Постанова № 54603647, 23.12.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2015 р. Справа № 918/380/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" на рішення господарського суду Рівненської області від 25.05.2015р. у справі №918/380/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ОСОБА_1" ОСОБА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 9 316 654 грн. 44 коп.

За участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3,

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.05.2015 року у справі №918/380/15 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 8 471 780,70 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 336,55 грн. заборгованості за процентами, 751 899,58 грн. заборгованості за комісією, 19,25 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 90 109,51 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 1,36 грн. 3% річних за процентами. У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 507,49 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції (суддя Андрійчук О.В.) вказав, що відповідач свого обовязку щодо своєчасної сплати платежів, визначених кредитним договором, не виконав, повернення усієї суми заборгованості не здійснив, внаслідок чого за ним станом на 25.03.2015 року утворилась заборгованість в сумі 8471780,70 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 336,55 грн. заборгованості за процентами, 751899,58 грн. заборгованості за комісією, 19,25 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 90109,51 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 1,36 грн. 3% річних за процентами. Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду Рівненської області від 25.05.2015 року, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ", звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт, зокрема, зазначає, що при вирішенні справи судом не було встановлено факт, який свідчить про законність заміни боржника, оскільки не було досліджено та витребувано відповідних документів, які підтверджують законність вчинення правочину відповідно до ст. 521 ЦК України.

На думку скаржника, судом першої інстанції не було встановлено та досліджено повноваження осіб, які укладали додаткові договори від 26.12.2012 року, 30.01.2013 року, 30.12.2013 року, 11.02.2014 року, 04.03.2014 року, 30.04.2014 року, 11.06.2014 року, 31.07.2014 року до кредитного договору №03/09/KL від 20.01.2009 року. Оскільки, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують законність укладення відповідних правочинів.

Вважає, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Крім того, скаржник звертає увагу апеляційного суду, що господарським судом Рівненської області не було встановлено та досліджено, а позивачем не надано обґрунтований розрахунок та відомості щодо періоду нарахування відсотків, на яку суму кредиту відбулося щомісячне нарахування відсотків, комісії та яка відсоткова ставка була застосована, також, не надано інформації щодо місячної суми нарахованих відсотків та комісії їх відповідної сплати.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при вирішенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

20.01.2009 року між ВАТ "Златобанк" (банк) та ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" (позичальник) укладено кредитний договір № 03/09/KL (договір), відповідно до п.1.1 якого банк надав позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 500 000,00 доларів США (п. 1.1. договору).

Умови договору неодноразово змінювались шляхом укладення додаткових договорів, які є невідємними частинами договору та вносять зміни до деяких положень кредитного договору.

Зокрема, додатковими угодами від 20.04.2009 року, від 15.07.2009 року, від 20.08.2009 року сторони погодили строки на які надавались кредитні кошти, а саме з 20.01.2009 року по 15.07.2009 року, з 20.01.2009 року по 20.08.2009 року, з 20.01.2009 року по 24.06.2010 року.

Додатковою угодою від 24.06.2010 року сторони погодили доповнити п. 1.1., п. 1.2. договору та викласти їх в такій редакції: банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 500 000,00 доларів США. Кредитні кошти надаються строком з 20.01.2009 року по 10.08.2010 року.

Додатковою угодою від 02.08.2010 року сторони погодили доповнити п. 1.1., п. 1.2. договору та викласти їх в такій редакції: банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 500 000,00 доларів США. З 27.09.2010 року максимальний ліміт заборгованості становить 750 000,00 доларів США. Кредитні кошти надаються строком по 01.10.2010 року.

Додатковою угодою від 20.12.2010 року сторони погодили доповнити п. 1.1., п. 1.2. договору та викласти їх в такій редакції: банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 059 900,00 доларів США. З 01.03.2011 року максимальний ліміт заборгованості становить 1 000 000,00 доларів США. З 14.03.2011 року максимальний ліміт заборгованості становить 800 000,00 доларів США. Кредитні кошти надаються строком по 18.03.2011 року.

Додатковою угодою від 01.03.2011 року сторони погодили доповнити п. 1.1., п. 1.2. договору та викласти їх в такій редакції: банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 059 900,00 доларів США. Кредитні кошти надаються строком по 01.04.2011 року.

У відповідності до положень ст. ст. 514, 516 ЦК України, які визначають обсяг прав, що переходять до нового кредитора та порядок заміни останнього у зобовязанні, 18.07.2012 року між ПАТ "Златобанк" та АТ "Дельта Банк" укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого АТ "Дельта Банк" прийняло від ПАТ "Златобанк" право вимоги до ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" за кредитним договором №03/09/KL від 20.01.2009 року.

Відповідно до додаткового договору від 31.07.2012 року було замінено доларову валюту кредиту в гривневий еквівалент за курсом 1 долар США = 7,993 грн. та встановлено заборгованість за кредитом в розмірі 8471780,70 грн.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобовязанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

26.12.2012 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Агро ХХІ", який набув прав та обовязків первинного позичальника, укладено додатковий договір до кредитного договору №03/09/KL від 20.01.2009 року, яким виклали договір у новій редакції.

Зокрема, кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами) на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 8 471 780,70 грн., зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі: за користування кредитом (траншем), наданим в гривні - 21% річних; за користування кредитом (траншем), наданим в доларах США - 12% річних, та кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 01.12.2017 року (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.6. договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем), в період (28-29-30/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

Сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) в такому порядку: щомісячно в сумі 1 000,00 грн., не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти; нараховані та несплачені за період з 20.01.2009 року по 01.12.2017 року проценти сплачуються позичальником в повній сумі не пізніше кінцевого строку погашення заборгованості, вказаного в підп. 1.1.1. цього договору (п. 2.7. договору).

Додатковим договором від 30.01.2013 року сторони домовилися викласти підп. 1.1.1. договору в такій редакції: Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами) на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 8 471 780,70 грн., зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі: за користування кредитом (траншем), наданим в гривні - 18,4% річних; за користування кредитом (траншем), наданим в доларах США - 12% річних, та кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 01.12.2017 року.

Додатковим договором від 30.12.2013 року сторони домовилися викласти підп. 1.1.1. договору в такій редакції: Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами) на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 8 471 780,70 грн., зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі: починаючи з 01.12.2013 року за користування кредитом, наданим у доларах США - 0,01% річних; починаючи з 01.12.2013 року за користування кредитом (траншем), наданим в гривні - 0,01 % річних, та кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 01.12.2017 року.

Також сторони доповнили стор. 1 договору п. 1.6. у такій редакції: Починаючи з 01.12.2013 року позичальник сплачує щомісячно комісію за обслуговування кредиту в розмірі 7,75% від фактичного залишку заборгованості за кредитом.

Крім того, сторони домовилися викласти п.п. 2.6., 2.7. договору в такій редакції: Починаючи з 01.12.2013 року нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту (траншу) щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в період (28-29-30-31/365) та в останній день користування кредитом (траншем). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу). Починаючи з 01.12.2013 року нарахування комісій за обслуговування кредиту здійснюється щомісячно, в останній день користування кредитом (траншем) та в останній день користування кредитом (траншем), виходячи з розміру комісії, встановленого згідно з п. 1.6. цього договору, у валюті наданого кредиту (траншу). Починаючи з 01.12.2013 року сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу), щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в останній день користування кредитом (траншем) у повній сумі на рахунок 20685000000056 в АТ "Дельта Банк", МФО 380236. Починаючи з 01.12.2013 року сплата комісії за обслуговування кредиту, нарахованої відповідно до п. 2.6.1. цього договору, здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія, а також в останній день користування кредитом (траншем) у повній сумі на рахунок 35785052005422 в АТ "Дельта Банк", МФО 380236.

Додатковим договором від 11.02.2014 року сторони домовилися викласти підп. 2.7.1. п. 2.7. договору у такій редакції: Сплата комісій за обслуговування кредиту, нарахованої відповідно до підп. 2.6.1. цього договору, здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) у такому порядку: комісія, що нарахована за січень 2014 року, сплачується не пізніше 11.03.2014 року, комісія, що нарахована в інші місяці, сплачується щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія, а також в останній день користування кредитом (траншем) у повній сумі на рахунок № 35785052005422 в ВАТ "Дельта Банк", МФО 380236.

Додатковим договором від 04.03.2014 року сторони домовилися викласти підп. 2.7.1. п. 2.7. договору у такій редакції: Сплата комісій за обслуговування кредиту, нарахованої відповідно до підп. 2.6.1. цього договору, здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) у такому порядку: комісія, що нарахована за січень 2014 року, сплачується не пізніше 11.03.2014 року, комісія, що нарахована за лютий 2014 року, сплачується не пізніше 08.04.2014 року, комісія, що нарахована в інші місяці, сплачується щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія, а також в останній день користування кредитом (траншем) у повній сумі на рахунок № 35785052005422 в ВАТ "Дельта Банк", МФО 380236.

Додатковим договором від 30.04.2014 року сторони домовилися викласти підп. 2.7.1. п. 2.7. договору у такій редакції: Сплата комісій за обслуговування кредиту, нарахованої відповідно до підп. 2.6.1. цього договору, здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) у такому порядку: комісія, що нарахована за лютий 2014 року, сплачується не пізніше 03.07.2014 року, комісія, що нарахована за березень 2014 року, сплачується не пізніше 03.07.2014 року, комісія, що нарахована за квітень 2014 року, сплачується не пізніше 03.07.2014 року, комісія, що нарахована в інші місяці, сплачується щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія, а також в останній день користування кредитом (траншем) у повній сумі на рахунок № 35785052005422 в ВАТ "Дельта Банк", МФО 380236.

Додатковим договором від 11.06.2014 року сторони домовилися викласти підп. 2.7.1. п. 2.7. договору у такій редакції: Сплата комісій за обслуговування кредиту, нарахованої відповідно до підп. 2.6.1. цього договору, здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) у такому порядку: комісія, що нарахована за лютий 2014 року, сплачується не пізніше 03.07.2014 року, комісія, що нарахована за березень 2014 року, сплачується не пізніше 03.07.2014 року, комісія, що нарахована за квітень 2014 року, сплачується не пізніше 03.07.2014 року, комісія, що нарахована за травень 2014 року, сплачується не пізніше 03.07.2014 року, комісія, що нарахована в інші місяці, сплачується щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія, а також в останній день користування кредитом (траншем) у повній сумі на рахунок № 35785052005422 в ВАТ "Дельта Банк", МФО 380236.

Додатковим договором від 31.07.2014 року сторони домовилися викласти підп. 2.7.1. п. 2.7. договору у такій редакції: Сплата комісій за обслуговування кредиту, нарахованої відповідно до підп. 2.6.1. цього договору, здійснюється позичальником у валюті наданого кредиту (траншу) на рахунок № 35785052005422 в ВАТ "Дельта Банк", МФО 380236, у такому порядку: комісія, що нарахована за період з лютого по червень 2014 року та несплачена, сплачується не пізніше 20.09.2014 року, комісія, що нарахована за період з липня по серпень 2014 року, сплачується не пізніше 20.09.2014 року, комісія, що нарахована в інші місяці, сплачується щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія, а також в останній день користування кредитом (траншем) у повній сумі.

У випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3. цього договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на 11 календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився, та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником цього обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальника (п. 4.2. додаткового договору від 26.12.2012 року).

За п. 5.1. додаткового договору від 26.12.2012 року у випадку погіршення фінансового стану позичальника (виникнення збитків або їх збільшення, перенесення кредиту в групу з підвищеним ступенем ризику), який визначається за власною методикою кредитора про проведення оцінки фінансового стану позичальника; порушення процедури визнання позичальника банкрутом, використання кредиту не за цільовим призначенням або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредиту своєчасно не буде повернутий, кредитом має право вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту у повному обсязі, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та можливі штрафні санкції, нараховані згідно з умовами цього договору, у той строк, що буде зазначений кредитором безпосередньо у своєму письмовому повідомленні-вимозі про дострокове повернення кредиту.

Згідно з п. 5.3. додаткового договору від 26.12.2012 року сторони погодили, що невиконання або неналежне виконання (прострочення виконання тощо) позичальником будь-якого свого зобов'язання за цим договором, за будь-якими іншими договорами, що укладені з позичальником та кредитором, є подіями, при настанні яких припиняється кредитування кредитором позичальника, а позичальник здійснює дострокове повернення отриманого кредиту, сплачує кредитору проценти за користування кредитом, комісії та можливі штрафні санкції. Для цього кредитор надає під розписку уповноваженій особі або надсилає рекомендованим листом позичальнику відповідну письмову вимогу. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми в строк, зазначеній в ній, кредитор по закінченню цього строку звертає стягнення на майно позичальника, на заставлене майно та ін. у порядку, визначеному цим договором, відповідними договорами застави та законодавством України.

Відповідно до додаткової угоди від 26.12.2012 року ТОВ "Агро ХХІ" став новим позичальником (боржником) за кредитним договором №03/09/KL від 20.01.2009 року, до якого перейшло зобовязання по поверненню кредитних коштів в сумі 8471780,70 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по рахункам боржника за період з 20.01.2009р. по 25.03.2015р. Однак, ТОВ "Агро ХХІ" своє зобовязання по сплаті щомісячних платежів у строки, погоджені сторонами, не виконало.

В силу вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У звязку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору 26.01.2015 року за вих. №18.2-49 позивачем направлено претензію на адресу відповідача. Вказана претензія залишена без відповіді, що стало підставою для звернення з позовом.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладені між сторонами договір кредиту №03/09/KL від 20.01.2009 року, додатки до нього та з урахуванням договору відступлення права вимоги від 18.07.2012 року є підставами у відповідності зі ст. ст. 173, 174, 175, ГК України, ст. ст. 202, 525, 536, 509 ЦК України для виникнення у сторін господарських зобовязань і відповідно до ст. 629 ЦК України є обовязковими для виконання сторонами.

При зверненні до суду, у відповідності до ст. 1048 ЦК України, а також п.п.1.6, 2.6, 2.6.1, 2.7, 2.7.1 додаткового договору від 26.12.2012 року (з урахуванням змін та доповнень додатковими угодами), якими передбачено сплату відсотків та комісії за користування кредитними коштами, позивачем був наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Згідно вказаного розрахунку за період користування кредитними коштами з 26.12.2012 року по 25.03.2015 року банком нараховані проценти в сумі 2655383,03 грн., тоді як боржником ТОВ "Агро ХХІ" сплачено 2655046,48грн., станом на 25.03.2015 року заборгованість по сплаті процентів з користування кредитними коштами становить 336.55грн.

При цьому, нарахування процентів за користування кредитними коштами позивачем здійснено за період з 26.12.2012р. по 29.01.2013р. виходячи із погодженої сторонами у п. 1.1.1 додаткового договору від 26.12.2012 року, відсоткової ставки в розмірі 21% річних; за період з 30.01.2013р. по 30.11.2013р. 18,4% річних (згідно п.1.1.1 у новій редакції відповідно до додаткового договору від 30.01.2013р.); за період з 01.12.2013р. по 25.03.2015р. 0,01% річних (згідно п.1.1.1 у новій редакції відповідно до додаткового договору від 30.12.2013р.).

Також подано розрахунок комісії, згідно якого за період з 01.12.2013 року по 25.03.2015 року банком нарахована комісія в сумі 863425,36грн., тоді як боржником ТОВ "Агро ХХІ" сплачено 111525,78грн., станом на 25.03.2015 року заборгованість по сплаті комісії становить 751899,58грн. При цьому, нарахування комісії за обслуговування кредиту сторонами погоджено відповідно до п.1.6 в новій редакції згідно додаткового договору від 30.12.2013р., в розмірі 7,75% річних від фактичного залишку заборгованості за кредитом.

Зазначений розрахунок перевірено судом та визнано арифметично вірним. Належних, достатніх та достовірних доказів у його спростування відповідачем не подано, власний розрахунок заборгованості у підтвердження неправомірності позовних вимог банку не проведено. Судом першої інстанції на підставі аналізу змісту положень п.п.1.1.1, 1.6., 2.6, 2.6.1, 2.7, 2.7.1 додаткового договору від 26.12.2012 року (з урахуванням змін та доповнень додатковими угодами), а також ст. 526, ч.ч.1, 3 ст. 1049, ч.2 ст. 1050, ч.1 ст. 1048 ЦК України вірно враховано відсутність доказів погашення відповідачем заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в сумі 336,55грн. та заборгованості за комісією 751899,58грн., а тому вказані вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, посилання апелянта, що суд не дослідив, а позивач не надав обґрунтований розрахунок та відомості щодо періоду нарахування відсотків та комісії колегією суддів відхиляється, як безпідставні та необґрунтовані.

У відповідності до п.п.4.2, 5.1, 5.3 додаткового договору від 26.12.2012 року до кредитного договору №03/09/KL від 20.01.2009 року та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі прострочення по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів та інших зобовязань, позичкодавець має право вимагати повного погашення боргу, тому вірно прийнявши до уваги те, що відповідачем на момент розгляду справи прострочено заборгованість по сплаті процентів, комісії та не погашено суму отриманого кредиту, судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про дострокове стягнення основного боргу за кредитом в сумі 8471780,70грн.

Крім того, в частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на проценти за користування кредитними коштами в сумі 19,25 грн., пені нарахованої на комісію за обслуговування кредиту в сумі 92 617,00 грн., та 3% річних на проценти за користування кредитними коштами в сумі 1,36 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Право на нарахування пені передбачене п. 4.1. кредитного договору (у новій редакції від 26.12.2012 року), за яким у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично вірним та проведеним у відповідності до положень кредитного договору та чинного законодавства, а тому задоволенню підлягають стягнення з відповідача: пеня, нарахована на проценти за період з 11.12.2014р. по 25.03.2015р. в сумі 19,25 грн. (при заявленому - 19,25 грн.), пеня нарахована комісію за період з 24.09.2014р. по 25.03.2015р. в сумі 90 109,51 грн. (при заявленому - 92 617,00 грн.), та 3% річних за період з 11.12.2014р. по 25.03.2015р. в сумі 1,36 грн. (при заявленому - 1,36 грн.), отже пеня та 3% річних, нараховані за несвоєчасну сплату процентів, підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а пеня, нарахована на комісію, - частково.

Твердження скаржника, що матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували сам факт та законність заміни боржника, а також докази, які підтверджують законність укладення додаткових договорів від 26.12.2012 року, 30.01.2013 року, 30.12.2013 року, 11.02.2014 року, 04.03.2014 року, 30.04.2014 року, 11.06.2014 року, 31.07.2014 року до кредитного договору №03/09/KL від 20.01.2009 року не приймаються до уваги судом, оскільки в рішенні господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року у справі №910/15669/15 відмовлено позивачу в задоволенні вимоги про визнання недійсним кредитного договору №03/09/KL від 20.01.2009 року з усіма додатковими договорами. Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року у справі №910/15669/15.

Переведення заборгованості за кредитним договором №03/09/KL від 20.01.2009 року на ТОВ "Агро ХХІ" здійснено шляхом укладення додаткової угоди від 26.12.2012 року, окрім того, матеріали справи містять виписки по рахункам відповідача, в яких відображено переведення основного боргу за кредитним договором з ТОВ "РНЗ Євронасіння" на ТОВ "Агро ХХІ" в сумі 8471780,70 згідно договору від 26.12.2012 року, що є підтвердженням здійснення господарсько-фінансової операції (а.с.-9).

Твердження апелянта, про те що в порушення норм чинного законодавства при розгляді справи в суді першої інстанції не було здійснено фіксування судового засідання технічними засобами, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки статтею 81-1 ГПК України не передбачено обовязкового застосування судом фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а лише за клопотанням одного з учасників судового процесу або за ініціативою суду.

Доводи скаржника про неправомірне відхилення господарським судом клопотання про призначення судової економічної експертизи, оцінюється апеляційним судом критично, оскільки, призначення судової експертизи є правом, а не обовязком господарського суду, яке він використовує у разі дійсної необхідності для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань. Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в своїх постановах від 20.10.2015р. у справі №6/906/59/13-г та від 10.11.2015р. у справі №906/808/15.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 25.05.2015 р. справі №918/380/15 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу №918/380/15 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.