Постанова № 54602484, 09.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09 грудня 2015 року 11 год. 21 хв. № 826/15234/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Савченко А.А., за участю позивача-2 та представника позивача-1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державної казначейської служби України та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Грицака Ігоря Юліановича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 09 грудня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач-1) та ОСОБА_3 (далі - позивач-2) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-1, Фонд) про:

- визнання протиправними дій Фонду у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Стандарт" (далі - ПАТ "КБ "Стандарт") щодо не включення позивача-1 до переліку вкладників для виплати відшкодування за вкладом та проведення перевірки укладеного договору банківського вкладу;

- зобов'язання уповноваженої особи Фонду у ПАТ "КБ "Стандарт" визначити розрахункові суми відшкодування коштів за вкладом позивача-1 у банку та включити позивача-1 до повного переліку вкладників для виплати відшкодування;

- зобов'язання виконавчої дирекції Фонду затвердити у реєстрі вкладників позивача-1 та провести відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "КБ "Стандарт" згідно договору №74645 від 09 січня 2015 року;

- зобов'язання Фонду відшкодувати позивачу-1 майнову шкоду, заподіяну незаконними рішеннями та діями Фонду у ПАТ "КБ "Стандарт", у розмірі 6195,39 грн.;

- зобов'язання Фонду відшкодувати позивачу-1 моральну шкоду, заподіяну порушенням її особистих немайнових прав незаконними рішеннями та діями Фонду у ПАТ "КБ "Стандарт", у розмірі 3000,00 грн.;

- зобов'язання Фонду відшкодувати позивачу-2 моральну шкоду, заподіяну порушенням його особистих немайнових прав незаконними рішеннями та діями Фонду у ПАТ "КБ "Стандарт", у розмірі 3000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що протиправними діяннями відповідача-1 порушено права та інтереси позивача-1 як вкладника, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У подальшому, до суду через канцелярію від позивачів надійшла письмова заява про збільшення позовних вимог, а саме про присудження на їх користь здійснених ними судових витрат.

Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято юдо розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 3 ст. 52 КАС України, до участі у справі як співвідповідача залучено Державну казначейську службу України (далі - відповідач-2), у зв'язку з чим прийнято рішення про подальший судовий розгляд справи колегією суддів.

Крім того, у черговому судовому засіданні судом, згідно з ч. 3 ст. 52 КАС України, до участі у справі як співвідповідача також залучено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Стандарт" (далі - відповідач-3). Поряд з цим, у ході подальшого розгляду справи судом з'ясовано, що належним відповідачем-3 у справі є уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "КБ "Стандарт" Грицак Ігор Юліанович (далі - відповідач-3).

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивач-2 та представник позивача-1 підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази.

Представники відповідачів 1, 2 у судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляд справи відповідачі 1, 2 повідомлені належним чином. При цьому, представником відповідача-2 у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду через канцелярію, заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності. Заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача-1 до суду не надійшла. Поряд з цим, до суду через канцелярію від відповідача-1 надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Відповідач-3 (його представник) у судові засідання також не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач-3, відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за його відсутності (відсутності його представника) до суду не надійшла.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ "КБ "Стандарт", як банком, та позивачем-1, як вкладником, 09 січня 2015 року укладено договір банківського вкладу №74645 (далі - договір), за умовами якого вкладник вносить, а банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2 у банку грошові кошти у розмірі 195000,00 грн. Внесення вкладником грошових підтверджується договором та випискою з рахунку про зарахування на нього грошових коштів.

Згідно з п. 1.2 договору, вклад вноситься на строк 45 днів, що обчислюється з дати його зарахування на рахунок до дати повернення вкладу: із 09 січня по 23 лютого 2015 року.

Факт внесення грошових коштів на вказаний вище рахунок підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних документів від 09 січня 2015 року на суми 13336,24 грн. та 181663,76 грн.

Зі змісту платіжних документів вбачається, що грошові кошти на рахунок позивача-1 внесено (перераховано) позивачем-2 на підставі довіреності від 27 грудня 2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шимкою О.М., відповідно до якої, позивач-1 уповноважила позивача-2 відкривати на її ім'я рахунки у будь-яких банківських та фінансових установах, розпоряджатися будь-якими відкритими на ім'я позивача-1 рахунками в будь-яких банківських та фінансових установах, зокрема поповнювати рахунки, перераховувати, переводити грошові кошти.

Вказана довіреність видана строком на три роки до 27 грудня 2017 року.

У зв'язку з закінченням строку дії договору 23 лютого 2015 року позивач-1 звернулася до уповноваженої особи Фонду із проханням повернути вклад.

В подальшому, а саме 22 травня 2015 року позивач-1, дізнавшись про початок виплати коштів вкладникам ПАТ "КБ "Стандарт", звернулась до уповноваженої особи Фонду із проханням надати письмові пояснення щодо того, чому позивача-1 не включено до переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають права на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Листом від 05 червня 2015 року №05/06-982 уповноважена особа Фонду повідомила позивача-1 про те, що прийнято рішення про тимчасове обмеження на час здійснення тимчасової адміністрації в банку банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками. Рахунок, відкритий згідно з договором, увійшов до переліку рахунків, виплати за якими тимчасово припинили. Уповноважена особа Фонду звернулася до правоохоронних органів з метою спростування/підтвердження обставин, які викликають сумнів у добросовісності дій позивача-1 при отриманні коштів від позивача-2. До моменту закінчення розслідування тимчасове обмеження зі здійснення банківських операцій з рахунком позивача-1 залишається.

В контексті викладеного суд зазначає наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2015 року №116 ПАТ "КБ "Стандарт" віднесено до категорії неплатоспроможних, на її підставі виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19 лютого 2015 року №38, згідно з яким із 20 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Стандарт".

В подальшому, постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2015 року №385 відкликано банківську ліцензію ПАТ "КБ "Стандарт".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19 червня 2015 року №120 призначено уповноважену особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" строком на 1 рік із 19 червня 2015 року до 18 червня 2016 року включно.

Як вже зазначено вище, позивач-1, після закінчення строку дії договору, зверталась до уповноваженої особи Фонду з проханням повернути вклад.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 26, ч.ч. 2-4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Як з'ясовано у ході судового розгляд справи та не спростовано відповідачем-3, уповноваженою особою Фонду не повідомлено позивача-1 про визнання договору нікчемним.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 27 Закону, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У матеріалах справи відсутні докази включення позивача-1 як до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, так і до переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом згідно з ч. 4 ст. 26 Закону.

Тобто, позивача-1 не віднесено як до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, так і до переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону, не повідомлено про визнання правочину нікчемним.

Судом не встановлено наявності підстав для визнання нікчемним договору у порядку ст. 38 Закону та віднесення позивача-1 до переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.

Отже, заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не включення позивача-1 до переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд вважає обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що уповноважена особа Фонду безпідставно поставила під сумнів добросовісність дій позивачів 1, 2 щодо внесення грошових коштів на рахунок, оскільки нормами чинного законодавства не заборонено внесення грошових коштів на рахунок вкладника іншою особою.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 1062 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Умовами договору не передбачено обмеження щодо кола осіб, які мають право внести грошові кошти на рахунок позивача-1, відкритий банку.

Грошові кошти на рахунок позивача-1 у банку, як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, внесено представником позивача-1, а саме позивачем-2 своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до п. 12 розділу II, п.п. 1-4, п. 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення №14), протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики, щодо: зменшення (збільшення) кількості; зміни розміру сум; зміни особи вкладника (на підставі свідоцтва про право на спадщину тощо); змін реквізитів вкладників.

Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п. 4-6 ч. 4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

На час розгляду справи перелік вкладників ПАТ "КБ "Стандарт" сформовано, що унеможливлює внесення позивача до вже сформованого переліку вкладників.

Поряд з цим, враховуючи, що бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача-1 до переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, визнано протиправною та зважаючи на необхідність повного захисту порушених прав позивача-1, суд вважає за необхідне зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду осіб додаткову інформацію про позивача-1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "КБ "Стандарт" за рахунок Фонду.

Суд зазначає, що заявлені позивачами 1, 2 вимоги про зобов'язання уповноваженої особи Фонду та Фонду вчинити відповідні дії є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки належним способом захисту порушених прав позивача є саме, як вже зазначено вище, зобов'язання уповноваженої особи Фонду надати до Фонду додаткову інформацію про позивача-1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "КБ "Стандарт" за рахунок Фонду.

Стосовно заявлених позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166, ч.ч. 1, 2 ст. 1167, ст. 1173 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст.ст. 22, 23 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п.п. 3, 4, 5 постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року №5 та від 27 лютого 2009 року №1, зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням вище викладеного суд зазначає, що позивачами 1, 2 не обґрунтовано у чому саме полягає заподіяна їм відповідачами майнова та моральна шкода, ними не доведено факту завдання збитків, моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з бездіяльністю суб'єктів владних повноважень (відповідачів), не визначено, якими доказами це підтверджується.

Отже, враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачами 1, 2 вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди є необґрунтованими та, як наслідок, такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державної казначейської служби України та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Грицака Ігоря Юліановича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Грицака Ігоря Юліановича щодо невключення ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 09 січня 2015 року №74645.

3. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Грицака Ігоря Юліановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Присудити на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) частину здійсненого нею судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016).

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда

Постанова у повному обсязі складена 16 грудня 2015 року