Постанова № 54600585, 17.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/812/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївтрансбуд-1» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000302200 від 09 жовтня 2014 року.

Позов обґрунтовувало тим, що ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» правомірно сформовано податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Т.С.Т.» щодо поставки піску та ТОВ «Енерго Альтернатива» щодо поставки дизельного палива, в підтвердження чого надано до перевірки належним чином оформлені первинні документи. Позивач вважає безпідставним посилання відповідача на товарно-транспортну накладну, як первинний документ, що засвідчує поставку товару, оскільки ТТН за формою №1-ТН є документом, що засвідчує факт перевезення товару, а не його поставку. Також, товариство зазначає, що наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок його контрагентів не може впливати на податкові зобовязання ТОВ «Миколаївтрансбуд-1».

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р. закрито провадження у справі в частині податкового зобовязання на суму 20 987 грн. у звязку з примиренням сторін на умовах податкового компромісу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. позов ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000302200 від 09.10.2014р.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про безтоварність господарських операцій з поставки піску від ТОВ «Т.С.Т.» на адресу позивача не підтверджені належними доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Жовтнева ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що жодних посилань на порушення ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» вимог цивільного законодавства та нікчемність укладених угод, як про це зазначено в постанові суду першої інстанції, ані акт перевірки, ані заперечення проти позову не містять. Судом не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що в наданих до перевірки ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» податкових накладних, виписаних ТОВ «Т.С.Т.», наявний лише підпис директора вказаного постачальника, який не скріплений печаткою товариства.

Також, апелянт посилається на те, що судом неправомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення повністю, так як в частині грошових зобовязань за липень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Енерго Альтернатива» досягнуто податкового компромісу, тому вони вважаються узгодженими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області №372 від 01.09.2014р., згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, у період з 01.09.2014р. по 05.09.2014р. податковим ревізором-інспектором відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні обєкту оподаткування та податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ «Т.С.Т» за листопад 2011 року, ТОВ «Енерго Альтернатива» за липень 2013 року та контрагентами-покупцями, за результатами якої складено акт перевірки №581/14-20-22-31/35301806 від 16.09.2014р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, внаслідок чого ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 293908 грн. (в т.ч. за листопад 2011р. на суму ПДВ 272921 грн., за липень 2013р. на суму ПДВ 20987 грн.).

09 жовтня 2014 року, на підставі вказаного акту перевірки, Жовтнева ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0000302200, яким позивачу збільшила суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 440 862 грн. (в т.ч. за основним платежем 293 908 грн., за штрафними санкціями 146 954 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як субєктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №581/14-20-22-31/35301806 від 16.09.2014р., у звязку з чим прийняте на підставі такого акту перевірки рішення контролюючого органу про збільшення товариству грошових зобовязань підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

В акті перевірки, серед іншого, зазначено, що за даними додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 року (від 20.12.2011р. №9012760078) одним з основних контрагентів-постачальників ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» було ТОВ «Т.С.Т.» (сума ПДВ 272 921 грн.), яке перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області.

Суми ПДВ, за податковими накладними виписаними ТОВ «Т.С.Т.», віднесено позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2011 року.

Виходячи зі змісту ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні наданих ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» первинних бухгалтерських та податкових документів, які податковий орган визнав такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Т.С.Т.».

Апеляційний суд встановив, що 12.09.2011р. між ТОВ «Т.С.Т.», як постачальником, та ТОВ «Миколаївтрансбуд-1», як покупцем, укладено договір поставки №361/11-11, за умовами якого Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, обумовлених в договорі, продукцію (пісок), яка потрібна для виконання робіт з реконструкції автомобільної дороги М-14 Одеса-Мілітополь-Новоазовськ, на Таганрог на ділянці: км 164+0000км+164+100км (176+631-177+731 км). Продукція відвантажується партіями згідно (письмових або усних) заявок покупця, які повинні містити кількість продукції, дату початку відвантаження, обєм відвантаження.

В підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» надано до перевірки податкові й видаткові накладні, акт заміру відстані перевезення матеріалів з карєру на будівельний майданчик, товарно-транспортні накладні на перевезення піску з карєру, банківські виписки про оплату.

В акті перевірки Жовтнева ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області не визнала надані ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» податкові накладні в якості підтвердження права на віднесення зазначених в них сум ПДВ до складу податкового кредиту, посилаючись на неналежне їх оформлення, зокрема, відсутність печатки постачальника товару ТОВ «Т.С.Т.».

Апеляційний суд вважає обґрунтованими такі висновки відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, станом на час здійснення господарських операцій) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу передбачалося, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

З вказаних норм ПК України слідує, що підставою для віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, є належним чином оформлена податкова накладна, яка, серед іншого, має бути підписана уповноваженою особою платника податку (постачальника) та скріплена печаткою.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що надані до перевірки ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» податкові накладні, виписані ТОВ «Т.С.Т.» та не скріплені печаткою вказаного підприємства не можуть вважатися підставою для віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Апеляційний суд встановив, що ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» скористалося своїм правом на надання заперечень на акт перевірки №581/14-20-22-31/35301806 від 16.09.2014р., до яких, також надало податкові накладні підписані від імені ТОВ «Т.С.Т.» засновником та директором ОСОБА_1, однак не скріплені печаткою товариства.

А відтак, з врахуванням ст.44.6 ст.44 ПК України, колегія суддів доходить висновку, що на момент віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, такі суми податку не були підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, у тому, в силу п.198.6 ст.198 ПК України, не можуть бути віднесені до податкового кредиту.

Також, апеляційний суд враховує, що за умовами п.10.1 договору №361/11-11 від 12.09.2011р. договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011р., а в частині розрахунків до повного їх здійснення.

Під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції не враховано, що в підтвердження виконання умов договору від 12.09.2011р. ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» надано товарно-транспортні накладні, частина яких датована 01.09.2011р.-11.09.2011р., тобто фактичне виконання договору відбувалося до його укладення. Пояснень щодо вказаних обставин позивачем не надано.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, колегія суддів встановила, що згідно податкових й видаткових накладних ТОВ «Т.С.Т.» поставило на адресу ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» 12926,86т піску, тоді як товарно-транспортними накладними підтверджено перевезення 10360т. піску. В матеріалах справи відсутні відомості щодо перевезення 2566,86т піску.

На підставі викладених обставин, апеляційний суд доходить висновку, що ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій, так як надані податковому органу первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

Поряд з цим, скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення №0000302200 від 09 жовтня 2014 року у повному обсязі, суд першої інстанції, залишив поза увагою, що між Жовтневою ОДПІ та ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» було досягнуто податкового компромісу з частині заниженого податкового зобовязання з податку на додану вартість, визначеного у вказаному податковому повідомленні-рішення в сумі 20987 грн. за липень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Енерго Альтернатива» і ухвалою від 22.07.2015р. суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 20987 грн.

Відповідно до п.11-2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Відповідно до п.7. підрозділу 9-1 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

Відповідно до п.2, п.8 підрозділу 9-1 розділу XX Перехідні положення ПК України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому, 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Виходячи з наведеного, податкове зобов'язання ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» по ПДВ у розмірі 20987 грн. вважається узгодженим, штрафні санкції у розмірі 10493,5 грн. не нараховуються.

Внаслідок досягнення податкового компромісу Жовтневою ОДПІ та ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» в частині заниженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеному у податковому повідомлені-рішенні 09.10.2014р. №0000302200 в сумі 20987 грн. за липень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Енерго Альтернатива», неузгодженим залишилось податкове зобов'язання в розмірі 409381,5 грн. (за основним платежем - 272921,0 грн., за штрафними санкціями - 136460,5 грн.) за листопад 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Т.С.Т.».

А відтак, суд першої інстанції, при визнанні належним чином оформленими господарських операцій ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» з ТОВ «Т.С.Т.», неправомірно скасовував спірне податкове повідомлення-рішення в повному обсязі.

Апеляційний суд вважає, що Жовтневою ОДПІ доведено зафіксовані актом перевірки порушення ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України та, у звязку з цим, не погоджується з висновком Миколаївського окружного адміністративного суду про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0000302200 від 09 жовтня 2014 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.1, п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївтрансбуд-1» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000302200 від 09 жовтня 2014 року залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 21.12.2015р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

ОСОБА_2