Рішення № 54600969, 23.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/15911/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Шклянка М.П.

Доповідач Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини від всіх доходів відповідача щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви, а саме з 20.04.2015 року і до повноліття дитини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що навчається в Національному університеті державної податкової служби України, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з 20.04.2015 року та до закінчення сином навчання, не довше ніж до досягнення ним 23-х річного віку.

Стягнуто з ОСОБА_1, на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Посилається на те, що 15.07.1995 року вони зареєстрували шлюб з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_3 від шлюбу у них народився син ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_3. За рішенням суду від 04.11.2014 року шлюб між сторонами було розірвано, та у зв'язку з матеріальним становищем, відсутності можливості окремого проживання, сторони продовжують проживати разом. Позивачка посилається на те, що останнім часом, а саме більше року відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги та забезпечення дітей. Утриманням дітей займається позивачка. В даний час їх спільний син навчається на II курсі Національної академії доходів та зборів, на денній формі навчання, що не дає йому змоги самостійно влаштуватись на роботу. В зв'язку з чим позивачка несе витрати, в тому числі на проїзд сина до місця навчання. Добровільно надавати кошти на утримання дітей відповідач не хоче, тому позивачка звернулась з позовом до суду про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/3 частини від його доходу на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 до її повноліття, та 1/3 частину від доходів відповідача на утримання сина ОСОБА_4, що продовжує навчання до досягнення сином 23 років.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 15.07.1995 року.

Від шлюбу сторони мають повнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04.11.2014 року шлюб між сторонами було розірвано.

В суді першої інстанції встановлено, що після розірвання шлюбу сторони разом з дітьми проживають разом в спільній квартирі.

В даний час, згідно довідки від 27.10.2015 року №454 повнолітній син сторін ОСОБА_4 навчається в Національному університеті державної податкової служби України. Строк закінчення навчання - 30.06.2017 року.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 працює у Департаменті ДАІ МВС України на посаді старшого інспектора, її щомісячний дохід в середньому становить приблизно 5000 грн.

Згідно довідки Головного Управління пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, розмір якої становить 2524 грн. щомісяця.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Відповідно до ст.199 Сімейного Кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідач не має інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних членів сім'ї, аліментні зобов'язання щодо інших осіб у відповідача відсутні, що не заперечують сторони.

Судом встановлено, що між сторонами існують складні стосунки, з пояснень позивачки встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не надає їй добровільно матеріальної допомоги по вихованню та забезпеченню дітей. ОСОБА_1 звинувачує ОСОБА_2 в неналежному вихованні дочки. Що стосується допомоги сину, вважає, що оскільки син повнолітній може влаштуватись на роботу і забезпечувати себе сам.

Оскільки в суді першої інстанції ОСОБА_1 не довів своєї участі в матеріальному утриманні дітей, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Виходячи із положень ст.182 Сімейного Кодексу України та встановленого прожиткового мінімуму для дитини, суд дійшов вірного висновку, що позов ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів па неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частини від його доходів щомісяця.

Щодо вимог про стягнення аліментів на повнолітнього сина до досягнення ним 23-річного віку, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову та стягнув аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини від доходу відповідача щомісячно до закінчення сином навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23років.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 нічого не купує дочці, не виховує її та не приділяє уваги, а вихованням дочки займається відповідач(позивач за зустрічним позовом), колегія суддів не приймає до уваги , оскільки доказів цих тверджень відповідно до статей 58-59 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 суду не надав.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не викликав та не допитав свідків зі сторони відповідача (позивача по зустрічному позову), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 не заявляв в суді першої інстанції клопотання про виклик свідків та про залучення будь - яких інших доказів у справі.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що з позовом про визначення місця проживання неповнолітньої доньки до суду не звертався, оскільки колишнє подружжя все рівно проживає в одній квартирі, діти проживають разом з батьками.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна стороназобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні зустрічного позову за недоведеністю.

Щодо задоволення частково первісного позову ОСОБА_2, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами щомісячний дохід позивача ОСОБА_2 становить в середньому 5000 грн.

Пенсія відповідача ОСОБА_1 становить 2524 гривень щомісячно.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, як мати так і батько дитини.

Враховуючи доходи позивача та відповідача, колегія суддів вважає за можливе, виходячи із засад справедливості рішення суду змінити в частині розміру коштів, що підлягають стягненню на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

В іншій частині рішення суду належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,309, 313-315,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року - змінити в частині розміру коштів, що підлягають стягненню на утримання повнолітнього ОСОБА_4, з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді