Ухвала суду № 54608090, 23.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6592/15-ц Головуючий у І інстанції Пухна О. М.Провадження № 22-ц/780/6333/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 49 23.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

23грудня 2015 року колегіясуддівсудовоїпалати у цивільних справах Апеляційного суду Київськоїобласті в складі:

головуючогосудді: ОСОБА_1,

суддів: Верланова С.М., Голуб С.А.,

при секретарі: Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

встановила :

у вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 жовтня 1997 року між сторонами було укладено шлюб, від якого у них 01 листопада 1998 року народився син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка самостійно забезпечує неповнолітніх дітей матеріально, доглядає та виховує. Відповідач проживає окремо, ухиляється від виконання свого обовязку щодо їх утримання, матеріально дітям не допомагає, участі у вихованні не приймає та не виконує жоден з обовязків, які покладені на нього за законом як на батьків дітей.

Позивачка немає можливості самостійно, без участі батька утримувати їхніх неповнолітніх дітей. Також, на протязі певного часу відповідач не підтримував з позивачкою та дітьми ніяких відносин, матеріально їх не забезпечував та не надавав їм жодної допомоги, залишивши позивачку саму з неповнолітніми дітьми, що змусило її влаштуватись на некваліфіковану роботу. Відповідач не отримує регулярного офіційного доходу у вигляді заробітної плати або ж прибутку від здійснення господарської діяльності, зареєстрованого субєкта господарювання (юридичної особи чи фізичної особи-підприємця), що не дає можливості визначити розмір частки від його заробітку.

Просила стягнути з ОСОБА_2. на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі 2000 гривень щомісячно з моменту подання позову до суду до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі по 720 гривень на кожного щомісячно, починаючи з 09 вересня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 487 грн.20 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вважаючи що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, ухваленого з неповним зясуванням обставин та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до ухвалення судом першої інстанції незаконного та необґрунтованого рішення в частині стягнення розміру аліментів з ОСОБА_2

Апелянт, вважає, що суд першої інстанції не сприяв повному, обєктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до ухвалення судом незаконного та необґрунтованого рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 720 грн. щомісячно на кожну дитину та витрат на сплату судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп.

Просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 720 грн. на кожну дитину щомісячно. Постановити нове рішення, яким зменшити розмір стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, задовольнивши частково позовні вимоги і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання двох неповнолітніх дітей аліменти у розмірі 436 грн.50 коп. на кожну дитину щомісячно (не менше 30% від установленого мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років починаючи з 01.09.2015 року). В іншій частині залишити без змін.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову щодо стягнення аліментів у розмірі 720 грн. на кожну дитину щомісячно, дійшов остаточних висновків про те, що «відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», передбачено, що у 2015 році установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2015 року 1176 гривень, з 01 вересня 2015 року-1330 гривень, а для основних соціальних демографічних груп населення віком до 6 років: з 01 січня 2015 року-1032 гривні, з 01 вересня 2015-1167 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня 2015 року 1286 гривень; з 01 вересня 2015 року 1455 гривень.

Однак, апелянт вважає, що суд першої інстанції в ухваленому рішенні не обгрунтував, з посиланням на відповіді норми матеріального права, правові та законні підстави для стягнення з відповідача аліментів саме у розмірі 720 грн. на кожну дитину щомісячно, оскільки в рішенні суду не вказано який саме відсоток від прожиткового мінімуму стягнуто з апелянта.

ОСОБА_2 стверджував в апеляційній скарзі, що з дня народження дітей і на час подання апеляційної скарги, він не припиняв їх утримувати та матеріально забезпечувати, постійно приймав участь у їх вихованні, догляді за ними,намагався надати дітям повноцінне батьківське піклування та турботу, щодня прикладав зусилля у вирішенні їх повсякденних питань та проблем, не зважаючи на те, що спільно з ними не проживав, оскільки шлюб між сторонами розірваний.

Крім того, матеріальне становище є скрутним виходячи з наступного, починаючи з 02 лютого 2001 року по теперішній час апелянт зареєстрований як фізична особа підприємець, та займається господарською діяльністю у сфері ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування промислового призначення. Проте, доходи, які він отримував як фізична особа підприємець від здійснення господарської діяльності за останні два рокита отримував на час подання апеляційної скарги є незначними і не дають можливості сплачувати аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 720 гривень щомісячно на кожну дитину.

Здійснюючи господарську діяльність у 2015 році, апелянт отримав загальну суму доходу за І півріччя 2015 року в розмірі 2285,00 грн., що в середньому складає 380 грн. 83 коп. на місяць.Відповідач стверджує, щодохід від здійснення підприємницької діяльності не є прибутком, і ставить грошову суму коштів від здійснення оподаткованих операцій в межах його господарської діяльності, яка включає податки та збори, вартість придбаних товарів, та ряд інших складових, які відповідно до закону підлягають вирахуванню чи утриманню, і лише після цього грошова суму коштів становить «чистий дохід» від здійснення господарської діяльності фізичної особи-підприємця.

Інших заробітків чи доходів від здійснення підприємницької чи будь-якої діяльності, в тому числі як найманого працівника, апелянт не має. Таким чином, його матеріальне становище за останні 6 місяців 2015 року, яке складало 380 грн. 83 коп. на місяць від здійснення господарської діяльності фізичної особи підприємця, не дає відповідачеві обєктивної можливості сплачувати аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 720 грн.щомісячно на кожну дитину, оскільки така сума аліментів на місяць перевищує його фактичні доходи.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, на думку апелянта, не врахував наявність в нього непрацездатної матері, яка перебувала на повному матеріальному утриманні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 жовтня 1997 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрували шлюб, про що відділом реєстрації актів громадського стану Броварського міськвиконкому Київської області вчинено актовий запис №477 та видане свідоцтво про укладення шлюбу серії І-БК №352763 (а.с.4).

Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком яких є відповідач ОСОБА_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей серії ІІ-БК №254472 та серії І-ОК №006417, які видані 12 листопада 1998 року відділом реєстрації актів громадського стану Броварського міськвиконкому Київської області та 12 квітня 2005 року виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (а.с.5,6).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2015 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.28). Такожзясовано судом першої інстанції, що неповнолітні діти проживають разом з матірю, а належних та допустимих доказів, на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 дійсно допомагав матеріально дружині утримувати дітей, суду не надано та не встановлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався загальними засадами справедливості цивільного судочинства й необхідністю захисту інтересів неповнолітніх дітей, виходив із солідарного обовязку батьків утримувати дітей, врахував матеріальне становище сторін.

З висновками, викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.180 СК України, батьки зобовязані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з вимогами ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

В п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року розяснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», у 2015 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2015 року 1176 грн., з 01 вересня 1330 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 01 січня 2015 року 1032 грн., з 01 вересня 1167 грн.; дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня 2015 року 1286 грн.; з 01 вересня 1455 грн.

Таким чином, розмір аліментів визначений судом першої інстанції відповідає вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову частково.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.З урахуванням наведеного суд зробив правильний висновок про задоволення позову частково.Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді