Постанова № 54601883, 23.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2996/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

23 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" та Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 05.08.2015 р. №0003761702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 90676,92 грн., в тому числі основного платежу 19563,92 грн. та штрафних санкцій 71113 грн.; № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 974251,25 грн., в тому числі основного платежу 779401 грн. та штрафних санкцій 194850,25 грн.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року вказаний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області № НОМЕР_2 від 05.08.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 90676,92 грн., в тому числі основного платежу 19563,92 грн. та штрафних санкцій 71113 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач, оскаржив постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та просив прийняти нову постанову в цій частині.

В свою чергу, відповідач не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, також подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити, а також заперечили проти апеляційної скарги відповідача.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача та просили задовольнити апеляційну скаргу відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу позивача належить задовольнити, виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, у період з 20.10.2014 р. по 14.04.2015 р. службовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області проводилась планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.07.2011 р. по 31.08.2014 р.

За результатами перевірки 21.04.2015 р. було складено акт № 1035/2204/34020957, відповідно до висновків якого встановлені такі порушення: ст. 50, п. 200.1 ст. 200, п. 209.2, п. 209.6, 209.7 ст. 209 ПК України, Порядку подання та заповнення уточненого розрахунку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 р., Наказом ГУ Міндоходів Украни № 678 від 13.11.2013 р., Наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014 р. (Порядок № 1492), в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 648942 грн., в тому числі: за жовтень 2012 року на 2748 грн., за листопад 2012 року на 3529 грн., за вересень 2013 року на 156 грн., за квітень 2014 року на 642500 грн.; ст. 50, п. 192, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п. 209.2, п. 209.6, п. 209.7, п. 209.17 ст. 209 ПК України, Порядку № 1492, Наказу № 678, Наказу № 966, в результаті ТОВ "Агро-Еталон": завищено суму ПДВ, що підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю запишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства в розмірі 642500 грн. по декларації (спеціальний режим) за квітень 2014 року; занижено суму ПДВ, що підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю запишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства по деклараціях всього в сумі 788679 грн.; п. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1, п.п.168.4.1, 168.4.2, 168.4.3 п. 168.4 ст. 168, п.176.1 "е", п. 176.2 "а" ст. 176 ПК України, а саме: неперерахування до бюджету узгодженого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, самостійно визначеного платником податку в сумі 662481,76 грн.; п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме: за несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб період, що перевіряється, в результаті чого нарахована пеня в сумі 62576,29 грн.; п.2.11, 3.1, 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (Положення №637), а саме: підзвітним особам товариства проведено готівкові розрахунки на суму 9663 грн. без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Не погодившись з висновками вказаного акта перевірки, позивач подав до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області заперечення від 06.05.2015 р. № 194, які 13.05.2015 р. листом за № 13848/10/02-28-22-04 залишені без задоволення.

За наслідками перевірки, з урахуванням висновків, викладених в акті № 1035/2204/34020957, 18.05.2015 р. відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_3, яким було нараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 3675546,96 грн., в тому числі основного платежу 662481,76 грн. та штрафних санкцій 3013065,20 грн.; № НОМЕР_4, яким було нараховано ПДВ у сумі 2423573,00 грн., в тому числі основного платежу 1424858,00 грн. та штрафних санкцій 998715,00 грн.

Не погоджуючись із нарахуваннями згідно вищезазначених податкових повідомлень-рішень, позивач 29.05.2015 р. звернувся із скаргою до Головного управління ДФС у Вінницькій вихідний № 265 про перегляд і скасування податкових повідомлень-рішень.

При розгляді Головним управлінням ДФС у Вінницькій області скарги було проведено позапланову виїзну перевірку та складено акт № 1764/2204/34020957 від 02.07.2015 р., висновками якого було підтверджено порушення: ст. 50, п. 187.1 ст. 187, ст. 200 ПК України, Порядку № 1492, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 6 442 грн., в тому числі за жовтень 2012 року на 2748 грн., за листопад 2012 року на 3529 грн., за вересень 2013 року на 165 грн.; ст. 50, п. 185.1 ст. 185, ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, Порядку № 1492, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства по деклараціях, всього в сумі 788679 грн., в тому числі: за серпень 2011 року в сумі 11189 грн., за січень 2012 року в сумі 2623 грн., за лютий 2012 року в сумі 1574 грн., за березень 2012 року в сумі 1194 грн., за квітень 2012 року в сумі 356907 грн., за травень 2012 року в сумі 1682 грн., за липень 2012 року в сумі 25537 грн., за серпень 2012 року в сумі 1647 грн., за вересень 2012 року в сумі 1349 грн., за грудень 20012 року в сумі 16150 грн., за лютий 2013 року в сумі 1300 грн., за березень 2013 року в сумі 2909 грн., за вересень 2013 року в сумі 20198 грн., за грудень 2013 року в сумі 202989 грн., за січень 2014 року в сумі 98271 грн., за травень 2014 року в сумі 21594 грн., за червень 2014 року в сумі 21567 грн.; п. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п.п. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1, п.п.168.4.1, 168.4.2, 168.4.3 п.168.4 ст. 168, п. 176.1 "е", п. 176.2 "а" ст. 176 ПК України, а саме: неперерахування до бюджету узгодженого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, самостійно визначеного платником податку в сумі 19563,92 грн.; п.п. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, в результаті чого нарахована пеня в сумі 399,93 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки Головне управлінням ДФС у Вінницькій області винесло рішення про результати розгляду первинної скарги від 24.07.2015 року № 860/10/02-32-10-04, яким скасувало: податкове повідомлення-рішення від 18.05.2015 року №0002492204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 2423573 грн. (в т.ч. основний платіж 1424858 грн., фінансова санкція 998715 грн.) в частині основного платежу 642500 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 803125 грн., а в іншій частині повідомлення-рішення було залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 18.05.2015 року № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3675546,96 грн. (в т.ч. основний платіж 662481,76 грн., фінансова санкція 3013065,20 грн.) в частині основного платежу у сумі 642917,84 грн. та застосованих штрафних санкцій у сумі 2941952,20 грн.), а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до вищезазначеного рішення про результати розгляду первинної скарги від 24.07.2015 р. № 860/10/02-32-10-04 відповідач 05.08.2015 р. у відношенні позивача прийняв податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1, яким збільшено ПДВ у сумі 977948 грн., в тому числі основного платежу 782358, грн. та штрафних санкцій 195590 грн.; № НОМЕР_2, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб в сумі 90676,92 грн., в тому числі основного платежу 19563,92 грн. та штрафних санкцій 71113 грн.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області № НОМЕР_2 від 05.08.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 90676,92 грн., в тому числі основного платежу 19563,92 грн. та штрафних санкцій 71113 грн., оскільки позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів погодитись з висновком суду першої інстанції у частині задоволення позову з наступних підстав.

За змістом пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПКУкраїни, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 168.4 ПК України визначено порядок сплати (перерахування) податку до бюджету. Зокрема, суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом юридичної особи на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу (підпункт 168.4.3 пункту 168.4 статті 164 ПКУ).

При цьому, у разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу;

Підпунктом 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 ПК України визначено, що юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням сплачують (перераховують) суми утриманого податку (одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів) на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Отже, податок на доходи фізичних осіб з найманих працівників підрозділів (підстанцій, цехів, виробничих баз), які не уповноважені нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, повинен бути перерахований до бюджету за місцезнаходженням цих підрозділів.

Суд установив, що на території с. Шелюги Якимівського району Запорізької області створений структурний підрозділ ТОВ "Агро-Еталон", що підтверджуються наказом від 07.10.2009 р. № 47 та штатним розписом з 01.11.2009 р.

ТОВ "Агро-Еталон" взяте на облік за неосновним місцем обліку у Мелітопільській ОДПІ (Якимівське відділення) у зв'язку з наявністю підрозділу (об'єкта) на території с. Шелюги Якимівського району Запорізької області, що підтверджується відповідним повідомленням від 18.08.2015 р. № 2514/10/08-21-11-03.

Відповідно до довідки Мелітопільській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 29.09.2015 р. № 3260/10/08-21-11-03 ТОВ "Агро-Еталон" перебуває на обліку як платник податків з грудня 2009 року.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними доводи контролюючого органу, що позивач у даному випадку зобов'язаний був перераховувати податок на доходи фізичних осіб з виплаченим фізичним особам доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки (паї) за своїм місцезнаходженням.

На твердження представників відповідача про те, що контролюючий орган не повідомлявся про утворення будь-яких структурних підрозділів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абзацу другого підпункту 168.4.2 пункту 168.4 статті 168 ПК України у разі прийняття рішення про створення відокремленого підрозділу юридична особа повідомляє про це контролюючі органи за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням таких новостворених підрозділів у встановленому порядку.

Водночас, недотримання позивачем порядку інформування контролюючого органу про утворення структурних підрозділів не позначається на факті перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб, а відтак - і на виконанні ним своїх податкових зобов'язань.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачем виконано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та у повному обсязі перераховано до бюджету 19563,92 грн. такого податку.

Враховуючи, що станом на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення податок був нарахований, утриманий та сплачений, застосування штрафних санкцій є безпідставним.

Викладене обумовлює висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області № НОМЕР_2 від 05.08.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 90676,92 грн., в тому числі основного платежу 19563,92 грн. та штрафних санкцій 71113 грн.

Що стосується іншої частини позовних вимог, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, у висновку щодо заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 6442,00 грн., судом першої інстанції не було враховано те, що із 6442,00 грн. донарахованого зобовязання, позивачем фактично були задекларовані в уточнених розрахунках та сплачені до державного бюджету 3485,00грн., несплаченими залишились лише 2957,00 грн. Неврахування часткової сплати податкового зобовязання з ПДВ фактично спричиняє повторне стягнення до державного бюджету 3485,00 грн.

Відповідно до п. 209.1 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

За змістом п. 209.2 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 209.11 ПК України передбачено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то п.п. а) зазначено, що на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

В свою чергу, у висновку щодо заниження ПДВ, що підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства на суму 747085,00 грн. судом першої інстанції не було враховано те, що фактично донараховані за актом перевірки суми завищення податкового кредиту, складаються із сум, які декларувались позивачем в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій при коригуванні (зменшенні) податкового кредиту за відповідні періоди та підлягали сплаті та фактично сплачувались під час подання уточнених розрахунків. Помилки по перенесенню залишків в уточнюючих розрахунках до декларацій з ПДВ (скорочена) ніяким чином не впливали на суми, які декларувались до сплати на спецрахунок в уточнюючих розрахунках.

При цьому, в податковому повідомленні-рішенні форми «Р» від 05.08.2015 р. №0003742204 зазначено пункти та статті законодавчих актів, відповідно до яких був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобовязань, зокрема: п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, абз.2 ст. 36, п. 123.1. ст. 123 ПК України. Однак, жодна із зазначених норм не передбачає стягнення до бюджету донарахованого податкового зобовязання з ПДВ, що підлягало відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємств.

Разом з тим, можливість стягнення до бюджету податків, які не сплачувались платником до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги можливе лише у випадках використання не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу (п. 123.2. ст. 123 ПК України), проте таких порушень ні матеріалами справи, ні висновками суду не встановлено.

Відповідно до п. 123.1. ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1.54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Тобто, навіть у випадку донарахування зобовязання з ПДВ, що підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства, можливе стягнення до бюджету лише штрафної санкції, визначеної п. 123.1. ст. 123 ПК України.

Крім того, висновок суду про те, що операції з придбання товару у ТОВ «ВІАЛОНТ» та ПП «ХЕРСНАГРОРЕСУРС» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як економічно необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності, було зроблено внаслідок неповного дослідження всіх матеріалів справи.

Слід зауважити, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в додатковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, інформація про не знаходження контрагентів (TOB «BIAJIOHT» та ПП «ХерсонАгроРесурс») за юридичною адресою та неможливість здійснення їх перевірки не є підставою для визнання правочинів недійсними, а господарських операцій безтоварними, оскільки чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Так само, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власного ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі податкового кредиту сум, сплачених у зв'язку з придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Згідно з частиною 2 статті 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

За вказаних обставин, суд першої інстанції допустив помилкове тлумачення застосованого закону, а тому ухвалене ним судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, відповідно до статті 202 КАС України, є підставою для скасування цього рішення з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.

За змістом ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, йог посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення.

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.08.2015 року, в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 974251,25 грн., в тому числі основого платежу 779401,00 грн. та штрафних санкцій 194850,25 грн.

Прийняти у цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.08.2015 року, в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 974251,25 грн., в тому числі основого платежу 779401,00 грн. та штрафних санкцій 194850,25 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області сплачений судовий збір 16075,15 грн..

Решту частину постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 грудня 2015 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10