Постанова № 54602541, 25.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2015 року 09:15 №826/20456/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Гарника К.Ю., Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Айленд» до Державної фіскальної служби Українипро визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Айленд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної фіскальної служби України, в якій просить суд визнати протиправним неприйняття податкової накладної від 25.05.2015 №29 для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у вигляді квитанції від 18.06.2015 №1 та вважати податкову накладну від 25.05.2015 №29 прийнятою та зареєстрованою 18.06.2015.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення діючих норм податкового законодавства України, відповідач протиправно не прийняв податкову накладну позивача, що у свою чергу перешкоджає провадженню його господарської діяльності.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на те, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної стало невідповідність місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у накладній, інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У судовому засіданні 23.12.2015 суд, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Приватне підприємство «Айленд» надало до єдиного вікна прийому податкової звітності Державної фіскальної служби України засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.05.2015 №29.

Проте, згідно квитанції №1 податкова накладна відповідачем не прийнята у зв'язку з виявленою помилкою: «не укладено договір визнання електронної звітності».

Позивач не погоджуючись з неприйняттям контролюючим органом податкової накладної звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок декларування податків і зборів визначається приписами Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно із приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок з реєстрації податкових накладних та, в той же час, не визначено можливих підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість передбачено певні негативні наслідки для учасників господарських правовідносин у випадку невиконання такого обов'язку.

При цьому, встановлення порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних нормами Податкового кодексу України делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі за текстом - Порядок), внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній фіскальній службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Відповідно до пункту 8 Порядку для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є наявність помилок під час заповнення податкової накладної.

Так, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для відмови у прийнятті податкової накладної, згідно квитанцій №1, стала виявлена помилка, а саме: «не укладено договір про визнання електронної звітності».

Відповідно до пункту 2 розділу II Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 (надалі - Інструкція №233) для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

У відповідності до пункту 7 розділу II Інструкції №233, підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Як встановлено судом, між приватним підприємством «Айленд» та Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Луганськ укладено договір про визнання електронних документів, що підтверджується листами, які містяться в матеріалах справи.

Суд наголошує, що примірник договору відсутній в матеріалах справи, з тих підстав, що він знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, зокрема, за адресою: місто Луганськ, Жовтневий район, квартал Волкова, буд. 14-А.

Зазначене підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», до якого увійшло місто Луганськ.

Крім того, судом встановлено, що даний договір, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду і вирішення даної справи, є чинним, адже в матеріалах справи відсутні докази існування обставин в частині права органу Державної фіскальної служби України на скасування договору в односторонньому порядку.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, щодо відсутності позивача за своїм місцезнаходженням, оскільки процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку не обмежується оформленням довідок про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та рішень форми №18-ОПП.

Суд звертає увагу, що процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (далі - Порядок №1588).

Відповідно до пункту 12.4 розділу XII Порядку №1588 щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу ДПС, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом ДПС. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

В силу приписів пункту 12.5 цього ж розділу якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу ДПС приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 26) для вжиття заходів, передбачених частиною 12 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 17.05.2010 №336 (далі - Положення №336).

Зокрема підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІ Положення №336 закріплено, що відносно кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ Положення №336 у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Враховуючи вищесказане, суд на підставі аналізу зазначених норм права дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Луганськ може приймати повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП, лише після здійснення передбачених Порядком №1588 та Положенням №336 заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у постанові від 20.05.2015 № К/800/10445/13 (2а-10495/12/2070).

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судом відхиляються посилання відповідача на те, що позивач не знаходився за місцезнаходженням, оскільки належними та допустимими доказами ці обставини не доведені.

Окрім того, суд наголошує, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на день подачі податкової накладної для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, приватне підприємство «Айленд» знаходиться за адресою: місто Луганськ, Ленінський район, вулиця Совєтская, буд. 73.

Також, з витягу вбачається, що приватне підприємство «Айленд» регулярно підтверджувало відомості про юридичну адресу.

Додатково суд наголошує, що строк дії сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису позивача становить по 23.07.2015, що відповідачем не спростовано.

Отже, доводи відповідача з приводу не укладення позивачем договору про визнання електронної звітності, матеріалами справи не підтверджуються, що свідчить про відсутність законних підстав для не прийняття до реєстрації податкової накладеної від 25.05.2015 №29.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, колегією суддів враховано Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року №1486/12/13-13, за змістом якого резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, з урахуванням вимог пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що Державна фіскальна служба України протиправно не прийняла податкову накладну від 25.05.2015 №29 для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому податкову накладну вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано, а саме, 18.06.2015 13:14:44.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного підприємства «Айленд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкової накладної від 25.05.2015 №29 для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних та вважати податкову накладну від 25.05.2015 №29 прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме, 18.06.2015 13:14:44.

3. Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Айленд» (код ЄДРПОУ 32418971) судові витрати в сумі 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 04 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді К.Ю. Гарник

А.Б. Федорчук