Постанова № 54600498, 22.12.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р. Справа № 906/404/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників:

позивача- Києнко Я.Д. (довіреність №08 від 05.08.2015р.);

відповідача- не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Військової частини А1262 на рішення господарського суду Житомирської області від 27.01.2015 року у справі №906/404/14

за позовом ОСОБА_1 «Військторгсервіс» м.Київ

до Військової частини А1262 м.Житомир

про стягнення 14 901 грн. 22 коп. заборгованості по розрахунках,-

Представнику Позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 22, 28 Господарсь-кого процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Позивач ОСОБА_1 «Військторгсервіс» (надалі в тексті ОСОБА_1) 01.04.2014р. звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом, в якому просив стягнути з Військової части-ни А0804 15 964 грн. 23 коп. основного боргу, пені за договором та 3% річних.(т.1, арк.справи 3-6).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.04.2014р. дану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/404/14, а ухвалою від 30.05.2014 року замінено Відповідача у справі Військову частину А0804 правонаступником Військовою частиною А1262 (надалі в тексті Військова частина). Крім того, ухвалою від 12.06.2014р. задово-лено заяву Позивача про зменшення ціни позову до 14 901 грн. 22 коп.(т.1, арк.справи 1-2, 70, 71-73, 95-96).

Дана справа вже розглядалась господарськими судами.

Так, рішенням господарського суду Житомирської області від 25.07.2014р., яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2014р. у задоволен-ні позову відмовлено.(т.1, арк.справи 130-132, 167-171).

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. зазначені рішення і постанову у справі №906/404/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.(т.1, арк.справи 207-210).

Скасовуючи акти попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України у постанові від 24.12.2014р. зокрема вказав, що суди не зясували, чи затверджена форма актів приймального кон-тролю якості та кількості наданих послуг нормами чинного законодавства та чи взагалі підписува-ли сторони коли-небудь такі акти, в тому числі й про надання послуг, які вже оплачені замовни-ком. Крім того, висновки судів про звільнення від обовязку оплачувати послуги за договором за відсутності відповідного бюджетного асигнування, ґрунтуються на помилковому застосуванні до спірних правовідносин бюджетного законодавства, оскільки між сторонами у справі виникли май-нові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостій-ності їх учасників що регулюються актами цивільного законодавства України, а відсутність у Від-повідача необхідних коштів не звільняє його від обовязку виконати зобовязання за договором. (т.1, арк.справи 209-210).

За наслідками нового розгляду справи №906/404/14 місцевий господарський суд рішенням від 27.01.2015р. (суддя Сікорська Н.А.) позов ОСОБА_1 «Військторгсервіс» до Військової частини А1262 про стягнення 15 964 грн. 23 коп. задоволив частково, присудивши до стягнення з Відпові-дача на користь Позивача 12 576 грн. 58 коп. основного боргу та 1 541 грн. 99 коп. судового збору. В задоволенні решти позову відмовив.(т.1, арк.справи 221-223).

Рішення вмотивоване тим, що Позивач належним чином виконав зобовязання з надання послуг миття особового складу, що стверджується належним чином оформленими актами. Однак, за серпень 2012 року належні докази виконання вказаних послуг відсутні, тому суд дійшов виснов-ку, що до стягнення з Відповідача підлягає 12 576 грн. 58 коп. заборгованості, а у стягненні 2 324 грн. 64 коп. основного боргу належить відмовити.(т.1, арк.справи 222-зворот).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 27.01.2015р. у даній справі та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.(т.2, арк.справи 28-29).

Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначає, що приймаючи рішення господарський суд непов-но зясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права; вважає, що одною з умов договору є наявність бюджетних коштів для оплати наданих послуг. Крім того, вказує, що не приймав послуги на суму 14 901 грн. 22 коп., оскільки визначена у догово-рі (з урахуванням додаткових угод) ціна становить 9 118 грн. 46 коп.(т.2, арк.справи 28).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 04.12.2015р. поновлено пропущений строк, прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження і призна-чено справу до слухання на 22.12.2015р. Крім того, витребувано у Скаржника оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у встановленому розмірі.(т.2, арк.справи 25).

Напередодні судового засідання 21.12.2015р. від Відповідача поштою надійшло платіжне доручення №596 від 27.10.2015р. про сплату судового збору в сумі 1 339 грн. 80 коп. та клопотання про розгляд скарги без участі представника.(т.2, арк.справи 38, 39).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 22.12.2015р. представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги Відповідача. Крім того, просив суд розглядати справу без участі представника Відповідача за наявними в матеріалах доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, на-явні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріа-льного та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 «Військторгсервіс» в особі Житомирської фі-лії-виконавець та Військова частина А0804-замовник 10.04.2012р. уклали договір №2 на надання послуг (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1 якого на умовах, визначених у Договорі ви- конавець зобовязується надати послуги, а замовник зобовязується оплатити їх вартість.(т.1, арк. справи 11-12).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору, загальна сума Договору становить 211 грн. 04 коп. разом з ПДВ 35 грн. 17 коп.; розрахунки за надані послуги проводяться в національній валюті України шляхом готівкового або безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок виконавця за виконані послуги протягом 7 банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

У пункті 2.3 Договору міститься умова, що платіжні зобовязання замовника виникають з наявністю відповідного бюджетного призначення.

Сторони у п.3.1.1 Договору погодили, що замовник зобовязався вчасно розраховуватись з виконавцем за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений виконавцем в термін, передбачений п.2.2 Договору.

Згідно п.3.2.1 Договору, виконавець зобовязаний надавати послуги по миттю особового складу доброякісно та у відповідності до порядку організації миття особового складу в Збройних силах України, наказів та інструкцій Міністерства оборони України. А відповідно до п.3.2.3 Догово-ру видавати замовнику акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг, які є під-ставою для проведення замовником оплати наданих послуг.

Ціна послуги за помиття однієї людини становить 12 грн. 96 коп. разом з ПДВ. Договір на-буває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012р.(п.п. 6.1, 8.1 Договору).

Матеріалами справи стверджується, що додатковою угодою №2 до Договору сторони внес-ли зміни до п.6.1, збільшивши ціну послуги до 13 грн. 92 коп. разом з ПДВ.(т.1, арк.справи 122).

Договір та Додаткова угода до нього підписані начальником ОСОБА_1 та командиром Вій-ськової частини, скріплені відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 12, 122).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору протягом липня-грудня 2012р. ОСОБА_1 надав послуги з миття особового складу на загальну суму 16 230 грн. 72 коп., що вбачає-ться із заявок Відповідача (т.1, арк.справи 77, 81, 87), виставлених рахунків на оплату (т.1, арк.спра-ви 78, 80, 82, 84, 86, 88) та двосторонніх актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг): №98 за липень 2012р. на загальну суму 4 329 грн. 12 коп.; №102 за вересень 2012р. на загальну су-му 2 603 грн. 04 коп.; №104 за жовтень 2012р. на загальну суму 1 795 грн. 68 коп.; №106 за листо-пад 2012р. на загальну суму 2 811 грн. 84 коп. та №256 від 31.12.2012р. за грудень 2012р. на загаль-ну суму 2 366 грн. 40 коп.(т.1, арк.справи 76, 79, 91, 83, 85).

Матеріали справи містять адресовану ОСОБА_1 Військовій частині А0804 претензію від 13.09.2019р. про сплату 14 903 грн. 68 коп. заборгованості, проте, докази її вручення або насилан-ня Відповідачеві відсутні.(т.1, арк.справи 13). (т.1, арк.справи 13).

Крім того, матеріали справи містять виставлений Позивачем рахунок №41 на оплату Війсь-ковою частиною А0804 робіт за серпень в сумі 2 324 грн. 64 коп.; два акти звірки взаємних розрахун-ків від 29.12.2012р. та від 29.03.2013р., з яких вбачається, що сторони узгодили заборгованість Вій-ськової частини А0804 перед ОСОБА_1 в сумі 14 901 грн. 22 коп., а також листи Відповідача до начальника Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 03.01.2013р., 27.02.2013р. та 19.06.2013р. з проханням втручання для вирішення питання щодо заборгованості перед ОСОБА_1.(т.1, арк.справи 33, 74, 88, 125-127).

З довідки Військової частини А1262 від 30.05.2014р. №882 вбачається, що остання є право-наступником Військової частини А0804.(т.1, арк.справи 65, 66).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства під час ухвалення оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобовязань і є обовязковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобовязан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України).

Господарські зобовязання, відповідно до ст.174 ГК України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором послуг.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення 10.04.2012р. Договору між сторо-нами виникли правовідносини з надання послуг, оскільки такі відносини відповідають дефініції ст. 901 ЦК України: коли одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (за-мовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної ді-яльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не вста-новлено договором.

Тому, факт помиття особового складу Відповідача в силу ст.903 ЦК України зумовлює ви-никнення у нього зобовязання оплатити вартість послуг.

Згідно зі статтею 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарсь-ких відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до зако-ну, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовя-зання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжи-ти усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси дру-гої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або дого-вором.

Матеріалами справи (Договором, актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), заявками та виставленими рахунками) стверджується і судом першої інстанції вірно встановлено, що послуги за спірний період липня-грудня 2012 року на загальну суму 16 230 грн. 72 коп. Відпо-відачу надані вчасно

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Проте, доказів оплати зазначених послуг матеріали справи не містять. Разом з тим, Позивач (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) заявив до стягнення 14 901 грн. 22 коп.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню є вимоги Позивача щодо стягнення з Від-повідача заборгованості в сумі 12 576 грн. 58 коп., яка виникла за липень, вересень-грудень 2012 року та підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих по-слуг).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украї-ні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фік-сують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що рахунок №41 від 31.08.2012р. на загальну суму 2 324 грн. 64 коп. не може бути неналежним доказом надання послуг за Договором, оскільки не під-падає під визначення ч.1 ст.1 зазначеного Закону не містить відомостей про господарську опера-цію та підтвердження її здійснення, а є лише одностороннім документом та не відображає волю іншої сторони, а тому в задоволенні цієї вимоги судом першої інстанції правомірно відмовлено.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями.

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення позовних вимог, які ґрунтуються на відсут-ності бюджетного фінансування на оплату послуг, як підставі звільнення від відповідальності, при-ймаючи до уваги наступне.

Згідно пп.8 п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України (надалі в тексті БК України), бюджетне зобовязання це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлен-ня, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій про-тягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотри-манням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законо-давства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого бор-гу.(ст.1 БК України).

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що між сторонами у справі виникли не бюджетні, а майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самос-тійності їх учасників.(ч.1 ст.1 ЦК України), які регулюються актами цивільного законодавства Ук-раїни. Тому застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є не-припустимим.

Відсутність у Відповідача необхідних коштів або взяття ним зобовязань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього субєкта від виконня зобовязання за догово-ром, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 ЦК України. Відсутність відповідних бюджетних асигнувань не є підставою для припинення зобовязання відповідно до ЦК України.

Крім того, сторони погодили в Договорі строк розрахунків за виконані (отримані) роботи 7 днів з моменту підписання акту виконаних робіт, а не з моменту виникнення бюджетного зобов-язання.(п.2.2 Договору).

Наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій Позивача, а невиконання Відповідачем своїх зобовязань за договором порушує право Позивача на отримання коштів за надані належним чином послуги за Договором. Відсутність бюджетних коштів не випра-вдовує бездіяльність Відповідача і не є підставою для звільнення від обовязку щодо оплати отри-маних послуг за Договором.

Враховуючи, що чинне законодавство України не містить будь-яких особливих вимог до договорів, які укладаються субєктами підприємницької діяльності з бюджетними установами ви-конання Договору повинно здійснюватись на загальних підставах.

Колегія суддів також зважає на наявні у справі докази правонаступництва і погоджується з висновком суду першої інстанції, що форма актів приймального контролю якості та кількості на-даних послуг нормами чинного законодавства не затверджена та стосується лише перевірки послуг вимогам державних стандартів, а відсутність таких актів не звільняє замовника від обовязку опла-тити спожиті послуги у відповідності до п.2.2 Договору.

Враховуючи зазначені обставини в сукупності, апеляційний суд не вбачає підстав для пере-оцінки висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині 12 576 грн. 58 коп. та відмову у стягненні 2 324 грн. 64 коп. заборгованості за Договорами про надання послуг, оскільки матеріалами справи спростовуються доводи Скаржників про неправомірність висновків суду пер-шої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту і обсягу зобовязань Відповідача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку щодо часткової обґрунтованості заявленого позо-ву.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що врахувавши вказівки касаційного суду, місцевий господарський суд повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправи-льного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом пер-шої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Як зазначалось вище, ухвалою від 04.12.2015р. у Скаржника було витребувано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у встановленому розмірі. Напередодні судового засідання на адресу апеляційного суду надійшло поштове відправлення із платіжним дорученням №596 від 27.10.2015р. про сплату 1 339 грн. 80 коп. судового збору.(т.2, арк.справи 25, 38, 39).

Враховуючи, що Відповідач звернувся до апеляційного суду в грудні 2015 року розмір су-дового збору належить обчислювати за приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» в реда-кції від 03.09.2015р., згідно якої судовий збір за подання апеляційної скарги сплачується в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті за подання позовної заяви. Виходячи із суми позову роз-мір судового збору має становити 2 009 грн. 70 коп., тому несплачену його частину належить стяг-нути в доход Державного бюджету.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А1262 на рішення господарського суду Житомир-ської області від 27.01.2015р. у справі №906/404/14 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №906/404/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.