Постанова № 54598649, 23.12.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.12.2015 справа №908/4651/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 за довіреністювід відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «МІК» м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід19.10.2015р. по справі№908/4651/15 (суддя Проскуряков К.В.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» м. Запоріжжядо відповідача:Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м. Запоріжжяпростягнення 91 974,03грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м. Запоріжжя про стягнення 91 974,03грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.10.2015р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку і просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове , яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» м.Запоріжжя задовольнити у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення норм матеріального права. Скаржник зауважує, що підписання відповідачем видаткової накладної, яка відповідає вимогам, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинним обліковим документом, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Представник позивача у судове засідання зявився, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та заявив клопотання про залучення додаткових документів, оскільки апелянт вважав, що докази, які визначені у позовній заяві були в повному обємі надані господарському суду.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, причини неприбуття не повідомив.

Представник позивача проти розгляду скарги за відсутністю представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Клопотання позивача колегією суддів задоволено, виходячи з того, що надані докази визначені у позовній заяві і є підставою позову.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (далі - Покупець) було укладено Договір постачання №84 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатках та додаткових угодах до цього договору, які є його невідємною частиною.

Згідно з п.п. 2.2., 2.3. Договору ціна на узгоджений обсяг та період поставки товару вказується у додатках та додаткових угодах до цього Договору. Загальна сума договору на момент його складання становить 72 814,20грн., з урахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступної (наступних) поставки (поставок) «Товару» шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невідємною частиною.

Відповідно до п.п. 4.1.1. Договору постачальник зобовязаний разом з поставкою товару надати покупцеві наступні оригінали документів, оформлені державною мовою: рахунок накладну на відпуск товару, оформлені відповідно до вимог п. 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 № 88; податкову накладну, оформлену відповідно до вимог ст.ст. 187, 201 Податкового кодексу України, «Порядку заповнення податкових накладних» № 1379 від 01.11.2011; сертифікат якості виробника товару (на українській мові або на мові країни-виробника, завірений печаткою постачальника); копію сертифіката погодження товару СТІ на мові країни-виробника, завірену печаткою постачальника (у разі необхідності); у разі, якщо товар підлягає сертифікації гігієнічний, екологічний сертифікат (оригінали або належним чином завірені копії); товарно-транспортну накладну (ТТН) форми N 1-ТН, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 05.12.2013 № 983.

Пунктом 4.1.5. Договору передбачено, що у разі, якщо постачальник є виробником товару, надавати покупцю оригінал сертифікату якості. У разі, якщо постачальник не є виробником товару, то він надає покупцю завірену копію сертифікату якості виробника товару.

У разі поставки підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України надати документи, за якими можливо ідентифікувати походження товару (сертифікат якості, сертифікат походження, паспорт, ВМК тощо); оформити податкові накладні із зазначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД (п. 4.1.6. Договору).

Відповідно до п. 4.1.7. Договору, у випадках, передбачених законодавством України, зареєструвати податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а саме якщо сума ПДВ перевищує 10 тисяч гривень та/або податкова накладна оформлена на поставку підакцизних товарів та товарів, які ввозяться на митну територію України, незалежно від розміру суми ПДВ в одній податковій накладній.

Згідно з п. 11.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині гарантійних зобовязань до терміну їх закінчення.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 339 227,36грн. у тому числі ПДВ 20%, проти чого останній не заперечив.

Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 274 336,29грн., що підтверджується банківськими виписками: № БВ-0002054 за 10.06.2014р., № БВ-0002076 за 16.06.2014р., № БВ-0002098 за 23.06.2014р., № БВ-0002121 за 27.06.2014р., №БВ-0002370 за 29.08.2014р., № БВ-0002515 за 03.10.2014р., № БВ-0002711 за 14.11.2014р., №БВ-30.12.2014р., №БВ-0000080 за 26.01.2015р., №БВ-0000751 за 24.07.2015р.

Позивач наполягав на тому, що за отриманий товар за видатковими накладними №РН-09/01/06 від 01.09.2014р. на суму 2 599,50грн., яка неоплачена частково на суму 462,86грн. ; №РН-09/01/07 від 01.09.2014р. на суму 864,00грн.; №РН-09/08/13 від 08.09.2014р. на суму 1 345,50грн.; №РН-09/08/15 від 08.09.2014р. на суму 323,30грн.; №РН-09/16/22 від 16.09.2014р. на суму 10 146,00грн.; №РН-10/28/13 від 28.10.2014р. на суму 39 666,64грн.; №РН-02/13/04 від 13.02.2015р. на суму 9 452,14грн.; №РН-04/23/09 від 23.04.2015р. на суму 917,03грн.; №РН-04/23/10 від 23.04.2015р. на суму 1 713,60грн. утворилась заборгованість в сумі 64 891,07грн.

Зазначені накладні підписані з боку обох сторін без заперечень та зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції відповідачем позивачу не надавались.

Пунктами 5.1., 5.2. Договору передбачено, що покупець здійснює оплату за цим договором постачання шляхом оформлення на адресу постачальника гарантованого платежу за датою виконання у майбутньому.

Гарантований платіж з датою виконання у майбутньому (далі - ГП) фінансовий інструмент ПАТ КБ «Приватбанк», який гарантує одержувачу оплату коштів від платника в зазначену у гарантованому платежу дату.

Дата відправки ГП дата створення і підписання електронного цифрового підпису (ЕЦП) гарантованого платежу в Інтернет-банку Приват-24.

Дата виконання ГП дата зарахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника.

Гарантійний лист електронний документ, що формується одночасно з гарантованим платежем, який містить в собі гарантійний лист від імені ПАТ КБ Приватбанк, що гарантує обовязкове зарахування грошових коштів на зазначену в гарантованому платіж дату.

Покупець відправляє ГП на адресу постачальника.

Дата відправки ГП на 7-й календарний день за фактичну кількість поставленого товару за умовами виконання постачальником п. 4.1.1, 4.1.5. 4.1.7. цього договору.

Дата виконання ГП 38-й календарний день від дати відправки ГП.

Отже, розрахунки за договором повинні були здійснитись:

- згідно з накладною №РН-09/01/06 від 01.09.2014р. у строк до 16.10.2014р.

- згідно з накладною №РН-09/01/07 від 01.09.2014р. у строк до 16.10.2014р.

- згідно з накладною №РН-09/08/13 від 08.09.2014р. у строк до 23.10.2014р.

- згідно з накладною №РН-09/08/15 від 08.09.2014р. у строк до 23.10.2014р.

- згідно з накладною №РН-09/16/22 від 16.09.2014р. у строк до 31.10.2014р.

- згідно з накладною №РН-10/28/13 від 28.10.2014р. у строк до 12.12.2014р.

- згідно з накладною №РН-02/13/04 від 13.02.2015р. у строк до 13.02.2015р.

- згідно з накладною №РН-04/23/09 від 23.04.2015р. у строк до 07.06.2015р.

- згідно з накладною №РН-04/23/10 від 23.04.2015р. у строк до 07.06.2015р.

В порушення своїх зобов'язань відповідачем не було здійснено оплату за поставлений Товар у визначений строк. Тобто, у відповідача перед позивачем, на момент звернення з позовом до суду, виникла заборгованість у розмірі 64 891,07грн.

Приписами ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відмовляючи у позові господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності обовязку оплатити за отриманий товар, виходячи з наступного.

Сторони в розділі 7 Договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_6 СРСР від 25 квітня 1966р. № П-7 (надалі Інструкція П-7).

За вимогами пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також супроводжувальним документам, які підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення щодо якості, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супроводжувальних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається які документи відсутні.

Також, в розділі 7 Договору сторони погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_6 СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (надалі Інструкція П-6).

За вимогами пункту 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Отже, нескладання відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкцій П-6 та П-7 акту про відсутність будь-яких документів в пакеті товаросупроводжувальних документів є підтвердженням надання позивачем всіх необхідних документів.

Відповідач, ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку на оплату отриманої відповідачем продукції, сертифікату якості, накладних та податкових накладних.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідач не надав доказів скоєння дій, передбачених зазначеною нормою права або умовами договору.

Крім того, судом не враховано визначення в видаткових накладних про отримання усіх відповідних документів на товар.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів прострочку кредитора.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обовязку з оплати товару, тому з останнього підлягає стягненню борг у розмірі 64 891,07грн.Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 17.10.2014р. по 05.08.2015р. 3% річних у сумі 1 439,70грн. та 25 643,26грн. інфляційних витрат з 01.11.2014р. по 31.07.2015р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок, наданий позивачем, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення в повному обсязі вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати товару, тому колегія суддів дійшла висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 64 891,07грн., 25 643,26грн. інфляційних витрат, 1 439,70грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у відповідно до статті 104 ГПК України є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» м. Запоріжжя судова колегія визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2015р. у справі №908/4651/15 - скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2015р. у справі №908/4651/15 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2015р. у справі №908/4651/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м. Запоріжжя про стягнення 64 891,07грн. суми основного боргу, 25 643,26грн. інфляційних витрат, 1 439,7 суми 3 % річних задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м.Запоріжжя (69035, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» м.Запоріжжя (69006, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-а, ідентифікаційний код 30105738) 64 891,07грн. суми основного боргу, 25 643,26грн. інфляційних витрат, 1 439,7 суми 3 % річних; 1839,50грн. - cуму судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м.Запоріжжя (69035, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» м.Запоріжжя (69006, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-а, ідентифікаційний код 30105738) 2024,00грн. - . суму судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2015р., оформивши його у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1прим.-Позивачу; 1прим.-Відповідачу; 1прим.-У справу, 1прим.-ДАГС, 1прим.-ГСЗО.