Рішення № 54600552, 17.12.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р. Справа № 923/1808/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

про стягнення 105143306,23 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник ОСОБА_1, довіреність №14-96 від 18.04.2014р.

від відповідача - представник ОСОБА_2, довіреність №01-4/56 від 31.12.2014р.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" заборгованість в розмірі 105143306,23 грн., з якої: 56408849,17 грн. - сума основного боргу, 15359973,65 грн. - сума пені, 5071572,31 грн. - сума 7% штрафу, 27115550,66 грн. - сума інфляційних втрат та 1187360,43 грн. - сума 3% річних. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору №019/14-ПР від 26.11.2013р. купівлі-продажу природного газу, положення ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 22, 193, 231 ГК України.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.11.2015р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, а саме:

- в частині стягнення суми основного боргу визнав у повному обсязі - у розмірі 56408849,17 грн.;

- в частині стягнення суми 3% річних визнав у повному обсязі - у розмірі 1187360,43 грн.;

- в частині стягнення суми пені визнав частково - у розмірі 7679986,83 грн. шляхом зменшення суми пені на 50%, у зв'язку із тяжким фінансовим становищем;

- в частині стягнення інфляційних втрат позовні вимоги визнав частково - в розмірі 26212946,72 грн., у зв'язку із невірним розрахунком позивачем інфляційних втрат;

- в частині стягнення 7 % штрафу просить відмовити у задоволенні, у зв'язку із неправомірним нарахуванням. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 43-58).

У судовому засіданні 24.11.2015р. суд оголошував перерву в засіданні до 12 год. 00 хв. 17 грудня 2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2015р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.12.2015р. позовні вимоги визнав частково, надавши аналогічні пояснення тим, які викладені ним у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 26 листопада 2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач або продавець) і публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (надалі - відповідач або покупець) був укладений договір №019/14-ПР купівлі-продажу природного газу (надалі - договір).

Згідно з п.1.1. договору, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язується передати у власність публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві, з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, газ обсягом до 23900 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до п.5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 17%.

Пунктом 6.1 договору від 26.11.2013 року купівлі-продажу природного газу встановлено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 7 договору, передбачено відповідальність сторін.

На підставі пункту 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Згідно п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

На виконання п. 2.1. договору позивач протягом березня - грудня 2014р. поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 72451033,06 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками, а саме:

- від 31.03.2014р. на суму 14564588,04 грн.;

- від 31.10.2014р. на суму 5542183,89 грн.;

- від 30.11.2014р. на суму 21024580,08 грн.;

- від 31.12.2014р. на суму 31319681,05 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, не здійснив повну оплату за природний газ, лише у розмірі 16042183,89 грн., у зв'язку з чим, станом на 06.07.2015р. сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 56408849,17 грн.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом становить 56408849,17 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 56408849,17 грн., відповідачем суду не надано.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачем визнається сума основного боргу у розмірі 56408849,17 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 56408849,17 грн. є доведеними і обґрунтованими.

Також, через несвоєчасне виконання зобов'язань, позивачем згідно розрахунку нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 1187360,43 грн. та інфляційні втрати у розмірі 27115550,66 грн.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та визнав його обґрунтованим.

За таких обставин, вимога щодо стягнення 3% річних у розмірі 1187360,43 грн. підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою. Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано обґрунтованою нараховану позивачем суму 3% річних.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 27115550,66 грн., то суд не погоджується зі здійсненим розрахунком позивача, оскільки перевіривши його, виявив помилки у розрахунку.

Так, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат у випадку часткової оплати з боку ПАТ "Херсонська ТЕЦ", не враховано рекомендації викладені в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 з урахуванням змісту листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Крім того, з аналізу розрахунку суми інфляційних втрат, здійсненого позивачем, суд виявив включення суми інфляційних втрат попереднього періоду до базової суми заборгованості, що включається в розрахунок інфляційних втрат наступного періоду.

Отже, судом приймаються до уваги заперечення відповідача щодо розрахунку суми інфляційних втрат. Внаслідок чого, суд визнає обґрунтованим розрахунок інфляційних втрат наведений відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 45-46)

З огляду на викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 26212946,72 грн., а нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 902603,94 грн., є необґрунтованим.

Окрім того, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1801562,32 грн.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 232 (ч.6) Господарського кодексу України (436-4) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам договору.

Разом з тим, суд частково приймає до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, та зменшує заявлену до стягнення позивачем суму пені лише на 25%, з огляду на наступне.

В обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій (пені), відповідач посилається на те, що природний газ використовується ним для виробництва теплової енергії, якою опалюється більша частина міста Херсон. Споживачами послуг з теплопостачання є населення, медичні та освітні заклади, бюджетні установи. Через низьку платіжну дисципліну споживачів, ПАТ "Херсонська ТЕЦ" має значну дебіторську заборгованість. Фінансовим результатом господарської діяльності ПАТ "Херсонська ТЕЦ" за І півріччя 2015 року є збиток, що підтверджується його балансом, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с. 49, 50). Станом на 01.11.2015р. дебіторська заборгованість за спожиту теплову енергію становить 36,8 млн. грн., в тому числі населення - 31,4 млн. грн., бюджетних організацій та установ - 0,467 млн. грн., інших споживачів - 4,97 млн. грн. Відповідач зазначає, що специфіка виробничої діяльності ПАТ "Херсонська ТЕЦ" полягає у неможливості застосувати до боржників такий засіб впливу, як припинення постачання послуг. Застосування ж до ПАТ "Херсонська ТЕЦ" значних фінансових санкцій може утруднити або, навіть, зробити неможливим надання відповідачем послуг з теплопостачання в опалювальний сезон. Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором спричинене не його зловживанням, а об'єктивними обставинами, що унеможливили вчасну оплату заборгованості. Також позивачем не надано суду доказів того, що внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач зазнав збитків у розмірі, що відповідає значним фінансовим санкціям. Відповідач звертає увагу, що доцільно враховувати інформацію, яка оприлюднена на офіційному сайті ПАТ "НАК "Нафтогаз", та з якої вбачається, що рівень розрахунку ПАТ "Херсонська ТЕЦ", на відміну від інших ТЕЦ в Україні, за 2015 рік збільшився до 87%.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи фактичні обставини справи, приймаючи до уваги те, що відповідач використовує газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а також те, що ПАТ "Херсонська ТЕЦ" є соціально значимим підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення, підприємств і установ бюджетної сфери в місті Херсоні, що прострочка з оплати газу за спірним договором виникла через несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах за надані відповідачем послуги з теплопостачання, а також, несвоєчасне надходження компенсації за поставлену відповідачем теплову енергію громадянам, яким надаються пільги та субсидії і яка, у разі її надходження, негайно перераховувалась на рахунок позивача в якості оплати за отриманий газ за спірним договором, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача, та відповідно до ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України зменшити заявлену до стягнення суму пені на 25%.

За таких обставин, вимога в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню, лише у розмірі 11519980,24 грн.

Щодо стягнення 7% штрафу у розмірі 5071572,31 грн., то дана вимога задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Так, відповідно до умов п.7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Суд зазначає, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами п.7.2. договору передбачено одночасне застосування до відповідача пені і штрафу, як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що вимога про стягнення суми 7% штрафу у розмірі 5071572,31 грн. не підлягає задоволенню, оскільки є неправомірною.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, п.3 ч.1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу у розмірі 56408849,17 грн., суму 3% річних у розмірі 1187360,43 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 26212946,72 грн., суму пені у розмірі 11519980,24 грн. та суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 173887,45 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.12.2015р.

Суддя С.В. Нікітенко