Рішення № 54598496, 21.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015Справа №910/27867/15

За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"доПриватного підприємства «КАСПІЙ-1»провиселення з орендованого нерухомого майнаСуддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Акімова А.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «КАСПІЙ-1» (надалі - відповідач) про виселення ПП «КАСПІЙ-1» з нерухомого майна (ролетної конструкції), загальною площею 2,0 кв.м., що знаходиться за адресою: станція метро «Контрактова площа» (перехід) та зобов'язання повернути Комунальному підприємству "Київський метрополітен" по акту приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки строк дії укладеного між сторонами Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №183-У(Ор)-11 від 14.10.2011 припинив свою дію, орендодавець повідомив відповідача про відмову від продовження дії договору оренди та просив звільнити займану частину приміщення, однак ПП «КАСПІЙ-1» продовжує користуватись об'єктом оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 порушено провадження у справі №910/27867/15, розгляд справи призначено на 23.11.2015.

05.11.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 23.11.2015 відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.12.2015.

Представник позивача в судове засідання 21.12.2015 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в засідання господарського суду не з'явився, втім 18.12.2015 через відділ діловодства суду подав заяву про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необґрунтованістю.

Суд виходить з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Вказані обставини подання суду необґрунтованих належним чином клопотань в сукупності з тривалим ненаданням письмових пояснень у справі та заперечень проти заявлених позовних вимог, а також витребуваних судом документів, можуть свідчити про зловживання відповідачем процесуальними правами.

Крім того, Вищий господарський суд України в Інформаційному листі №01-08/140 від 15.03.2010 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз'яснив, що матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин

Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.12.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.10.2011 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець) та Приватним підприємством «КАСПІЙ-1» (орендар) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №183-У(Ор)-11, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 28.12.2010 №517/5329 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (дві ролетні конструкції), далі - об'єкт оренди, розміщену за адресою: станція метро "Контрактова площа" (перехід), для торгівлі непродовольчими товарами (п. 1.1. договору).

За умовами пункту 2.1. договору об'єктом оренди є дві ролетні конструкції загальною площею 2,0 кв.м., згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ (ролетних конструкцій), що складає невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.4. договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен".

Пунктом 4.14. договору сторони визначили обов'язок орендаря після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 28.12.2010 №517/5329 діє з 14.10.2011 до 12.10.2014 (2 роки 364 дні), а після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради (п.п. 9.1., 9.3. договору).

На виконання умов даного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв ролетні конструкції інв. №0009171, інв. №0009122, розміщені на станції метро «Контрактова площа», загальною площею 2,0 кв.м., про що сторонами складено Акт приймання-передачі майна в оренду від 14.10.2011.

В подальшому, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" направило на адресу Приватного підприємства «КАСПІЙ-1» повідомлення №08 від 17.10.2014 про небажання продовжувати договір на новий термін і необхідність до 11.11.2014 звільнити об'єкт оренди та повернути його за актом приймання-передачі орендодавцю.

Однак, після закінчення строку дії Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №183-У(Ор)-11 від 14.10.2011, об'єкт оренди за актом приймання-передачі Приватним підприємством «КАСПІЙ-1» повернутий не був, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором оренди, отже між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 283 Господарського кодексу України та статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 291 ЦК України).

Таким чином, можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї зі сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.

Як роз'яснено в п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судом встановлено, що орендодавець листом №08 від 17.10.2014 повідомляв орендаря про небажання продовжувати договір на новий термін, а також про необхідність повернення об'єкту оренди за актом приймання-передачі.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №183-У(Ор)-11 від 14.10.2011, припинив свою дію з 12.10.2014.

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в п. 4.14. договору погодили, що орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки з припиненням договору відповідач втратив статус орендаря і враховуючи, що жодних доказів на підтвердження права користування орендованою частиною приміщення Приватне підприємство «КАСПІЙ-1» не надало, вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" про виселення орендаря із займаного приміщення підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про припинення користування орендованим майном після закінчення строку дії спірного договору.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Приватне підприємство «КАСПІЙ-1» (04211, м. Київ, вулиця Лайоша Гавро, будинок 1, квартира 117; ідентифікаційний код 36291610) з нерухомого майна (ролетної конструкції), загальною площею 2,0 кв.м., що знаходиться за адресою: станція метро «Контрактова площа» (перехід) та повернути Комунальному підприємству "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 35; ідентифікаційний код 03328913) по акту приймання-передачі.

3. Стягнути з Приватного підприємства «КАСПІЙ-1» (04211, м. Київ, вулиця Лайоша Гавро, будинок 1, квартира 117; ідентифікаційний код 36291610) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 35; ідентифікаційний код 03328913) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 23.12.15

Суддя О.А. Грєхова