Рішення № 54598506, 22.12.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015р. Справа№ 914/3960/15

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю ГалІО, м.Львів

до відповідача: Державного підприємства інженерний центр Техно-Ресурс, м.Львів

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління державного казначейства у Франківському районі м. Львова

про: стягнення заборгованості за договором підряду в розмірі 10 070,90 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (Довіреність №332 від 01.11.2015р.).

Від відповідача: ОСОБА_2 представник (Довіреність №53/12-15 від 04.12.15 р.)

Від третьої особи: не зявився

Права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України розяснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГалІО до відповідача Державного підприємства інженерний центр Техно-Ресурс, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління державного казначейства у Франківському районі м. Львова про стягнення заборгованості за договором підряду в розмірі 10 070,90 грн.

Ухвалою суду від 18.11.2015р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.12.2015р.

Ухвалою суду від 03.12.2015р. залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління державного казначейства у Франківському районі м. Львова та розгляд справи відкладено 17.12. 2015р.

У судовому засіданні 17.12.2015р. оголошено перерву до 22.12.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.12.2015р. підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

В судовому засіданні 22.12.2015р. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

20.12.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір підряду №21/11/12/2, відповідно до п. 1.1 якого позивач взяв на себе зобовязання своїми силами і засобами за рахунок відповідача розробити проектну документацію, зазначену в п. 1.2 договору відповідно до завдання на проектування, а відповідач зобовязався прийняти результати цих робіт та оплатити їх.

Згідно із п. 1.2 договору, предметом проектно-кошторисної документації є реконструкція з облаштуванням багатоквартирного будинку сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії за адресою вул. Любінська, 152 у м. Львові.

Термін виконання робіт - 20 робочих днів з моменту підписання даного договору, отримання затвердженого завдання на проектування, здійснення попередньої оплати згідно п. 2.2.1 договору та видачі інших вихідних даних (технічних умов) відповідачем (п.3.1. Договору).

Відповідно до положень п. 4.1 договору, після закінчення виконання робіт, позивач передає відповідачу проектно-кошторисну документацію за накладною і акт здачі-приймання виконаних робіт.

У п. 2.1 договору сторони узгодили, що вартість робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни становить 8835,60грн.

Відповідач проводить розрахунку з позивачем протягом 15-ти банківських днів тільки після отримання коштів відповідачем на власний рахунок від казначейства та підписання актів прийому-передачі виконаних робіт з відповідачем, якщо інше не буде обумовлено сторонами додатково.

На виконання умов договору, 24.12.2012р. між сторонами підписано акт виконаних робіт на суму 8835,60грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами оплатити виконані роботи. Вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу виконані роботи. Відтак, ТзОВ ГалІО звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8835,60грн. основного боргу.

Крім того, позивач нарахував відповідачу, керуючись п. 6.3 договору, 1235,30грн. пені.

В ході судового розгляду, представник відповідача усно заперечив проти позовних вимог, зазначивши про відсутність необхідних коштів для оплати. На підтвердження надав: копію наказу про затвердження паспорта бюджетної програми на 2012 рік №374/852 від 18.07.2012р., копію паспорту бюджетної програми на 2012 рік, копію витягу з реєстру бюджетних фінансових зобовязань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 27.12.2012р. №52.

Як повідомила третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління державного казначейства у Франківському районі м. Львова, 22.10.2012р. між останнім та відповідачем було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування.

На 2012 рік ДПІЦ Техно-Ресурс були затверджені кошторисні призначення по загальному фонду державного бюджету КЕКВ 2410 в сумі 2280 000, 00 грн, згідно з яких 27 грудня 2012 року були взяті на облік та зареєстровані в управлінні бюджетні зобов'язання в сумі 353486,90 грн. та бюджетні фінансові зобов'язання в сумі 353486, 90 грн.

31.12.2012р. вказані бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання зняті з обліку управлінням Державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова на підставі поданих ДПІЦ Техно-Ресурс 29 грудня 2012 року Реєстру бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 29 грудня 2012 року №26 та Реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 29 грудня 2012 року №52 які зареєстровані в управлінні за №02-40/4848, адже відповідно до вимог абзацу першого п.2.13 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної, казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012р. №309, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 20.03.2012р. за №419/20732 не погашені в кінці бюджетного періоду бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання одержувачів бюджетних коштів знімаються з обліку органами Казначейства. Таким чином, при знятті зобов'язань з обліку управління керувалось . вимогами чинного законодавства.

У відповідності до вимог п.3.6. Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.01.2012р. №44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2012р. за №196/20509, усі розрахунки одержувачами бюджетних коштів на кінець звітного року мають бути завершені в межах бюджетних асигнувань, відповідно обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості на звітну дату не визначаються та в бюджетній звітності не відображаються.

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24 грудня 2012 року № 1407 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17січня2013 року за № 130/22662 Головні розпорядники бюджетних коштів до початку бюджетного періоду визначають, мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів за територіями (обласний рівень), чітко визначившись із статусом кожної установи, яка обслуговується у відповідному органі казначейства.

Відповідальні виконавці бюджетних програм визначають мережу і подають головному розпоряднику для., зведення мережі по головному розпоряднику.

До мережі включаються головний розпорядник розпорядники нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику та/або діяльність яких координується через нього, та одержувачі бюджетних коштів, які уповноважені головним розпорядником на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти з державного бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів включаються до мережі головних розпорядників або розпорядників нижчого рівня, якщо вони отримують бюджетні асигнування безпосередньо від них. До мережі включаються розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів, внесені до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, у встановленому законодавством порядку.

Головний розпорядник (розпорядник нижчого рівня) включає до мережі установи, які на кінець попереднього бюджетного періоду перебували у його мережі і мали бюджетну заборгованість, та здійснює заходи щодо впорядкування бюджетної заборгованості минулих років відповідно до бюджетних призначень поточного бюджетного періоду (з дотриманням вимог частини другої статті 57 Бюджетного кодексу України).

Не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до початку бюджетного періоду головні розпорядники (крім Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій) надають Казначейству України на паперових та електронних носіях мережу за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Відповідно до п. 6.1 та 6.2.Договору на розрахунково-касове обслуговування - договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., договір уважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо сторони не заявлять про намір його розірвати за 30 календарних днів до закінчення поточного календарного року.

За твердження третьої особи у справі, управління не розривало договору на розрахунково-касове обслуговування з позивачем, а те, що у 2013 році відповідач не був включену у мережу не є виною органу казначейства.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір підряду №21/11/12/2 від 20.12.2012р., у звязку з чим набули взаємних прав і обовязків.

За договором підряду, відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.1.1. договору, позивач зобовязувався виконати всі передбачені замовленням роботи, а відповідач прийняти цю роботу та оплатити її.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ст. 853 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобовязань по договору підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом здачі-приймання робіт від 24.12.2012р. на загальну суму 8835,60 грн. та не заперечується відповідачем.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в акті не зазначено. Відтак, відповідач підписуючи акт здачі-приймання робіт від 24.12.2012р. погодився із обємом та вартістю робіт виконаних позивачем.

Заперечення відповідача щодо відсутності коштів на полату виконаних робіт судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 N 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р.).

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобовязання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобовязань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором.

Щодо позовної вимоги про стягнення 1235,30грн. пені за період 19.05.2015р. по 17.11.2015р. суд зазначає наступне.

У відповідності до умов п. 6.3 договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт згідно з п.2.2.2 цього договору відповідач сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від вартості заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач провів нарахування пені за період 19.05.2015р. по 17.11.2015р., що є порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. Оскільки сторонами підписаний акт виконаних робіт 24.12.2012р., відтак, нарахування слід було проводити з 25.12.2012р. та припинити 25.06.2013р. За вказаних обставин в задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити повністю.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 837, 853 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства інженерний центр Техно-Ресурс (79060, м. Львів, МСП, вул. Наукова, 5, ідентифікаційний код 13803953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГалІО (79066, м. Львів, вул. Морозна, 31/35, ідентифікаційний код 35620697) 8835,60грн. основного боргу та 1068,53грн. судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ГалІО (79066, м. Львів, вул. Морозна, 31/35, ідентифікаційний код 35620697) 162,00грн. зайво сплаченого судового збору.

Повний текст складено 25.12.2015р.

Суддя Ділай У.І.