Постанова № 54601995, 22.12.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року справа № 823/2372/14

м. Черкаси

16 год. 36 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3В.(за довіреностями),

представника відповідача ОСОБА_4 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор до Золотоніської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2014 товариство з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор подало позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, видане Золотоніською ОДПІ, від 05.06.2014 № 306/НОМЕР_1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2015 скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 та направлено на новий розгляд адміністративну справу до суду першої інстанції.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 306/НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 488040 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 244020 грн., винесено неправомірно і безпідставно, у звязку з тим, що відповідач дійшов невірного висновку в ході проведеної перевірки, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично здійснені та оформлені належним чином. Крім того, викладені в акті перевірки висновки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та направленими на безпідставне зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що ревізори, діючи в межах чинного законодавства, в ході проведення перевірки правомірно встановили завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ Крістенс.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечила повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях та додаткових поясненнях у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Золотоніської міської ради Черкаської області 23.01.2001., ідентифікаційний код 31082518. Відповідно до свідоцтва № 32306209 від 31.05.2001 р. ТОВ Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор є платником податку на додану вартість.

На підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ Крістенс у січні 2014 року, за результатами якої складено акт від 26.05.2014 № 194/23-13-2200/31082518.

Вказаною перевіркою встановлено порушення пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор занижено до сплати до бюджету податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 488040 грн.

05 червня 2014 року на підставі зазначеного акту Золотоніською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 306/НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 488040 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 244020 грн.

В результаті процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 306/НОМЕР_1 залишене без змін, а скарги позивача без задоволення.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні випливає, що первинний документ це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак такими, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит та віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, є реальне здійснення господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначеної операції необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні дані про обсяг та зміст господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, 02.01.2014 ТОВ Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор уклало з ТОВ Крістенс договір поставки № 140102.

На підтвердження виконання ніби то укладених між позивачем та його контрагентом зобовязань ТОВ Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор надало податкові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Однак, з наданих позивачем видаткових накладних по отриманим позивачем від ТОВ Крістенс матеріалів виробництва лікеро-горілчаних виробів вбачається, що в них не зазначено місце їх складання, відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, відсутність посилання на дату та номер довіреностей на отримання ТМЦ і правильності їх оформлення, що не дає можливості ідентифікувати осіб та відсутні реквізити довіреностей на отримання товарів.

Суд критично оцінює копію довіреності від 02.01.2014 (а.с.16 том 2), на яку посилаються представники позивача як на доказ існування такої довіреності при отриманні товару позивачем від ТОВ Крістенс, оскільки така довіреність не надавалась до перевірки і не була предметом дослідження при первісному розгляді справи у судах.

Суд вважає, що вищезазначене свідчить про оформлення документів не у звязку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, повязаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку. Фінансової звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку позивачем не надано.

Також судом досліджено акт ДПІ у Соломянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 р. № 352/26-58-22-07-17/38022110 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Крістенс щодо підтвердження господарських відносин з платниками за січень 2014 року за висновками якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ Крістенс у січні 2014 року. У вказаному акті зазначено про відсутність у ТОВ Крістенс виробничих потужностей, необхідних для проведення операцій з поставками матеріалів для виробництва лікеро-горілчаної продукції, складських приміщень, необхідних для зберігання матеріальних цінностей.

Крім того, ТОВ Крістенс у вказаний період мало взаємовідносини ще із 143 контрагентами по всій території України, а тому суд ставить під сумнів фізичну можливість виконання всіх господарських операцій при цьому, що в товаристві працює лише одна особа.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-101112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (ТОВ Золотоніський лікеро-горілчаний завод Златогор) виданих йому податкових накладних (ТОВ Крістенс) не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані до адміністративного позову та для перевірки документи не підтверджують реальний характер здійснення господарської операції, а тому не є належними документами на підтвердження права позивача на податковий кредит.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного рішення покладено на відповідача.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлений 24 грудня 2015 року