Ухвала суду № 54607938, 22.12.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 365/68/15-ц Головуючий у І інстанції Хижний Р. В.Провадження № 22-ц/780/6940/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 22.12.2015

УХВАЛА

Іменем України

22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участі секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Згурівська селищна рада Київської області, Комунальне підприємство «Згурівський комбінат комунальних підприємств» про усунення перешкод у користуванні спільним заїздом до багатоквартирного житлового будинку та стягнення моральної шкоди,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні спільним заїздом до багатоквартирного житлового будинку та стягнення моральної шкоди. Заявлені вимоги мотивував тим, що є власником квартири № 2 в багатоквартирному будинку № 13 по вул. Тухачевського в смт. Згурівка Київської області. Земельна ділянка біля будинку відноситься до земель комунальної власності житлової забудови та знаходиться у спільному користуванні мешканців будинку, на ній знаходяться господарські будівлі та споруди. ОСОБА_3 проживає у квартирі № 3 в цьому ж будинку і в серпні 2013 року та по даний час самовільно встановила деревяний паркан з будівельних матеріалів та сміття без хвіртки, що перешкоджає підїзду спеціального транспорту і автомобілів жителів будинку, а також їхньому проходу. Рішеннями виконавчого комітету Згурівської селищної ради ОСОБА_3 зобовязано демонтувати самовільно встановлені ворота огорожі. Згідно акту обстеження земельної ділянки, затвердженого головою Згурівської райдержадміністрації, та генерального плану смт. Згурівка до даного будинку передбачено проїзд з вулиці, котрим дозволяється користуватися всім мешканцям будинку, який знаходиться на балансі КП «Згурівський комбінат комунальних підприємств». Актом обстеження депутата також встановлено, що ОСОБА_3 самовільно перегородила заїзд до будинку, що унеможливлює повноцінно використовувати прибудинкову територію іншими жителями вказаного будинку та заїзду спеціального транспорту. Діями відповідача йому також заподіяно моральної шкоди, яка виразилася в моральних переживаннях, стресах, необхідністю постійно звертатися в контролюючі органи та органи місцевого самоврядування для відновлення порушених прав. Уточнивши позовні вимоги в березні 2015 року, просив зобовязати відповідача усунути перешкоди в користуванні спільним заїздом та проходом з вул. І.Кирія в смт. Згурівка на прибудинкову територію будинку № 13 по вул. Тухачевського в смт. Згурівка шляхом демонтажу за власний рахунок деревяної огорожі, встановленої на заїзді від вул. І.Кирія в смт. Згурівка до житлового будинку по вул. Тухачевського, 13 в смт. Згурівка та не чинити перешкоди у користуванні вказаним заїздом, стягнути із відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Згурівського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, які суд вважав встановленими, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що підтвердженням факту вчинення відповідачем перешкод у користуванні спільним заїздом свідчать рішення виконавчого комітету Згурівської селищної ради, якими зобовязано ОСОБА_3 демонтувати самовільно встановлені ворота огорожі, а також актами обстеження, на що суд не звернув увагу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним заїздом до багатоквартирного житлового будинку та стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було доведено порушення права ОСОБА_2 на використання земельної ділянки для проїзду до багатоквартирного будинку з боку відповідача. Загальний заїзд до багатоквартирного будинку генеральним планом та технічною документацією із землеустрою не визначений; спірна частина земельної ділянки рішенням компетентного органу в загальне користування як спільний заїзд не виділена, в спільну сумісну власність власникам квартир багатоквартирного будинку не передана.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 вересня 2010 року, право власності зареєстровано 23 жовтня 2010 року.

Рішенням виконавчого комітету Згурівської селищної ради Київської області від 04 липня 2013 року № 86 зобовязано ОСОБА_3 в тижневий термін після отримання рішення демонтувати навісний замок на воротах огорожі для забезпечення безперешкодного проїзду спеціального транспорту та можливості підїзду до власних помешкань для інших жителів будинку.

Рішенням виконавчого комітету Згурівської селищної ради Київської області від 15 серпня 2013 року прийнято до відома факт ігнорування ОСОБА_3 виконання рішення виконкому селищної ради від 04 липня 2013 року № 86 про демонтаж навісного замка на воротах самовільно встановленої огорожі для забезпечення безперешкодного проїзду спеціального транспорту та можливості підїзду до власних помешкань для інших жителів будинку. Доручено цеху з благоустрою КП «Згурівський КПП» в тижневий термін після прийняття рішення демонтувати навісний замок, про що повідомити виконавчий комітет. У разі повторного встановлення замка ОСОБА_3 демонтувати ворота огорожі працівниками цеху з благоустрою КП «Згурівський КПП».

Рішенням виконавчого комітету Згурівської селищної ради Київської області від 30 жовтня 2013 року № 137 викладено п. 2 рішення виконкому від 15 серпня 2013 року № 99 в наступній редакції: «Доручити КП «Згурівський ККП» в десятиденний термін після прийняття рішення демонтувати навісний замок, про що повідомити виконавчий комітет». Пункт 4 викладено в наступній редакції: «У разі повторного встановлення замка ОСОБА_3 демонтувати ворота огорожі працівниками КП «Згурівський КПП».

Згідно листа КП «Згурівський комбінат комунальних підприємств» від 16 липня 2014 року № 209, будинок перебуває на балансі підприємства, право користування земельною ділянкою, яка належить до прибудинкової території, підприємство не має.

01 жовтня 2014 року складено акт обстеження земельної ділянки з багатоквартирним житловим будинком по вул. Тухачевського, 13 смт. Згурівка Київської області, затверджений головою Згурівської райдержадміністрації за результатами обстеження земельної ділянки за даною адресою згідно звернення ОСОБА_3 від 19 вересня 2014 року щодо незаконного використання прибудинкової території. Актом встановлено, що житловий будинок знаходиться на балансі КП «Згурівський комбінат комунальних підприємств», даний будинок є триквартирний, двір знаходиться у спільному користуванні мешканців вказаного будинку, проходить вздовж будинку, між мешканцями даного будинку виник спір щодо неправомірного використання зазначеного двору.

18 листопада 2014 року складено акт обстеження прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, не завірений належним чином, яким встановлено, що житловий будинок перебуває на балансі КП «Згурівський комбінат комунальних підприємств», розділений на три квартири, прибудинкова територія житлового будинку відноситься до земель комунальної власності житлової забудови, на даній земельній ділянці знаходяться господарські будівлі та споруди, які використовуються жителями вказаного будинку. На момент обстеження виявлено, що ОСОБА_3 самовільно загородила заїзд до будинку з вул. ОСОБА_4, що унеможливлює повноцінно використовувати прибудинкову територію іншими жителями вказаного будинку, а саме підїзду транспорту пожежної чи швидкої допомоги до будинку та господарських споруд та іншої техніки.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Як встановлено судом, сторони у справі мешкають в будинку № 13 по вул. Тухачевського в смт. Згурівка Київської області і спір виник з приводу користування земельною ділянкою, на якій розташований даний будинок, зокрема ОСОБА_2 є власником квартири № 2, докази права власності відповідача ОСОБА_3 в справі відсутні.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Дійсно, рішенням виконавчого комітету Згурівської селищної ради від 04 липня 2013 року ОСОБА_3 зобовязано демонтувати навісний замок на воротах огорожі для забезпечення безперешкодного проїзду спеціального транспорту та можливості підїзду до власних помешкань для інших жителів будинку, разом із тим, із даного рішення не вбачається, що сама по собі огорожа є перешкодою для підїзду до будинку, а в подальшому рішеннями виконкому виконання обовязку по демонтажу навісного замка покладено на КП «Згурівський КПП», який мав повідомити про виконання рішення виконавчий комітет, а не на відповідача.

Акти обстеження будинковолодіння також не доводять беззаперечно тих обставин, що відповідач ОСОБА_3 як власник квартири в будинку № 13 по вул. Тухачевського в смт. Згурівка Київської області чинить перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні його прав на землю.

Так, в лютому 2015 року ОСОБА_3 подала заперечення на позовну заяву, в якій зазначила, що деревяна огорожа по вул. І.Кірія існувала до її вселення в даний будинок в 1966 році, а вона лише влаштувала в огорожі хвіртку.

Відтак, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що обставини створення перешкод відповідачем у користуванні спільним заїздом підтверджуються рішеннями виконавчого комітету Згурівської селищної ради та актами обстеження будинковолодіння.

Крім того, оскільки позивач є власником лише квартири в будинку, а не надвірних споруд, в тому числі огорожі, і обставини зведення огорожі саме відповідачем не підтверджені належними і допустимими доказами, покладення обовязку знесення огорожі на відповідача є нічим не обґрунтованим.

Також колегія суддів враховує, що питання можливості заїзду транспортних засобів до прибудинкової території повинне вирішуватись із урахуванням дотримання державних будівельних норм, конфігурації будинковолодіння, навколишньої інфраструктури та надвірних споруд, дані обставини потребують спеціальних знань у галузі техніки, разом із тим, позивачем під час розгляду справи відповідно до ст. 143 ЦПК України не заявлялося клопотання про призначення судово-технічної експертизи для зясування зазначених обставин.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо усунення перешкод в користуванні загальним проїздом, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів закріплення земельної ділянки за будинковолодінням відповідним рішенням Згурівської селищної ради, в тому числі для заїзду, сторонами не надано, отже ОСОБА_2 не довів, що є власником або користувачем земельної ділянки, на якій розташовано будинок № 13 по вул. Тухачевського в смт. Згурівка, відтак його права як землевласника або землекористувача не підлягають захисту в порядку ст. 152 ЗК України. Доказів порушення прав ОСОБА_2 як власника квартири діями відповідача також не надано.

Колегія суддів також враховує, що при зверненні із позовом ОСОБА_2 не доведено ані конфігурації і розміру меж земельної ділянки, право користування якою, на його думку, порушено відповідачем, ані привязки спірної земельної ділянки, в тому числі заїзду, до існуючої геодезичної мережі.

Виходячи із вищевикладеного, позивачем не доведено, що його права як землекористувача були порушені і ОСОБА_3 є відповідальною за це, а отже суд першої інстанції обгрунтовано залишив позов без задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

ОСОБА_5