Постанова № 54597764, 22.12.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року м. Львів № 813/5321/15

16 год. 15 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1;

відповідача: представник ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сокальської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває в податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ:

Сокальська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Сокальська ОДПІ) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (далі - ПАТ «Шахта «Надія») про надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває в податковій заставі.

З урахуванням уточнення позовних вимог №686/9/13-29-10-0010 від 07.12.2015 року позивач зазначає, що податковий борг ПАТ «Шахта «Надія» становить 21691124,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед бюджетом 21691124,00 грн., яка складається із сум податкових зобовязань по податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, екологічний податок та інші штрафні санкції. Вказана сума боргу є узгодженою, але не сплачена у встановлений законом строк. На виконання вимог Податкового кодексу України контролюючим органом прийнято рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків. На підставі вищевказаного рішення Сокальською ОДПІ скеровано інкасові доручення в банки, які обслуговують відповідача, для стягнення з рахунків податкового боргу, однак платіжні вимоги повернуті без виконання у звязку з відсутністю коштів на рахунках. Позивачем також проведено опис активів боржника та зроблено відповідні реєстраційні записи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - ДРОРМ). У звязку з тим, що відповідачем самостійно борг не сплачено, вжиті податковим органом заходи погашення податкового боргу не дали позитивних результатів, позивач просить суд надати дозвіл на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна ПАТ «Шахта «Надія», що перебуває у податковій заставі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представником відповідача подано заперечення на позовну заяву та заперечення на заяву про уточнення позовних вимог, в яких вказує, що звернення позивача до суду з позовними вимогами є передчасними оскільки у позивача відсутнє документальне підтвердження про відсутність коштів на рахунках відповідача. Крім того, застосування процедури примусової реалізації майна яке підлягає приватизації, відповідно до чинного законодавства, заборонено.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ПАТ «Шахта «Надія» зареєстроване, як юридична особа 16.03.2001 року, що підтверджено копією ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18340265 від 14.03.2014 року.

У період з січня 2011 року по січень 2013 року відповідач перебував на податковому обліку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС, а з 11.01.2013 року перебуває на податковому обліку у Сокальській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Відповідно до карток особових рахунків загальна заборгованість відповідача станом на 27.08.2015 року становить 147134733,32 грн., у тому числі по податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, екологічному податку та інші штрафні санкції.

Податковим керуючим здійснено описи майна відповідача від 11.04.2012 року, оформлений актом № 2 на суму 13532466,85 грн., від 11.04.2012 року, оформлений актом № 3 на суму 4030611,58 грн., від 11.04.2012 року оформлений актом № 4 на суму 14738358,71 грн., від 27.11.2012 року оформлений актом № 21 на суму 10584000,00 грн., від 17.11.2015 року оформлений актом № 7 на суму 3067390,00 грн.

У відповідності до вимог пункту 89.8 статті 89 Податкового кодексу України позивач зареєстрував податкову заставу у відповідному державному реєстрі, що підтверджується Витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 35660723 від 12.04.2012 року, № 35660896 від 12.04.2012 року, № 35660476 від 12.04.2012 року, № 39046520 від 29.11.2012 року, № 48339221 від 17.11.2015 року.

У звязку з переходом відповідача у 2013 році на облік до позивача, Сокальська ОДПІ у відповідності до вимог ст. 88, п. 89.8. ст. 89 Податкового кодексу України здійснила заміну обтяжувача по вищевказаних актах опису майна відповідача (у відповідних реєстраційних записах ДРОРМ), що підтверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: № 39995171 від 26.02.2013 року зміна до реєстраційного № 12393414; № 39996042 від 26.02.2013 року зміна до реєстраційного № 12393466; № 39995942 від 26.02.2013 року зміна до реєстраційного № 12393259; № 39995871 від 26.02.2013 року зміна до реєстраційного № 13315426.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно пункту 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України податковий (далі ПК України) борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків згідно відповідно до п. 87.2. ст. 87 ПК України є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п. п. 87.3.5., п. п. 87.3.7. п. 87.3. ст. 87 ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:

- майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;

- майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу».

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 88.1. ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2. ст. 88 ПК України).

Згідно з п. 89.3. ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 95.1.-95.3. ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 12 цього ж Закону, з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється:

здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності;

обмін, іпотека або застава майна; списання основних засобів, що мають залишкову вартість; безоплатна передача та реалізація майна для погашення заборгованості; передача майна в оренду.

Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об'єкта.

Строк проведення приватизації об'єкта не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про його приватизацію.

Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом приватизації (розміщення акцій), і оформляється рішенням відповідного державного органу приватизації.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» приватизація об'єктів, зазначених у ст. 4 цього Закону, здійснюється такими способами: визначення способу приватизації об'єкта приватизації, включеного до переліку об'єктів приватизації, здійснюється державними органами приватизації спільно з органом, уповноваженим управляти державним майном, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено статтею 13 цього ж Закону, з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 року № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році», якою затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2015 році, на виконання статей 6, 7 Закону України від 12.04.2012 № 4650-VI «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», зазначено ПАТ «Шахта «Надія» як об'єкт державної власності, який підлягає приватизації.

Проаналізувавши наведені норми законодавства та оцінивши встановлені під час судового розгляду обставини суд дійшов висновку, що відповідач ПАТ «Шахта «Надія» перебуває в стадії приватизації, відтак, відчуження майна відповідача у будь-який спосіб, у тому числі шляхом реалізації майна, що перебуває в податковій заставі, заборонено до моменту завершення приватизації об'єкта.

Позиція суду узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 27.05.2015 року.

Суд вважає необґрунтованим покликання позивача на норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», оскільки спірні правовідносини регулюються Законами України «Про приватизацію державного майна» та «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств».

Стосовно твердження позивача про виконання ним порядку вжиття заходів щодо погашення податкового боргу відповідача, встановленого статтею 95 ПК України, суд встановив наступне.

Позивач в позовній заяві посилається на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року у справі № 813/6744/14, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року у справі № 813/7438/14, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.09.2014 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2014 року у справі № 876/6456/13, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року у справі № 876/5627/15, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року у справі № 813/8196/14.

Даними рішеннями задоволено подання Сокальської ОДПІ та стягнуто з ДП «Шахта «Надія» на користь бюджету кошти, на підставі яких позивач виставив інкасові доручення: № 235 від 26.01.2015 року про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу в сумі 8854503,59 грн.; № 246 від 03.02.2015 року про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу в сумі 8454218,86 грн.; № 343 та № 342 від 10.08.2015 року про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу в сумі 11063201,16 грн.; № 400 від 27.10.2015 року про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу в сумі 22548705,16 грн.; № 399 від 27.10.2015 року про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу в сумі 22548705,16 грн.; № 400 від 27.10.2015 року про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу в сумі 22548705,16 грн.; № 410, № 411, № 413, № 414, № 415, № 416, № 417, № 418, № 419 від 06.11.2015 року про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу в сумі 22548705,16 грн., № 434 від 07.11.2015 року про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу в сумі 21691124,00 грн.

Інкасові доручення № 400 від 27.10.2015 року, № 399 від 27.10.2015 року, № 400 від 27.10.2015 року, № 410, № 411, № 413, № 414, № 415, № 416, № 417, № 418, № 419 від 06.11.2015 року, № 434 від 07.11.2015 року виставлено позивачем після звернення до адміністративного суду із позовною заявою про надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває в податковій заставі, що свідчить про недотримання контролюючим органом порядку вжиття заходів щодо погашення податкового боргу відповідача, встановленого статтею 95 ПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України та беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Відтак, у задоволенні адміністративного позову Сокальської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває в податковій заставі слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 25.12.2015 року.

Суддя Клименко О.М.