Ухвала суду № 54605661, 24.12.2015, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/206/6934/15-к

Провадження № 1-кс/206/695/15

У Х В А Л А

"24" грудня 2015 р. слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О.,

при секретарі Гуртовий В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_2, який народився 19.04.1983 року у с. Стрілкове, Генічеського району, Херсонської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше засуджений:

13.01.2000 року Суворовським р/с м. Херсону за ч. 3 ст. 81 КК України, до штрафу 680 гривень;

01.07.2002 року Суворовським р/с м. Херсону за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, до 5 років позбавлення волі;

15.04.2009 року Суворовським р/с м. Херсону за ч. 1ст. 187 КК України, до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

12.12.2012 року Суворовським р/с м. Херсону за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 190, ст. 70 КК України, до 3 років обмеження волі;

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 Кримінального кодексу України,

за участю прокурора Галя Р.Ю.,

в с т а н о в и в:

24 грудня 2015р. прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 звернулася до суду із цим клопотанням.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що згідно вироку Суворовського районного суду м. Херсона від 12.12.2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 190, ст. 70 КК України та призначено йому остаточне покарання у вигляді 3 років обмеження волі.

17.01.2013 року ОСОБА_2, на підставі вищевказаного вироку прибув до Ігренського виправного центру УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133), розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бєхтєрєва, 5 для відбування покарання у вигляді обмеження волі, де під розписку ознайомлений з межами адміністративної території вказаної установи, порядком відбування покарання у вигляді обмеження волі, обовязками, встановленими Правилами внутрішнього розпорядку установи та попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 390 КК України, у разі ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі.

08.12.2015 року приблизно о 20.00 год. у ОСОБА_2 разом з особами, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, під час розпивання спиртних напоїв на території Ігренського виправного центру УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133) виник злочинний умисел направлений на самовільне залишення місць обмеження волі. Після чого, приблизно о 21.00 год. ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, в порушення вимог розділу 3 п. 3 ПВР для засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з метою ухилення від призначеного судом покарання у виді обмеження волі, скориставшись темним часом доби та поганим освітленням охоронюваного периметру виправного центру, без відповідного дозволу адміністрації, разом з вищевказаними особами переліз через захисну огорожу ділянки № 1 охоронюваного периметру території Ігренського виправного центра УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133), чим вчинив самовільне (тобто без дозволу адміністрації) залишення території (меж) виправного центру.

08.12.2015 року приблизно о 22.00 год. працівниками Ігренського виправного центру УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133), під час обходу житлової зони вказаної установи, помічені три особи, які перетинали основну огорожу охоронюваного периметру території. У звязку з чим, в установі проведений перерахунок засуджених, в результаті якого виявлено відсутність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

09.12.2015 року приблизно о 01.00 год. співробітниками Ігренського виправного центру УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133) по вул. Роторній в м. Дніпропетровську виявлені та затримані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Дії ОСОБА_2 прокурор кваліфікує за ч. 1 ст. 390 КК України, тобто самовільне залишення місця обмеження волі, вчинене особою, засудженою до обмеження волі.

ОСОБА_2, підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який відповідно до ч.1 ст.390 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років. Знаходячись у Ігренському виправному центрі УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133), останній може знову звідти втекти, а також буде порушувати встановленні правила проживання, крім того ОСОБА_2, знаючи про покарання за вчинений ним злочин, може сховатися від органу слідства, прокуратури та суду, а також перешкоджати виконанню процесуальних рішень іншим чином.

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у органу слідства та прокуратури є підстави вважати, що ОСОБА_2 може переховуватись від органу слідства, прокуратури та суду.

Також, потрібно врахувати те, що ОСОБА_2 в період відбування покарання у вигляді обмеження волі та перебуваючи на території Ігренського виправного центру УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133) вчинив новий злочин, передбачений ч. 1 ст. 390 КК України.

Прокурор зазначає, що застосування більш мяких запобіжних заходів, що передбачені Кримінально процесуальним кодексом України, ніж тримання під вартою, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, не зможуть запобігти спробам підозрюваного перешкоджати здійсненню кримінального провадження, запобігти скоєнню підозрюваним інших кримінальних правопорушень та спробам переховатись від органів досудового розслідування та суду, а також забезпеченню можливості виконання процесуальних рішень.

Клопотання подано прокурором, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та прохав його задовольнити і обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_2, підозрюється у вчиненні злочину невеликої тяжкості, за який відповідно до ч.1 ст.390 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років. Знаходячись у Ігренському виправному центрі УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133), останній може знову звідти втекти, а також буде порушувати встановленні правила проживання, крім того ОСОБА_2, знаючи про покарання за вчинений ним злочин, може сховатися від органу слідства, прокуратури та суду, а також перешкоджати виконанню процесуальних рішень іншим чином. Крім того, застосування до підозрюваного більш мяких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обовязків відповідно до статті 194 КПК України і зобовязалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.

Підозрюваний ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що дійсно покинув колонію, просив повернути його до Ігренського виправного центру.

Вислухавши доводи та пояснення підозрюваного, доводи прокурора, дослідивши подані матеріали, приходжу до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Встановлено, що 09.12.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ч. 1 ст. 390 КК України, кримінальне провадження № 12015040700001933.

Копію клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено ОСОБА_2 24.12.2015 року о 11 год. 30 хв.

У відповідності до ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобовязання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш мяким запобіжним заходом є особисте зобовязання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років, а до раніше судимої особи у вигляді позбавлення волі строком до трьох років.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, тобто:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Врахувавши дійсні обставини справи, схиляюся та приймаю за дійсні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш мяких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років. ОСОБА_2 в період відбування покарання у вигляді обмеження волі та перебуваючи на території Ігренського виправного центру УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133) вчинив новий злочин, передбачений ч. 1 ст. 390 КК України.

Вказані обставини виключають обєктивну можливість щодо застосування до підозрюваного більш мяких видів запобіжних заходів.

У відповідності до п.1 ч.5 ст.182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати. ОСОБА_2 не працює, не має інших доходів, і не в змозі самостійно внести достатню суму застави.

У відповідності до п.1 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2015р. 1218,00 грн. Враховуючи характеризуючи данні підозрюваного, відсутності в нього джерел доходу, вважаю, що сума у розмірі десять мінімальних розмірів заробітної плати, тобто 12180,00грн. буде достатньою для внесення у якості застави. Зазначена сума підлягає внесенню на розрахунковий рахунок 37312022006709, одержувач: ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, банк одержувача ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 805012.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на особу підозрюваного та склад кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_2 у разі його звільнення з-під варти під заставу вважаю за необхідне покласти наступні обовязки із визначених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із Ігренського виправного центру УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133) самовільно;

3) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, задовольнити.

Застосувати стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк в 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 24 грудня 2015 року по 21 лютого 2016 року включно.

Визначити, що грошова сума у розмірі - 12180,00грн. є достатньою для внесення її як застави.

У разі звільнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з-під варти під заставу, покласти на нього обовязки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із Ігренського виправного центру УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133) самовільно;

3) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

Зазначені обовязки діятимуть два місяці з дня звільнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з-під варти.

Розяснити ОСОБА_2, що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обовязків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням умов звільнення під заставу покласти на прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом пяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області

Слідчий суддя А.О. Сухоруков