваченого, який являється військовослужбовцем розвідником 2 розвідувально-диверсійного відділення 1 розвідувально-диверсійного взводу розвідувально-диверсійної роти військової частини польова пошта В2950 Збройних сил України, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (том 2, а.с. 100), у побуті за місцем мешкання характеризується посередньо (том 2, а.с. 97), раніше судимий (том 2, а.с. 93-94), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно зіст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину. При цьому в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено,що ОСОБА_3 під час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп`яніння, сам обвинувачений протягом судового розгляду цей факт заперечував, потерпілі також не підтвердили факт перебування останнього у стані алкогольного спяніння, інші достовірні докази суду надані не були, у звязку з чим суд не визнає в якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Крім того, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за вчинений злочин, суд також враховує: -загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, -думку потерпілих та їх законних представників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які претензій до обвинуваченого не мають, на призначенні суворого виду покарання не наполягали, оскільки обвинувачені відшкодували їм майнову шкоду в розмірі 2500 гривень кожному потерпілому, мобільний телефон повернуто потерпілому ОСОБА_7, -поведінку обвинуваченого до вчинення злочину, який виконуючи свій конституційний обовязок добровільно за власним бажанням, маючи вищу мотивацію та відданість обовязку став на захист інтересів держави, її територіальної цілісності з метою недопущення актів агресії на її території та брав участь у проведенні антитерористичної операції на сході країни, а також враховуючи, те що обвинувачений має постійне місце проживання і сталі соціальні зв'язки, на початку судового розгляду свою вину не визнавав, однак усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки та вибачаючись в судовому засіданні перед потерпілими за скоєне, свою провину у вчиненні злочину, викладеному у даному вироку визнав повністю, відшкодував потерпілим майнову шкоду, що на думку суду підтверджує його щире каяття.

При цьому досліджуючи дані про особу обвинуваченого Ярошені суд враховує покази, допитаного в судовому засіданні свідка обвинувачення ОСОБА_14, який охарактеризував обвинуваченого, як сусіда, лише з позитивної сторони.

Вищенаведені обставини та дані про особу обвинуваченого суд вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на помякшення покарання, при цьому враховуючи наявність кількох обставин, що помякшують покарання обвинуваченого суд вважає можливим при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 застосувати вимоги ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши обвинуваченому більш мяке основне покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 187 КК України у виді арешту з відбуванням, відповідно до ч. 2 ст. 60 КК України на гаупвахті та одночасно не призначати обовязкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

При цьому з урахуванням обставин та тяжкості вчиненого злочину суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_3 максимальний строк покарання у виді арешту, встановлений ч. 1 ст. 60 КК України.

Таке покарання ,на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу обвинуваченого, який не працює, на момент вчинення злочину являвся водієм 2 розвідувально-диверсійного відділення 1 розвідувально-диверсійного взводу розвідувально-диверсійної роти військової частини польова пошта В2950 ЗСУ, наказом № 31-с від11.03.2015 року був звільнений у запас, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину Дерев`янченко ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (том 2, а.с. 88), у побуті за місцем мешкання характеризується посередньо (том 2, а.с.84 ), раніше не судимий (том 2, а.с. 90), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зіст. 67 КК України, суд не вбачає.

При цьому, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинений злочин, суд враховує: - загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, - думку потерпілих та їх законних представників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які претензій до обвинуваченого не мають, на призначенні суворого виду покарання не наполягали, оскільки обвинувачені відшкодували їм майнову шкоду в розмірі 2500 гривень кожному потерпілому, - поведінку обвинуваченого до вчинення злочину, який також виконуючи свій конституційний обовязок добровільно за власним бажанням, маючи вищу мотивацію та відданість обовязку став на захист інтересів держави, її територіальної цілісності з метою недопущення актів агресії на її території та брав участь у проведенні антитерористичної операції на сході країни до його звільнення в запас, а також враховуючи стан здоровя обвинуваченого ОСОБА_4, який згідно довідки Бобринецької центральної районної лікарні перебуває на диспансерному обліку в кабінеті інфекційних захворювань, те що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне зареєстроване місце проживання, де мешкає разом зі своїми батьками ОСОБА_15, який згідно наданої суду довідки з 07 березня 2015 року по теперішній час бере участь в проведенні антитерористичної операції, забезпечені її проведення і захисту незалежності та суверенітету України та матірю ОСОБА_16, яка знаходиться на обліку в Бобринецькому УСЗН як особа, що надає соціальні послуги по догляду за пристарілою бабусею ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_9, беручи до уваги, що на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина Дерев`янченко ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_7, а також те, що обвинувачений на початку судового розгляду свою вину не визнавав, однак усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки та вибачаючись в судовому засіданні перед потерпілими за скоєне, свою провину у вчиненні злочину, викладеному у даному вироку визнав повністю, відшкодував потерпілим майнову шкоду, що на думку суду підтверджує його щире каяття.

Вищенаведені обставини та дані про особу обвинуваченого суд вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на помякшення покарання, при цьому враховуючи наявність кількох обставин, що помякшують покарання обвинуваченого суд вважає можливим при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 застосувати вимоги ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши обвинуваченому більш мяке основне покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 187 КК України у виді арешту та одночасно не призначати обовязкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

При цьому з урахуванням обставин та тяжкості вчиненого злочину суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_9 максимальний строк покарання у виді арешту, встановлений ч. 1 ст. 60 КК України.

Таке покарання ,на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

При визначені початку строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_3 суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зі змінами, внесеними ЗУ № 838-VIII від 26 листопада 2015 року в редакції станом на 24.12.2015 року, зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

У разі призначення судом іншого покарання, ніж позбавлення волі, строк попереднього увязнення переводиться у строк позбавлення волі відповідно до співвідношення, визначеного абзацом першим цієї частини, а визначений відповідно до пункту 1 цієї частини строк позбавлення волі переводиться в інший призначений вид покарання відповідно до співвідношення, визначеного частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього увязнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Дерев`янченко М.М. було затримано 10 липня 2015 року (том 2. а.с. 156), ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування від 11.07.2015 року у відношенні обвинуваченого було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою (том. 2 а.с. 164-165), станом на 24.12.2015 року загальний строк попереднього увязнення обвинуваченого ОСОБА_9 становить 5 місяців 14 днів, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України дорівнює 10 місяцям 28 дням позбавлення волі.

Як вбачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину на підставі ухвали слідчого судді від 15.07.2015 року (том 2 а.с.195) ОСОБА_3 було затримано 15 липня 2015 року, ухвалою слідчого судді від 16 липня 2015 року у відношенні останнього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою (том 2 а.с. 202-203), а тому станом на 24.12.2015 року загальний строк попереднього увязнення обвинуваченого ОСОБА_3 становить 5 місяців 9 днів, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України дорівнює 10 місяцям 18 дням позбавлення волі.

У звязку з тим, що строк попереднього увязнення, відбутий обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_3 у межах даного кримінального провадження з врахуванням п.п. а) п.1 ч. 1 ст. 72 КК України, відповідно до якого одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту, перевищує фактичне призначене йому відповідно до ст. 60 ч. 1 КК України основне покарання, суд вважає необхідним звільнити обвинувачених ОСОБА_18 та ОСОБА_3 від відбування покарання, запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження судово-товарознавчої експертизи (том 2 а.с. 62-66), витрати у сумі 614 гривень 40 копійок (том 2 а.с.69) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинувачених в дохід держави по 307 грн. 20 коп. з кожного (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази: мобільний телефон марки «LENOVO» модель A 820, гарантійний талон та товарний чек, які відповідно розписки (том.2 а.с.70) знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5 підлягають поверненню власнику ОСОБА_5;

Оптичний носій диск формату CD-R з інформацією про вхідні, вихідні дзвінки, смс-повідомлення абонентських номерів +38-063-655-76-93, +38-063-660-22-07; Оптичний носій диск формату CD-R з інформацією електронної бази «МТС Україна» щодо абонентських номерів 099-112-14-93, 095-331-67-29, 099-454-27-10; оптичний носій CD-R з інформацією про вхідні, вихідні дзвінки з використанням IMEI номерів а: 356417064856558, В: 356417064856566, 861213025063956; оптичний носій CD-R з інформацією про вхідні, вихідні дзвінки з використанням IMEI номерів а: 356417064856558, В: 356417064856566, 861213025063956, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання на підставі ст. 69 КК України - у виді арешту строком на 6 (шість) місяців без конфіскації майна з відбуванням покарання на гауптвахті.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши ОСОБА_3 з-під варти в залі суду негайно.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання на підставі ст. 69 КК України - у виді арешту строком на 6 (шість) місяців без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши ОСОБА_9 з-під варти в залі суду негайно.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи у сумі 614 гривень 40 копійок - по 307 (триста сім) грн. 20 коп. з кожного (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази: мобільний телефон марки «LENOVO» модель A 820, гарантійний талон та товарний чек, які відповідно розписки знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5 повернути власнику ОСОБА_5;

Оптичний носій диск формату CD-R з інформацією про вхідні, вихідні дзвінки, смс-повідомлення абонентських номерів +38-063-655-76-93, +38-063-660-22-07; Оптичний носій диск формату CD-R з інформацією електронної бази «МТС Україна» щодо абонентських номерів 099-112-14-93, 095-331-67-29, 099-454-27-10; оптичний носій CD-R з інформацією про вхідні, вихідні дзвінки з використанням IMEI номерів а: 356417064856558, В: 356417064856566, 861213025063956; оптичний носій CD-R з інформацією про вхідні, вихідні дзвінки з використанням IMEI номерів а: 356417064856558, В: 356417064856566, 861213025063956, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова