Постанова № 54598840, 22.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015 року Справа № 904/6736/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів - Герасименко І.М., Сизько І.А.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- представник, довіреність № б/н від 15.12.2014 р.,

від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віанд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015р. у справі №904/6736/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Віанд", м.Кривий Ріг

про стягнення 34394грн.89 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015р. у справі №904/6736/15 (суддя Ніколенко М.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"Рабен Україна" задоволено частково, з ТОВ"Віанд" на користь позивача стягнуто 28000грн. основного боргу, 460грн.27коп. пені, 242грн.79коп. річних та 5600 штрафу, в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо невиконання відповідачем зобов"язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування від 19.08.2014р. № К42/2014-49 в частині оплати наданих позивачем послуг;

- при відмові в задоволенні решти позовних вимог господарським судом зазначено, що позивачем невірно визначено період прострочення в оплаті для нарахування пені та процентів річних;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ"Віанд" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм процесуального права просить це рішення скасувати;

- у поданій скарзі йдеться про те, що господарський суд не скористався повноваженнями, передбаченими ст.77 Господарського процесуального кодексу України внаслідок неявки представника відповідача в судове засідання, про те, що ухвалу господарського суду про час і місце розгляду справи відповідач не отримував, тому представника не направив, витребуваних документів не надав, про неповідомлення позивачем господарського суду відносно здійснених відповідачем оплат вартості послуг на суму 220100грн., в оплату яких конкретно актів надання послуг було враховано вказану суму коштів залишається спірним питанням, про те, що по частині актів строк оплати не настав, про те, що позивачем не було проінформовано господарський суд стосовно розгляду апеляційним судом справи №904/2672/15 між тими сторонами і стосовно того ж самого предмету перевезення, в рамках вказаної справи вирішується питання по розміру заборгованості за договором, що є підставою для зупинення провадження у справі, про те, що господарським судом не було здійснено запит довідки від сторін у справі про існування іншого судового засідання, а також про те, що відповідач не визнає борг в сумі 28000грн., вважає, що перед позивачем рахується переплата в сумі 7800грн., оскільки позивач виставив чотири акти і рахунки на суму 28000грн., то згідно з п.6.4.1 договору з 14.07.2015р. у відповідача виник борг в сумі 20200грн., який планувалося погасити в добровільному порядку в момент надходження коштів на рахунки від інших контрагентів;

- представник скаржника в судові засідання не з"явився, про призначення судового засідання на 24.11.2015р. о 12год.20хв. та про проведення судового засідання 24.11.2015р. о 12год.30хв. в режимі відеоконференції скаржник повідомлений належним чином, що підтверджується представленими в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.163, 165);

- поштові конверти з ухвалами апеляційного суду про відкладення розгляду апеляційної скарги на 22.12.2015р. о 12год.00хв ( а.с.183) та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції 22.12.2015р. о 14год.00хв. (а.с.191) повернуті відділенням поштового зв"язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання";

- вказані ухвали направлені господарським судом за адресою скаржника, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- в абз.3 п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз"яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом;

- з огляду на викладене, скаржник вважається таким, що повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи апеляційним судом;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на правомірність зарахування отриманих від відповідача коштів в рахунок погашення рахунків, строк оплати яких настав раніше, а також на те, що заяви відповідача про зміну призначення платежу не мають правових наслідків, оскільки питання щодо зміни призначення платежу після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися спільно між платником та отримувачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.08.2014р. ТОВ "Рабен Україна" (виконавцем) та ТОВ"Віанд" (замовником) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № К42/2014-49, на підставі якого виконавець зобов"язався за плату та за рахунок замовника надавати транспортно-експедиторські послуги, пов"язані з перевезенням вантажів територією України, а замовник приймати та оплачувати вказані послуги.

Згідно з п.п.6.1.1 п.6.1 договору товарно-транспортна накладна з відміткою вантажоодержу-вача про прийняття вантажу є належним та достатнім підтвердженням наданих послуг.

Відповідно до п.п.6.4.1 п.6.4 договору оплата послуг здійснюється замовником протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку за умови погодження акту.

В п.п.6.5.1 п.6.5 договору сторонами передбачено, що розмір процентів, який підлягатиме оплаті боржником в разі невиконання грошових зобов"язань відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України дорівнюватиме середній вартості кредитів у національні валюті за даними статистичної звітності банків України станом на перший банківський день з дати виникнення прострочення, які розміщуються на сайті Національного банку України за посиланням http:// www.bank.gov.ua/control/uk/index, помножений на коефіцієнт 1.5.

П.п.7.5.4 п.7.5 договору встановлена відповідальність замовника за прострочення оплати послуг у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів, замовник додатково сплачує штраф в розмірі 20 процентів від суми заборгованості.

Виходячи з умов договору, позивач надав відповідачу послуги по внутрішніх автоперевезен-нях на загальну суму 28000грн., що підтверджується представленими в матеріалах справи копіями актів надання послуг №0004909161 від 11.09.2014р., №0004909162 від 15.09.2014р., №0004909163 від 25.09.2014р., №0004909190 від 02.10.2014р. та копіями товарно-транспорт-них накладних (а.с.33-51).

Перелічені акти підписані представниками сторін без зауважень. Підписи представників завірені печатками товариств.

02.07.2015р. позивачем на адресу відповідача направлені рахунки на оплату вартості наданих послуг.

Вказані рахунки отримані відповідачем 03.07.2015р., що підтверджується копією квитанції ААWPN 029623 та описом вкладення з підписом товариства відповідача та печаткою останнього (а.с.30, 31).

Факт отримання рахунків відповідачем документально не спростовано.

Відповідач порушив умови договору. В установлені строки вартість наданих позивачем послуг не оплатив.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті складає 28000грн.

У зв"язку з простроченням в оплаті позивачем нарахована пеня в сумі 506грн.30коп. та 34.2 проценти річних в сумі 288грн.59коп. за період з 14.07 по 24.07.2015р., а також штраф в сумі 5600грн..

Розмір процентів визначено позивачем з урахуванням умов, передбачених п.6.5.1 п.6.5 договору.

Докази погашення заборгованості відповідачем не надані.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання не допускається. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.530 названого Кодексу якщо у зобов"язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ч.1 ст.929 Кодексу встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазна-чених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов"язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування № К42/2014-49 від 19.08.2014р. в частині повної і своєчасної оплати наданих позивачем послуг та ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 28000грн., пені в сумі 460грн.27коп., річних в сумі 242грн.79коп. та штрафу в сумі 5600грн..

Одночасно колегія суддів погоджується з відмовою господарським судом в задоволенні решти позовних вимог з огляду на невірне визначення позивачем періоду нарахування пені і процентів річних, який згідно з умовами п.п.6.4.1 п.6.4 договору має обчислюватися, починаючи з 15.07.2015р., а не з 14.07.2015р., як зазначалося позивачем.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.

Доводи скаржника про розгляд справи господарським судом без участі представника товариства, яке належним чином не було повідомлено про час та місце розгляду справи визнані колегією суддів необґрунтованими, оскільки конверт з ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2015р. повернуто відділенням поштового зв"язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Вказана ухвала направлена відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.94).

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом господарського суду, а не його обов"язком.

Посилання скаржника на здійснення ним оплати наданих послуг в сумі 220100грн. визнані колегією суддів безпідставними.

Так, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У даному випадку, на виконання наведених процесуальних норм скаржником не надані платіжні документи з відомостями про призначення платежу саме по спірних актах надання послуг. На вимогу апеляційного суду скаржником також не наданий і акт звірки розрахунків з позивачем або контррозрахунок суми заборгованості.

Доводи скаржника щодо перегляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом в апеляційному порядку справи №904/2672/15 між тими сторонами, стосовно того ж договору перевезення, що на його думку, надає підстави для зупинення провадження у даній справі колегією суддів не прийняті до уваги.

Зі змісту рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015р. у справі №904/2672/15, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду вбачається, що заборгованість по оплаті рахунків №№0004909160 від 08.09.2014р., НОМЕР_1 від 11.09.2014р., НОМЕР_2 від 15.09.2014р., НОМЕР_3 від 02.10.2014р. не була предметом розгляду по вказаній справі.

Керуючись ст.ст.101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015р. у справі №904/6736/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя І.М.Герасименко

Суддя І.А.Сизько

Повна постанова складена 25.12.2015р.