Рішення № 54598423, 22.12.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р.Справа № 910/18341/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Бойко Ю.В.,

представник позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

представник відповідача: ОСОБА_2 - адвокат за договором,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом Коссад Семанс (Caussade Semences), акціонерного товариства з Радою директорів та Наглядовою радою

до приватного акціонерного товариства "Шполатехагро"

про стягнення 2 316 368,84 євро, що еквівалентно 41 058 100,96 грн.,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014 року Коссад Семанс (Caussade Semences) акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою, створене та існуюче відповідно до законодавства республіки Франції, зареєстроване в Торговому реєстрі товариств в м. Монтобан за номером В 846050052 (далі - Коссад Семанс або позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" (далі - ПАТ "Шполатехагро" або відповідач) про стягнення суми 2 316 368,84 Євро, що включає в себе: 1 877 567,80 Євро основної заборгованості за кладеними сторонами договорами купівлі-продажу № СSDСТА 071109 від 30.01.2008 та № СSDСТА 100215 від 15.02.2010; 269 819,94 Євро штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № СSDСТА 100215 від 15.02.2010; на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання: 161 891,96 Євро за договором купівлі-продажу № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 та 7 089,14 Євро за договором купівлі-продажу № СSDСТА 071109 від 30.01.2008.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог від 21.10.2014 (т. 2, а.с. 250-251) позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості та нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України трьох процентів річних за договором купівлі-продажу № СSDСТА 071109 від 30.01.2008 та від позовних вимог щодо частини основної заборгованості за договором купівлі-продажу СSDСТА 100215 від 15.02.2010 у звязку з частковим пропуском позовної давномтв, тому позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 1 772 980,60 Євро основної заборгованості за договором купівлі-продажу СSDСТА 100215 від 15.02.2010, 265 947,09 Євро штрафних санкцій за цим договором за період з 25.08.2013 по 25.08.2014 і 159 568,86 Євро на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобовязання за цим же договором в період з 25.08.2011 по 25.08.2014, тобто за останні три роки в межах строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 позовні вимоги Коссад Семанс (Caussade Semences), акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою задоволено повністю, стягнуто з приватного акціонерного товариства '"Шполатехагро" основний борг в сумі 1 772 980,60 Євро, 265 947,09 Євро штрафу, 159 568,86 Євро - 3% річних та 73 080 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 задоволено частково апеляційну скаргу ПрАТ "Шполатехагро", скасовано частково рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" на користь Коссад Семанс (Caussade Semences) акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою основний борг в сумі 1 772 980,60 Євро, 159 568,86 Євро - 3 % річних та 64 687,26 грн. судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з Коссад Семанс (Caussade Semences) акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою, на користь Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" 4207,85 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині позовних вимог - відмовити".

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2015 задоволено частково касаційну скаргу ПрАТ "Шполатехагро", скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПрАТ "Шполатехагро" на користь Коссад Семанс (Caussade Semences) акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою основного боргу в сумі 1 772 980,60 Євро, 159 568,86 Євро - 3 % річних за контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010, та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПрАТ "Шполатехагро" на користь Коссад Семанс (Саиззасіе 8етепсез) акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою суми 265 947,09 Євро штрафу за контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010, стягнення 64 687,26 грн. судового збору за подання позовної заяви та стягнення з Коссад Семанс (Caussade Semences) акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою на користь ПрАТ "Шполатехагро" 4207,85 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 в частині стягнення з ПрАТ "Шполатехагро" на користь Коссад Семанс (Caussade Semences) акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою основного боргу в сумі 1 772 980,60 Євро, 265 947,09 Євро штрафу, 159 568,86 Євро - 3% річних за контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010. В частині позовних вимог щодо стягнення з ПрАТ "Шполатехагро" на користь Коссад Семанс (Caussade Semences) акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою основного боргу в сумі 1 772 980,60 Євро, 159 568,86 Євро - 3 % річних та 265 947,09 Євро штрафу за контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 справу № 910/18341/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 910/18341/14 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 позов Коссад Семанс (Caussade Semences), акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Шполатехагро" на користь Коссад Семанс (Caussade Semences) акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою, створеного відповідно до законодавства республіки Франція, основний борг в сумі 1 772 980,60 Євро, 159 568,86 Євро трьох процентів річних та 64 687 грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору, у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 задоволено частково апеляційну скаргу ПрАТ "Шполатехагро", рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 скасовано, справу № 910/18341/14 направлено до Господарського суду міста Києва для встановлення її підсудності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2015 справу № 910/18341/14 за позовом Коссад Семанс (Caussade Semences), акціонерного товариства з Радою директорів та Наглядовою радою до приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" про стягнення 2 316 368,84 євро, що еквівалентно 41 058 100,96 грн. надіслано за підсудністю до господарського суду Черкаської області.

Відповідно до статті 2-1 ГПК України автоматизованою системою документообігу суду вказану справу розподілено судді Пащенко А.Д.

При новому розгляді справи.

05.11.2015 до Господарського суду Черкаської області від директора ПрАТ "Шполатехагро" ОСОБА_3 надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи відповідно до ст. 4-6 ГПК України у звязку зі складністю справи, обмеженням розгляду спору 2-х місячним строком та з метою забезпечення всебічного, повного, обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.2015 підтримала клопотання та просила розглядати справу колегіально, оскільки дана справа є складною, пояснила, що відповідач вважає, що сплив строк позовної давності, а це питання є дуже важливе у даній справі.

Розглянувши вказане клопотання, суд приходить до висновку, що для колегіального розгляду справи підстави відсутні та відповідачем не названі, тому дане клопотання задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні:

представник позивача підтримав позов у зменшеній сумі з підстав, викладених у позовній заяві, заперечив проти доводів відповідача щодо пропуску позовної давності, стверджуючи, що ці доводи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідач визнав заборгованість перед позивачем по цьому контракту, позовна давність була перервана діями відповідача, спрямованими на визнання заборгованості; позивач виконав всі необхідні дії для встановлення наявності у директора відповідача повноважень на підписання такої додаткової угоди, позивач отримав витяг із ЄДР, де не було вказано про наявність обмеження повноважень директора, він отримав фінансовий звіт про вартість активів відповідача за 2012 рік, оскільки на цей момент звіт за 2013 рік ще не був затверджений, директор відповідача мала всі повноваження на укладення такої угоди;

представник відповідача заперечила проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та пояснила, що борг був, сума боргу не заперечується, однак просила застосувати позовну давність, оскільки строк позовної давності за вимогами щодо оплати товару, поставленого відповідачу на підставі контракту від 15.02.2010, сплив; відповідно до Статуту товариства та ст. 70 ЗУ "Про акціонерні товариства" директор не мала відповідних повноважень на укладання такого значного правочину, яким є додаткова угода від 03.03.2014, і про наявність таких обмежень повноважень директора позивач повинен був знати; оскільки директор відповідача підписала додаткову угоду і надіслала позивачу, отже вона уклала угоду поза межами повноважень і ця угода не може мати правових наслідків для відповідача.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 26.11.2015 до 17.12.2015 та із 17.12.2015 до 22.12.2015 на підставі статті 77 ГПК України.

У судовому засіданні 22 грудня 2015 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, враховуючи висновки Вищого господарського суду України у постанові від 23.03.2015, суд встановив таке.

Коссад Семанс (Caussade Semences), акціонерного товариства з Радою директорів та Наглядовою радою (Продавець за договором, позивач у справі) та ЗАТ "Шполатехагро" (Покупець за договором, відповідач у справі), найменування якого змінено на ПрАт "Шполатехагро" уклали Контракт № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 (далі - Контракт, том 1, а. с. 66-69), предметом якого є купівля-продаж насіння для посіву, асортимент, кількість, ціна, строки поставки, строки і форми оплати викладені у додатках до Контракту, умови поставки - СІР Шпола (в редакції "Инкотермс 2000").

На виконання умов Контракту позивач поставив відповідачу насіння на загальну суму 5 583 308,60 Євро, яке було прийняте відповідачем. Відповідач сплатив кошти за отриманий товар лише частково.

05.02.2013 "КОССАД СЕМАНС" та ПрАТ "ШПОЛАТЕХАГРО" уклали ОСОБА_4 угоду про зміну порядку розрахунків до двох контрактах купівлі-продажу, зокрема і по Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 (т. 1 а.с. 70-78), в якій вказано про визнання відповідачем заборгованості по двох Контрактах на загальну суму 6 369 322 Євро та перераховано заборгованість у національну валюту України за курсом НБУ на дату підписання додаткової угоди і ця заборгованість склала загалом суму 68 993 222,01 грн., зокрема по Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 - суму 28 422 988,36 грн.

Крім цього, 05.02.2013 "КОССАД СЕМАНС" (як Кредитор), ТОВ "КОССАД ВОСТОК" (як Новий кредитор) та ПрАТ "ШПОЛАТЕХАГРО" (як Боржник) уклали Угоду про відступлення прав вимоги, за умовами якої було відступлено право вимоги Кредитора до Боржника щодо оплати останнім Новому кредитору заборгованості за імпортними контрактами (зокрема і за Контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010) та було відступлено право вимоги заборгованості за договором купівлі-продажу № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 в сумі 28 422 988,36 грн. (Акт приймання-передачі прав вимоги до вказаної угоди від 05.02.2013 із переліком транспортних накладних та митних декларацій - т. 1, а.с. 94-96). За доводами позивача, не спростованими і не запереченими відповідачем, решта заборгованості останнього за Контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 в сумі 1 798 799,60 Євро залишилась не сплаченою та дійсною у валюті Євро.

12 березня 2014 року представник відповідача ОСОБА_5 передала представнику позивача ОСОБА_1 в двох оригінальних примірниках додаткову угоду від 03.03.2014 про зміну порядку розрахунків за контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 (т. 1 а.с. 97, 98-107).

В цій додатковій угоді, підписаній від імені ПрАТ "ШПОЛАТЕХАГРО" директором ОСОБА_5, вказано, що відповідач визнає і підтверджує наявність заборгованості по Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 перед позивачем в сумі 1 798 799,60 Євро. За доводами позивача названа додаткова угода не набрала чинності, оскільки згідно пункту 5.3 цієї додаткової угоди вона набирає чинності за умови, що результати перевірки продавцем інформації, що зазначена у документах в Додатках до додаткової угоди, є такими, що відповідають здійсненим поставкам, про що продавець інформує у письмовому вигляді покупця до 20.03.2014. Як вказує позивач, він такого повідомлення не направляв, тому ця додаткова угода не набрала юридичної сили. Факт неотримання від позивача такого повідомлення відповідач не спростував. Разом з тим позивач стверджує, що той факт, що додаткова угода не набрала чинності, не впливає на волевиявлення та позицію відповідача щодо визнання боргу перед позивачем по Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010, оскільки позивач вважає, що підписання відповідачем двох оригінальних примірників додаткової угоди та передача їх позивачеві із пропозицією про їх підписання вважаються діями, що свідчать про визнання відповідачем заборгованості за договором купівлі-продажу.

Відповідач під час розгляду спору заявив клопотання про застосування позовної давності з огляду на те, що строк позовної давності за вимогами щодо оплати вартості товару, поставленого відповідачу на підставі Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010, сплив, що є підставою для відмови у позові. Відповідач стверджує, що підписання директором відповідача ОСОБА_4 угоди від 03.03.2014 не може породжувати для відповідача жодних юридичних наслідків, в тому числі й щодо переривання перебігу позовної давності, оскільки директор за Статутом та Законом України "Про акціонерні товариства" не мала відповідних повноважень на укладання такої ОСОБА_4 угоди.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позов підлягаючим до часткового задоволення, з огляду на таке.

Контракт № СSDСТА 100215 від 15.02.2010, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою є договором поставки. Він підписаний повноважними представниками сторін, містить всі істотні умови для договорів даного виду, спору щодо його дійсності між сторонами немає.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов Контракту позивач поставив відповідачу, а останній прийняв насіння на суму 5 583 308,60 Євро. Відповідач не повністю розрахувався із позивачем за отримане насіння, у звязку з чим утворилася заборгованість відповідача перед позивачем за отримане по цьому Контракту насіння в сумі 1 772 980,60 Євро.

Факти підписання Контракту, отримання відповідачем ОСОБА_6 і наявності несплаченої заборгованості за товар в сумі 1 772 890,60 Євро відповідачем не заперечуються, спору по цих документах немає.

Щодо вирішення спору за участю іноземного субєкта (позивач) господарським судом Черкаської області та визначення права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Згідно статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Спір у даній справі має ознаки іноземного елементу, оскільки один із учасників спірних приватноправових відносин, а саме позивач, являється іноземною юридичною особою. Сторони Контракту являються юридичними особами приватного права.

Порядок регулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів повязані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 року № 2709-ІУ, із змінами (далі - ЗУ "Про міжнародне приватне право").

Згідно частини 1 статті 4 ЗУ "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів.

Статтею 32 ЗУ "Про міжнародне приватне право" встановлено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження

Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 ЗУ "Про міжнародне приватне право" можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України (ст. 43 ЗУ "Про міжнародне приватне право").

Статтями 73, 74 ЗУ "Про міжнародне приватне право" встановлено, що іноземні юридичні особи мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

Статтею 76 ЗУ "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до статті 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно статті 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом 12 Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 сторонами у справі передбачено підсудність спорів за вказаним контрактом Господарському суду міста Києва та встановлено, що під час розгляду спорів за спірним контрактом застосовується матеріальне і процесуальне право України.

Випадків, передбачених статтею 77 ЗУ "Про міжнародне приватне право", судом не встановлено.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.10.2015, на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015, справу № 910/18341/14 надіслано за підсудністю до Господарського суду Черкаської області з огляду на те, що сторонами у справі в Контракті № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 визначено застосування судом у разі розгляду спору матеріального і процесуального права України, та враховуючи, що відповідно до положень чинного законодавства України справа повинна розглядатися судом, встановленим законом, тобто тим, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, тобто за місцезнаходженням відповідача.

Враховуючи обставини справи, умови Контракту, суд вважає правомірним застосування до спірних правовідносин права України.

Щодо позовних вимог про стягнення 1 772 980,60 Євро основної заборгованості за Контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010, 265 947,09 Євро штрафних санкцій і 159 568,86 Євро на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобовязання, суд виходить з такого.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем не заперечено, що за отримане у позивача відповідно до Контракту насіння посівне відповідач розрахувався із позивачем не в повній сумі, у звязку з чим утворилася заборгованість відповідача в сумі 1 772 980,60 Євро.

Інший строк оплати отриманого товару, ніж це передбачено частиною 1 статті 692 ЦК України, Контрактом не встановлено, отже строк оплати кожної партії товару повинен визначатися окремо із наступного дня від дати поставки (дані строків платежів кожної із партії товару зазначені у таблицях обох сторін - т. 2, а.с. 183, т. 4, а.с. 111-112).

Відповідно до припису частини 1 статті 264 ЦК України строк позовної давності за вимогами щодо сплати заборгованості за поставлений товар на підставі Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 був перерваний 12.03.2014 вчиненням відповідачем дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, а саме наданням позивачу пропозиції щодо укладення додаткової угоди до вказаного Контракту, в якій чітко визнано борг перед позивачем по цьому Контракту.

Відповідач під час розгляду справи заявив клопотання про застосування позовної давності з огляду на те, що строк позовної давності за вимогами щодо оплати товару, поставленого відповідачу на підставі Контракту № SDСТА 100215 від 15.02.2010, сплив.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписом статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судом встановлено, що перебіг позовної давності за Контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 був перерваний 12.03.2014 вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу перед позивачем за вказаним Контрактом, а саме наданням позивачу пропозиції укласти додаткову угоду до цього Контракту від 03 березня 2014 року, в якій відповідач чітко та однозначно визнав і підтвердив заборгованість перед позивачем в сумі 1 798 799,60 Євро за Контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010.

Відповідно до пункту 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зокрема зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору.

Сам факт звернення ПрАт "Шполатехагро" із пропозицією підписання додаткової угоди, в якій чітко викладено про визнання заборгованості зокрема по цьому Контракту, є вчиненням відповідачем дії, тобто є активною поведінкою, якою відповідач однозначно визнав та підтвердив борг перед позивачем в сумі 1 798 799,60 Євро по Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010. Така дія є достатньою для переривання перебігу позовної давності на підставі частини 1 статті 264 ЦК України, незалежно від набуття цією додатковою угодою юридичної сили, оскільки визначальним у даному випадку є не укладення додаткової угоди як правочину, а саме дія (як активна поведінка), що свідчить про визнання та підтвердження суми заборгованості.

Відповідно до частини 3 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Виходячи з того, що строк позовної давності за вимогами щодо сплати заборгованості за поставлений товар на підставі Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 повинен обчислюватися щодо кожної партії товару окремо, та враховуючи факт переривання 12.03.2014 перебігу позовної давності в межах строку давності по цих вимогах, суд приходить до висновку, що позовна давність за вимогами щодо стягнення заборгованості в сумі 1 772 980,60 Євро по Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 позивачем не пропущена.

Доводи відповідача про підписання директором відповідача додаткової угоди до Контракту із перевищенням повноважень суд вважає такими, що спростовуються матеріалами справи, з огляду на таке.

За приписами статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 2 статті 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться зокрема дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Статтею 18 цього Закону визначено таке: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В частині 3 статті 92 ЦК України вказано, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Позивачем подано суду ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" станом на 03.03.2014 та 12.03.2014 (т. 4, а.с. 116-122), в яких особою, уповноваженою представляти ПрАТ "Шполатехагро" у правовідносинах з третіми особами та вчиняти юридичні дії від імені товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори, вказана ОСОБА_5 (без обмежень) - керівник та підписант.

Про відсутність обмеження повноважень директора товариства вказано і в пункті 2.2. додаткової угоди, в якій зазначено, що покупець володіє необхідними повноваженнями стосовно укладення і виконання своїх зобов'язань за даною додатковою угодою.

Безпідставними є також доводи відповідача про відсутність у директора ОСОБА_5 повноважень на підписання додаткової угоди з посиланням на припис статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", виходячи з такого. Названою статтею цього Закону передбачено прийняття наглядовою радою товариства рішення про вчинення значного правочину, тобто, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства. При цьому Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.

В додатковій угоді відповідачем визнано борг перед позивачем в сумі 1 798 799,60 Євро за Контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010, що станом на дату додаткової угоди складало 25, 155 млн грн. Ця сума менша 10 відсотків від вартості активів відповідача відповідно до наявної офіційної звітності товариства за 2012 рік (тобто звітності відповідача, яку позивач міг отримати із офіційних джерел), оскільки фінансовий звіт за 2013 рік був затверджений загальними зборами 18.04.2014, а офіційно опублікований 22.04.2014, тобто після дати додаткової угоди, підписаної директором ПрАТ "Шполатехагро".

Відповідач вказаного не спростував і належними та допустимими доказами не підтвердив надання ним (чи надіслання) позивачу інформації про вартість активів відповідача чи про іншу суму значних правочинів. Пояснення представника відповідача про те, що при підписанні додаткової угоди ніхто не звернув увагу на її суму, суд оцінює критично.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем по Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 в сумі 1 772 980,60 Євро підтверджена матеріалами справи, не заперечена та не спростована відповідачем, позовна давність позивачем не пропущена, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 1 772 980,60 Євро є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 159 568,26 Євро за прострочення грошового зобов'язання по Контракту № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 на підставі статті 625 ЦК України за період з 25.08.2011 по 25.08.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Контрактом інший розмір процентів не встановлений.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність.

Оскільки три проценти річних не мають характеру штрафних санкцій, за змістом статті 625 ЦК України повязуються з основним боргом, а позовна давність до вимоги про стягнення основного боргу не пропущена, тому позовна вимога про стягнення з відповідача трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України є обґрунтованою та основаною на законі.

Однак відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Ні законом, ні Контрактом не визначено сплату трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України у іноземній валюті. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що до вимоги про стягнення трьох процентів річних за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на підставі статті 625 ЦК України три проценти річних за прострочення виконання грошового зобовязання за Контрактом № СSDСТА 100215 від 15.02.2010 в період з 25.08.2011 по 24.08.2014, тобто за останні три роки прострочення сплати боргу, в сумі 2 639 258 грн 91 коп. із розрахунку суми боргу станом на 21.10.2014 (дату заяви про зменшення розміру позовних вимог) по офіційному курсу НБУ 16,54 грн. за 1 Євро.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 265 947, 09 Євро штрафних санкцій, встановлених пунктом 10 Контракту, не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Пунктом 10 Контракту визначено, що за затримку платежу застосовуються штрафні санкції в розмірі 15% річних від суми простроченого платежу. Штраф нараховується від дати платежу, визначеного в додатках до цього Контракту, що є його невід'ємною частиною, до моменту повного розрахунку по цьому Контракту.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В пункті 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказано, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатись перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Згідно статті 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Сплата судового збору в максимальній сум на це правило не впливає. З огляду на викладене та враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволені судом частково, з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 60 970 грн 64 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" (20600, Черкаська обл., Шполянський район, місто Шпола, вул. Лебединська, буд. 131, ідентифікаційний код 32715534) на користь Коссад Семанс (Caussade Semences), акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою, створеного відповідно до законодавства республіки Франція, зареєстрованого в торговому реєстрі товариств м. Монтобан за номером В 846 050 052, (місцезнаходження: ОСОБА_7 де Мо, 82300, Коссад, Франція) - 1 772 980,60 (один мільйон сімсот сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят Євро 60 євроцентів) основного боргу, 2 639 258 грн 91 коп. (два мільйони шістсот тридцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 91 копійку) три проценти річних, 60 970 грн 64 коп. (шістдесят тисяч дев'ятсот сімдесят гривень 64 копійки) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 25.12.2015.

Суддя А.Д. Пащенко