Постанова № 54602528, 25.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 грудня 2015 року 10:16 справа №826/17007/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П.,за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доНаціонального банку Українитретя особаПублічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Національного банку України (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати надати інформацію на запит позивача від 16 липня 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17007/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 04 листопада 2015 року позивач не прибув, попередньо подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття позивача та представника третьої особи, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача посилаючись на Закон України "Про доступ до публічної інформації" звернувся до Національного банку України із запитом на інформацію від 16 липня 2015 року, в якому просив повідомити: чи подавалась заява на міжбанківську валютну біржу ПАТ "Альфа-Банк; чи надходила заявка від 31 серпня 2007 року про продаж на міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 114 000,00 доларів США від заявника через банк і купівлю української гривні.

До вказаного запиту позивач додав копію довіреності на представлення інтересів заявника та копію кредитного договору від 31 серпня 2007 року №800001687.

У відповідь на вказаний запит відповідач у листі від 28 липня 2015 року №40-03003/52775 повідомив наступне: "…за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України 31.08.2007 було зареєстровано інформацію щодо продажу безготівкових доларів США за гривню ПАТ "Альфа-Банк" на міжбанківському валютному ринку України.

Одночасно повідомляємо, що інформація щодо конкретних заявок фізичних осіб - клієнтів комерційних банків у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України, зокрема, за зазначену у Вашому листі дату, відсутня.

Також відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України інформація щодо купівлі та продажу іноземної валюти, що надходила до Національного банку України за формою №520, відображалася у звітах банків в узагальненому вигляді і не містила інформації у розрізі операцій їх клієнтів".

Позивач вважає, що не надання Національним банком України відповіді по суті запиту суперечить вимогам Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки відповідач наділений повноваженнями щодо надання запитуваної інформації.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначивши, що відповідь на запит надано своєчасно, у повному обсязі та у межах компетенції Національного банку України; за результатами розгляду запиту позивача надано всю наявну інформацію та повідомлено про відсутність запитуваної інформації щодо конкретної заявки клієнта банку.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" закріплено право запитувача на доступ до публічної інформації, яке гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати таку інформацію.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується, серед іншого, шляхом наданням інформації за запитами на інформацію.

Згідно частини першої статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною п'ятою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Згідно частини першої статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У відповідності до частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

З аналізу наведених норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" в їх сукупності суд приходить до висновку, що за результатами розгляду запиту представника позивача Національний банк України мав би надати відповідну інформацію, або відмовити у наданні запитуваної інформації, зокрема у зв'язку з тим, що не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Дослідивши відповідь Національного банку України на запит представника позивача від 16 липня 2015 року, а саме лист від 28 липня 2015 року №40-03003/52775, суд встановив, що відповідач повідомив про відсутність у нього інформації щодо конкретних заявок фізичних осіб - клієнтів комерційних банків.

При цьому, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що Національний банк України володіє запитуваною позивачем інформацією.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверджене постановою Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281, оскільки вказане положення прямо не передбачає обов'язку відповідача володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

На переконання суду, відсутність в матеріалах справи доказів того, що Національний банк України володіє запитуваною інформацією, спростовує факт протиправної бездіяльності відповідача, та виключає можливість зобов'язати відповідача надати відповідну інформацію.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Національним банком України доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій при розгляді запиту з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; у свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов