Постанова № 54598880, 22.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р. Справа№ 910/19720/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Розпаченюк А.С.-представник;

Від відповідача: Єлманова В.А.- представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Пріоритет - інтер"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015

у справі № 910/19720/15 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Пріоритет -інтер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Українське кабельне телебачення"

про визнання недійсними договорів купівлі - продажу цінних паперів.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 по справі № 910/19720/15 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Пріоритет - інтер" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Українське кабельне телебачення" про визнання недійсними договорів купівлі - продажу цінних паперів було відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Пріоритет - інтер" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі №910/19720/15 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №5Б-58/10 від 16.12.2010 року та договір купівлі-продажу цінних паперів №2Б-29/10 від 15.09.2010 року.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Пріоритет - інтер" у справі № 910/19720/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2015 відстрочено сплату судового збору та прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Пріоритет-інтер" до провадження та призначено до розгляду на 22.12.2015.

21.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, який колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

22.12.2015 від представника відповідача надійшло клопотання про здійснення аудіофіксації розгляду справи, яке колегія суддів оглянула задовольнила та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.12.2015 сторони надали свої пояснення по справі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.09.2010 між ТОВ „Телерадіокомпанія „Українське кабельне телебачення " та ТОВ " Пріоритет - інтер " був укладений договір № 2Б-29/10.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався продати у власність позивача, а останній зобов'язався прийняти та оплатити вексель простий серії АА №1042455 номінальною вартістю 10 000 000,00 грн., емітент ЦП - ТОВ „Пріоритет-інтер ", дата складання - 30.07.2010, термін погашення - за пред'явленням.

На виконання умов вказаного договору, згідно акту прийому-передачі цінних паперів від 15.09.2010 р., продавець передав, а покупець прийняв вексель простий серії АА №1042455 вартістю 10 000 000,00 грн.

За даним договором позивачем - покупцем була проведена часткова оплата у розмірі 436000,00 грн., заборгованість складає 9564000,00 грн., що не заперечується та не спростовується сторонами.

Відповідно до договору № 5Б-58/10 від 16.12.2010 р., що укладений між ТОВ " Телерадіокомпанія " Українське кабельне телебачення " та ТОВ " Пріоритет - інтер ", продавець зобов'язався продати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вексель простий серії АА №1042427 номінальною вартістю 10 000 000,00 грн., емітент ЦП - ПП „Фінінвест ", дата складання - 01.10.2010, термін погашення - за пред'явленням.

На виконання вказаного договору, згідно акту прийому-передачі цінних паперів від 16.12.2010, продавець передав, а покупець прийняв згідно умов договору вексель простий серії АА №1042427 номінальною вартістю 10 000 000,00 грн.

Згідно з статтею 1 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок " обіг цінних паперів - це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом права власності і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Частиною 4 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Отже, суд вважає, що позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність у учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину.

У відповідності до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 „ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В пункті 24 Постанови Пленуму ВСУ зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання спірних договорів відповідач - продавець передав, згідно актів приймання - передачі цінних паперів відповідні векселі, а позивач - покупець здійснив часткову оплату за придбані цінні папери.

Таким чином твердження позивача викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі про те, що спірні договори купівлі - продажу цінних паперів є фіктивними з огляду на те, що сума договорів перевищує вартість активів покупця ТОВ " Пріоритет - інтер ", договори укладені незадовго до порушення справи про банкрутство, сплата по вказаним договорам, укладеним у 2010 році здійснена за рахунок кредитних коштів, отриманих позивачем у 2007 році, а векселі складені з дефектом його форми, не відповідають обставинам справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та, відповідно, такі посилання не є підставами, за якими закон пов'язує можливість визнання вказаних договорів купівлі - продажу цінних паперів, фіктивними.

Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції встановив відсутність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, яке потребувало б судового захисту. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, то суд відзначає, що строк позовної давності, як спосіб захисту порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки суд першої інстанції відмовив в позові по суті в зв'язку з відсутністю порушеного права або охоронюваного інтересу позивача, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення.

Позивачем належними засобами доказування не доведено порушення його прав та в чому ці порушення полягають з боку відповідача щодо укладення спірних договорів.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Докази, які б спростовували вище встановлені обставини,сторонами не надано.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, в апеляційній скарзі та які були надані в судовому засіданні, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Пріоритет-інтер" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 910/19720/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пріоритет-інтер" (63200, Харківська область, Нововодолазьський район, смт. Нова Водолага, вул.. Гагаріна, 1 оф.305, ЄДРПОУ 32826967) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/19720/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська