Рішення № 54598642, 09.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015

Справа №910/29018/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго»

до Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва»

про стягнення 8 710,97 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (далі – позивач) до Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» (далі – відповідач) про стягнення 8 710,97 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2015 було порушено провадження у справі № 910/29018/15, розгляд справи призначено на 09.12.2015.

04.12.2015 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про проведення засідання в режимі відео конференції.

08.12.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про проведення засідання в режимі відео конференції та заява про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

У судове засідання 09.12.2015 представники сторін не з’явились, про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд дійшов висновку про неможливість їх задоволення, з огляду на наступне.

Як передбачено частиною 6 статті 11 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, Учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 74-1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п’ять днів до дня проведення такого судового засідання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки клопотання представника позивача надійшло до суду менше ніж за сім днів до дня проведення судового засідання, суд не вбачає можливості задоволення зазначеного клопотання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2009 між Публічним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго» (далі – позивач, постачальник) та Підприємством «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» (далі – відповідач, споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № З06 11-0278 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу ля забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 50 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, які є його невід’ємною частиною.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 7 «Порядок розрахунків» та Додатку № 8 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно з пунктом 7 Додатку № 7 «Порядок розрахунків» до Договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі 100% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на наступний розрахунковий період на підставі рахунку виписаного постачальником електричної енергії. Кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється на підставі рахунку виписаного постачальником у відповідності з «Актом про використану електричну енергію», підписаного споживачем або обома сторонами.

Позивач у своєму позові зазначає про те, що відповідачем не виконуються умови Договору в частині розрахунків за електроенергію, внаслідок чого у відповідача за період січень-лютий 2013 року виникла заборгованість за активну електричну енергію в розмірі 6 128,99 грн.

На підтвердження вищезазначеної заборгованості відповідача позивачем надано копії рахунків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електроенегетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з п. 2.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28, (далі - Правила) користування електричною енергією - споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності.

Відповідно до п. 1.3 Правил постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з п. 5.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем по оплаті за використану електричну енергію.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача перед позивачем та встановлено, що у відповідача існує заборгованість за спожиту активну електричну енергію за Договором в розмірі 6 128,99 грн, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 173,29 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 2 408,69 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом визначено періоди нарахувань відповідно до умов Договору та приписів чинного законодавства України, а також здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3 % річних та інфляційної складової боргу, та встановлено, що зазначені суми розраховані позивачем вірно. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 173,29 грн. та інфляційної складової боргу в розмірі 2 408,69 грн. підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором, з урахуванням 3 % річних та інфляційної складової боргу, в розмірі 8 710,97 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» (03150, м. Київ, вулиця Боженка, будинок 86Б; ідентифікаційний код: 30382690) на користь Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (89412, Закарпатська обл., Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Головна, будинок 57; ідентифікаційний код: 00131529) заборгованість в розмірі 6 128 (шість тисяч сто двадцять вісім) грн 99 коп., 3 % річних в розмірі 173 (сто сімдесят три) грн 29 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 408 (дві тисячі чотириста вісім) грн 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

Повне рішення складено 21.12.2015.

Суддя О.В. Нечай