Постанова № 54600856, 24.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2015 року № 826/24202/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Сантехнічно-Монтажно- Будівельна компанія «ЕСТМ-Буд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вимог, рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-Сантехнічно-Монтажно- Будівельна компанія ЕСТМ-Буд» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) з наступними позовними вимогами:

визнати протиправною та скасувати вимогу від 14 липня 2015 року № Ю-0037961706 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 137057,22 грн.;

визнати протиправним та скасувати рішення від 14 липня 2015 року № 0037951706 про застосування штрафних санкцій в розмірі 68528,61 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року № 0000561702 про сплату податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 92105,63 грн.;

визнати протиправною та скасувати вимогу від 01 вересня 2015 року № Ю-3681-03 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 202027,55 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/24202/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17 листопада 2015 року представники позивача підтримали адміністративний позов, просили суд задовольнити його. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-Сантехнічно-Монтажно- Будівельна компанія ЕСТМ-Буд» зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 05 листопада 2004 року та перебуває на податковому обліку у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 18 травня 2015 року по 29 травня 2015 року на підставі наказу № 864 від 28 квітня 2015 року та направлень на проведення перевірки посадовими особами відповідача на підставі ст. 20, 75, 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 15 червня 2015 року № 543/26-54-22-04-07/33192357 (далі по тексту - акт перевірки).

Яв висновок актом перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 4059580 грн., в тому числі за січень 2013 року 27467 грн., за лютий 2013 року 20073 грн., за березень 2013 року в сумі 286359 грн., за квітень 2013 року в сумі 210796 грн., за травень 2013 року в сумі 141508 грн., за липень року в сумі 570392 грн., за серпень 2013 року в сумі 441782 гри., за вересень 2013 року в сумі 269407 грн., за жовтень 2013 року в сумі 436650 грн., за листопад 2013 року в сумі 143851 грн., за грудень 2013 року в сумі 112794 грн., за січень 2014 року в сумі 93353 грн., за лютий 2014 року в сумі 125452 грн., за березень 2014 року в сумі 20955 гри., за квітень 2014 року в сумі 163149 грн., за травень 2014 року в сумі 160731 грн., за червень 2014 року в сумі 269431 грн., за серпень 2014 року в сумі 201422 грн., за вересень 2014 року в сумі 71372 грн., за жовтень 2013 року в сумі 138337 грн., за листопад 2014 року в сумі 154299 грн.;

- п.п. 138.1.1 п.138.1, пп. 138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 3527864 грн., у тому числі за 2013 рік в сумі 2193684 грн., за 2014 рік в сумі 1334180 грн.;

- п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: не відображення в податковому розрахунку (форма № 1-ДФ) за 4 квартал 2014 виплати грошових коштів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1;

- п. п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: податок на доходи фізичних осіб в сумі 52 851,4 грн. не утримано та не перераховано до бюджету;

- пункту 7 етапі 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: заниження суми утриманого єдиного внеску із сум заробітної плати та сум винагород за виконані роботи (надані послуги)за цивільно-правовими договорами на суму 11726,37 грн.;

- пункту 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а сааме: заниження суми нарахованого єдиного внеску на суми заробітної плати та суми винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами на суму 125330,85 грн.;

- пункту 1 частини 1 стапі 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: заниження суми, на які нараховується та з якої утримується єдиний внесок (38,52%. 34,7%, 33,2%, 3,6%, 2,6%, 2%) у розмірі 325355,00 грн.

На підставі акту перевірки та з урахуванням розглянутих заперечень відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року № 0000561702, яким позивачу в порушення вимог п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, п.п. 162.2.1 п. 162.2 ст. 162, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 92105,63 грн., у тому числі за основним платежем 0 52851,40 грн. та за штрафними санкціями - 39254,23 грн.;

- рішення № 0037951706 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14 липня 2015 року, яким позивачу в порушення ст. 25, 11, п. 3 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» донараховано 137057,22 грн. єдиного внеску та застосовано штрафні санкції у розмірі 68528,61 грн.

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 липня 2015 року № Ю-0037961706.

На думку відповідача позивачем не відображено в податковому розрахунку за 4 вкартал 2014 року виплати грошових коштів ФОП ОСОБА_1, не дотримано законодавства про працю при оформлені трудових відносин з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, нараховано дохід за період з січня 2013 року по листопад 2014 року у сумі 325728 грн., але податок на доходи фізичних осіб у сумі 52851,40 грн. не утримано та не перераховано до бюджету, з отриманого доходу не сплачено єдиний внесок у розмірі 137057,22 грн.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 20 серпня 2015 року № 12903/10/26-15-10-08-16 та рішенням ДФС України від 28 вересня 2015 року № 20427/6/99-99-10-01-07-25 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року № 0000561702, рішення № 0037951706 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14 липня 2015 року та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 липня 2015 року № Ю-0037961706 - без змін.

Не погоджуючись з винесеними податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2015 року № 0000561702, рішенням № 0037951706 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14 липня 2015 року та вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14 липня 2015 року № Ю-0037961706 позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 162.1 ст.162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід (пп. 163.3.3 п.163.1 ст.163 ПК України).

Згідно із п. 164.2 ст.162 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України).

Згідно п. 176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п. 177.2 ст.177 ПК України).

Згідно із пп. 177.8 ст.177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пп. 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Згідно із п.171.1 та пп.«а» п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

У пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV цього Кодексу.

Крім того, п.18.1 ст.18 ПК України передбачено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Тобто, податкові агенти не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам, зареєстрованим у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.

Так, виходячи зі змісту акту перевірки відповідач дійшов висновку про те, що відносини позивача та ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 носять характер трудових, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є найманими працівниками позивача.

Проте, в спростування викладених в акті перевірки висновків відповідача та на підтвердження наявності належного оформлення позивачем трудових відносин із ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 позивачем надано до суду договора про транспортне обслуговування з первинними документами, а саме.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 10.05.2011/С про транспортне обслуговування від 10 травня 2011 року, відповідно до умов якого за заявками позивача ФОП ОСОБА_2 надає послуги автомобільного вантажного транспорту (на базі автомобіля КАМАЗ 5320 - самоскид, державний реєстраційний номер НОМЕР_3) для виконання вантажно-розвантажувальних робіт на об'єктах позивача у місті Києві.

ФОП ОСОБА_2 надає позивачу транспортний засіб у термін, зазначений у заявці, та забезпечує кваліфікованим персоналом для обслуговування транспортного засобу. Договірна вартість послуг становить 108,00 грн./год. без ПДВ.

На підтвердження факту виконання робіт в межах даного договору позивачем долучено до матеріалів справи копії актів приймання виконаних робіт, які виконувалися на об'єкті Житлово-офісний комплекс з вбудованими-прибудованими торговими приміщеннями, об'єктами громадського харчування та підземною автостоянкою по АДРЕСА_1.

Оплата за придбані послуги виконувалася в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується копіями квитанцій на оплату та відображені в картці рахунку 631.

Також, між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 06.05.11/С від 06 травня 2011 року, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 за заявками позивача надавати послуги автомобільного крану КС 3575 А (на базі автомобіля ЗІЛ 133 ГЯ, державний реєстраційний номер НОМЕР_4) для виконання вантажно-розвантажувальних робіт на об'єктах замовника у місті Києві. ФОП ОСОБА_3 надає позивачу транспортний засіб у термін, зазначений у заявці, та забезпечує кваліфікованим персоналом для обслуговування транспортного засобу. Вартість послуг згідно договору складає 156,00 грн./год.

На підтвердження факту виконання робіт в межах даного договору позивачем долучено до матеріалів справи копії актів приймання виконаних робіт, які виконувалися на об'єкті Житлово-офісний комплекс з вбудованими-прибудованими торговими приміщеннями, об'єктами громадського харчування та підземною автостоянкою по АДРЕСА_1.

Оплата за придбані послуги виконувалася в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується копіями квитанцій на оплату та відображені в картці рахунку 631.

З матеріалів справ вбачається, що ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 зареєстровані як фізичні особи-підприємці у встановленому законодавством порядку, мають свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, перебувають на податковому обліку в контролюючих органах, мають право займатися діяльністю автомобільного вантажного транспорту.

Тобто, в розумінні положень ПК України ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 є податковими агентами, на яких покладено обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Подаючи податковий розрахунок за формою № 1-ДФ позивач, який заповнював форму, не діяв як податковий агент.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що ФОП ОСОБА_2 є найманим працівником, його відносини з позивачем є трудовими, а дохід - його зарплатою у зв'язку з тим, що в журналах реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці є запис про їх інструктаж зі вказанням посади «Водій вантажного автомобіля», виходячи з наступного.

З пояснень позивача, викладених в адміністративному позові, вбачається, що, оскільки ФОП ОСОБА_2, надаючи транспортні послуги згідно укладеного договору, постійно знаходився у зонах постійно діючих та потенціально небезпечних виробничих факторів, з метою недопущення створення небезпечної ситуації на об'єкті будівництва був проінструктований з питань охорони праці.

Оскільки при наданні транспортних послуг на об'єктах будівництва є конкретні вимоги з охорони праці на будівельному майданчику, пов'язані з навантаженням, розвантаженням, перебуванням у зоні дії вантажопідйомних кранів тощо, надання ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 послуг згідно договору не звільняє їх від необхідності знання цих вимог.

Отже, ні в ході проведення перевірки, ні станом на момент розгляду справи відповідачем не надано будь-яких документальних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки твердження, та які б, відповідно доказували наявність документально підтверджених фактів порушення відповідачем вимог трудового та податкового законодавства.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від від 14 липня 2015 року № 0000561702 підлягає скасуванню.

Щодо несплати позивачем єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Оскільки послуги згідно укладених цивільно-правових договорів надавались ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, вони не підлягають оподаткуванню.

Крім того, докази несплати ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 самостійно єдиного внеску відповідачем не надані

В свою чергу, позивачем долучено квитанції про сплату єдиного внеску ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, що передбачено законодавством України.

Відтак, висновки акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління ДФС у м. Києві в є необґрунтованими, а прийняті на підставі цього акту вимога від 14 липня 2015 року № Ю-0037961706 про сплату боргу (недоїмки), рішення від 14 липня 2015 року № 0037951706 про застосування штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року № 0000561702 - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Сантехнічно-Монтажно- Будівельна компанія ЕСТМ-Буд» підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро-Сантехнічно-Монтажно- Будівельна компанія ЕСТМ-Буд»задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14 липня 2015 року № 0000561702.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14 липня 2015 року № Ю-0037961706.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві 14 липня 2015 року № 0037951706 про застосування штрафних санкцій.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро-Сантехнічно-Монтажно-Будівельна компанія ЕСТМ-Буд» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник