Вирок № 54607436, 25.12.2015, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3219/15-к

Провадження № 1-кп/333/214/15

В И Р О К

Іменем України

25 грудня 2015 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Слободян Н.П.,

при секретарі Мартовицькій Н.Є.,

за участю прокурора Пашинської С.Й.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Іванків, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР 10.11.2015 року за № 12015110180000700 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, неодружений, утриманців немає, раніше судимого, останній раз 28.10.2015 року Іванківським районним судом Київської області за ч.2 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком 3 роки

за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи раніше притягненим до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, повязаних з незаконним обігом наркотичних засобів, на шлях виправлення та перевиховання не став і знову скоїв кримінальне правопорушення, вже проти власності.

Так, 10.11.2015 року, приблизно об 11 год. ОСОБА_1, прийшов через відчинені вхідні двері до будинку ОСОБА_2, який розташований в смт. Іванків по вул. Толочина, 184, щоб попросити цигарку у господаря будинку. Побачивши, що господиня знаходиться в іншій кімнаті, у ОСОБА_1 виник злочинний, протиправний умисел на викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону, який знаходився на ліжку у першій кімнаті цього будинку.

З метою реалізації свого злочинного, протиправного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 задав ОСОБА_2 відволікаюче питання, та, скориставшись нагодою, поки вона була повернута до нього спиною, таємно викрав мобільний телефон «SAMSUNG», модель « GT-Е1200І», вартістю 253,48 грн., з установленою в телефоні сім-карткою мобільного оператора «Київстар» вартістю 20 грн. Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 273,48 грн.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у повному обсязі у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та пояснив, що в той день йому було дуже погано, він дуже пив. Фактично був затьмарений розум. Шукаючи по Іванкову якогось чоловіка, він зайшов у будинок потерпілої. Хотів «стрельнути» цигарку. Раніше з нею не були знайомі. У першій же кімнаті побачив телефон, який забрав. Для чого не розуміє. Сховав біля цього ж будинку під забором. І пішов далі. Йому зателефонували міліціонери, він сказав, де він знаходиться (недалеко від місця злочину). Вийшов до них, з ними підїхав назад, і показав, де сховав телефон. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати. Запевняє, що більше таке не повториться.

У судовому засіданні досліджені документи, якими прокурор обґрунтовує обвинувачення:

-Витягом з кримінального провадження № 12015110180000700 від 10.11.2015 року;

-Рапортом чергового ВП про крадіжку від 10.11.2015 року;

-Заявою потерпілої ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка викрала її телефон;

-Протоколом огляду місця події від 10.11.2015 року будинку потерпілої, звідки було викрадено телефон;

-Протоколом огляду ОСОБА_1, у якого виявлено викрадений телефон потерпілої;

-Довідкою про вартість стартового пакету ПАТ «Київстар» - 20 грн.;

-Висновком експерта № 8-04/444 від 24.11.2015 року відповідно до якого вартість викраденого телефона 253,48 грн.;

-Постановою про визнання речовим доказом і передачу його на зберігання потерпілій;

-Розпискою потерпілої про отримання свого телефона з сім-карткою.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_3, який був понятим при огляді ОСОБА_1, і підтвердив це, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують особистість останнього, дійшов висновку, що його вина повністю доведена і його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, обставини справи, особу обвинуваченого, який повністю визнала провину і розкаявся у скоєному, раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, утриманців немає. Крім того, обвинувачений за час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів.

Обставиною, що пом'якшує покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає, що обвинувачений повністю визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, своїми правдивими показаннями сприяв встановленню істини у справі, викрадене повернуто потерпілій.

Обставини, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

У відповідності до п.п. 2, 3, 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику застосування судами кримінального покарання» більш сурове покарання особам, які скоїли злочин на ґрунті пияцтва та наркоманії, за наявності рецидиву, у складі злочинних груп та менш сурове покарання може призначатися особам, які щиросердно розкаялись у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, при цьому враховується стадія здійснення злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер та ступінь тяжкості наслідків, які настали.

Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, даних про його особу, ставлення до скоєного, поведінки після скоєного злочину, обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, думки прокурора, яка просила призначити покарання, не пов'язане з позбавлення волі, суд прийшов до висновку про те, що обвинувачений на теперішній час загрози для суспільства не становить, соціально адаптований, має міцні соціальні зв'язки, підстав очікувати продовження обвинуваченим вчинення злочинів суд не встановив.

При цьому, враховуючи позицію прокурора, яка просила призначити покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 185 КК України в виді штрафу, суд вважає, що забезпечити виправлення обвинуваченого можливо без реального позбавлення його волі, але в умовах контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов'язків органами кримінально-виконавчої інспекції протягом іспитового строку, призначеного за попереднім вироком, який сам втілює в собі погрозу реального відбування призначеного покарання у разі невиконання обвинуваченим умов випробування, що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого з метою захисту суспільства.

Крім того, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено за правилами ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, оскільки до повного відбуття покарання за попереднім вироком Іванківського районного суду від 28.10.2015 року Іванківським районним судом Київської області за ч.2 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком 3 роки , ОСОБА_1 вчинив новий злочин.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні покарання за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарання не підлягають і виконуються окремо. У зв'язку з цим вироки слід виконувати окремо.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Цивільний позов потерпілою не заявлений.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обрався.

Судові витрати у кримінальному провадженні слід стягнути з обвинуваченого.

Врахувати, що речові докази мобільний телефон з сім-карткою, повернутий потерпілій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 349, 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ч. 1 ст. 71 ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків покарання за вироком Іванківського районного суду Київської області від 28.10.2015 року виконувати окремо.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати вартість судово-товарознавчої експертизи у сумі 245 грн. 52 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Н.П. Слободян