Ухвала суду № 54601039, 24.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5985/15

Головуючий у 1-й інстанції: Нуколайчук М.Є.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини А4009 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А4009 про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: зобов'язати військову частину А 4009 здійснити позивачу виплату добових за час відрядження в розмірі 7860 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.11.2015 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу добових витрат на відрядження; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу добові витрати на відрядження за 262 доби за період з 08.01.2015 по 26.09.2015.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на військовій службі у військовій частині А4009. Згідно наказу №4 від 08.01.2015 позивач, як капітан вибув у відрядження на 30 діб з 08.01.2015 по 24.01.2015 у розпорядження командира військової частини А4152 с. Нова Любомирка, Рівненська область, з метою виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах, витяг з наказу №4 міститься в матеріалах справи. Відповідно до посвідчення про відрядження від 08.01.2015 №48, копія якого міститься в матеріалах справи, позивач відряджений до с. Нова Любомирка Рівненської області військова частина А4152, термін відрядження - 30 днів, з метою виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах військової частини А4152, підстава: наказ від 08.01.2015 №4, розпорядження командувача військ ОК "Північ" №186/5/1/18 від 06.01.2015.

Однак в подальшому, термін відрядження позивача постійно продовжувався строком на 1 місяць, що підтверджується витягами з наказів командира військової частини А4009 (по стройовій частині) від 26.01.2015 №19, від 23.02.2015 №41, від 26.03.2015 №66, від 09.04.2015 № 76 та від 22.04.2015 № 84.

Разом з тим 26.09.2015 позивач, прибув з відрядження з військової частини А4152 (пп В1670) с. Нова Любомирка Рівненської обл. і приступив до виконання службових обов'язків (підстава - посвідчення про відрядження), що підтверджується витягом з наказу командира військової частини А4009 (по стройовій частині) від 28.09.2015 №199.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази (копії витягів з наказів) підтверджують факт перебування позивача у відрядженні в військовій частині А4152 (пп В1670) с. Нова Любомирка Рівненської обл. протягом 262 діб, внаслідок чого останньому неправомірно не нараховано та не виплачено відповідачем добові витрати на відрядження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

За приписами ч. 6, 9 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 № 98 особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

При цьому в силу п. 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 № 530 (далі - Інструкція) визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Згідно п. 1.11 Інструкції виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.

Окрім цього п. 1.4 Інструкції передбачено, що забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.

Відповідно до п. 1.12 Інструкції за відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються.

Так, факт перебування позивача у відрядженні у військовій частині А4152 підтверджується довідкою від 15.10.2015 за №692; витягами з наказів командира військової частини А4009 (по стройовій частині) від 26.01.2015 №19, від 23.02.2015 №41, від 26.03.2015 №66, від 09.04.2015 № 76 та від 22.04.2015 № 84; завіреною т.в.о начальника штабу ВЧ А4009 копією посвідчення про відрядження №48 від 08.01.2015, копією книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу військової частини А4009.

При цьому посвідчення про відрядження позивача № 48 від 08.01.2015 відповідає вимогам Інструкції, відхилень від порядку його оформлення судом апеляційної інстанції не встановлено.

За приписами п. 1.16 Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), направленим у відрядження одиночним порядком, крім відряджень, зазначених у пунктах 1.23 і 1.24 цієї Інструкції, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 1.5 цієї Інструкції, і за час перебування в дорозі виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Відрядження, у тому числі для інспектування військ, проведення ревізій та перевірок господарської та фінансової діяльності військових частин, призначається на строк не більше 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі (п. 1.5 Інструкції).

Позивач був відряджений з 08.01.2015 по 06.02.2015 при цьому строк відрядження в подальшому постійно продовжувався на 1 місяць, що підтверджується витягами з наказів.

Таким чином, відрядження позивачу призначалось в межах строку, визначеного п. 1.5 Інструкції.

Додатком 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" встановлено, що сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 30 грн.

Стосовно доводів відповідача, викладених у апеляційні й скарзі відносно того, що відповідно до п. 1.25 Інструкції військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період в розпорядженні не провадиться, колегія суддів зазначає таке.

Зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання визначено п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Відповідно до п. 116 вказаного Положення зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:

1) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців;

2) якщо посада, на яку призначено військовослужбовця, належить до номенклатури призначення нижчої посадової особи і не є вакантною, а також до номенклатури призначення командира військової частини А0515;

3) пониження у посаді в порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення або призначення на нижчу посаду на підставі висновку атестації, якщо неможливо відразу призначити військовослужбовця на нижчу посаду;

4) повернення депутатів, які є військовослужбовцями, після закінчення строку їх депутатських повноважень;

5) повернення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних (освітніх) закладів;

6) повернення військовослужбовців, які направлені за кордон без виключення із списків особового складу військових частин, у яких вони проходили службу до направлення, якщо їх військові посади внаслідок організаційно-штатних заходів у військовій частині скорочено;

7) закінчення строку перебування військовослужбовців на посадах науково-педагогічних працівників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів та необрання їх на ці посади за результатами нового конкурсу;

8) скасування допуску до державної таємниці - до вирішення питання дальшого проходження військової служби;

9) відрахування слухача денної форми навчання з вищого навчального закладу;

10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби;

11) якщо в особливий період випускники вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів після завершення навчання не можуть бути безпосередньо призначені на посади;

12) навчання військовослужбовців за денною формою у вищому навчальному закладі іншого військового формування - до закінчення навчання;

13) якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні;

14) якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими;

15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення;

16) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, які займають військовослужбовці, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками), за відсутності можливості перемістити таких військовослужбовців на вакантні посади, - до закінчення відпустки по догляду за дитиною.

Спірні правовідносини не підпадають під дію даної норми, оскільки не передбачені серед підстав, у разі настання яких допускається таке зарахування. Таким чином, посилання представника відповідача на п. 1.25 Інструкції як на підставу правомірності невиплати добових позивачу є необґрунтованим.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу добових витрат на відрядження, оскільки прийняття такого рішення забезпечить повний захист прав, свобод та інтересів позивача.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог у спосіб та межах передбачених законодавством.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Військової частини А4009 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4