Постанова № 54603616, 09.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2015 р. Справа№ 910/9808/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Липська Н.В. (довіреність від 11.04.2014 № 010-01/2341);

від відповідача: Варданян А.А. (довіреність від 14.09.2015 № 21);

розглядає апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2015

у справі № 910/9808/15 (суддя Мельник В.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 128 422 168,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" з позовом до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №8413К3 від 22.08.2013 із змінами і доповненнями, внесеними додатковою угодою від 21.02.2014 № 8413К3-1 до кредитного договору від 22.08.2013 №8413К3, в розмірі 128 422 168,68 грн.

Рішенням від 04.09.2015 господарський суд міста Києва позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 90 000 000 грн. - основного боргу по кредитному договору, 16 593 812 грн. 21 коп. - прострочених процентів за користування кредитом, 888 250 грн. - процентів за користування кредитом, 190 500 грн. - простроченої комісії за управління кредитною лінією, 2 840 547 грн. 97 коп. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту; 237 229 грн. 82 коп. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів; 3 572 грн. 17 коп. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією; 2 239 150 грн. 67 коп. - втрати від інфляції, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту (основного боргу); 205 912 грн. 87 коп. - втрат від інфляції, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів; 2 993 грн. 12 коп. - втрат від інфляції, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією, 64 310 грн. 40 коп. - судового збору. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2015 по справі № 910/9808/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 12 620 000,00 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 2 497 092,16 грн., а також пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом в розмірі 103 107,69 грн., та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення даних позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення першої інстанції в частині відмови в стягненні пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в розмірі 15 220 199,85 грн. таким, що не відповідає фактичним обставинам, які мають значення для справи, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права України, що призвело до неправильного вирішення справи судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.1.2015 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 910/9808/15 у судовому засіданні за участю представників сторін.

У судовому засіданні 16.11.2015 оголошено перерву до 09.12.2015.

08.12.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано письмові пояснення, в яких публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зазначає, що невиконання відповідачем умов кредитного договору сталося у зв'язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які тривають на даний час, тобто виконання кредитних зобов'янь було призупинено з підстав, які не залежали від волі відповідача.

У судовому засідання 09.12.2015представник позивача підтримав доводи, зазначені в апеляційній скарзі. Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду має бути скасовано повністю та прийнято нове рішення по справі, яким в позові відмовити повністю, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

22.08.2013 між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач, банк) та публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № 8413К3 (далі - кредитний договір), в який в подальшому вносились зміни, згідно додаткової угоди від 21.02.2014.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є кредитним договором.

Згідно п. 3.1 ст. 3 кредитного договору, банк надає позичальникові кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії на умовах кредитного договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Комісії та інші платежі, встановлені кредитним договором.

Відповідно до п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 кредитного договору, ліміт кредитної лінії складає 90 000 000,00 грн., із кінцевим терміном погашення кредиту 16.08.2014 (п.п. 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору) із сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених в п.п. 3.2.5 п. 3.2 та п. 3.5 ст. 3 кредитного договору, а також комісії в порядку та в розмірі, встановлених в п.п. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3, ст.4 кредитного договору.

На виконання умов договору (п.п. 3.3.1 п. 3.3 ст. 3 кредитного договору), банк надав позичальникові кредит на умовах кредитного договору (докази надання кредитних коштів наявні в матеріалах справи), а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії, плати та інші платежі, встановлені кредитним договором.

Крім того, п.п. 3.4.1 п. 3.4 ст. 3 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний погасити кредит у валюті кредиту, відповідно до заборгованості на рахунок вказаний в кредитному договорі в строк, зазначений в п.п. 3.2.3 кредитного договору, здійснюючи чергові платежі з погашення згідно з графіком збільшення та зменшення ліміту заборгованості за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника.

У зв'язку з невиконанням позичальника зобов'язань за кредитним договором, зокрема, щодо повернення кредиту, спати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом, банк надіслав позичальнику вимоги від 04.03.2015 № 195-04/1501 та від 24.03.2015 № 195-04/1982 про усунення порушення зобов'язань, в яких вимагав негайно здійснити погашення відповідної заборгованості за кредитним договором.

Згідно п. 7.1 кредитного договору, позичальник зобов'язався виконувати вимоги кредитного договору. Відповідач несе відповідальність за невиконання кредитного договору згідно з положеннями кредитного договору та чинним законодавством України.

Пунктом 7.2 кредитного договору, передбачено, що у разі невиконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки НДУ, що дяла у період, за який сплачується пеня, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановлених на день нарахування.

Внаслідок того, що позичальник не виконав своїх договірних зобов'язань та не повернув позивачу кредитні кошти, позивач подав на розгляд суду першої інстанції позов, в якому просив суд стягнути з відповідача 128 422 168,68 грн., з яких: 90 000 000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом (основна заборгованість); 16 593 812,21 грн. - прострочені проценти за користування кредитом; 888 250,00 грн. - проценти за користування кредитом; 190 500,00 грн. - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 12 620 000,00 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 2 497 092,16 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 103 107,69 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління; 2 840 547,97 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту; 237 229, 82 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів; 3 572,17 грн. - 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією; 2 239 150,67 грн. - втрати від інфляції, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту (основного боргу); 205 912,87 грн. - втрати від інфляції, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів; 2 993,12 грн. - втрати від інфляції, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 218 ГК України, визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З врахуванням загального змісту відповідної норми законодавства, наявність обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, є підставою звільнення від відповідальності у зв'язку з відсутністю вини боржника, якщо законом або договором чітко не визначено безумовну відповідальність. Відповідні норми законодавства не вимагають дублювання в договорі переліку визначених законодавчо форс-мажорних обставин, а допускають визначення в договорі додаткових обставин, які сторони прирівнюють до форс-мажорних, або про незастосування форс-мажорних обставин при визначенні відповідальності.

На підтвердження форс-мажорних обставин та неможливості виконання умов договору відповідачем отримано від Торгово-промислової палати України сертифікат від 03.12.2014 № 2018 про настання обставин непереборної сили, яким підтверджується, що події на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами). Дата настання зазначених обставин - 27.02.2014.

Таким чином, обов'язок здійснення відповідачем відповідних платежів настав під час перебування публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" під дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) 16.08.2014.

Такі ж доводи наведені у постанові Вищого господарського суду України від 29.10.2015 у справі № 910/26727/14.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов договору сплачував проценти за користування кредитними коштами, а саме за періоди: з 23.08.2013 до 28.08.2013 у розмірі 163 539,42 грн., з 29.08.2013 до 31.08.2013 у розмірі 93 500,00 грн., з 01.09.2013 по 04.09.2013 у розмірі 124 666,67 грн., з 05.09.2013 до 30.09.2013 у розмірі 1 215 500,00 грн., з 01.10.2013 до 31.10.2013 у розмірі 1 449 250,00 грн., з 01.11.2013 до 30.11.2013 у розмірі 1 402 500,00 грн., з 01.12.2013 до 31.12.2013 у розмірі 1 449 250,00 грн., з 01.01.2014 до 31.01.2014 у розмірі 1 449 250,00 грн., з 01.02.2014 до 28.02.2014 у розмірі 1 309 000,00 грн.

Вищевикладене свідчить про те, що відповідач належним чином виконував умови договору до настання форс-мажорних обставин.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №8413К3 від 22.08.2013 із змінами і доповненнями, внесеними додатковою угодою від 21.02.2014 № 8413К3-1 до кредитного договору від 22.08.2013 №8413К3, в розмірі 128 422 168,68 грн., не підлягає задоволенню.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог не відповідає вимогам чинного законодавства, є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи те, що висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи (щодо врахування обставин непереборної сили про які зазначав позивач та для отримання доказів яких суд першої інстанції не відклав розгляду справи), місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права (ч. 1 ст. 617 ЦК України), колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2015 по справі № 910/9808/15.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 12 620 000,00 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 2 497 092,16 грн., а також пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом в розмірі 103 107,69 грн., оскільки судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши доводи апеляційної скарги та переглянувши наявні в матеріалах справи докази відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2015 по справі № 910/9808/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від від 04.09.2015 по справі № 910/9808/15 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення по справі, яким у позові відмовити повністю.

4. Матеріали справи № 910/9808/15 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич