Постанова № 54601454, 24.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 761/25336/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Осаулов А.А.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Артюхіна М. А.

пр-к апелянта Костюк О.І., Сутула Т.В.

пр-к позивача Куліковський В.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, а саме: не реєстрації за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по станції Ніжин за вказаний період та не надсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Ніжинської міської ради;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі - 2 290 490 гривень 89 копійок.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2014 року між державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця», що є платником податку на прибуток на загальних умовах, в особі начальника відокремленого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень Пащенко В.І., діючого на підставі довіреності №4234-НЮ від 27.12.2012 року, з однією сторони, та Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області в особі начальника Кулініч В.М., діючого на підставі Положення про управління, з другої сторони, був укладений договір №ПЗ/ДН-1-145197/НЮ про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій.

Відповідно до п.2.2 вказаного договору залізниця зобов'язалася здійснювати щоденне перевезення пільгових категорій громадян, передбачених діючим законодавством України.

Відповідач зобов'язується відповідно до п.5 статті 102 Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 приймати щомісячні розрахунки щодо послуг, наданих отримувачем, які мають право на пільговий проїзд та здійснювати компенсаційні виплати за пільговий проїзд за рахунок субвенцій з державного бюджету у межах коштів, передбачених на зазначену мету у місцевому бюджеті на 2014 рік та затверджених рішенням 49 позачергової сесії Ніжинської міської ради 6 скликання від 31.01.2014 року, в сумі 700 000 грн.

Відповідно до п.3.1 договору, для проїзду залізничним транспортом пільгові категорії громадян регіону купують квитки на умовах, передбачених відповідними законодавчими актами України.

Згідно до п.3.2 договору, залізниця щомісяця готує розрахунок обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення окремих категорій громадян та подає Управлінню розрахунок на суму, яка підлягає компенсації та облікові форми.

Пунктом 3.3 договору, передбачено, що управління, після надходження на його власні рахунки коштів, передбачених на компенсаційні виплати, в п'ятиденний строк перераховує зазначені кошти Залізниці.

За період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року залізницею було надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян зі станції Ніжин на суму - 2 990 490,89 грн., яку Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області було відшкодовано ДТГО «Південно-Західна залізниця» в розмірі наявної і виділеної на ці потреби суми коштів - 700 000 грн.

Акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги по станції Ніжин щомісячно складались і надсилались на адресу відповідача, що підтверджуються актами звіряння розрахунків по субвенціям за надані послуги перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні між Київською дирекцією залізничних перевезень ДТГО «Південно-Західна залізниця» та головним розпорядником коштів місцевого бюджету Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області.

Позивач посилаючись на той факт, що Управлінням порушується право ДТГО «Південно-Західної залізниці» на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею, звернувся з даним позовом в суд.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо невиконання відповідачем умов Договору є протиправними, а сума заборгованості підлягає стягненню на користь позивача. Крім того, суд зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань..

Надаючи правову оцінку прийнятому судом першої інстанції рішенню колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно з ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року (далі - Порядок № 256).

Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі ( п.2 Порядку № 256).

Згідно п. 3 Порядку № 256, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 5 Порядком № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад, зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. N 20.

Відповідно до п. 6 Порядку № 256, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо зокрема, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. N 20.

У разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

З матеріалів справи вбачається, що сума до відшкодування перевищує розмір затверджених на вказаний період субвенцій.

Апелянтом в суді апеляційної інстанції надано для огляду докази надсилання інформації щодо додаткових зобов'язань до фінансового органу, а саме: актів звіряння розрахунків за надані послугу, що містять інформацію про фактично нараховані суми, з відмітками фінансового органу про їх прийняття.

Отже, висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог п. 6 Порядку № 256, а відповідно і допущену ним бездіяльність щодо не реєстрації за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по станції Ніжин за вказаний період та не надсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Ніжинської міської ради є помилковим.

Щодо позовних вимог в частині стягнення витрати на перевезення залізницею пасажирів, то відповідачем зобов'язання за договором про розрахунки за надані послуги по перевезенню було виконано у межах коштів, передбачених на зазначену мету у місцевому бюджеті та визначених договором між сторонами. Заборгованість, що виникла зумовлена відсутністю відповідного асигнування в необхідному розмірі.

Частиною 1 статті 47 Бюджетного кодексу України закріплено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів; порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1, 3, 4 ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Тобто, загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Відповідачем було належним чином виконано свої зобов'язання в межах затверджених субвенцій, а сам в розмірі 700 000 грн..

За таких підстав, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі - 2 290 490 гривень 89 копійок.

Відтак, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 25.12.2015 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.