Рішення № 54604873, 24.11.2015, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

24.11.2015 Єдиний унікальний номер 205/5382/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 рокум. ДніпропетровськСправа № 205/5382/15-ц 2/205/2446/15

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про визнання права власності на нежитлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, у якому просить:

визнати за нею право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя, а саме нежитлового приміщення, розташованого в м. Дніпропетровську, пр. Металургів, 39;

визнати за нею право власності на 1/2 частину вищевказаного нежитлового приміщення після смерті її чоловіка ОСОБА_5, померлого 11.08.2014р.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті чоловіка позивача відкрилась спадщина у вигляді нежитлового приміщення, яке розташоване у м. Дніпропетровську по пр. Металургів 39, проте позивач не може оформити спадкове майно у звязку з відсутністю можливості встановлення складу спадкового майна.

ОСОБА_4 16.11.2015р. надала суду письмові пояснення, в яких вказала, що вона є власником житлового будинку літ. Б-1, що складається з одного поверху, загальною площею 89,1кв.м., житловою площею 48.8кв.м., гараж літ. В, площею 31,3кв.м., сараю літ. Г, площею 13,1кв.м., навіс літ. Е, площею 18,6кв.м., вбиральня літ. Д, площею 1,7кв.м., вольєр літ. Ж, площею 5,7кв.м., веранди літ. б-1, площею 7,5кв.м., розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. Металургів, буд.№39, та як вбачається з державного акту на землю, а також з Витягу з державного земельного кадастру, їй належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0712 га. Крім того, пояснила, що належне їй домоволодіння не стосується сусіднього нежитлового приміщення за адресою м. Дніпропетровську, пр. Металургів, 39, яке належало ОСОБА_5

Позивач у судове засідання не зявилась, проте звернулась з заявою до суду, в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не зявилась, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

ОСОБА_3 державна нотаріальна контора явку свого представника у судове засідання не забезпечила, проте звернулась до суду з письмовою заявою про розгляд справи без участі її представника.

ОСОБА_4 надала суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності та ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_5 помер 11.08.2014р., що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №5896 (а.с.53).

ОСОБА_5, відповідно до свідоцтва про одруження, виданого Відділом РАЦС виконкому Ленінського району народних депутатів м. Дніпропетровська 14.01.1991р., актовий запис № 01, був одружений з позивачем (а.с.5) та від спільного шлюбу 19.10.1991р. в них народилась донька ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії VІ-КИ№ 417812 (а.с.6).

Під час шлюбу ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 11.08.1997р., зареєстрованого на Товарній біржі «Міська біржа нерухомості» в реєстрі № 71-97, зареєстровано в КП «ДМБТІ» ДОР 10.07.1998р. та записано в реєстрову книгу № 5НФ за реєстровим № 273-80, придбав нежитлове приміщення, яке розташоване в м. Дніпропетровську по пр. Металургів, 39 (а.с.9-11).

Згідно з ч.1 ст.22 Кодексу про шлюб та сімю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Враховуючи вищевказану правову норму, а також те, що вказане нежитлове приміщення було придбане під час спільного шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_1, суд доходить висновку, що воно є їх спільною сумісною власністю, а відтак ОСОБА_1 відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сімю України має право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення розташованого в м. Дніпропетровську, пр. Металургів, 39.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/2 частина нежитлового приміщення, яке знаходиться в м. Дніпропетровську по пр. Металургів, 39.

Згідно з ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до спадкової справи після смерті ОСОБА_5, заведеної у Другій державній ОСОБА_3 нотаріальній конторі, з заявою про прийняття спадщини у встановленому законом порядку звернулась його дружина ОСОБА_1

Батьки спадкодавця також звернулись до нотаріуса, проте від спадщини відмовились на користь дружини спадкодавця.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкодавець був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 1980 року.

Донька спадкодавця ОСОБА_2 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини або про відмову від неї не зверталась. Відповідно до довідки, наданої КП «ЖЕП № 34», постійно була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2.

З вищевказаного вбачається, що єдиним хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, померлого 11.08.2014р., є його дружина ОСОБА_1, оскільки батьки спадкодавця відмовились від спадщини, а донька спадкодавця на час його смерті з ним не проживала.

Водночас, постановою державного нотаріуса Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 01.04.2015р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне нежиле приміщення у звязку з відсутністю можливості встановлення складу спадкового майна.

Відповідно до плану земельної ділянки, яка розташована у м. Дніпропетровську по пр.Металургів, 39, вищевказане нежитлове приміщення зазначено під літ. А-1, загальною площею 38,5 м.кв., з якої основна площа 36,4 кв.м. та допоміжна площа 2,1 кв.м.

Разом з тим, на суміжній земельній ділянці за тією ж адресою розташовано будинок, належний ОСОБА_4 Проте як вбачається з пояснень останньої та наданих нею документів, її домоволодіння знаходиться на іншій приватизованій нею земельній ділянці та не має жодного відношення до спірного спадкового майна, крім спільної адреси.

Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_4 на те, що позивачу потрібно спочатку звернутись до ОСОБА_3 міської ради для отримання іншої адреси спадкового майна, оскільки лише власник майна може звертатись до компетентних органів з подібним питанням, а відтак позивач позбавлена такої можливості до набуття права власності на вказаний обєкт нерухомості.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У положеннях п. 3.1 ОСОБА_8 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 розяснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З огляду на викладене, а також враховуючи існування перешкод для оформлення у нотаріальному порядку спадкових прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для захисту її прав як спадкоємця шляхом визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення № 39 розташованого в м. Дніпропетровську по пр. Металургів, зазначеного на плані літ. А-1, загальною площею 38,5 кв.м., основна площа 36,4 кв.м., допоміжна площа 2,1 кв.м., після смерті ОСОБА_5, померлого 11.08.2014р.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 60, 61 СК України, ст.ст.328, 392, 1223, 1258, 1261, 1268-1270 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про визнання права власності на нежитлове приміщення задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя, а саме нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Металургів, 39, та зазначеного на плані літ. А-1, загальною площею 38,5 кв.м., основна площа 36,4кв.м., допоміжна площа 2,1 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Металургів, 39, та зазначеного на плані літ. А-1, загальною площею 38,5 кв.м., основна площа 36,4кв.м., допоміжна площа 2,1 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер 11 серпня 2014 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_9