Рішення № 54600659, 22.12.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 р. Справа № 923/1850/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс", м. Херсон

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Скадовськ Херсонської області

про стягнення 4 945 грн. 18 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, представник, дов. № 10/1336 від 23.11.2015 року;

від відповідача - не прибув.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач), яким просить стягнути заборгованість за неналежне виконання умов договору оренди нежитлового приміщення № 31 від 08.06.2015р. у розмірі 4945,18 грн., з яких: 1600,00 грн. - орендна плата за період з 16.09.2015р. по 31.10.2015р., 3 279,35 грн. - експлуатаційний платіж, 4,07 грн. - 3 % річних, 61,76 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 525, 526, 530, 549, 550, 625, 627, 628, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 12, 13, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 11.11.2015 р. порушено провадження у справі, її розгляд призначений на 24.11.2015 р. Двічі ухвалами суду від 24.11.2015 р. та від 08.12.2015 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

В ході судового засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується копіями витягів з реєстру вихідної поштової кореспонденції канцелярії господарського суду Херсонської області від 24.11.2015 р., 08.12.2015 р. , копіями списків згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Херсон-25с № 483 від 25.11.2015 р., № 500 від 09.12.2015 р. явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, витребувані судом документи не надав.

Так, ФОП ОСОБА_1 не отримує поштову кореспонденцію за своїм місцем проживання: 75700, Херсонська обл., Скадовський р-н, м. Скадовськ, вул. Колгоспна, буд. 33, що вказана у всіх наявних матеріалах справи (в тому числі у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.11.2015 р.), а тому і ухвала про порушення провадження у справі від 11.11.2015 р. була повернута до суду без вручення адресату з поштовою позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника ФОП ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

08 червня 2015 між ТОВ «Херсонавтотранс» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 31 (далі Договір).

Предметом спірного договору є надання позивачем в платне користування (оренду) нежитлове приміщення - загальною площею - 108 кв. м., розташованого на 1-му поверсі будівлі автовокзалу за адресою - Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Пасічника 1, буд. 3, які відповідно до даних технічного паспорту БТІ є частиною приміщень № 11, 12, 13, Літера «А» (Розділ 1 Договору).

Пунктом 5.1. договору оренди сторонами встановлена орендна плата у розмірі - 800 грн. на місяць, враховуючи ПДВ 133 гривні 36 копійок і підлягає коригуванню згідно з п. 5.3 - шляхом індексації.

Орендна плата сплачується до 15 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок Орендодавця або до каси автовокзалу.

Крім цього, сторонами у п.5.2 Договору передбачено, що відповідач по справі сплачує експлуатаційні платежі до 15 числа наступного за звітним місяцем.

Дострокове розірвання Договору за домовленістю сторін встановлено п.10.1 Договору.

На виконання умов вищевказаного Договору сторони в момент передання майна уклали акт прийому-передачі від 08.06.2015 р., виконавши вимоги розділу 3 Договору.

За даними бухгалтерського обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 31 від 08.06.2015 р., за період з 16.09.2015 р. по 31.10.2015 р. у розмірі 4879 грн. 35 коп., яка складається з:

а) орендна плата за вказаний період - 1600 грн.;

б) експлуатаційний платіж у сумі - 3279 грн. 35 коп., а саме:

- 1778 грн. 40 коп. - плата за використану електроенергію у серпні 2015 року (988 кВт*1,80 грн. (вартість 1 кВт електроенергії));

- 1121,40 грн. - плата за використану електроенергію у вересні 2015 року (623 кВт*1,80 грн. (вартість 1 кВт електроенергії з ПДВ));

- 247,55 грн. - плата за використану електроенергію у жовтні 2015 року (136 кВт*1,82 грн. (вартість 1 кВт електроенергії з ПДВ));

- 85,80 грн. - плата за водопостачання у серпні 2015 року (13 м.куб. * 6,60 грн. (вартість 1 м. куб. води));

- 46,20 грн. - плата за водопостачання у вересні 2015 року (7 м. куб.* 6,60 грн. (вартість 1 м.куб. води)).

Сума експлуатаційних витрат підтверджена документально (а.с.43-58).

Позивачем на адресу відповідача 30.10.2015 р. направлено лист № 11/1224 щодо розірвання Договору в односторонньому порядку, як це передбачено у п. 10.2, з проханням розрахуватися з виниклою заборгованістю у строк до 09.11.2015 р. (а.с. 22).

Крім цього, 02.10.2015 р. орендареві особисто під розпис вручено письмову вимогу ТОВ «Херсонавтотранс» від 29.09.2015 № 10/1099 про погашення заборгованості (а.с. 23-24), проте вона залишена без відповіді та задоволення.

Отже, заборгованість відповідача за користування приміщенням позивача становить 4879 грн. 35 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення 1600 грн. заборгованості з орендної плати та 3279 грн. 35 коп. заборгованості за експлуатаційний платіж підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати орендних платежів 4 грн. 07 коп. 3% річних.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 4 грн. 07 коп. 3% річних відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку у пункті 9.1.1. Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату орендних та інших платежів встановлених Договором нараховується за вимогою Позивача пеня за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань з оплати орендних платежів 61 грн. 76 коп. пені за період з 16.09.2015 року по 31.10.2015 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Розрахунок пені здійснено вірно. Судом перевірено.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1600 грн. заборгованості з орендної плати, 3279 грн. 35 коп. заборгованості за експлуатаційний платіж, 4 грн. 07 коп. 3% річних, 61 грн. 76 коп. пені.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1218 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (75700, Херсонська обл., Скадовський р-н, м. Скадовськ, вул. Колгоспна, буд. 33, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" (73000, м. Херсон, вул. Радянська, буд. 39, ідентифікаційний код 03119055) - 1600 грн. заборгованість з орендної плати, 3279 грн. 35 коп. експлуатаційний платіж, 4 грн. 07 коп. 3% річних, 61 грн. 76 коп. пені та 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.12.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова