Постанова № 54598489, 23.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2015 року Справа № 904/3977/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.

суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №316 від 19.06.2015 р.,

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 14-416юр від 26.08.2015 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол", м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області

до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за поставлену електротехнічну продукцію згідно договору №14 від 06.12.2013 р. у загальному розмірі 759 656,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 р. у даній справі (суддя Фещенко Ю.В.) Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол" - 520 800 грн. 00 коп. - основного боргу, 208 840 грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 7 876 грн. 21 коп. - 3% річних, 14 750 грн. 34 коп. частину витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згадане рішення мотивовано посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 16 від 06.12.2013 р. щодо своєчасного розрахунку за поставлену продукцію.

Не погодившись з даним рішенням, публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що спірний договір фактично було вчинено без наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності зі сторони публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", що є підставою для визнання такого договору недійсним.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Семіол" просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач зазначає, що відповідач не надав жодного документу, який свідчив би про встановлення фактів, які підтверджували б вчинення протиправних дій при підписанні договору, підписання його сторонніми особами або внесення будь-яких неправдивих відомостей до тендерної документації у процесі проведення торгів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2013 р. між публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Семіол" (позивач) було укладено договір № 16, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікаціі(цій), узгодженої(них) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору.

Відповідно до п.2.1. договору загальна вартість продукції за договором складається з суми вартості всіх партій продукції, узгоджених по всім Спеціфікаціям до даного договору.

За п. 3.1. договору умови поставки продукції викладаються сторонами відповідно вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року та узгоджуються у відповідній(их) специфікації(ціях).

Згідно з п. 3.2. договору поставка продукції продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідній(них) специфікації(ціях), але тільки після надання покупцем письмового замовлення. Датою подачі замовлення вважається дата його направлення електронною поштою або факсом 0564-26-09-00. Замовлення на поставку повинно містити перелік номенклатури (асортимент) та обсяги поставки продукції, точно відповідати по номенклатурі і не перевищувати обсяги, зазначені в специфікації(ціях).

Відповідно до пунктів 3.3. та 3.4. договору датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі продукції від продавця до покупця (перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідній(них) специфікації(ціях), зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній, залізничній накладній, кур'єрської служби). Поставка вважається виконаною продавцем за умови точної відповідності поставленої продукції замовленню на поставку покупця по строкам, номенклатурі і обсягу, після надання продавцем всіх супроводжувальних документів, зазначених в пункті 3.6. договору.

Договір вступає в дію з 03.12.2013 р. і діє по 31.12.2014 р. або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору, в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше (пункт 10.4. договору).

17.12.2013 р. між сторонами було підписано, зокрема, специфікацію № 4 (додаток до договору), в якій сторони узгодили код матеріалу; назву матеріалу - шафу силову ШС 4500 та шафу управління для ШС 4500; договірну кількість; ціну за одиницю; загальну вартість - 2 316 000,00 грн.; строки та умови поставки, а також узгодили умови оплати продукції - по факту поставки до 10 календарних днів.

07.08.2014 р. між сторонами було підписано специфікацію № 7 (додаток до договору), в якій сторони узгодили код матеріалу; назву матеріалу - контролер промисловий до ЕТП 1500 та електропривод постійного струму ЄПТ-500; договірну кількість; ціну за одиницю; загальну вартість - 1 128 000,00 грн.; строки та умови поставки, а також узгодили умови оплати продукції - по факту поставки до 10 календарних днів.

На виконання умов договору, позивач здійснив відповідачу поставку товару, що була обумовлена сторонами у специфікаціях № 4 від 17.12.2013 р. та № 7 від 07.08.2014 р., на загальну суму 520 800,00 грн. (видаткові накладні № РН-0000055 від 24.11.2014 р. на суму 396 000,00 грн. та № РН-0000058 від 25.11.2014 р. на суму 124 800,00 грн.), а також виставив - рахунок-фактуру № СФ-0000055 від 24.11.2014 р. на суму 396 000,00 грн. та рахунок-фактуру № СФ-0000058 від 25.11.2014 р. на суму 124 800,00 грн.

Частиною 1 статті ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Судом першої інстанції вірно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правилами ст. 530 ЦК України встановлено, що строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів оплати заборгованості за поставлений товар.

З урахуванням наведеного місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в сумі 520 800,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просив господарський суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 230 979,96 грн. та 3% річних в сумі 7 876,21 грн. за період прострочення з 08.12.2014 р. по 09.06.2015 р.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, здійсненим за допомогою калькулятора Інформаційно-аналітичної програми «ЛІГА», розмір інфляційних втрат відносно заявленої у позові суми заборгованості за період прострочення з 08.12.2014 р. по 09.06.2015 р. становить 230 979,96 грн., тоді місцевий господарський суд помилково нарахував суму інфляційних втрат у розмірі 208 840,80 грн.

Так, судом першої інстанції не враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, розглядаючи вимоги про стягнення інфляційних втрат, господарський суд не врахував порядку розрахунку інфляційних втрат, належним чином не дослідив правильність проведеного позивачем розрахунку та період за який інфляційні втрати повинні нараховуватись, а тому рішення господарського суду в частині стягнення інфляційних втрат підлягає зміні.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 08.12.2014 р. по 09.06.2015 р. у розмірі 7 876,21 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника, що спірний договір фактично було вчинено без наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності зі сторони публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", що є підставою для визнання такого договору недійсним, враховуючи таке.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 р. у справі №904/7176/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суді від 26.10.2015 р., публічному акціонерному товариству "АрселорМіттал Кривий Ріг" відмовлено у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол" про визнання недійсним договору про поставки № 14 від 16.12.2013р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суді від 26.10.2015 р. у справі №904/7176/15 встановлено, що правові наслідки вчинення правочину не уповноваженою особою, визначені ст.241 ЦК України, ставляться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено, правовий аналіз матеріалів справи свідчать, що позивачем вчинені дії, які свідчать про схвалення юридичною особою оспорюваного правочину (договору № 14 від 06.12.2013 р.), тому підписання договору від імені юридичної особи та в її інтересах не встановленою особою, не може бути підставою для визнання угоди недійсною.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Рішення господарського суду є правильним по суті та відповідає обставинам справи, однак має бути змінено в частині стягнення заявленої суми інфляційних втрат, з урахуванням перерахунку, здійсненого апеляційною інстанцією.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року у справі №904/3977/15 змінити, виклавши у наступній редакції: « Позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1; ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Семіол" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, 11; ідентифікаційний код 24246349) - 520 800,00 грн. - основного боргу, 230 979,96 грн. - інфляційних втрат, 7 876,21 грн. - 3% річних, 15 193,12 грн. - витрати по сплаті судового збору. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

ОСОБА_3